Валютні операції комерційних банків

Важливою проблемою  для економіки України є розвиток її фінансового ринку. Валютний ринок є його складовою частиною і являє собою не що інше як систему постійних економічних і організаційних відносин по операціях купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах. Рівень розвитку валютного ринку залежить від характеру економічної системи країни, ступеня конвертованості валюти, рівня валютних державних обмежень. В Україні валютний ринок знаходиться в стадії формування.

Валютні ринки є найбільш повною формою ринкових відносин у  порівнянні з валютними біржами і аукціонами. Вони ефективно обслуговують внутрішній і міжнародний платіжний оборот, забезпечуючи своєчасне здійснення розрахунків, більш раціональне і ефективне використання валютних коштів, прискорення їх оборотності, управління ліквідністю в іноземній валюті, страхування “звичних” ризиків від можливих змін валютних курсів, отримання учасниками валютних операцій прибутку у вигляді різниці курсів валют, ринкове і державно-монополістичне регулювання валютних курсів, проведення валютної політики, направленої на державно-монополістичне регулювання економіки: валютної інтервенції.

Таким чином, основою  для проведення валютних операцій на валютному ринку є міжнародна торгівля і пов’язані з нею  послуги, а також міжнародний  рух капіталів і кредитів [28].

Обсяги сучасного валютного  ринку значні і постійно зростають, що пояснюється розвитком міжнародної торгівлі та відміною валютних обмежень у багатьох країнах.

Валютний ринок вважається найбільш ліквідним ринком у світі, тобто таким, у якому зміна позиції відбувається швидко, але з невеликим відхиленням від попередньої ціни. На валютному ринку оператор може здійснити операцію з більшістю валют у будь-який час дня чи ночі — це справді світовий цілодобовий ринок. Проте, хоча торгівля підтримується банками-дилерами цілодобово, ліквідність все ж змінюється протягом доби.

Як правило, валютні  та фінансові ринки країни працюють 8-9 годин.

Сучасний валютний ринок  України характеризується посиленою інтернаціоналізацією, яка виникає на ґрунті інтернаціоналізації господарських зв’язків, високим ступенем комп’ютеризації та технічної оснащеності. Це в свою чергу дозволяє безперервно проводити операції в усіх часових поясах та частинах світу. Щодо самих операцій, то вони на сьогоднішній день теж є модифіковані у бік більшої уніфікації, ширшого використання кореспондентських рахунків, розширення системи страхових застережень з метою зменшення чи взагалі уникнення валютних і кредитних ризиків. Все частіше поряд із валютними операціями на валютному ринку здійснюються арбітражні та спекулятивні операції в основному через динаміку та коливання валютних курсів при функціонуванні системи плаваючих курсів [29].

Слід звернути увагу  на ще один елемент в структурі  валютного ринку України. Цим елементом є реальноіснуючий “чорний ринок”, якому властиво багато ознак традиційного ринку.

На “чорному ринку” здійснюється купівля-продаж іноземної валюти за курсом, який формується під впливом попиту і пропозиції на іноземну валюту. Існування такого ринку пов’язане із ступенем лібералізації валютного законодавства, аналізуючи яке можна зродити висновок, що в країнах, де адміністративний вплив на діяльність валютного ринку мінімальний, “чорний ринок” просто відсутній, оскільки кожен учасник валютних операцій має можливість купувати і продавати іноземну валюту на офіційному ринку, тобто має вільний, нічим не обмежений доступ на ринок.

В країнах, де обмінний курс встановлюється адміністративно, де учасники зовнішньоекономічної діяльності повинні дотримуватись певних вимог існуючого законодавства, існування “чорного ринку” є неминучим. “Чорний ринок” в силу об’єктивного розвитку економіки, дає альтернативну можливість здійснювати ту чи іншу операцію, правда за дещо гіршими умовами. Проте, якщо операція є вигідною і приносить очікуваний результат, суб’єкти валютного ринку розглядають погіршення умов як плату за можливість здійснення операцій. Існування “чорного ринку” тісно ринку” тісно пов’язане з політикою уряду в сфері валютного регулювання.

Важливу роль на валютному  ринку України відіграють комерційні банки (КБ). За своєю суттю, банк — це установа, яка акумулює тимчасово вільні кошти, і надає їх в кредит. На даному етапі банки вже вийшли за межі цього визначення і перетворились в універсальні установи. Банки намагаються розвивати якомога більше видів послуг. Вони впроваджують різні види і способи кредитування, беруть участь у діяльності різних бірж, можуть управляти пакетами цінних паперів своїх клієнтів, надають консультаційні послуги. За останні роки значно зросла роль банків у здійсненні валютних операцій.

Для регулювання валютних операцій держави встановлюють так  звані валютні курси — співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій. Необхідність встановлення валютних курсів визначається тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть виступати законним купівельним і платіжним засобом, на “чужій” території вони повинні бути обмінені на ті гроші, які є законними для цієї території [30].

Зважаючи, що економіка України є відкритою (експорт становить більше 40% від ВВП), зростання впливу зовнішніх факторів робить вибір адекватного курсового режиму особливо актуальним. Курсова політика є невід’ємною складовою урядової програми економічного розвитку держави і має враховувати весь комплекс інструментів впливу та реальні можливості для її реалізації.

Курсовий режим сам  по собі впливати на фактори, що визначають динаміку курсу, не може (визначальними є ефективність і адекватність економічної та валютної політики). Однак чим більш гнучкий курс, тим більше він сприяє амортизації потрясінь, які обумовлюють накопичені в економіці дисбаланси.

Основними факторами  негативного впливу на динаміку валютного  курсу в Україні є:

- падіння ВВП;

- дефіцит торгового балансу;

- значні обсяги бюджетного дефіциту та проблеми, пов’язані з ефективністю бюджетних витрат;

- зростання заборгованості уряду, зокрема зовнішня криза ринку ОВДП;

- світова фінансова криза (особливо в Росії);

- відсутність структурної перебудови економіки.

Проблеми обслуговування зовнішнього боргу (Україна повинна  була сплатити понад 3млрд. доларів) та поповнення валютних резервів НБУ зробили політику валютного коридору неможливою. На сьогоднішній день НБУвпроваджено практику плаваючого курсу національної валюти. Ідея дуже смілива за нинішніх умов, бо неважко передбачити, що станеться з курсом гривні, коли НБУ перестане його контролювати і дозволить банкам вільно купувати валюту за рахунок власних коштів.

Однією з найбільших переваг політики плаваючого курсу є, передусім, те, що вона, як передбачається, зуміє на тлі цьогорічних зовнішніх виплат створити умови для утримання відносної стабільності гривні. Вона (порівняно з валютним коридором чи прив’язкою гривні до однієї з іноземних валют) зуміє пом’якшити “удар” по економіці, ймовірність якого не виключається навіть після доволі успішної презентації урядових пропозицій щодо реструктуризації частини зовнішніх боргів.

Однак плаваючий курс не означає, що ситуація повністю позбавлена контролю. НБУ і надалі керуватиме “вільним плаванням” гривні. Причому, як заявив прем’єр-міністр, утримання курсу буде виключно справою Національного банку [31].

Є декілька й інших  недоліків плаваючого курсу, на які  звертають увагу представники деяких українських комерційних банків. Зокрема, вони називають повну відсутність курсових орієнтирів для підприємців. На противагу їм представники МВФ надають перевагу саме режиму вільного курсоутворення. Схвалюють нову політику й представники іншого банку – Світового. На думку радника з економічних питань регіонального представництва цього банку в Україні Джона Дансена, утворення курсу на основі реального попиту і пропозиції валюти зробить конкурентоспроможною українську продукцію і на внутрішньому і на зовнішньому ринках.

Вже майже рік “вільного плавання” гривні доводить, що відтепер офіційно оголошена політика спроможна діяти доволі успішно, задовольняючи і НБУ, і комерційні банки, і економіку в цілому, і, що також важливо, міжнародні фінансові організації .

Отже, стають зрозумілими  причини девальвації гривні. Значна частина банківського капіталу виявилась замороженою разом з ринком ОВДП. В цих умовах банки спробували врятувати свої активи, вкладаючи їх в найліквідніший на той час фінансовий інструмент, яким виявився американський долар Поглибив кризу ажіотажний попит населення на готівкову валюту. Одночасно банки, виконуючи вимоги клієнтів, стали нарощувати попит на долари. НБУ з його невеликими резервами відмовився від валютної інтервенцій, замість яких став ретельно перевіряти всі контракти на купівлю іноземної валюти і заборонив МВР, який складав майже 2/3 всього валютного ринку України. Курс гривні почав поволі падати внаслідок спекулятивно-ажіотажної хвилі. За таких умов обсяг валютних операцій, як правило, невеликий: банкам невигідно продавати іноземну валюту.

Окрім внутрішніх причин та психологічного тиску, пов’язаного  із зовнішнім шоком, що призвели до виникнення ажіотажного попиту на долари і відповідно падіння гривні були ще чисто технічні причини розбалансування валютного ринку України, пов’язані із зменшенням золотовалютних резервів НБУ. Прискорення девальвації гривні призвело до втрати валютно-курсових орієнтирів. Без прогнозованої динаміки валютного курсу важко працювати як банкам, так і торгівлі, а також промисловим підприємствам. Продовження падіння гривні означатиме неповернення більшості кредитів і труднощі з обслуговуванням валютних зобов’язань.

Ще однією проблемою  сучасного валютного ринку є  те, що терміни повернення валютної виручки обмежені, що позбавляє права вигідно експортувати, не дає змоги використати товарну форму кредиту.

Негативний вплив на валютний ринок справила невпорядкованість  з фінансуванням бюджетного дефіциту, допуск на ринок ОВДП іноземних інвесторів. Сам факт “конверсійної операції” з ОВДП підриває довіру до платоспроможності держави, тим самим до національної грошової одиниці.

Оптимальний масштаб  продажу іноземної валюти на валютному  ринку може забезпечуватись або адміністративними заходами (обов’язковий продаж валютної виручки чи її частини) або економічними (створення умов для зацікавленості суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у конвертації іноземної валюти в національну). Порушення рівноваги між пропозицією і попитом на іноземну валюту вимагає втручання центрального банку (інтервенції для відновлення рівноваги і підтримання стабільності курсу національної валюти). Хронічний дефіцит пропозиції іноземної валюти призводить до значних валютних інтервенцій центрального банку, що зменшує його валютні резерви, які в Україні до того ж незначні.

Ще однією проблемою сучасного валютного ринку є різке зростання рівня валютних ризиків, що зумовило необхідність пошуку ефективних методів управління фінансовими ризиками. Даний ризик, пов’язаний із невизначеністю валютних курсів у майбутньому, полягає у тому, що вартість іноземної валюти, яку використовують для розрахунків в зовнішньоекономічній діяльності, відрізнятиметься від вартості тієї валюти, на яку вони розраховували. Зміни валютних курсів суттєво впливають на економічну ефективність підприємств і фірм, а прибуток експортерів і імпортерів взагалі напряму залежить від валютного курсу.

Це зумовлює, в свою чергу, необхідність урахування валютних ризиків і управління ними [32].

3.2. Перспективи розвитку  та шляхи підвищення ефективності  валютних операцій комерційних банків України

На жаль, валютні проблеми на сьогоднішній день вирішуються в Україні вкрай повільно і наштовхуються на великі труднощі. Слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку. Зроблені лише перші кроки до організації системи купівлі валбти Національним і комерційними банками, торгівлі валютою за участю держави та її структур, функціонування української валютної біржі. Розбалансованість механізму  валютних операцій не дає змоги звести валютний та платіжний баланси України. Таким чином, нинішня неефективна валютна політика є фактором, що дестабілізує економіку й одним із могутніх джерел інфляції. [33]

 Найскладнішим і  неоднозначним за своїми економіяними  наслідками елементом проведеної  грошової реформи в Україні  є введення валютної конвертованості. Технічна база НБУ дозволяє це зробити, методологічно також немає проблем, Єдиний суттєвий фактор: для впровадження реально конвертованої валюти по капітальних операціях, потрібна по-перше, політична стабільність, і, по-друге, віра населення, громадян України не лише в свою національну валюту, а й у незмінність політичного курсу країни, її монетарної та валютно-курсової політики, правильний напрямок розвитку фінансових відносин. Основною проблемою повністю конвертованої валюти є відсутність обмежень і контролю. При неадекватній макроекономічній ситуації чи політичній нестабільності цей фактор може з високою вірогідністю призвести до економічних криз.

Держава також може протистояти  розвитку валютних операцій комерційних  банків в нашій країні. Для забезпечення комплексного підходу до вирішення проблеми зміцнення конкурентних позицій вітчизняних банків велика увага має бути приділена реалізації таких невідкладних завдань: