Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Декабря 2013 в 12:50, курсовая работа
В умовах трансформаційної економіки спостерігається перманентно хитке становище економічної системи у цілому та її окремих елементів зокрема. Трансформаційна економіка, як правило, на початкових стадіях супроводжується високим рівнем монополізму, коли підприємства-монополісти збільшують прибуток не за рахунок оптимізації виробництва, а за рахунок підвищення цін. Варто відмітити, що й у стабільному економічному середовищі монополії завищують ціни на свою продукцію та скорочують обсяги виробництва, але в умовах перехідної економіки зловживання монопольною владою зростають.
ЗМІСТ
ВСТУП
В умовах трансформаційної економіки спостерігається перманентно хитке становище економічної системи у цілому та її окремих елементів зокрема. Трансформаційна економіка, як правило, на початкових стадіях супроводжується високим рівнем монополізму, коли підприємства-монополісти збільшують прибуток не за рахунок оптимізації виробництва, а за рахунок підвищення цін. Варто відмітити, що й у стабільному економічному середовищі монополії завищують ціни на свою продукцію та скорочують обсяги виробництва, але в умовах перехідної економіки зловживання монопольною владою зростають.
У контексті своїх основних постулатів економічна теорія виносить за рамки загального правила таке специфічне явище економічного життя суспільства як природна монополія. Наявність останньої у економіці зумовлена технологічною специфікою народногосподарського відтворювального процесу, можливістю досягнення значної економії витрат на одиницю продукції в умовах нарощування масштабів виробництва. Конкуренція як найдієвіший механізм забезпечення оптимального балансу інтересів виробників і споживачів у цих сферах підприємництва виявляється неефективною. У зв’язку з цим виникає потреба пошуку особливих підходів до наукового аналізу реформування суб’єктів природних монополій у контексті їх ринкової адаптації.
Загальнотеоретичні аспекти дослідження природної монополії та її державного регулювання розроблені й представлені в працях таких зарубіжних економістів як Дж. М. Верн, К. Віскузі, Дж. Е. Гарінгтон, Дж. Гелбрейт, Г. Демсец, А. Кан, Дж. Кларк, В. Ді Лоренцо, А. Маршалл, А. Пігу, Р. Познер, Дж. Стіглер, М. Фрідмен, Е. Чемберлен. Аналіз стану наукової розробки даної проблематики у вітчизняній літературі доводить, що українськими вченими створено підґрунтя для її подальшого плідного вивчення. Значний внесок у дослідження окремих проблем функціонування природних монополій та їх державного регулювання в Україні зробили такі науковці та фахівці як І. Анохіна, В. Базилевич, А. Гриценко, П. Єщенко, Я. Жаліло, С. Жилінський, Б. Кваснюк, О. Костусєв, І. Малий, О. Нестеренко, Ю. Стадницький, Г. Филюк, А. Чухно та інші автори.
Об'єктом даного дослідження є природні монополії у трансформаційній економіці.
Предметом дослідження є механізм державного регулювання природних монополій у трансформаційній економіці України.
Метою курсової роботи є дослідження економічної сутності природних монополій, проведення теоретичного та методологічного аналізу особливостей їх функціонування та обґрунтування необхідності державного регулювання природних монополій у перехідній економіці України.
Зазначена мета дослідження передбачає реалізацію наступних завдань:
При написанні курсової роботи використовувались наступні методи дослідження: історично-логічний метод, системний і структурний аналіз, еволюційно-генетичний підхід, причинно-наслідковий метод аналізу, проблемно-хронологічний підхід.
Інформаційну базу досліджень склали нормативно-правові документи діяльності Антимонопольного комітету України, Міністерства економіки, а також матеріали відповідних міністерств і відомств, статистична звітність Державного комітету статистики, Антимонопольного комітету України, інструктивні та методичні офіційні матеріали суб’єктів природних монополій, наукові статті, монографії, першоджерела.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків, загальним обсягом 51 сторінка.
1.1. Економічна сутність природних монополій
Природна монополія є одним з найбільш проблематичних явищ економічного життя суспільства, що зумовлено її соціально-економічним змістом та особливостями функціонування. Передусім необхідно зазначити, що теорія природної монополії має відносно тривалу історію і в сучасному вигляді є достатньо формалізованою.
Вперше різницю між штучною та природною монополіями визначив у 1848 р. представник класичної політичної економії, один із засновників соціального реформізму Джон Стюарт Мілль (1806-1873). За висновками дослідника, штучна монополія створюється державою, статус якої закріплюється законодавчими актами, а її можлива ліквідація сприятиме зростанню національного багатства. На відміну від неї природна монополія функціонує як результат об’єктивного розвитку продуктивних сил у певних сферах економіки, незалежно від зусиль держави та закону [37, с. 48].
Виокремлення
дослідження природних
Відомі американські економісти К. Макконнелл і С. Брю характеризують природну монополію як галузь, у якій “особливо чітко виражена економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва”, а конкуренція є “нездійсненною, ускладненою чи просто неможливою”.
Американський економіст Г.Менк’ю (1958) вважає, що галузь є природною монополією, “...якщо одна-єдина фірма забезпечує весь ринок будь-яким товаром чи послугою з меншими затратами, ніж це вдалося б двом чи більше конкурентам” [14, с. 116].
Розмірковуючи над проблематикою природної монополії, варто звернути увагу також на ідеї, які розроблялись у межах теорії суспільного добробуту:
Низку вагомих аргументів на користь природної монополії можна знайти в теоріях недосконалої і монополістичної конкуренції. У роботах економістів Е.Чемберліна (1899-1967) “Теорія монополістичної конкуренції” і Дж.Робінсон (1903-1983) “Економічна теорія недосконалої конкуренції” зазначено, що на окремих ринках недосконалої конкуренції слід обмежувати можливості входу і виходу на ринок нових фірм і встановлювати верхні межі цін на товари чи послуги. На сегментах ринку з високою ціновою еластичністю монополії встановлюють відносно низькі ціни, що дає змогу різко розширити збут і компенсувати цінові втрати за рахунок зниження витрат виробництва завдяки економії на масштабах.
Проаналізувавши різні підходи зарубіжних вчених-економістів до трактування природної монополії, можна зробити висновок, що основною причиною виникнення природних монополії є економія на масштабах виробництва, коли зростання розміру фірм сприяє зниженню собівартості продукції, робіт, послуг.
У вітчизняній літературі також робляться спроби визначити сутність природної монополії. Видомий український економіст В. Базилевич (1949) зазначає, що природна монополія – це галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обcлуговує весь ринок [2, c. 34]. У такій галузі мінімальний ефективний масштаб виробництва товарів близький або навіть переважає ту кількість, на яку є ринковий попит за будь-якою ціною, достатньою для покриття витрат виробнитва. У цьому випадку розподіл випуску між двома і більшою кількістю фірм призведе до того, що масштаби кожної будуть неефективно малі.
Відомі вітчизняні економісти А. Гальчинський, П. Єщенко та Ю, Палкін вважають, що природна монополія існує в галузях, які виробляють рідкісні метали та інші елементи виробництва, а також у галузях інфраструктури, що мають важливе стратегічне значення та потребують контролю з боку держави [8, c. 44]. У такому випадку природні монополії отожнюються з ресурсними та “закритими” монополіями. Але у їх функціонуванні є суттєва різниця. “Закриті” монополії захищені від конкуренції за допомогою штучних обмежень з боку уряду (ліцензій, патентів, квот тощо), тобто їх існування зумовлене економічною вигодою для суспільства або ж економічною та соціальною безпекою держави (наприклад, виробництво зброї). До ресурсних монополій належать монополії, які володіють стратегічно важливими сировинними ресурсами (наприклад, українські “Укрнафта”, “Укргазвидобування”). Таким чином, основною причиною існування ресурсної та “закритої” монополій є “штучні” бар’єри. Стосовно природних монополій держава в інтересах суспільства іноді також обмежує вхід на ринок конкурентів за допомогою адміністративних важелів.
У Законі України “Про природні монополії” природну монополію визначено як “стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва, які обумовлюють істотне зменшення витрат виробництва на одиницю товару зі збільшенням обсягів виробництва, а товари, що виробляються суб’єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами, у зв’язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від змін цін на ці товари, ніж попит на інші товари” [25]. З цього визначення випливає, що особливо значної ролі в ідентифікації природної монополії набуває такий чинник, як низька еластичність попиту стосовно товарів, що випускаються цією фірмою. Попит на продукцію характеризується низькою еластичністю, якщо ця продукція не має близьких замінників. Що стосується послуг, які пропонують на ринку природні монополісти (наприклад, постачання енергії, води, тепла тощо), то вони здебільшого практично не можуть бути замінені у споживанні. В цілому, можемо констатувати, що природні монополії мають місце тоді, коли найменші витрати і найменші споживчі ціни можуть бути досягнуті лише за умови, якщо одне підприємство повністю задовольняє весь ринковий попит.
Постає питання, яким має бути розмір підприємства для того, щоб повною мірою реалізувати всі вигоди від ефекту від масштабу. Це можна визначити за допомогою показника “мінімально ефективний випуск”, за якого позитивна віддача від масштабу змінюється постійною чи спадною, підприємство досягає мінімального рівня довгострокових середніх витрат.
На рис. 1.1 показано, що одна фірма може виробляти одиниць продукції за середніх витрат . У такому разі ціна встановиться на рівні , а фірма отримуватиме прибуток, оскільки . Припускається, що на ринку функціонує дві фірми, кожна з яких виробляє половину загального обсягу випуску продукції . Це означає, що пропорційне скорочення виробництва кожної з фірм сприятиме неповному завантаженню основних виробничих потужностей. Наслідком стане зростання середньої вартості виробництва продукції до рівня , тобто суспільство буде більше витрачати рідкісних ресурсів для виробництва того самого обсягу , а ціна залишиться на рівні .
Рис. 1.1 Ефект масштабу і мінімальна ціна
Джерело: [2,c.51]
Таким чином економічна недоцільність конкуренції пояснюється тим, що виграш від її наявності не покриває значних витрат суспільства на її запровадження та підтримку. Отже, якщо навіть технічно можливо мати два чи більше підприємств, економічно неефективно мати більше одного.
Об’єктивною перешкодою для запровадження конкуренції на ринках природних монополій служать надзвичайно високі бар’єри. Найвищим бар’єром “на вході” для нових фірм є обсяг інвестицій, необхідний для створення альтеративного об’єкта [2, c. 57]. Зазначене зумовлюється тим, що виробнича технологія таких галузей потребує значних фінансових витрат на купівлю основного капіталу, технічне обслуговування тощо. Тому цілком закономірно, що порівняно з новими фірмами переваги належать підприємствам, які уже функціонують. Останні виграють у ціновій конкурентній боротьбі за рахунок використання резервів потужностей та ефекту масштабу.
Отже, дослідження й узагальнення різних умов, які визначають функціонування природних монополій, дають змогу у систематизованому вигляді представити основні причини наявності таких структур (див. рис 1.2).
Рис 1.2 Причини існування природних монополій в економіці.
Джерело: [2].
Таким чином, несумісність виробництва у сферах природних монополій з умовами реальної конкуренції на сучасному етапі є очевидною. Як свідчить проведений аналіз, природні монополії можуть сприяти підвищенню економічної ефективності, якщо вони забезпечують більш низький рівень цін порівняно з тим, який може встановлюватись за наявності конкуренції.