Управління факторами виробництва

Аналіз рівня використання виробничого обладнання передбачає наступне:

- оцінку показників, що  характеризують використання виробничого  обладнання.

- визначення резервів  підвищення ефективності використання обладнання.

- визначення впливу  використання виробничого обладнання  на обсяг продукції.

Рівень використання виробничого обладнання характеризується такими показниками, як:

1.Коефіцієнт використання  наявного обладнання.

2.Коефіцієнт використання  встановленого обладнання.

3.Коефіцієнт змінності  роботи обладнання.

4.Коефіцієнт екстенсивного  навантаження.

5.Коефіцієнт інтенсивного  навантаження.

6.Інтегральний коефіцієнт.

Необхідно здійснювати  аналіз використання не тільки активної частини засобів праці, але й пасивної, до якої, зокрема, відносяться виробничі будівлі та площі, які вони займають.

 

 

 

2.3. Аналіз  матеріальних ресурсів та ефективності їх використання.

 

Відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” (п. 6) матеріальні ресурси (виробничі запаси)  уявляють собою  запаси предметів праці, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

Основні характеристики матеріальних ресурсів такі:

- беруть участь у  процесі господарської діяльності  протягом одного виробничого  циклу та повністю змінюють  свою форму;

- повністю переносять  свою вартість на витрати підприємства  на протязі одного виробничого  циклу.

Використовуючи характеристики матеріальних ресурсів, які відповідають визначенню фінансово-виробничих ресурсів та можуть бути використані при оцінці ефективності їх витрачання, а також термінологію, що відповідає П(С)БО, можна запропонувати таке визначення матеріальних ресурсів на рівні суб’єкта господарювання:

Матеріальні ресурси  – це складова виробничих ресурсів, які беруть участь у процесі господарської  діяльності протягом одного виробничого  циклу, при цьому повністю змінюють свою форму та переносять свою вартість на витрати підприємства.

Матеріальні ресурси - це об'єктивно необхідні умови функціонування виробництва. Вони все більше впливають  на зростання його ефективності та якість роботи. Здебільшого від рівня  управління ресурсами, його координації  з процесом виробництва залежать основні показники діяльності підприємств — виконання плану реалізації, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, прискорення оборотності оборотних засобів. Це обумовлено такими факторами значимості матеріальних ресурсів у виробництві:

• виробничі запаси складаються  в основному з сум власних  оборотних засобів, тому прискорення  їх оборотності - великий резерв підвищення ефективності;

• витрати на матеріальні  ресурси - основна частина собівартості продукції;

• правильна організація  управління матеріальними ресурсами - умова ритмічності виробництва;

• більш жорстке нормування витрат матеріальних ресурсів та лімітування  вимагають посилення режиму економії.

Конкретний склад матеріальних запасів кожного підприємства визначається характером його виробничої діяльності, належністю до певної галузевої групи, видами продукції, що випускається, Але при всій різноманітності матеріалів, що використовуються, вони складають основу виробничого процесу, в них вкладена більша частина оборотних засобів.

У вирішенні питання  про повноцінне забезпечення підприємства необхідними матеріальними ресурсами  та ефективне їх використання, яких вимагає нормальний хід виробничого  процесу, велике значення має економічний  аналіз

Мета аналізу ефективного  використання матеріальних ресурсів полягає в одержанні найбільш інформативних ключових параметрів, які дають об'єктивну й точну оцінку наявності в підприємства різних видів матеріальних ресурсів з погляду забезпечення його конкурентоспроможності, уможливлюють оцінку ефективності управлінських рішень щодо формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси, виявлення резервів підвищення ефективності використання ресурсів, розробку заходів для їх мобілізації.

   Завдання аналізу  наступні:

· оцінка забезпеченості виробництва матеріалами та аналіз матеріально-технічного постачання;

· аналіз використання матеріалів у виробництві;

· визначення впливу забезпеченості матеріалами та ефективності їх використання на обсяг виробництва.

Перелік даних завдань  визначають зміст і порядок  проведення аналізу основних засобів.

Джерелами аналізу матеріальних ресурсів є наступні: ”Звіт про  основні показники  діяльності підприємства” (форма № 1 – підприємництво), “Звіт  промислового підприємства по продукції (форма № 1-П), “Примітки до фінансової звітності”, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, інформація складських і транспортних служб, відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрачання та залишки матеріальних ресурсів; плани матеріально-технічного постачання, нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність.

Зміст економічного аналізу  матеріальних ресурсів в першу чергу  вимагає вивчення забезпеченості підприємства матеріалами.

В процесі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, що покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам виробництва продукції й утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрати матеріалів.

Важливою умовою безперебійної  роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що надходять від постачальників відповідно до укладених договорів. Внутрішні джерела - це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів у результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Реальна потреба в  завезенні матеріальних ресурсів з  боку - це різниця між загальною  потребою у визначеному  виді матеріалу  і сумою власних  внутрішніх джерел її покриття.

В процесі аналізу  забезпеченості підприємства матеріалами  вирішуються такі завдання:

1) перевіряється правильність  розрахунку реальної потреби  в матеріалах;

2) здійснюється оцінка  забезпеченості планової потреби  договорами, укладеними з постачальниками;

3) здійснюється оцінка  ступеня виконання договорів;

4) аналізується відповідність  фактичного надходження матеріалів  з реальною потребою в них;

5) визначається вплив  забезпеченості підприємства матеріалами  на обсяг продукції.

Аналіз ефективності використання матеріалів здійснюється за допомогою системи загальних  та індивідуальних показників .

Основні показники ефективності використання матеріальних ресурсів наступні:

- матеріаловіддача, яка  розраховується як відношення вартості товарної продукції до суми матеріальних витрат і характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів:

МВ = Вт.п / Вит.матер

МВ = 74517,0 / 47297,5 = 1,58;

- матеріаломісткість  продукції (розраховується як  відношення суми всіх матеріальних витрат до вартості товарної продукції):

ММ = Вит.матер / Вт.п

ММ = 47297,5 / 74517,0 = 0,64;

- рівень використання  матеріальних ресурсів за структурою  випуску продукції (розраховується  як відношення суми матеріальних  витрат до собівартості продукції і характеризує питому вазу матеріальних витрат у собівартості продукції):

РВ = Вит.матер / СВп

РВ = 47297,5 / 55448,6 = 0,85;

- коефіцієнт споживання  матеріалів (розраховується як відношення  фактичних матеріальних витрат  до планових, перерахованих на фактичний обсяг випуску та асортимент продукції, і характеризує рівень ефективності фактичного витрачання матеріальних ресурсів:

Кс = Вит.матер.зв /  Вит.матер.пл

Кс = 47297,5 / 52506,8 = 0,9

- часткові показники  матеріаломісткості - металомісткість, паливомісткість, сировинномісткість, енергомісткість, питома матеріаломісткість - характеризують рівень використання окремих груп чи видів матеріальних ресурсів.

 

Аналіз цих показників необхідно здійснюється в такій  послідовності :

1) вивчається динаміка показників;

2) визначається сума  економії матеріалів внаслідок  зниження матеріаломісткості або   сума перевитрат в результаті  підвищення матеріаломісткості.

3) розраховується вплив  зміни ефективності використання  матеріалів на обсяг продукції;

4) визначаються резерви   підвищення ефективності використання  матеріалів і резерви можливого  збільшення обсягу продукції,  внаслідок більш ефективного  використання матеріалів.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА.

 

Обмежені виробничі  ресурси можуть використовуватись  на задоволення різних потреб, тобто  одні і ті ж фактори виробництва  можна витратити на створення  різних життєвих благ. Інакше кажучи, виробничі  ресурси є альтернативними, що створює  проблему економічного вибору. Французьке alternative походить від латинського alter – один із двох.

Економічний вибір –  це вибір тих людських потреб із безмежної їх кількості, які вимагають  першочергового втамування через використання альтернативних виробничих ресурсів, і відкладення у часі задоволення потреб менш важливих.

Суть проблеми вибору полягає в тому, що якщо кожен  виробничий ресурс, який використовується для задоволення різноманітних  людських потреб, обмежений,то завжди існує можливість його альтернативного  використання і пошуку найдоцільнішого поєднання із іншими ресурсами виробництва.

Економічний вибір так  чи інакше здійснюють усі – від  дитини, яка на гроші (обмежений ресурс),видані їй для придбання зошита, купила собі морозиво, втамувавши більш нагальну, з її точки зору, потребу, до суспільства в цілому, яке обирає, скажімо, між певними обсягами виробництва засобів праці і предметів особистого споживання, маючи обмежений запас виробничих ресурсів, тощо.

Існує поняття ціни економічного вибору. Ціна економічного вибору визначається ціною того блага, від споживання якого ми відмовились, надавши перевагу іншому. Визначимо ціну економічного вибору на умовному прикладі.

З  економічним вибором пов’язана також проблема доцільного і раціонального використання виробничих ресурсів. Раціональний економічний вибір дозволить найповніше задовольнити зростаючі людські потреби, а нераціональний, а тому й хибний – призведе до марних втрат ресурсів і зниження рівня задоволення потреб.

Проблема економічного вибору і альтернативність витрат ресурсів породжують проблему використання виробничих можливостей – окремого підприємства, галузі чи й економіки в цілому.

Виробничі можливості визначаються кількістю і якістю виробничих ресурсів – праці, капіталу, природних ресурсів і підприємницьких здібностей, які є у розпорядженні виробника.

Виробничі можливості повинні  використовуватись максимально  повно, щоб забезпечити найбільший обсяг виробництва життєвих благ. У процесі альтернативного використання виробничих ресурсів відбувається їх трансформація (від латинського transformation – перетворення), тобто ресурси «трансформуються», «перетворюються» для випуску інших благ.

Економічна суть трансформації  виробництва полягає у тому, що фірма здійснює свій економічний  вибір шляхом перерозподілу альтернативних ресурсів між випуском різних видів товарів.

Інакше кажучи, із зростанням кількості використаних виробничих факторів межа виробничих можливостей  розширюється, а із скороченням їх кількості – звужується.

Межа виробничих можливостей  змінюється також у залежності від продуктивності застосованих ресурсів навіть за їх незмінної кількості: із зростанням продуктивності ресурсів виробничі можливості розширюються, а із зниженням продуктивності – звужуються.

Продуктивність праці може виступати  економічною категорією, яка характеризує результативність праці. Рівень продуктивності праці визначається відношенням обсягу виробленої продукції чи робіт до затрат живої праці на її виробництво.

Рівень продуктивності праці в  значній мір залежить, від того на скільки повно реалізовуються основні фактори її росту.

Фактор росту продуктивності праці  – це зміна матеріально технічних, організаційних та соціально-економічних  умов, як безпосередньо у процесі  виробництва, так і поза тим, під  впливом яких скорочується затрати  праці на одиницю продукції, тобто підвищується рівень продуктивності праці. Розрізняють фактори росту продуктивності праці народногосподарські, галузеві і внутрішньогалузеві.

Підвищити продуктивність праці можна  за рахунок наступних заходів: