Діагносника економічного потенціалу підприємства

          Одним із альтернативних підходів до вимірювання ефективності є метод оцінювання стохастичних меж виробництва і собівартості продукції, призначений для розрахунку реальної ефективності економічного потенціалу підприємства в контексті двох її основних складових: технологічної та економічної. Названий метод дозволяє відображати ефективність використання потенціалу підприємства у вигляді багатомірної величини і значно точніше ідентифікувати взаємозв'язки між його елементами [21].

          Є. В. Лапін  виділяє наступні показники оцінки  використання економічного потенціалу  підприємства (таблиця 1.3) [22, с. 310-312].

Таблиця 1.3

Класифікаційні групи і склад показників оцінки використання економічного потенціалу підприємства [22, с. 310-312]

Розділ	Показники
Група фінансових показників
Вимірювання акціонерів	Ціна акцій Дивіденди Лояльність акціонерів (зміна акціонерів) Склад акціонерів (інституційні чи приватні, працівники і т. д.)
Вимірювання фінансових результатів	Економічний ріст Ринковий ріст Чистий дохід Рентабельність інвестицій Рентабельність власного капіталу Рентабельність активів
Вимірювання фінансової складової	Активи, ліквідні активи Фінансові коефіцієнти Кредитний рейтинг Зобов’язання Відношення зобов’язань і капіталу
Вимірювання витрат	Змінні і постійні витрати Контролюємі витрати, включаючи поточні, одноразові і проектні витрати Поточні витрати (заробітна плата, витрати на утримання, поставки) Статті разових витрат Неопераційні доходи / витрати Накладні витрати Додаткові витрати по бізнес-одиницям Прямі витрати по окремим підрозділам Основні статті витрат готівки Адміністративні витрати
Ринково- орієнтовані вимірювання	Доходи, отримані від споживачів (з розподілом по новим та існуючим, великим і малим, промисловим, регіональним споживачам) Частка ринку (в грошовому вимірі)
Вимірювання ефективності	Прибуток Відношення „доходи / витрати” Ефективність капіталу Дохід на працівника Вартість продукції Вартість діяльності
Група показників, що характеризують місце підприємства на ринку
Частка ринку	Частка ринку у грошовому вимірі або кількість видів продукції
Ріст в основ-них видах продукції	Перерахунок окремих проектів в консолідований баланс
Нові спожи-вачі / ринки	Кількість планів Частка потенційних оборуток, закритих в теперішній час Нові розрахунки
Фактори задо-волення всіх споживачів	1. Ті, що базуються на оглядах  вимірювання: - об’ємів торгової марки; - якості продукції; - якості обслуговування; - цін; - атрибутів обслуговування, таких  як своєчасність, зворотня реакція, розуміння потреб споживачів  чи бізнесу споживачів, якість  відносин, кваліфікація персоналу, професійна активність. 2. Ті, що базуються на експертних  оцінках вимірювання: - своєчасністі обслуговування  доставки; - конкурентоспроможності цін; якості продукції.
Задоволення споживача / клієнта	Частка ринку
Індекс партнерства	Рейтинг споживацького ставлення до господарюючого суб’єкта
Група показників якості персоналу
Загальні права і обо’язки працівників	Загальна статистична характеристика персоналу Вимірювання плинності кадрів Вимірювання прогулів, страйків, невиходів на роботу
Виконання обов’язків	Вихід продукції на одного робітника Якість виходу
Відповідність вимогам робо-чого місця	1. Набір навиків, що базуються  на оцінці виконання обов’язків, який включає: - знання (продукт, клієнт / споживач, галузь  промисловості, системи, організація); - навики (фінансові, аналітичні, технічні, відносини / взаємовідносини, рішення проблем, переговори, продажі, керівництво). 2. Ключові компетенції.
Фактори вико-нання обов’я-зків	Вимірювання, осовані на оглядах: - винагорода / мотивація; - відповідність ієрархії в системі управління (винагороди, перего-вори, управління обов’язками, наступництво, розвиток); - підвищення кваліфікації; - умови вдосконалення процесів; - прозорість цілей
Фактори зага-льних прав і обов’язків	Експертні вимірювання, що включають відношення працівників до лідерства, положення / винагородження, впевненості в завтрішньому дні, колективної роботи, чесного суперництва, нагляду, відкритого спілкування
Фактори собі-вартості	1. Ріст працівників: - запланований розвиток професійних  можливостей; - згода на підвищення кваліфікації; - розвиток працівників / додаткові  можливості. 2. Навчання організації: - система зворотнього зв’язку; - міжфункціональні робочі групи; - підтримка технологій для збіьшення  знань
Внутрішні показники	Обслуговування споживача Розуміння затрат Інновації Диверсифікація Етика / взаємодія
Група операційних показників
Продуктивність	Індекс реалізації можливостей (оптимальний розподіл виробництва) Планування з врахуванням реальної продуктивності Середня продуктивність за період часу Порівняння планових і фактичних показників Відходи Швидкість обробки Вимірювання своєчасності
Ефективність	Частка заявок споживачів, не задоволена в належний строк Усунення браку Строк усунення несправностей Своєчасність поставок Точність інформації
Безпечність та екологія	Екологічність та безпечність поводження (техніка безпеки, контроль екологічності і т. п.) Результати забезпечення екологічності і безпечності
Група показників, що характеризують взаємовідносини зі споживачами
Задоволення потреб фірмою/ працівниками споживачів	Загальне задоволення / по споживачам Відповідальність, чутливість Доступність продукта / послуги Нововведення / професійна активність Точність в оформленні поставок Відповідність стандартам безпеки споживачів Точна доставка продукції споживачу
Задоволення споживачами фірми / співро-бітників	Загальне задоволення / по споживачам Відповідальність, чутливість Доступність продукта / послуги Кваліфікація персоналу Нововведення / професійна активність Точність в оформленні поставок Відповідність постачальників стандартам безпеки фірми Точна доставка продукції від постачальника
Ефективність цін постачаль-ників	Порівняння цін з планами і конкурентами
Група показників, що характеризують вплив на навколишнє середовище
Економія за рахунок повторного використання продукції (упаковки і т. п.) Ступінь відповідності продукції екологічним стандартам Кількість видів продукції, що відповідають умовам нових екологічних процедур Частка матеріалів, отриманих із сировини повторного циклу Частка продукції, що виготовляється на екологічному обладнанні

 

            Резерви підвищення ефективності використання економічного потенціалу формуються у результаті дії багатьох взаємопов’язаних чинників, що являють собою систему матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних та інших умов, які визначають рівень використання економічного потенціалу прямо чи опосередково. Тож для дослідження шляхів формування резервів і розробки механізмів їх використання слід мати класифікацію резервів.

          Коли врахувати усі особливості утворення, виявлення та використання резервів, то їх можна згрупувати та такими ознаками:

• за місцем утворення: регіон, підприємство, структурний підрозділ;
• за часом виникнення та використання: оперативні, поточні, перспективні (стратегічні);
• за часом дії: постійні, короткочасні;
• за можливістю виявлення: поверхневі (явні), глибинні (приховані);
• за формою впливу на ефективність виробництва: прямі, побічні;
• за мірою впливу на процес виробництва: інтенсивні, екстенсивні;
• за внесеними капіталовкладеннями: інвестиційні чи капіталоємкі, безінвестиційні чи некапіталоємкі;
• за проявом у процесі виробництва: реальні, потенційні;
• за зв’язком із виробництвом: внутрішньовиробничі, позавиробничі.

          Резерви, як правило, обмежені фазою виробництва. Але значна їх частина утворюється поза виробництвом. Без обліку територіальних чинників їх формування неможливо максимально використати поверхневі резерви. Тож резерви групуються за місцем їх утворення на регіональні підприємства та їх структурних підрозділів.

          Оскільки повне використання резервів пов’язане з чинником часу, особливе значення має розподіл їх на групи за часом утворення та використання — на оперативні, поточні, перспективні (стратегічні).

          Оперативні резерви — це потенційні можливості вдосконалення процесу залучення до виробництва ресурсів, дозволяючи перебороти відхилення у ході їх використання від норми та нормативів і безперервно проводити у стан, відповідний оптимальному. У часи оперативних резервів, обмежених проміжком технологічних операцій, змін, доби, декад, їх реалізація не потребує будь-яких капіталовкладень.

          Поточні резерви — це резерви, що протягом звітного періоду виникають під впливом можливостей удосконалення організації праці, ефективнішого використання наявного обладнання, вдосконалення технології, зниження трудомісткості продукції. Вони використовуються протягом місяця, кварталу, року та не потребують значних капіталовкладень.

          Перспективні резерви для свого використання потребують значних проміжків часу і матеріальних витрат. Вони пов’язані із запровадженням нових досягнень науки і техніки, передового досвіду, реконструкцією підприємств. Поточні та перспективні резерви органічно взаємозв’язані, оскільки в міру реалізації довгострокових проектів перспективні резерви переходять до категорії поточних.

          Поширений у практиці господарювання поділ резервів за можливістю виявлення на поверхневі та глибинні.

          До поверхневих або наявних відносять невикористані в даний період можливості у відповідних ланках виробництва. У більшості випадків вони пов’язані з можливостями запровадження у виробництво створеної техніки і відпрацьованої технології, випробуваної з одержанням ефекту на інших підприємствах організації виробництва та праці. Використання поверхневих резервів не потребує тривалих проміжків часу і значних фінансових витрат.

          Глибинні резерви — різноманітні. Переважно вони полягають у проектах нової техніки, новітньої технології, науково-технічних відкриттях і т. ін.

          Залежно від форм впливу на ефективність виробництва резерви поділяються на прямі та побічні. Прямі резерви безпосередньо впливають на ефективність виробництва, а побічні — виконують ту саму функцію опосередковано.

          Окрім того, за мірою впливу на процес виробництва резерви доцільно поділяти на інтенсивні й екстенсивні. Інтенсивні можливості пов’язані з підвищенням продуктивності технологічного устаткування, сукупності підвищення професійних, фізичних та духовних здібностей людини тощо. Екстенсивні резерви являють собою можливості підвищення ефективності сукупної тривалості роботи працівників. Використання екстенсивних резервів пов’язане з розширенням кількісного складу виробничого персоналу, установлення додаткового устаткування.         

          З метою вибору варіантів капіталовкладень резерви поділяються на інвестиційні та безінвестиційні.

          Інвестиційні резерви потребують суттєвих капіталовкладень і пов’язані із запровадженням таких дій, що призведуть до піднесення продуктивності роботи працівників через удосконалення технології, устаткування, умов праці і т. ін.

          Безінвестиційні резерви закладені у виведення з виробництва зайвого устаткування, ущільнення робочого часу тощо.

          За проявом у процесі виробництва резерви поділяються на реальні та потенційні. Резерви, які можливо використати в даний час за неявних виробничих ресурсів, являють собою реальні можливості підвищення ефективності використання робочої сили. Потенційні резерви — це наявні можливості, які використовуються у звітному періоді.

          Наукове та практичне значення  має поділ резервів за зв’язками  з виробництвом на внутрішньовиробничі  і позавиробничі. Перші пов’язані  з невикористаними технічними, технологічними, організаційно-технічними та соціальними можливостями піднесення ефективності виробництва. Позавиробничі резерви формуються за межами виробництва, але максимально виявляються безпосередньо у виробництві [25].

          Ефективне використання економічного потенціалу промислових підприємств значною мірою обумовлює стан економічного і соціального розвитку держави в цілому та її місце на світовій зовнішньоекономічній і політичних аренах.

 

 

 

                                                 Висновки

 

Категорія „економічний потенціал підприємства” трактується сучасною економічною наукою неоднозначно. На думку більшості дослідників, економічний потенціал є узагальнюючим показником.

           Економічний потенціал підприємства (Лапін Є. В.) можна предста-вити „як максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг в умовах, що забезпечують найбільш ефективне використання за часом і продуктивністю наявних економічних ресурсів”.

           Основними властивостями економічного  потенціалу підприємства є: цілісність, складність, взаємозамінність, взаємозв’язок і взаємодія його еле-ментів, здатність до сприйняття інновацій, гнучкість і потужність.

           Економічний потенціал підприємства представляє собою складну, динамічну, ієрархічну й стохастичну систему взаємопов’язаних елементів. Він складається з об’єктних (iнновацiйний потенцiал, виробничий потенцiал, фiнансовий потенцiал та потенцiал вiдтворення) і суб’єктних(науково-технiчний потенцiал, управлiнський потенцiал, потенцiал органiзацiйної структури управлiння, маркетинговий потенцiал) складових.

           Формування потенціалу підприємства - це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм, задля стабільного розвитку та ефективного відтворення.

           Існує  декілька підходів до оцінки  економічного потенціалу підприємства, а саме: витратний, результатний  і порівняльний.

          Ефективність функціонування економічного потенціалу визначає ступінь досягнення деякого потенційного результату діяльності підприємства

за визначений період часу. Основним критерієм ефективності функціо-нування підприємства є досягнення максимального кінцевого результату діяльності при оптимальному використанні виробничих і фінансових ресурсів.

Отже,  пiдприємство проводить будiвництво, реконструкцiю i ремонт автодорiг, вулиць, площадок. Надає послуги автотранспортом для перевезення грузiв пiдприємствам i населенню. Основним видом дiяльностi ПрАТ ШБУ-19 являється будiвництво, реконструкцiя i капiтальний ремонт магiстральних дорiг державного значення.

Аналізуючи власний капітал ПрАТ «ШБУ-19» за 2009 р. та 2011 р. можна відмітити значне його зменшення.Такі зміни основним чином сталися за рахунок нерозподіленого прибутку, сума якого зменшилася на 183 тис.грн та за рахунок іншого додаткового капіталу, який зменшився на 930 тис.грн. Про покращення оборотності оборотних активів свідчить збільшення коефіцієнта оборотності на 8,57%. Коефіцієнт оборотності у 2011 році становив 1,52. Це означає, що за рік оборотні активи здійснили півтора оборота, що говорить про досить нормальну ефективність використання активів підприємства. За даними таблиці 2.9 рівень показників ефективності діяльності має досидь позитивну тенденцію збільшення у 2011 році ніж у 2009 році..

 Аналіз показників  "квадрату потенціалу" підприємства   показав, що підприємство не має в достатності фінанси та не має стійкі фінансові показники ліквідності та автономії, підприємство має високий рівень організаційної структури та менеджменту, підприємство має високий рівень маркетингу своїх послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                        ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                               Список використаних джерел:

 

1.. Олексюк О. І. Управління потенціалом акціонерних товариств // Автореф. дис. … канд. екон. наук. — К., 2001.

2. Рєпіна І. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. — 1998. — № 2. — С. 262—271.

3. Синица В. Г. Производственный потенциал предприятия и эффективность его использования // Экономика промышленного производства. Республ. междувед. сб. науч. трудов. — Минск, 1992. — Вып. 21. — С. 73—78.

4. Экономическая стратегия фирмы: Учеб. пособие / Под ред. А. П. Градова. — 3-е изд., испр. — СПб.: Спец-Лит, 2000. — 589 с.

5. Григорьев В. В., Островкин И. М. Оценка стоимости предприятий. Имущественный подход: Учеб.-практ. пособие. — М.: Дело, 1998. — 224 с.

6. Мендрул А., Пузий Ф., Галкин И., Скринько С. и др. Учебное пособие для подготовки к сдаче квалификационного экзамена по экспертной оценке имущества, недвижимости, имущественных и неимущественных прав, бизнеса, техники и оборудования (категории А, В, С). — К.: Эксперт-Л, 2000. — 323 с.