Управління факторами виробництва

 

MRTS= - DК / DL  (1.9)

 

DК і DL – зміни величин використовуємих капіталу та праці.

Ізоквантні криві мають  вогнуту форму, тому що MRTS скорочується по мірі руху вниз вздовж ізокванти. Зменшення MRTS каже про те, що ефективність використання будь-якого фактора виробництва обмежена. По мірі заміщення у виробничому процесі капіталу великою кількістю праці, продуктивність праці знижується. Аналогічно, коли праця заміщується великою кількістю капіталу, його віддача знижується. Виробництву потребується збалансоване сполучення обох факторів виробництва.

Як і передбачалось, MRTS тісно пов’язана із граничними продуктами праці і капіталу ( МР_L і МР_K). Щоб показати це, уявимо, що при деякому збільшенні витрат праці і зменшенні використовуємої кількості капіталу об’єм випуску продукції остається постійним. Приріст випуску продукції в наслідок підвищення витрат праці прирівнюється величині додаткового випуску продукції, яка доводиться на додаткову одиницю праці (граничний продукт праці), помножений на кількість додаткових одиниць праці: обєм додаткового випуску в наслідок  підвищення витрат праці = (МР_L) * (DL).

Аналогічно: зниження випуску  в наслідок скорочення капіталу прирівнюється зниженню обєма випуску в наслідок скорочення капіталю на 1 одиницю (граничний продукт капіталу), помноженому на число скорочених одиниць капіталу.

Зменшення випуску в  наслідок скорочення капіталу = (МРк) * (DК).

Якщо об’єм випуску  продукції зберегається постійним  для всієї ізокванти, зміна обєму випуску продукції дорівнює нулю. Таким чином:

(МР_L) * (DL) + (МРк) * (DК) = 0 змінюючи умови, отримаємо:

(МР_L) / (МРк) = -(DК/DL) = MRTS це рівняння каже про те, що для окремої ізокванти безперервне заміщення капіталу працею у виробничому процесі призводить до зростання граничного продукту капіталу і зменшення граничного продукту праці. Загальним наслідком обох змін є тенденція до зниження граничної норми технічної заміни і вирівнюванню ізокванти. Причина цього зниження і в тому, що фактори доповнюють один одного.

Взаємодоповнюваність факторів виробництва – одна з основних попередниць теорії виробництва. Кожний фактор може робити те, що не може, або може гірше робити інший фактор. В основному у виробництві праця і капітал не абсолютно взаємозамінювані. Кожна знову скорочена година праці потребує більше годин роботи машин для заміщення звільнених працівників. Кривина ізоквант відображає труднощі, які виникають при заміні одного фактора іншим в рамках даного об’єму виробництва. Вони різні для різних галузей. Наприклад, на фабриці по виробництву стільців відносно легко замінити роботу машин ручною працею, що практично неможливо в хімічній промисловості.

Дія зміни граничних продуктів факторів виробництва на граничну норму їх технічної заміни

Як вже визначалось, гранична норма технічної заміни праці капіталом залежить від граничних продуктів праці та капіталу. Припустимо, що витрати праці скорочуються на деяку малу величину - DL годин праці, тоді як витрати капіталу збільшаться на DК годин відповідно ізокванті . Збитки виробництва від скорочення витрат праці складе величину, дорівнюючу добутку DL на граничний продукт праці. (Граничний продукт праці дорівнює DQ/DL. Якщо його помножити на DL, то DL(DQ/DL)= DQ. Таким чином зміна одного фактора, який використовувався у виробництві, помножена на його граничний продукт  в наслідок дасть зміну об’єму випуску). Цьому скороченню виробництва буде відповідати перехід на ізокванту, розташовану нижче. Щоб залишитися на попередній ізокванті, скорочення використаної праці повинно бути компенсовано додатковим часом роботи машин, дозволяючи повернутися в пункт на початковій ізокванті. Приріст виробництва визначається як DК, помножені на граничний продукт капіталу.

Виходячи з того, що приріст виробництва дорівнює зниженню виробництва, то:

-DL (МР_L) = DК (МРк)

MRTS_LK, яка дорівнює негативному нахилу ізокванти, м.б. виражена таким чином:

 

  (1.10)

 

 

Якщо збільшується використання капіталу, то граничний продукт капіталу зменшується – це зменшує чисельник даного рівня.

Якщо зменшується кількість використованої праці і заміщується капіталом, то граничний продукт праці збільшується – це збільшує знаменник даного рівняння.

Заміщення праці капіталом у підприємництві.

Механізація процес виробництва  – показник індустріалізації економіки. Ізокванти можна використовувати при аналізі умов переходу до технічно більш обладнаного процесу виробництва по завданій технології. Коли підприємництво спрямоване на капіталомісткий процес виробництва, замінюючий працю, це відображається на граничній продуктивності обох факторів. При завданій технології використання капіталомісткого процесу виробництва для забезпечення даного обєму випуску відобразиться в переміщенні угору по ізокванті.

Ізокванта показує можливі  комбінації факторів виробництва, які можуть бути використані у виробництві автомобілів. Припустимо, що даний метод виробництва включає використання 1000 годин праці і 500 годин роботи машин на виробництво одного автомобіля. Відношення праці до капіталу становить 2:1. Коли фірма переходить до використання більш капіталомісткого виробничого процесу (пункт М2) встановлюючи дороге обладнання, на виробництво одного автомобіля знадобиться ще менше витрат живої праці. В пункті М2 для виробництва автомобіля знадобиться менше 500 годин праці і 1000 годин роботи машин. Відношення праці до капіталу тепер становить 1:2.

Коли фірма переміщується  угору по своїй ізокванті гранична норма заміни праці капіталом  збільшується в наслідок механізації  виробничого процесу. Це означає, що граничний продукт праці збільшується, а граничний продукт капіталу зменшується. Остання умова обмежує потенційні користі від подальшої модернізації процесу виробництва при даній технології.

Заміщення праці капіталом  також збільшує граничний продукт  праці. Коли фірма скорочує використання праці, вона згодна платити більше за кожну годину праці, тому що втрата однієї години праці обертається ще більшею втратою виробництва. Це утворює тиск в бік підвищення заробітної плати і доходів зайнятих працівників. Коли працівники використовують більше обладнання, їх продуктивність збільшується дякуючи існуючій взаємодоповнюваності праці та капіталу. Навіть коли заміщення праці капіталом скорочує для фірми попит на працю, збільшується реальна вартість години праці, що сприяє підвищенню заробітної платні, яку фірми згодні платити.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА.

Для того щоб аналіз ефективності використання виробничих ресурсів був  повноцінним, то потрібно окремо аналізувати  кожен фактор. Тобто провести аналіз:

• використання трудових ресурсів

• стану, структури та ефективності використання основних фондів підприємства
• матеріальних ресурсів та ефективності їх використання

2.1. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

Економічний аналіз має  велике значення у вирішенні проблем   використання трудових ресурсів на сучасному етапі розвитку економіки. До цих проблем передовсім відносяться наступні: приховане безробіття. неефективне використання робочого часу; спад продуктивності праці, низький ступінь зайнятості у виробництві, плинність кадрів на підприємстві тощо.

Основний об’єкт аналізу – трудові ресурси. Використовуючи існуючі теоретичні підходи та беручи за основу власні дослідження, можна дати наступні визначення поняття трудових ресурсів:

- трудові ресурси - промислово-виробничий персонал  суб’єкта господарювання, який володіє певною освітою та кваліфікацією, і вагомою складовою якого є робітники;

- трудові ресурси беруть  участь у процесі виробництва  шляхом взаємодії  з основними  засобами і матеріальними ресурсами,  створюючи при цьому продукт,  вартість, додаткову вартість.

- трудові ресурси –  це складова виробничих ресурсів, що уявляє собою промислово-виробничий  персонал суб’єкта господарювання, чисельність якого може змінюватись  в разі потреб виробництва.

Кільксть населення України  представлено в таблиці 3.1.

                                                                                    Таблиця 3.1.  

Основні показники ринку праці  представленні в таблицях 3.2 та 3.3

                                                                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.2

                                                                                                     Таблиця 3.3

                                                                                        

 

 

На мікрорівні трудовими  ресурсами є персонал підприємства. Від забезпеченості господарюючих  суб’єктів персоналом, його раціонального  використання залежать обсяг виробництва, ефективність використання основних засобів, собівартість, прибуток.

Мета аналізу ефективності використання трудових ресурсів –  визначення резервів, їх більш ефективного  використання, а також обчислення резервів збільшення обсягу продукції  внаслідок зростання ефективності праці на підприємстві.

Завдання аналізу наступні:

· вивчення складу, структури, інтенсивності руху персоналу на підприємстві;

· оцінка забезпеченості підприємства персоналом;

· аналіз використання робочого часу і визначення впливу втрат робочого часу на результати виробництва;

· аналіз продуктивності праці;

· визначення впливу факторів, пов’язаних з використанням трудових ресурсів, на обсяг виробництва.

Аналіз здійснюється на основі наступних джерел інформації: “Звіту з праці” (форма № 2-ПВ), “Звіту підприємства по продукції” (форма № 1-П), звіту, “Чисельність окремих категорій працівників підприємства та підготовка кадрів” (форма № 6-ПВ), даних облікового складу, інших оперативних даних, первинних документів: наказів та розпоряджень про приймання, переведення, звільнення, надання відпусток, а також  іншої планово-нормативної, облікової та оперативної інформації ).

Ефективність господарської  діяльності досягається за умови  поєднання засобів виробництва  із робочою силою у суворо визначених кількісних та якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів зменшує загальну кількість продукції, що виробляється. В найбільшій мірі це стосується трудових ресурсів.

Неефективне використання трудових ресурсів значно знижує рівень кваліфікації і працездатності працівників, продуктивність праці, збільшує матеріальне та моральне старіння основних фондів, підвищує матеріалоємність продукції, призводить до значного підвищення собівартості продукції та зниження ефективності виробництва.

Аналіз впливу трудових факторів на господарську діяльність починається з вивчення забезпеченості підприємства робітниками за складом, структурою, кваліфікацією і культурно–освітнім рівнем та характеристики руху робочої  сили.

Забезпеченість робочою  силою визначається як відхилення фактичної чисельності працюючих від планової. Оцінка забезпеченості здійснюється по всьому персоналу і основних його групах та категоріях.

Для оцінки забезпеченості підприємства робочою силою визначаються як абсолютні так і відносні відхилення від планової потреби в ній.

 Абсолютне відхилення  розраховується шляхом порівняння  фактичних показників за звітний  період з відповідними показниками  за планом. Відносне відхилення  визначається як різниця між  фактичною чисельністю робітників та плановою, скорегованою на процент виконання плану з обсягу випуску продукції (в разі потреби у вартісному або трудовому вимірнику).

Розрахунок відносного відхилення дозволяє зробити висновки щодо забезпеченості підприємства робочою  силою відповідно до виконання плану з обсягу випуску продукції та зміни її структури за трудомісткістю. Важливо відзначити, що відносне відхилення розраховується по категорії робітників, оскільки вони  безпосередньо зайняті випуском продукції.

Велике значення має  аналіз динаміки чисельності персоналу за 2-3 роки.  Він дає змогу оцінити як підприємство вписується в ринкові умови господарювання і наскільки успішно витримує конкурентну боротьбу на ринку продукції і трудових ресурсів.

Порівняння чисельності  з минулими періодами слід здійснити в ув’язці з динамікою виробничих потужностей підприємства та їх використання, динамікою продуктивності праці..

Якщо за незмінності  виробничих потужностей на підприємстві скорочується чисельність персоналу  і це скорочення не супроводжується  зростанням продуктивності праці, то можна говорити про недоліки в організації виробництва, а також про неспроможність власників і керівників зберегти свій трудовий колектив.

Вивчаючи структуру  персоналу здійснюють оцінку:

· співвідношення персоналу  основної та неосновної діяльності в загальній чисельності;