Управління факторами виробництва

· зміни питомої ваги окремих категорій в складі персоналу  основної діяльності;

· зміни постатевої структури  колективу;

· співвідношення основних та допоміжних робітників в загальній  їх кількості.

Особливу увагу приділяють вивченню зміни питомої ваги робітників в чисельності персоналу, так як від цього залежить продуктивність праці одного працюючого.

Рух робочої сили характеризують коефіцієнти частоти прийому  на роботу, звільнення, плинності кадрів.

Коефіцієнти обороту по прийому на роботу та звільненню, визначаються співвідношенням кількості прийнятих (звільнених) робітників  і середньоспискової чисельності.

Коефіцієнт плинності  кадрів обчислюється шляхом ділення  чисельності працівників, звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації, за власним бажанням, до середньооблікової чисельності.

Обсяг випуску  продукції  залежить не тільки від чисельності  працюючих, а й від кількості  затраченої на виробництво праці, тобто від величини робочого часу.

В процесі проведення аналізу важливо проаналізувати відхилення фактичного фонду робочого часу від планового. Якщо фактичний  фонд часу менший, ніж плановий, це свідчить про наявність втрат робочого часу. Втрати робочого часу поділяються на цілодобові та внутрішньозмінні.

Найважливішим показником ефективності трудових ресурсів є продуктивність праці. Продуктивність праці вимірюється  виробітком продукції за одиницю  часу і витратами часу на одиницю  продукції. Звідси маємо два показники:

середній виробіток  і трудомісткість.

В економічних розрахунках  використовують такі показники виробітку:

1) середньорічний виробіток  одного  працюючого;

2) середньорічний виробіток  одного робітника;

3) середньоденний виробіток  одного робітника;

4) середньогодинний виробіток одного робітника.

Дані для аналізу  продуктивності, трудомісткості праці  та виробітку надані в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Обсяг випущеної продукції  за рік, грн	Обсяг випущеної продукції  за день, грн	Обсяг випущеної продукції за год, грн	Середньоспискова чисельність  робітників	Затрати робочого часу середньорічні, год	Затрати робочого часу, сердньоденні, год	Затрати робочого часу середньогодинні, хв
28000	100	12	6	1960	8	55

 

Трудомісткість визначається на одиницю продукції в натуральному вираженні по всій номенклатурі виробів. Показник трудомісткості можна розрахувати і по загальному випуску продукції, як відношення загальної кількості людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками, до обсягу продукції. Цей показник обернено пропорційний показнику годинного виробітку одного робітника.

 Показники продуктивності праці  можуть відображатися в різних  вимірниках (натуральному, трудовому,  вартісному).

Середньорічна виробітка визначається за формулою:

Вс.р. = ОВ / Чср

Чср - середньоспискова чисельність робітників;

ОВ – обсяг випущеної продукції.

Вс.р. = 28000/6= 4666,67

Цей показник свідчить, що кожен робітник за рік виготовляє 4666,67 виробів.

Середньоденна виробітка разраховується як відношення кількості виробленої продукції за день до ефективного фонду часу:

Вс.д = ОВд / ФЧе

Вс.д. = 100 / 8 = 12,5

Середньогодинна виробітка обчислюється за формулою:

Вс.г. = ОВг / ФЧе, де

ОВг - обсяг випущеної продукції  за 1 годину

Вс.г. = 12 / 55 = 0,22

Це означає, що за одну хвилину робітник виготовляє 0,22 виробу.

 

2.2. Аналіз  стану, структури та ефективності використання основних фондів підприємства

 

Основні засоби підприємства відносяться до необоротних активів. Важливими характеристиками основних засобів є такі:

- основні засоби беруть  участь у діяльності підприємства  тривалий період часу, який перевищує  один рік, або операційний цикл, якщо він більший за один  рік;

-  основні засоби  функціонують у процесі діяльності  підприємства в незмінній натуральній  формі, втрачаючи при цьому свою вартість у зв’язку з фізичним та моральним зносом;

-  основні засоби  зменшують свою вартість і  переносять її на витрати підприємства  за частинами у вигляді амортизаційних  відрахувань.

 Отже, основні засоби - це складова виробничих ресурсів, які використовуються в процесі господарської діяльності суб’єкта господарювання в незмінній натуральній формі тривалий період часу, який більший за один рік (або  протягом операційного циклу, якщо він більший за рік) та внаслідок зносу розподіляють свою вартість на витрати підприємства у вигляді амортизаційних відрахувань.

Проблема ефективного  використання основних засобів в  умовах ринкових перетворень в Україні  дуже актуальна.   Повніше використання засобів  праці веде до зменшення  потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.

Економія основних засобів  здійснюється з метою визначення резервів підвищення ефективності їх використання і резервів збільшення обсягу продукції внаслідок більш  ефективного використання засобів  праці.

Завдання аналізу наступні:

· оцінка складу, структури  та інтенсивності руху основних фондів;

· аналіз технічного стану  засобів праці;

· аналіз ефективності використання усіх основних фондів;

· аналіз використання окремих  видів засобів праці;

· визначення впливу ефективності використання основних фондів на обсяг продукції.

Перелік даних завдань  визначають зміст і порядок  проведення аналізу основних засобів.

Джерелами інформації для  аналізу основних засобів суб’єкта господарювання є: паспорт підприємства; форма № 1 “Баланс”, форма № 4 “Звіт про власний капітал”; форма  № 1-П “Звіт підприємства по продукції”; форма № 11-ОЗ “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)”, звіт “Основні  показники діяльності підприємства” (форма № 1 – підприємництво), “Примітки до фінансової звітності”, баланс виробничих потужностей, дані бухгалтерського обліку необоротних активів; планові дані.

Зміст економічного аналізу  основних фондів, в першу чергу, вимагає  вивчення їх наявності, складу, структури  і руху.

Наявність засобів праці вивчається на початок та кінець звітного періоду за відповідними даними першого розділу звіту форми  № 11 -ОЗ. В основі аналізу складу основних фондів лежить їх групування  за відповідним ознаками (за галузевою належністю, за функціональним призначенням  тощо).

Різноманітний склад  основних засобів зумовлює вивчення їх структури, тобто співвідношення окремих груп в загальному обсязі). Особливу увагу в процесі аналізу  слід звертати на співвідношення активної та пасивної частини у вартості

 Зміна обсягу та  структури основних фондів обумовлена  їх рухом – надходженням  та  вибуттям. Для аналізу інтенсивності  руху основних засобів використовують  такі показники:

1.Коефіцієнт оновлення,  який розраховується відношенням  вартості основних фондів, що надійшли на  підприємство за звітний період, до первісної вартості засобів праці на кінець періоду.

2.Коефіцієнт вибуття,  який розраховується відношенням  вартості основних фондів, що  вибули за звітний період, до  первісної вартості засобів праці  на початку звітного періоду.

3.Коефіцієнт приросту (коли надходження перевищує вибуття), який розраховується відношенням  різниці надходження і вибуття  основних засобів до первісної  вартості основних фондів на  початку періоду.

Дані показники обчислюються по основних групах основних фондів і вивчаються у динаміці.

Коефіцієнт оновлення:

Ко = ОФс.р / ОФперв на кін.пер., де

ОФс.р – вартість основних фондів, що надійшли за звітний період;

ОФперв на кін.пер. –  Первісна вартість основних фондів нв кінець періоду.

Ко = 3533.4 / 113622,2 = 0,03

Наступним етапом аналізу  є оцінка технічного стану засобів  праці. До показників, що характеризують технічний стан основних фондів, відносять: коефіцієнт оновлення, коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зносу визначається за даними першого розділу активу балансу на початок і кінець звітного періоду як відношення величини зносу до первісної вартості основних фондів.

Коефіцієнт придатності  визначається, як різниця між одиницею та коефіцієнтом зносу або як відношення залишкової вартості основних фондів до первісної вартості основних фондів.

Зменшення коефіцієнта  зносу і відповідне збільшення коефіцієнту  придатності свідчить про покращення технічного стану основних  фондів.

Коефіцієнт зносу визначається по формулі:

Кз = З / ОФперв, де

З – величина зносу;

ОФперв – первісна вартість основних фондів.

Кзп.п = 43922,1 / 110088,8 = 0,4

Кзк.п. = 47220,5 / 113622,2 = 0,42

Коефіцієнт придатності:

Кпр = 1 – Кз

Кпрп.п = 1- 0,4 = 0,6

Кпрк.п = 1- 0,42 = 0,58

Фондовіддача розраховується за формулою:

ФВ = Вп / ОФс.р, де

Вп – вартість продукції;

 ОФс.р – середньорічна  вартість основних фондів.

ФВ = 55448,6 / 66284,2 = 0,84

Фондомісткість –  це обернене до фондовіддачі значення:

ФМ = ОФс.с / Вп

ФМ = 66284,2 / 55448,6=1,2

Рентабельність:

Р = П / ОФс.р , де

П – чистий прибуток підприємства.

Р = 3753,3 / 66284,2 = 0,06

Технічний рівень виробництва  залежить від строків функціонування основних фондів, в першу чергу  машин та обладнання. Аналіз вікового складу виробничого обладнання передбачає його групування по таких інтервалах: до 5 років, від 5 до 10 років, від 10 до 20 років, понад 20 років.

Узагальненим показником, що характеризує віковий склад виробничого  обладнання, є середній строк його експлуатації, який визначається за середньою  арифметичною зваженою. Оптимальним строком експлуатації вважається термін до 7 років.

Наступним етапом аналізу  є оцінка технічного стану засобів  праці.

Рівень фізичного стану  обладнання, ступінь  його зносу  визначається не тільки строком експлуатації, але і своєчасним та якісним проведенням ремонтних робіт. Аналіз ремонту передбачає оцінку виконання завдань по здійсненню ремонту згідно з обсягом робіт, по сумі витрат, по кількості відремонтованих робіт.

Забезпеченість підприємства основними засобами можна аналізувати  по окремих групах, співставляючи фактичну наявність засобів праці з плановою потребою в них.

Узагальненими показниками  забезпеченості основними засобами є фондоозброєність і технічна озброєність. Вони характеризують відповідно розмір усіх основних засобів та їх активної частини в розрахунку на одного працівника. Показники технічної озброєності та фондоозброєності можна розрахувати по відношенню до чисельності робітників в найбільшу зміну.

Фондоозброєність визначається за формулою :

ФО = ОФ / Чр, де

ОФ – розмір усіх основних засобів;

Чр – чисельність  робітників в найбільшу зміну.

ФО = 113 622,2 / 190 = 598

Між показниками фондовіддачі (Ф в), продуктивності праці (ПП) та фондоозброєності (ФО) існує така залежність:

Основні засоби ефективно  використовуються за умови підвищення продуктивності праці і зростання фондоозброєності, але темпи зростання продуктивності праці повинні бути вищі, ніж темпи зростання фондоозброєності.

Показники, що характеризують ефективність використання основних засобів, поділяються на загальні та індивідуальні. Загальні показники характеризують використання всіх основних фондів, індивідуальні – окремих їх груп.

 До загальних показників  відносяться: 

1.Фондовіддача (відношення  вартості продукції до середньорічної  вартості основних засобів).

2.Фондомісткість (показник, обернено  пропорційний до першого).

3. Рентабельність (відношення  чистого прибутку до середньої  вартості основних  засобів).

 

Фондовіддача є одним  з основних показників ефективності використання основних засобів. Даний  показник характеризує величину обсягу продукції в розрахунку на 1 грн. обсягу основних фондів. Фондовіддача активної частини основних фондів називається машиновіддачею.

Аналіз фондовіддачі передбачає вирішення наступних  завдань:

- вивчення динаміки  фондовіддачі;

- визначення впливу зміни фондовіддачі на обсяг продукції;