Процес планування поточних витрат у корпораціях

Професор Поддєрьогін  А.М. зазначає, що фінансування діяльності підприємств здійснюється за рахунок фінансових ресурсів, що формуються під час заснування підприємства (внески засновників), за рахунок власних та прирівняних до них коштів (амортизаційні відрахування, цільові надходження, стійкі пасиви, цільові внески членів трудового колективу, доходи та прибутки), мобілізуються на фінансовому ринку (емісія акцій, облігацій та інших цінних паперів, кредитні інвестиції), надходять у порядку розподілу грошових надходжень (фінансові ресурси, які надійшли від галузевих структур, концернів, асоціацій, страхові відшкодування, бюджетні субсидії, інші види ресурсів) [173, с. 11].

Катан Л.І. розглядає під  фінансовими ресурсами підприємства кошти, що знаходяться у розпорядженні  підприємства, до яких належать усі  грошові фонди і та частина  грошових фондів, яка використовується у нефондовій формі на певну дату. Автором наведено комплексну класифікацію фінансових ресурсів підприємства за низкою ознак: джерелами створення (власні, позикові, залучені); формою власності (приватні, колективні, державні, комунальні, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав); цільовим призначенням (на фінансування при заснуванні підприємства, на розширення діяльності, рефінансування, на санаційне фінансування); формою виявлення (грошові фонди, кошти в нефондовій формі); напрямком надходження (внутрішні, зовнішні); способом формування (створені при заснуванні підприємства, створені за рахунок власних та прирівняних до них коштів, мобілізовані на фінансовому ринку, одержані у порядку розподілу грошових надходжень); напрямками використання (платежі державі, інвесторам, кредиторам, страховикам, інвестування у розвиток власного виробництва, інвестування у цінні папери, формування фондів споживання та нагромадження, на благодійні цілі та спонсорство) [53, с. 170-171].

Шаманська О.І. вказує, що усі фінансові ресурси поділяють  на дві групи [178]:

• власні кошти (прибуток, амортизація, продаж майна, статутний капітал, резервний фонд, довгострокові позики, кредиторська заборгованість);
• залучені кошти: мобілізовані на фінансовому ринку (продаж акцій, облігацій, інших цінних паперів; кредити; операції з валютою та дорогоцінними металами; проценти і дивіденди з цінними паперами інших емітентів), надходять за перерозподілом (державні бюджетні субсидії; страхові відшкодування; фінансові ресурси, що надходять від галузевих структур, асоціацій, концернів).

При цьому фінансові  ресурси можуть використовуватись  за різними напрямами [178]: поточні  витрати на виробництво і реалізацію продукції; інвестування засобів у  капіталовкладення, використання нематеріальних активів; інвестування фінансових ресурсів у цінні папери; платежі фінансовій і банківській системам, внески у позабюджетні фонди; створення грошових фондів і резервів (на технічний та соціальний розвиток, стимулювання); спонсорство, доброчинні внески та інше.

Кіщенко А.В. розглядає  відмінності у фінансуванні операційної  діяльності підприємства та додаткової (інвестиційної і фінансової). До джерел фінансування операційної діяльності належать власні кошти (амортизаційні  відрахування, нерозподілений прибуток, частина статутного капіталу, погашення довготермінових фінансових вкладень, кошти від оренди майна, мобілізований у інвестиції зайвий оборотний капітал, додатковий капітал, резервний капітал); позикові (банківське кредитування, емісія облігацій, цільовий державний кредит, податковий інвестиційний кредит, лізинг); залучені (емісія акцій, інвестиційних сертифікатів, безвідшкодовне цільове фінансування, іноземні інвестиції, кредиторська заборгованість). Теоретично, як зазначає автор, головним джерелом фінансування інвестиційної та фінансової діяльності корпорації є фінансовий результат від операційної діяльності, але на практиці підприємства зазвичай  використовують кредитні та інвестиційні ресурси [55, с. 174-175].

Отже, огляд та аналіз літературних джерел за проблемою [17; 18; 27; 50; 51; 52; 57; 77; 83; 86; 93; 107; 116; 126; 127; 136; 138; 139; 142; 144; 145; 157; 158; 161; 195; 202; 203; 205; 207; 209-214] свідчить про різноманітність та неоднозначність думок щодо форм та джерел фінансування діяльності корпоративних структур. Також у літературі недостатньо розкриті питання співвідношення та пошуку оптимальних джерел фінансування поточних та капітальних витрат акціонерних товариств з урахуванням принципу збалансованості.

Вивчення літературних джерел [17; 18; 27; 50; 51; 52; 57; 77; 83; 86; 93; 107; 116; 126; 127; 136; 138; 139; 142; 144; 145; 157; 158; 161; 195; 202; 203; 205; 207] та практики функціонування акціонерних товариств дозволяє систематизувати джерела фінансування витрат [34]:

1) Мобілізація на фінансовому  ринку у результаті первинної  та вторинної емісії акцій,  а також випуску облігацій.  Первинна емісія акцій пов’язана  із формуванням статутного капіталу  акціонерного товариства, вторинна  – із його збільшенням. Функції та цілі збільшення статутного капіталу наведено у табл. 2.24 [166, с. 106].

Таблиця 2.24

Функції та цілі збільшення статутного капіталу акціонерного товариства [166, с. 106]

Функції статутного капіталу	Цілі збільшення статутного капіталу
Заснування та введення підприємства в дію; відповідальність і гарантії (забезпечення кредитоспроможності); захисна функція; резервна функція; фінансування та забезпечення ліквідності; рекламна (репрезентативна) функція; база для нарахування дивідендів.	Реалізація інвестиційних проектів; виконання вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу; проведення санації; поглинання чи придбання пакета інших підприємств; поліпшення ліквідності та платоспроможності; модернізація чи розширення виробництва; оптимізація дивідендної політики.

При первинній емісії акцій компанія повинна сплатити державне мито у розмірі 0,1% загальної  номінальної вартості акцій, що пропонуються для продажу, за реєстрацію інформації про емісію цінних паперів; витрати  на реєстрацію емісії та опублікування інформації про випуск акцій; витрати на друкування сертифікатів цінних паперів у разі документарної форми розрахунку; інші витрати. Не усі проблеми випуску акцій чітко відрегульовані. Наприклад, у законодавстві України є положення, згідно з яким акціонерне товариство не пізніше ніж через 6 місяців після реєстрації випуску акцій зобов’язане видати акціонерам акції (сертифікати акцій) [166, с. 51]. Водночас законодавчо встановлено документарну та бездокументарну форми випуску акцій. У разі емісії акцій у бездокументарній формі емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний депозитарій. Коли покрито мімально 60% заявленого статутного фонду (для ЗАТ – 50%) акціонерне товариство офіційно починає свою діяльність після проведення установчих зборів, на яких затверджується статут, регулюють статутний фонд, обирають спостережну раду акціонерного товариства тощо.

Одним із альтернативних джерел залучення ресурсів для фінансування діяльності компанії є первинне публічне розміщення акцій (Initial Public Offering (ІРО)) – перша пропозиція компаніює своїх звичайних акцій до відкритого продажу. Інвестиційні компанії прогнозують ІРО-бум в Україні на 2008-2010 рр. При цьому у 2007 р. заявили про намір вийти на ринок ІРО 15 компаній. Переваги і недоліки ІРО наведені у табл. 2.25 [66, с. 270-274].

Таблиця 2.25

Переваги і  недоліки ІРО [66, с. 273-274]

Переваги	Недоліки
1	2
1. Звітність і корпоративне управління  компаній приводиться до міжнародних стандартів	1. Передбачає максимальну прозорість  звітності і управління компанією

 

 

Продовження табл. 2.25

1	2
2.Підвищується інвестиційний імідж  компанії і створюються умови  щодо залучення позикового капіталу  за менши низькими цінами	2.Є високоризикованим інструментом
3. Найбільш оптимальний варіант  щодо довгострокового залучення  коштів з економічної точки  зору	3. Для здійснення ІРО необхідно  розмістити на біржі визначені  зведення про компанію, що ускладнює  інформування інвесторів про  існуючі переваги компанії
4. При ІРО найбільшу питому  вагу в структурі капіталу  займає акціонерний капітал, що  є джерелом росту і стабільності	4. ІРО призводить до зниження  контролю над компанією колишніми  акціонерами
5. ІРО дає можливість визначити  реальну ринкову вартість компанії і дозволяє порівняти результати діяльності своєї компанії з фактичними результатами інших компаній тієї ж галузі	5. ІРО позбавляє  компанію можливості вдруге використовувати  даний інструмент фінансування
6. У короткостроковій перспективі  зростає ефективність діяльності  компанії	6. У довгостроковій перспективі  емітенти ІРО стають менш ефективними  і привабливими

 

Аналізуючи сучасну  емісійну діяльність підприємств на фондовому ринку України можна  зазначити, що за даними Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку станом на 01.01.05р., зареєстрували випуски цінних паперів 23821 акціонерних товариств (71,4% від загальної кількості). У 2006 р. загальний обсяг зареєстрованих цінних паперів збільшився на 36,1% у порівнянні з 2005 р. та становив 281,69 млрд.грн., що у 4 рази більше, ніж у 2001 р. В цілому протягом останніх шести років спостерігалась тенденція стабілізації обсягів випусків цінних паперів. Провідну позицію на ринку цінних паперів серед фінансових інструментів залучення коштів посідають акції, хоча можна відзначити зростання активного використання облігаційного методу залучення фінансових ресурсів (табл. 2.26). Так, в 2006 р. обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств у 26 разів перевищував обсяг 2001 р. Остання тенденція пояснюється насамперед такими причинами: зі стабілізацією економіки з’являється можливість розмістити позику серед багатьох позичальників з метою зменшення залежності від одного кредитора; з’являється можливість розширити обсяги запозичень; сек’ютеризована позика простіше піддається регулюванню з боку позичальника; облігаційні запозичення створюють сприятливий ефект та кредитну історію для потенційних інвесторів та кредиторів; оподаткування відсотків за облігаціями входить до собівартості. Аналізуючи особливості залучення коштів шляхом емісії акцій, варто звернути увагу на те, що акціонерне фінансування вимагає значних витрат, істотно збільшує фінансову базу та кредитну ємність, однак є дорогим джерелом фінансування, оскільки дивіденди не зменшують базу оподаткування  [2, с. 37-40; 4; 6; 98].

Таблиця 2.26

Емісійна діяльність акціонерних товариств (млрд. грн.) [2, с. 38; 98]

Показники	Роки						Темпи росту, %
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2006-2005	2006-2001
Річний обсяг зареєстрованих випусків цінних паперів	22,67	17,09	23,62	34,76	61,99	74,68	120,5	329,4
Річний обсяг зареєстрованих випусків акцій	21,92	12,8	18,02	28,34	24,81	31,28	126,1	142,7
Річний обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств	0,69	4,27	4,24	4,11	12,75	18,01	141,3	2610,1

 

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь  поиском на сайте www.mydisser.com.

 

Таблиця 3.8

 Кошторис адміністративних витрат машинобудівної корпорації, гр. од.

Показники	Бюджетний період, місяці						Всього за півріччя
	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Представницькі  та організаційні витрати
2. Витрати  на утримання та службові відрядження  апарату управління підприємством  та іншого загальногосподарського персоналу
3. Витрати  на утримання основних засобів  та інших матеріальних необоротних  активів загальногосподарського  призначення:
3.1. Оренда
3.2. Страхування
3.3. Амортизація
3.4. Комунальні послуги
3.5. Охорона
3.6. Ремонт
3.7. Інші
4. Винагороди  за професійні послуги (юридичні, з оцінки майна тощо)
5. Витрати  на зв’язок
6. Амортизація  нематеріальних активів загальногосподарського  призначення
7. Плата за  послуги банків
8. Витрати  на врегулювання спорів у судових  органах
9. Податки,  збори та інші обов’язкові  платежі
Всього

Відповідно до моделі розроблення бюджету доходів  і витрат (див. рис. 3.2) надалі відбувається розроблення кошторису витрат на збут (табл. 3.9) [84].