Порядок здійснення операцій із вкладними (депозитними) рахунками юридичних осіб у національній валюті, їх облік

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСТИТЕТУ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

Кафедра банківської справи

 

 

 

 

 

Комплексна курсова робота

 

Порядок здійснення операцій із вкладними (депозитними) рахунками юридичних осіб у національній валюті, їх облік

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка

Васюта Ганна Володимирівна

402- БСз група

Спеціальність «Банківська справа»

Заочна форма навчання

 

Науковий керівник

 

 

 

 

 

 

Львів - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

Теоретична частина

РОЗДІЛ І. Поняття про вкладні (депозитні) операції юридичних осіб. Види вкладних (депозитних) рахунків.

РОЗДІЛ ІІ.

1. Порядок відкриття поточних (депозитних) рахунків юридичних осіб.

2. Бухгалтерський облік операцій із вкладними (депозитними) рахунками юридичних осіб.

3. Порядок закриття вкладних (депозитних) рахунків юридичних осіб.

РОЗДІЛ ІІІ. Практична частина

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

 ПОНЯТТЯ ПРО ВКЛАДНІ (ДЕПОЗИТНІ) ОПЕРАЦІЇ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ. ВИДИ ВКЛАДНИХ (ДЕПОЗИТНИХ) РАХУНКІВ

 

Вклад - це грошові кошти у готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, що передані банку власниками, або третьою особою за дорученням та за рахунок власника для зберігання на певних умовах. Вкладні операції є основним джерелом формування залучених банківських ресурсів.

Банки залучають вільні грошові кошти шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Депозити бувають на вимогу і строкові. Депозити на вимогу розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими партнерами. За вимогою клієнта кошти з його поточного рахунка у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів.

Принципи організації депозитних операцій:

• депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в майбутньому;
• у процесі організації забезпечується різноманітність суб'єктів депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;
• у процесі здійснення банківських операцій забезпечується взаємозв'язок і взаємоузгодження між депозитними і кредитними операціями за термінами і сумами;
• особлива увага в процесі організації депозитних операцій приділяється строковим депозитам, які сприяють підтримці ліквідності балансу банку;
• у процесі організації депозитних операцій з метою забезпечення ліквідності діяльності банку щодо залучених коштів юридичних та фізичних осіб формуються обов'язкові резерви згідно з чинним законодавством (банки прагнуть, щоб резерви вільних коштів були мінімальними);
• прагнення розширення спектра банківських послуг, підвищення якості й культури обслуговування клієнтів, що має сприяти залученню депозитів.

У банківській практиці депозити класифікують:

 

ТАБЛ. СТ. 55

 

Депозитні операції банків з юридичними та фізичними особами за своєю економічною суттю можуть бути лише пасивними, а на міжбанківському ринку - як пасивними, так і активними.

У зв'язку з тим, що склад юридичних осіб неоднорідний, вклади також можна класифікувати залежно від форми організації, суб'єкта економічних відносин, форми власності, характеру інвестицій та інших ознак.

Вклади на вимогу призначені для здійснення поточних розрахунків, розміщуються у банківських установах на поточних та контокорентних рахунках і можуть бути у будь-який час частково або повністю поповнені або використані.

При відкритті поточних рахунків за вкладами на вимогу юридичні особи укладають із банком спеціальну угоду.

У структурі залучених коштів в цілому по банківській системі України на початок 2009 року частка вкладів на вимогу становила 37%. Це найбільш дешеве джерело банківських ресурсів. Власник рахунку може в будь-який момент вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок зменшення частки менш ліквідних, але таких, що дають високі доходи. Витрати на ведення рахунків на вимогу частково або повністю покриваються за рахунок комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування. Деякі банки можуть не стягувати комісії з клієнтів у випадках, коли на рахунках підтримується стабільний, не нижче певного рівня залишок. Для стимулювання приросту вкладів на вимогу банки можуть пропонувати додаткові послуги клієнтам, з якими укладена угода про розрахунково-касове обслуговування, наприклад пільги при наданні кредитів, безкоштовні консультативні послуги, а також підвищену якість обслуговування.

Вклади на вимогу є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позикових та інвестиційних операцій. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити на вимогу банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунка, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків,застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. До вкладів на вимогу належать також кредитові залишки за контокорентним рахунком або поточним рахунком з овердрафтом. Для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися завдяки депозитному відсотку. Деякі банки не стягують комісії за ведення поточних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку, не нижчого від встановленого рівня.

Незважаючи на високу мобільність коштів на рахунках на вимогу, є можливість визначити їх мінімальний нерухомий залишок і використати його як стабільний позичковий ресурс.

Банки зацікавлені у вкладах на вимогу з двох причин:

* клієнти мають залишки грошей на рахунку і виникає можливість для банку використовувати ці залишки для короткострокового кредитування і отримання доходу;

* банк має можливість надати клієнту повний спектр банківських операцій 
та послуг.

Строкові вклади - це грошові кошти, розміщені у банку на суворо обумовлений термін і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку. Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказування грошей на розрахунковий (поточний) рахунок, а для фізичних осіб - ще й готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний відсоток, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов. Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їх власниками, вони оформляються угодою між вкладником і банком. Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску - зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з такого депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою відсотків. У цьому випадку відсотки знижуються до рівня, передбаченого за вкладами на вимогу. До строкових вкладів належать:

* депозитні рахунки юридичних осіб;

* рахунки з обліку ощадних (депозитних) сертифікатів;

* строкові і цільові рахунки фізичних осіб;

* рахунки зі збереження бюджетних коштів або коштів з фінансування 
капітальних вкладень на відповідний термін, у визначений період.

З метою забезпечення більш впорядкованого планування банківської діяльності, операції по залученню строкових депозитів від фізичних осіб банки здійснюють на терміни, обумовлені типовими (публічними) договорами. Як правило, терміни здійснення таких операцій складають:

* депозити терміном до 1 місяця;

* депозити терміном від 1 до 3 місяців;

* депозити терміном від 3 до 6 місяців;

* депозити терміном від 6 до 12 місяців;

* депозити терміном більше 1 року;

* депозитні сертифікати.

Терміни залучення строкових депозитів від юридичних осіб, як правило, не мають такої строгої градації термінів, і у кожному випадку обумовлюються умовами договору.

В залежності від умов строкового депозитного договору зберігання коштів, залучених від вкладника після обумовленого договором терміну, може здійснюватися як зберігання коштів строкового депозиту, пролонгованого на той же термін, так і шляхом переказу на поточний рахунок із зберіганням як коштів на вимогу.

Перевагою строкових депозитних рахунків для клієнтів є отримання високого процента, а для банку - можливість використання прогнозованих ресурсів для кредитування.

Недоліком строкових депозитів для клієнтів є їх низька ліквідність, а також неможливість використання для розрахункових і поточних платежів.

 Строкові депозити оформлюються депозитною угодою, яка засвідчує право банку управляти залученими коштами та право клієнта отримати суми вкладу та відсотків по ньому в чітко обумовлений строк.

Основні реквізити депозитної угоди:

1) назва та адреса банку, який приймає депозит;

2) назва та адреса власника коштів;

3) дата внесення депозиту;

4) сума депозиту;

5) дата повернення коштів;

6) відсоткова ставка;

7) зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит;

8) підписи сторін.

Угода укладається у двох примірниках.

Часто банки встановлюють мінімальний розмір вкладу, величина якого залежить від орієнтації банку на певну групу вкладників. Банки можуть закріпити в угоді право змінювати відсоткову ставку відповідно до зміни облікової ставки НБУ з повідомленням про це вкладника. У разі незгоди вкладника договір може бути розірвано. Усі спори між банком і вкладником вирішуються у судовому порядку.

Однією з форм строкових вкладів є депозитні та ощадні сертифікати. Депозитний сертифікат надається юридичним, а ощадний -- фізичним особам. Сертифікат -- це письмове свідоцтво банку про внесення вкладником грошових коштів, що дає останньому право на одержання після встановленого строку депозита і відсотків по ньому. Сертифікати бувають:

* іменні і на пред'явника;

* у національній та іноземній валютах;

* у паперовій та безпаперовій формах;

* строкові і на вимогу.

Банки сплачують за користування грошовими коштами їх власникам відповідну плату у вигляді процентів, які встановлюються диференційовано залежно від виду вкладу, терміну зберігання, суми. Найнижчі проценти - за вкладами на вимогу. Строкові вклади характеризуються підвищеними процентами. За порядком сплати та нарахування процентів розрізняють вклади:

* з постійною або змінною процентною ставкою;

* з простими або складними процентами;

* з періодичним нарахуванням та виплатою процентів або після закінчення терміну вкладу.

За депозитами банки можуть нараховувати прості і складні відсотки. Найбільш поширеним і традиційним є нарахування простих відсотків за формулою:

В = (С Вc К) / (365 * 100%),

де В -- сума нарахованих простих відсотків; С -- сума вкладу; Вс -- відсоткова ставка по депозиту; К-- кількість днів у періоді.

Дохід по складних відсотках передбачає нарахування відсотка на відсоток. Сума, яку отримує вкладник наприкінці терміну вкладу, при нарахуванні складних відсотків обчислюється за формулою:

Р(1+R)n,

де n -- період вкладу; R -- відсоткова ставка по депозиту; Р -сума угоди.

Для компенсації втрат від інфляції банки можуть пропонувати клієнтам виплату відсотків наперед. У разі дострокового вилучення вкладу банк вилучає суму виплачених відсотків із суми депозиту.

Написати про закони та нормативно-правові акти НБУ, які регулюють проведення операцій за вкладними рахунками.

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

1. ПОРЯДОК ВІДКРИТТЯ ПОТОЧНИХ ТА ДЕПОЗИТНИХ РАХУНКІВ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

 

Для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб юридичні особи мають право відкривати рахунки в будь-яких банках відповідно до власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом чи банківськими правилами.

Основні умови відкриття і закриття рахунків, проведення операцій за ними регулюються в Україні Інструкцією Національного банку України «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах». Відкриття рахунку супроводжується підписанням угоди між банком і влаником рахунку. Як ми вже зазначали у першому розділі, у банку можуть відкриватися поточні, вкладні (депозитні) та інвестиційні рахунки.