Поняття та зміст прямих іноземних інвестицій

Останніми роками в Україні спостерігається  динамічне зростання роздрібної торгівлі. Цьому сприяє загальне пожвавлення економіки, вихід "на світло" частини тіньового сектора, зростання доходів населения та швидке поширення механізмів продажу товарів у кредит.

Динамізація економічного зростання  країни з 2000 р. може також розглядатися як одна з переваг розміщення прямих інвестицій в Україні. Українська економіка демонструє останніми роками дуже високі темпи зростання (2003 р. — 8,5 %), очікується, що вони спостерігатимуться і в найближчі роки (рис. 5). П'ятий рік поспіль українська промисловість нарощує випуск продукції. Середні річні темпи приросту за цей період дорівнюють 10,7 %. Складовими цього зростання є не тільки високий попит на продукцію експортне зорієнтованих українських підприємств, а й зростання внутрішнього попиту. Курс гривні, прив'язаний до долара, сприяє підвищенню конкурентоспроможності українських товарів на ринках країн зони євро. В результаті в останні роки збільшилося позитивне сальдо торговельного балансу України, значно зросли золотовалютні резерви країни (2003 р. — 7 млрд дол.).

*Прогноз. 

Рис. 2.1 Темпи щорічних змін деяких економічних показників в Україні [21,653]

Джерело: за даними Держкомстату України.

Ще однією з переваг розміщення для прямих інвестицій є наявність  в Україні важливих факторів виробництва. Серед них можна відзначити такі:

• Природні ресурси. Україна має значні запаси багатьох видів сировинних ресурсів (вугілля, залізна та марганцева руди, сірка, ртуть, титан, уран, граніт, мармур, мінеральні солі, гіпс, алебастр тощо) і відповідну добувну та транспортну інфраструктуру.

• Фізичний капітал. Конкурентними перевагами економіки є наявність масштабних основних виробничих фондів, які забезпечують можливість принаймні первинної обробки сировини та матеріалів. Україна має також багатогалузеву обробну промисловість із значними основними фондами.

• Людський капітал. Україна входить до групи провідних країн світу щодо чисельності освічених людей. Дослідження конкурентоспроможності України, здійснене у 2002 p. компанією J. Е. Austin Assosiates (JAA), показало, що Україна належить до 3 % найбільш освічених націй у світі (серед 133 країн). За показником кількості вчених та інженерів на душу населення Україна належить до перших 25 % провідних країн. Відносно високі показники якості робочої сили підтверджуються тим, що рейтинг України в індексі людського розвитку ООН значно вищий за середній. У звіті Всесвітнього економічного форуму про глобальну конкурентоспроможність Україна має 19-ту позицію серед 60 країн за рівнем математичної та наукової освіти. Крім того, вона належить до ЗО % країн із найбільш високими оцінками в середній школі.

• Наука і технології. Україна характеризується достатньо високим рівнем науково-дослідних розробок у багатьох галузях науки і техніки та наявністю значного науково-технічного потенціалу. В країні налічується більш ніж 2 тис. вчених та інженерів на 1 млн мешканців, що, за оцінками JAA, дає їй 22-гу позицію в рейтингу 88 країн світу. Україна також має високий показник використання Інтернету на душу населення, хоча доступність комп'ютерів є нижчою за аналогічний світовий показник.

• Інфраструктура. Серед інших переваг розміщення для прямих інвестицій слід зазначити рівень розвитку інфраструктури. Наявність достатньо розвинутої регіональної транспортної інфраструктури — трубопроводів, транзитних терміналів, залізниць і автомобільних доріг, мереж електропередач, морських портів — визначає певні конкурентні переваги України. Згідно з оцінками JAA, Україна належить до перших 16 % країн світу за чисельністю асфальтованих доріг, перших 37 % — за використанням електроенергії та перших 43 % — за рівнем телефонізації (199 ліній на 1000 осіб без урахування мобільного зв'язку). Щоправда, старіння інфраструктури підриває деякі із зазначених інфраструктурних переваг України.

Відносно дешева кваліфікована  робоча сила також визначає переваги розміщення ПІ І. Хоча в Україні питома вага офіційної заробітної плати в структурі доходів населення збільшується, розрив у вартості робочої сили з промислове розвинутими країнами ще досить значний. Це ілюструє рис. 6. Однією з переваг для операцій транснаціональних фірм є економіко-географічне розташування України, а також традиційні економічні зв'язки управлінських фірм із компаніями країн СНД. Достатньо стабільні виробничо-технічні зв'язки з підприємствами країн СНД, Балтії, які склалися в попередні роки і зберегли своє значення в період ринкової трансформації механізму взаємного співробітництва, роблять Україну привабливим плацдармом для освоєння ринків сусідніх країн. Схожа структура споживання, подібність або близькість виробничо-технічної й технологічної бази в багатьох галузях країн СНД полегшують реалізацію стратегії ТНК.

Рис. 2.2. Рівень офіційної заробітної плати в деяких країнах Європи[21,655]

При здійсненні ПІІ іноземні компанії реально оцінюють переваги розміщення, що пропонує будь-яка країна. Конкуренція серед країн, що приймають, за інвестиції ТНК дає змогу останнім вибирати найвигідніші місця розміщення своєї мережі підприємств.

Одне з відомих досліджень мотивів  інвестування іноземних компаній в  Україні було здійснене консорціумом Fleming/SARS. Воно охоплювало 34 відомі фірми з передовою світовою практикою провадження бізнесу, що мали штаб-квартири в США, Канаді, Європі. Більшість із них були транснаціональними компаніями.

Більшість компаній основним фактором вважає масштаби українського ринку та потенціал його зростання, а також можливість доступу до нового регіонального ринку. Кваліфікована робоча сила та дешеві фактори виробництва розцінювалися як другорядні чинники здійснення ПІІ. Податкові стимули і доступ до наукових та технологічних розробок України не були визначальними факторами інвестування.

Таким чином, Україна пропонує достатньо  широкий набір переваг розміщення прямих інвестицій. [5,218]

 

Розділ 3. Участь України в період глобального інвестиційного буму.

3.1. Участь України в період лібералізації економіки

Радикальне зрушення інвестиційного середовища почало відбуватися з  кінця 80-х — початку 90-х років XX ст. в колишніх соціалістичних країнах. Відхід від політики державного соціалізму та командно-планової економіки, відкриття внутрішніх ринків для іноземних інвесторів, курс на інтеграцію цих країн у світову економіку привели до появи нового географічного району вкладення капіталів ТНК. Ринкова трансформація країн з перехідною економікою та здійснена тут масова приватизація стимулювали значний приплив прямих іноземних інвестицій у зазначені країни.

Зміна моделі соціально-економічного розвитку, істотне перетворення відносин власності, рішучий поворот до формування ринкових основ економіки зумовили кардинальну трансформацію зовнішньоекономічної політики цих країн.

Першою та головною особливістю  розвитку зовнішньоекономічних відносин країн ЦСЄ стала відмова від державної монополії на зовнішньоекономічні зв'язки, демонтаж планово-адміністративної, жорстко централізованої системи управління зовнішньоекономічною діяльністю. Це виявилося в:

• демонополізації та приватизації зовнішньоекономічних підприємств  та організацій;

• наданні права зовнішньоекономічної діяльності юридичним та фізичним особам;

• стимулюванні утворення комерційних посередницьких зовнішньоекономічних фірм;

• відмові від відповідальності держави за операції (та їхні наслідки) будь-яких учасників зовнішньоекономічної діяльності;

• переході до розміщення державних експортних замовлень на конкурентній та добровільній основі.

Демонополізація зовнішньоекономічної діяльності створює принципово нові можливості для виробників у виборі партнерів, форм, заходів і сфер зовнішньоекономічного  співробітництва, головним критерієм  якого стають економічна ефективність, співвідношення доходів та затрат виробників і споживачів матеріальних благ та послуг.

Другою характерною рисою зовнішньоекономічних відносин країн з перехідною економікою став перехід від планово-адміністративних форм протекціонізму до лібералізації зовнішньоекономічної діяльності.

Основними напрямами такої діяльності країн ЦСЄ є:

• відмова чи істотне зменшення  кількісних обмежень у зовнішній торгівлі та перехід до переважно економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• зближення структур і рівнів внутрішніх та світових цін на основі вільного ціноутворення практично на всі види продукції та послуг;

• послідовне зниження ставок експортного  тарифу й запровадження уніфікованого імпортного тарифу;

• перехід до конвертованості національних валют для резидентів і нерезидентів спочатку за поточними, а згодом і за капітальними операціями, встановлення єдиного курсу національної валюти;

• підтримка експорту та розширення ринків збуту вітчизняної продукції;

• заохочення імпорту капіталу, створення спільних підприємств, участі іноземного капіталу в процесі приватизації. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності є важливим напрямом економічної політики країн ЦСЄ в цілому, бо забезпечує поліпшення їхнього платіжного балансу, становища в системі міжнародного поділу праці, сприяє відкритості національних економік, пристосовує їх до умов конкуренції, які діють на світовому ринку. Це безпосередньо стимулює розвиток і впровадження інновацій в економіку. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності нерозривно пов'язана з відмовою від державної монополії в цій сфері.

Ще одна характерна особливість  сучасних зовнішньоекономічних відносин країн ЦСЄ полягає у зміні пріоритетів розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, різкому зменшенні ролі взаємної торгівлі та істотному збільшенні зовнішньоторговельного обміну передусім з розвинутими країнами Заходу.[4,187]

3.2. Шляхи поліпшення інвестиційного клімату України

 

Крім переваг розміщення прямих інвестицій, що пов'язані з обсягом  та динамікою ринку, наявністю факторів виробництва та розвинутої інфраструктури, надзвичайно важливу роль відіграє загальний інвестиційний клімат країни, а саме внутрішня політична стабільність, стабільність законодавства, рівень захисту приватної власності, ступінь розвитку ринкових відносин у країні та інші фактори. Крім перелічених факторів, для країн із перехідною економікою, зокрема України, велике значення для залучення прямих інвестицій мають характер і темпи здійснення ринкових реформ. З огляду на ці критерії слід визнати, що інвестиційний клімат України ще недостатньо привабливий для іноземних інвесторів.

Протягом останнього десятиріччя  інвестиційний клімат країни дещо поліпшився. Інвестиційна привабливість країни, якщо брати до уваги рейтинг англійського журналу "Euromoney", підвищилася, ступінь ризику вкладення капіталу став нижчим. Однак ці зміни не були настільки значними, щоб створити "якісне" інвестиційне середовище для іноземних та місцевих компаній.

Нестабільність та невизначеність законодавства, недостатня захищеність приватної власності, непрозорість фінансового ринку та приватизаційних процесів, бюрократизація державного апарату та надмірне втручання держави в економічне життя — ці та інші причини значно ускладнюють інтеграцію України в глобальну фінансову систему в цілому та світовий ринок капіталів зокрема. Вони гальмують приплив іноземних інвестицій в Україну та обмежують позитивні імпульси цих інвестицій щодо створення конкурентоспроможної економіки.[21,537]

Політика-правові аспекти  поліпшення інвестиційного клімату

Як свідчать численні емпіричні  дослідження мотивів ШІ, іноземні інвестори приділяють значну увагу показникам політичної стабільності країни, що приймає. Нестабільність веде до політичних ризиків інвестицій. Поліпшення інвестиційного клімату України потребує підвищення стабільності політичної системи. Зменшення рівня корумпованості, подолання тенденцій криміналізації суспільства також є вагомими передумовами створення сприятливого клімату для іноземних інвесторів.

Особливої важливості набувають стабільність законодавчої системи, запобігання постійним змінам нормативних та законодавчих актів. За роки незалежності в Україні кілька разів змінювалися умови інвестиційної діяльності для нерезидентів. Зрозуміло, що в період економічної перебудови країна перебувала в пошуку найбільш адекватних законодавчих важелів регулювання ПІІ. Але вдосконалення законодавства має спрямовуватися на зміцнення стабільності функціонування підприємства, в тому числі й іноземних компаній. На думку експертів Всесвітнього банку, українське законодавство все ще надмірно складне та дуже мінливе. Нові закони часто мають зворотну силу, що загрожує інвесторам значним ризиком. Прозорість та передбачуваність законодавства можуть сприяти додатковим надходженням іноземного капіталу, оскільки дають можливість спрогнозувати виробничо-господарську та фінансову діяльність об'єктів інвестування.

Економічні аспекти  поліпшення інвестиційного клімату

Збільшення привабливості України  для іноземних інвесторів залежить від темпів ринкової трансформації економіки, макро-економічної стабілізації, характеру структурних перетворень. Прозорі й ефективні процеси приватизації та реформування відносин власності в сільському господарстві сприяють значному збільшенню надходження іноземного капіталу.