Становлення та еволюція економічної теорі

Київська психологічна школа  підготувала добрий ґрунт в Україні для сприйняття ідей маргіналізму, який на цей час склався на Заході у самостійну і надзвичайно впливову течію (австрійська, англо-американська та математична школи). І саме внесення ідей маргіналізму в науковий обіг одночасно з критичним переглядом теоретичних засад як класичної школи, так і німецької історичної, а також марксизму склало характерну особливість формування економічної думки на зламі століть.

Внесення у психологічний  напрямок політичної економії засад  австрійської школи надало йому, образно кажучи, друге дихання. Абстрактно-дедуктивний метод дослідження, застосований представниками цієї школи, внесення ними таких нових елементів аналізу, як величина "граничної корисності", фактор рідкісності та ін., дозволили подолати ряд суперечностей старої психологічної школи.

Одним із перших в Росії  та Україні звернув на це увагу  М. Туган-Барановський, зробив порівняльний аналіз австрійської школи. Пізніше, проаналізувавши розвиток теорії граничної корисності від її витоків, вчений зробив висновок про доцільність її використання в економічних дослідженнях, зрозумів потужність та перспективність методів граничного аналізу. Хоча теорія граничної корисності служить у М. Туган-Барановського своєрідним завершенням теорії трудової цінності Рікардо.[8]

До речі, найвизначнішим українським економістом і був Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919). Він був теоретиком економічної науки, міністром фінансів Центральної Ради Української Народної Республіки, професором Київського університету, академіком АН України. Економіста-теоретика такого масштабу Україна не знала ні до, ні після нього.

Вчений зробив помітний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, критику економічних доктрин марксизму. В праці "Теоретичні основи марксизму" він у 1905 р. зробив висновок, що в нових умовах теорія Маркса лише "почасти справедлива". Світове визнання М.І.Туган-Барановський отримав за дослідження з теорії ринку й економічних криз, розробку концепцій економічної кон'юнктури, яку високо оцінили економісти багатьох країн ще за життя вченого. Але найвищим досягненням в його теоретичній спадщині є номіналістично-кількісна, або кон'юнктурна теорія грошей, яку він виклав в праці "Паперові гроші і метал" (1917 р.). Туган-Барановський цією теорією на п'ятдесят років випередив кількісну теорію грошей американського професора Мілтона Фрідмена.

 Важливе значення для  становлення економічної теорії  як науки має його підручник "Політична економія. Курс популярний" (1919 р.). У ньому автор по-своєму розкриває багато відомих економічних категорій і понять, як капітал, капіталістичне господарство, обмін і ціни, торгівля, гроші, кредит та банки, кооперація та її види. Політичну економію вчений вважав однією з найважливіших наук і дав таке визначення її предмету, яке актуальне і сьогодні: "Питання про причини різниць у багатстві та убогості народів; неоднакового поділу багатства серед кожного народу і розповсюдження скрізь постійної бідності серед зростання багатства - розглядає наука, що зветься політичною економією. Політична економія досліджує сучасний господарський лад, в його історичному розвиткові" [32:61-62]. М.І.Туган-Барановський є першим українським ученим, якого визнали економісти всього світу.[10]

Для післяжовтневого розвитку економічної теорії в Україні характерні ті ж риси, що і для загальнорадянської економічної думки. Політекономія перетворилась на описову науку, яка доводила правильність економічного курсу партії та уряду, господарські форми, суб‘єктивно створювані ними, соціалістичними і єдино можливими. Вчені у своїх дослідженнях спирались на дезінформовані статистичні джерела, були позбавлені можливості користуватися досягненнями зарубіжної наукової думки, що було несумісним з об‘єктивним економічним аналізом.

Тому політична економія соціалізму не тільки все далі відходила від свого предмета, а й поступово перепліталась з політикою. І це повністю відповідало інтересам бюрократичної системи, якій абсолютно не потрібна була правда про об‘єктивний стан виробничих відносин радянського суспільства. Розквіт економічної думки на Україні прийшовся на 20-30-ті роки. ю її занепад на 30-60-ті, короткий період відродження на 60-ті, а криза на 70-80-ті, і знову період відродження, що розпочинається в другій половині 80-х років.[14]

У 20-их роках в Україні, де розвиток економічної науки відображав цивілізаційні особливості національної економіки (зокрема це проявлялось  в організації селянського господарства, якому не була притаманна "общинність", і яке спиралось на приватний  інтерес), ленінська програма побудови державного соціалізму не знаходила підтримку. Критикуючи програму більшовиків, М. Туган-Барановський, В. Косинський, К. Воблий та інші виступали проти націоналізації, що на їх погляд призведе до більшої анархії, ніж капіталізм, оскільки неможливо створити такий апарат, який зможе замінити саморегулюючу силу ринку.

У 1918 р. була створена Українська Академія Наук, в якій М. Туган-Барановський очолив соціально-економічний відділ. За його ініціативою в 1918 р. був створений Інститут економічної кон‘юнктури (він став його директором), який мав на меті проведення економічних досліджень закономірностей суспільного розвитку та вироблення рекомендацій для його соціально-економічного стимулювання.

Після його смерті в 1919 р. інститут очолив М. Птуха, згодом - К. Воблий, Р. Орженцький. Розробки цього інституту базувались на дослідженнях світової економічної теорії, і були спочатку орієнтовані на обґрунтування хибності економічної програми більшовизму, на розробку плану самостійного розвитку України (формування української кооперації, власної валюти і т. ін.), а коли більшовизм укорінився - на створення наукової концепції планування, створення нової системи фінансів, єдиної системи української сільськогосподарської кооперації.

В той час українська наукова  думка включала різноманітні напрямки дослідження. В 1920 р. було засновано Товариство економістів, до якого входили такі видатні вчені як Є. Слуцький, К. Воблий, Р. Орженцький, М. Птуха, Ф. Задорожний та інші, що займались теоретично-економічним та прикладним аналізом народного господарства. В теоретичних концепціях того часу відстоюється думка про регулюючу роль ринку та ринкових цін, про неможливість зведення їх в економічних відносинах до системи натурального та трудового (вартісного) обліку. Вказувалось на те, що не зважаючи на декларування цієї системи, держава повинна орієнтуватись на ринок та ринкові показники.

В той час українська економічна думка досягла значних наукових висот і за рівнем та напрямами досліджень знаходилась в авангарді світової економічної думки. Праці Є. Слуцького, К. Воблого, Р. Орженцького, М. Птухи, Л. Яснопольського, О. Чаянова, О. Фелінцева та інших отримали світове визнання. Проте орієнтація владних структур на тоталітаризм поклала край розвитку економічної думки в Україні, перетворила її на складову радянської економічної теорії. Були закриті щойно створені інститути та кафедри, припинені економічні дослідження, багато вчених було вислано з країни.

З 30-х років змістом наукових досліджень стає доведення переваг економічної політики, що будується за "класовим принципом", а самі дослідження пронизаються ідеями планування, директивності, централізму. Науковців, що підносили ці ідеї, відносили до складу "офіційних" і лише вони могли розраховувати на визнання, оскільки їхні ідеї не розходились з ідеологічними постулатами Компартії. До них можна віднести таких, як В. Чубар, О. Шліхтер, В. Введенський, Т. Жигалко та ін. Роботи цих економістів майже нічим не відрізнялись за спрямуванням, але все ж містили наукові положення щодо визначення принципів соціалістичного планування (серед яких балансовий метод), планового ціноутворення, планування товарообігу (особливо в частині побудови економіко-математичних моделей), кредитного планування та ін.

Особливе місце займала  тоді критика "волобуївщини" як прояву націоналістичних настрої в економічній  думці. М. Волобуєв 1928 р. виступив на сторінках  преси з ідеєю про переваги самостійного економічного розвитку України, зазначаючи, що імперська політика Росії сприяла спотворенню природного розвитку продуктивних сил України, пристосуванню її економіки до власних потреб. Він вказував на те, що Україна володіє достатнім потенціалом, аби інтегрувати до світової господарської системи самостійно, безпосередньо, а не через російську економіку, за що був оголошений ворогом соціалізму і радянської держави.[12]

Згодом були оголошені  ворожими, буржуазними ідеї М. Туган-Барановського, Є. Слуцького та інших. З цього часу економічна думка України розвивається відповідно до соціального замовлення, знаходиться в ізоляції від світової економічної думки. ЇЇ відродження починається разом із відродженням інших економічних наук в 60-х роках "політичної відлиги". Саме в цей час виходять з друку праці українських вчених І. Лукінова, Ю. Пахомової, В. Корнієнка, І. Ястремського та інших. В роботах цього періоду розробляються теоретичні засади впровадження господарського розрахунку, йдеться про місце та роль товарно-грошових відносин в економічному розвитку.

В українській економічній  літературі, як і в радянській взагалі, починають обговорюватись проблеми, що чекали свого вирішення ще у 30-ті роки. Однак період піднесення змінюється періодом застою - коли одвічні проблеми політекономії соціалізму починають розглядатись в контексті "розвинутого соціалізму".[13]

Але і в цей період з‘являється  низка фундаментальних праць, в  яких характеризуються проблеми розвитку економічного механізму, теоретично розробляються  підхід до використання ринкових форм в умовах соціалізму. Саме в цей час з‘являються праці з "історії економічної думки", де аналіз її розвитку ведеться не лише з позицій критики, а й позитивного внеску.

На кінець 80-х - початок 90-х  років в Україні починають формуватися засади сучасної концепції суспільного розвитку, з‘являється ряд статей та публікацій в українській науковій пресі.

Повернення української  економічної теорії в лоно світової економічної думки тільки розпочинається, її ставлення до процесів, що відбуваються, ще не визначене. Але вже тепер в економічній літературі панує плюралізм поглядів, який сприяє розвитку науки.

З огляду на це, в Україні існують передумови розвитку економічної теорії. Але такий процес має відбуватись на тлі переосмислення економічної спадщини та розвитку прогресивних економічних концепцій сучасності. Значну роль в цьому процесі повинна зіграти молода економічна еліта, вільна від стандартів тоталітарного мислення.[6]

             Висновок

Сьогодення незалежної України  нагальне вимагає не просто за-стосування сучасних моделей економічного розвитку, а насамперед використання посткейнсіанських та неоінституційних засад, відкоригованих відповідно до конкретних умов і національно-дер-жавних інтересів країни в цілому та превалюючої більшості її насе-лення зокрема. В теперішніх умовах в усьому світі не стоїть питання про відкидання ролі держави в економіці, бо й новітні неокласичні моделі фактично пропонують різні механізми участі держави в економічному житті, виходячи зі ступеня розви-неності країни, її досягнень в науково-технічному прогресі. Для представників усіх напрямів сучасної економічної теорії характерна переорієнтація на поєднання мікро- і макропідходів до вивчення економічних явищ і процесів.

Провідні представники кожного  з основних напрямів сучасної економічної  теорії обстоюють точку зору про  життєздатність і пер-спективність у майбутньому XXI ст. саме свого напряму. Тим самим вони, незважаючи на численні заяви про об'єктивність ставлення до інших напрямів, врештірешт, демонструють свою певну упередженість. Однак невизначеність майбутнього змушує їх звер-татися до фактора часу як вирішального підтвердження ефективності (чи неефективності) впливу теорії на економічну політику і практику.

Список використаних джерел:

1. Вільна енциклопедія Вікіпедія - http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F
2. Складові частини сучасної економічної теорії http://econ-house.ru/ekonomichna-teorija/2/17-skladovi-chastini-suchasno%D1%97-ekonomichno%D1%97-teori%D1%97
3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Матеріаи сайту http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/630/41/
4. Энциклопедия Кругосвет Экономическая неоклассическая теория http://www.masters.donntu.edu.ua/2007/kita/ismail/library/metod10.htm
5. Матеріали сайту http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/756/58/
6. Матеріали сайту Освіта.ua http://osvita.ua/vnz/reports/econom_pidpr/22408
7. Основи економічної теорії - Мамалуй О. О Матеріали сайту http://pidruchniki.ws/16280414/politekonomiya/rozvitok_ekonomichnoyi_dumki_ukrayini
8. Особливості формування і розвитку української економічної думки, її основні напрямки і школи. Матеріали сайту http://www.refine.org.ua/pageid-1407-1.html
9. Основні етапи розвитку економічної думки. Матеріали сайту http://crk-knteu.kiev.ua/86272-OSNOVNYE_ETAPY_RAZVITIYA_EKONOMICHESKOIY_MYSLI.html
10. Розвиток економічної думки України. Матеріали сайту http://optikomt.narod.ru/Kurs_lekcij/Economics/013.html
11. Матеріали сайту http://otherreferats.allbest.ru/economy/00119268_0.html
12. Історія економічної думки в Україні. Матеріали сайту http://referat.repetitor.ua/Історія_економічної_думки_на_Україні
13. Внесок українських вчених у розвиток світової економічної думки Матеріали сайту http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=31449
14. Українська економічна думка: Хрестоматія.- К., 1998.
15. Ковальчук В.С., Сарай М.І. Історія світової економічної думки: Навч.курс.-Тернопіль, 1996.
16. Матеріали сайту http://books.br.com.ua/10279
17. Матеріали сайту http://www.br.com.ua/referats/Econom_teoriya/33970.htm
18.   Основные этапы становления и развития экономической теории Матеріали сайту http://works.tarefer.ru/102/100424/index.html
19. Матеріали сайту http://economics.at.ua/load/2-1-0-67
20. Основні етапи становлення та розвитку економічної науки Матеріали сайту http://finansist.km.ua/content/osnovni_etapy_stanovlennya_ta_rozvytku_ekonomichnoi_nauky
21. Матеріали сайту http://ua-referat.com/warcraft/Становлення_економічної_теорії
22. Г.Н.Климко В.П.Нестеренко Л.О.Каніщенко “Основи економічної теорії”
23. А.С.Гальчинський П.С.Єщенко Ю.І.Палкін “Основи економічної теорії”
24. К.Р.Макконнелл Л.С.Брю “Economics”
25. Поль Самуельсон “Економіка”
26. Ю.В.Ніколенко А.В.Демківський В.В.Фещенко “Основи економічної теорії ”
27. Матеріали сайту http://www.coolreferat.com/Основні_етапи_еволюції_економічної_думки
28. Матеріали сайту http://studentam.kiev.ua/content/view/784/82/
29. Матеріали сайту http://referat.repetitor.ua/Становлення_та_розвиток_економічної_теорії