Діагносника економічного потенціалу підприємства

          Наведені вище підходи розглядають потенціал підприємства однобічно. Між існуючими підходами немає тісного взаємозв’язку, не існує єдиної думки стосовно кращого підходу. Саме це може стати на заваді подальшому аналізу економічного потенціалу підприємства, а саме правильному вибору методу його оцінки. Особливий науковий інтерес повинні викликати ті дослідження багатоаспектного аналізу структури потенціалу, де поряд з ресурсним, функціональним й таке інше, розглядаються ще й інші аспекти структури, що дає повніше уявлення про його елементний склад [12, с. 332].

          З сучасних досліджень найбільш детально та більш структуровано по-тенціал підприємства представлений О.С.Федоніним, І.М.Рєпіною та О.І.Олексюком [5]. Запропонована ними структура відображає не лише максимальну кількість компонентів потенціалу підприємства, але й зв‘язок між кожним окремим елементом. На рис. 1.2 зображено структуру з розме-жування його об‘єктних та суб‘єктних складових [5].

            Об’єктнi складовi пов’язанi з матерiально-речовинною та особовою формою потенцiалу пiдприємства. Вони споживаються i вiдтворюються в тiй чи iншiй формi в процесi функцiонування. До них належить: iнновацiйний потенцiал, виробничий потенцiал, фiнансовий потенцiал та потенцiал вiдтворення. Суб’єктні складовi пов’язанi з суспiльною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономiчний загальногосподарський соцiальний чинник рацiонального споживання об’єктних складових.

Рис. 1.2. Структура потенціалу підприємства [5]

 

           До суб’єктних складових потенцiалу пiдприємства вiдносяться: науково-технiчний потенцiал, управлiнський потенцiал, потенцiал органiзацiйної структури управлiння, маркетинговий потенцiал. Тобто структура, представлена зазначеними дослідниками, максимально наближена до вимог сучасного підприємства. Вона є найбільш вдалою і може бути використана як основа для майбутніх досліджень, насамперед розробки методу оцінки економічного потенціалу підприємства.

 

          1.3. Формування економічного потенціалу підприємства

 

      Формування потенціалу підприємства - це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм, задля стабільного розвитку та ефективного відтворення [5, с. 39].

          У процесі формування потенціалу підприємства використовуються такі основні наукові підходи:

          1. Системний підхід є одним з основних у процесі формування потенціалу підприємства. При його застосуванні на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри виходу - товару або послуги: що робити, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, у які терміни, за якою ціною? Потім визначаються параметри входу: які потрібні ресурси й інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів?

          2. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію формування можливос-тей підприємства на споживача. Це означає, що формування будь-якого еле-мента потенціалу повинне ґрунтуватися на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні конкурентоспроможності та конкурентних переваг.

          3. Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб. Застосування даного підходу, на відміну від орієнтації на „вчорашні” світові стандарти, дозволяє найбільш повно задовольняти нові потреби, з одного боку, і забезпечувати стійку конкурентну перевагу, з іншого.

          4. Відтворювальний підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншої ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів.

          5. Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.

          Чинники, що впливають на формування та розвиток потенціалу підприємства діляться на внутрішні та зовнішні залежно від сфери їх вливу на складові потенціалу. Зовнішні чинники пов’язані з заходами державних органів, банківських установ, інвестиційних компаній тощо. До зовнішніх чинників відносять економічні, природні, політико-правові, соціокультурні, технологічні та інші. До внутрішніх чинників перш за все відноситься стратегія підприємства. Тому процес формування потенціалу є одним з напрямків економічної стратегії підприємства [19].

          Для  того щоб краще вивчити можливості  підприємства та складові його  потенціалу необхідно середовище  функціонування підприємства поділити  на такі складові: середовище непрямого впливу, середовище безпосреднього впливу та внутрішнє середовище. Для результативного вивчення  процесу формування потенціалу підприємства необхідно дослідити всі його складові у взаємозв’язку та динаміці.

          Існує  декілька основних принципів формування потенціалу підприємства:                 

          1) потенціал  підприємства є складною системою, що складається з елементів  які можуть заміщати один одного, тобто вони є альтернативними;                                

          2) потенціал підприємства не можна сформувати лише додаванням елементів, тому що він є динамічною системою;

3) під час формування потенціалу  підприємства діє закон синергії  його елементів;

4) потенціал підприємства може  трансформуватися, внаслідок чого  з’являються нові складові елементи;

5) елементи потенціалу підприємства  функціонують в сукупності, тому  що неможливо розкрити повністю  можливості підприємства, розкривши  окремо складові його потенціалу;

6) всі елементи потенціалу об’єктивно  пов’язані з функціонуванням та розвитком підприємства;

7) складові потенціалу можуть  характеризувати продукцію та  послуги, що виробляються на підприємстві [20],[21].

Такі вчені як Федонін О. С., Рєпіна І. М. та Олексюк О. І. пропонують наступну модель формування потенціалу підприємства (рис. 1.3) [5, с. 39].

Базою  загальносистемного потенціалу будь-якого підприємства є виробничий (операційний)  потенціал.

Рис. 1.3. Загальнотеоретична модель формування потенціалу підприємства

     

          Характер виробничих процесів визначає відносну роль живої праці, споруд, устаткування, фінансових ресурсів і сировини в процесі формування  можливостей розвитку  підприємств, а специфіка організації виробництва зумовлює структурно-функціональні характеристики потенціалу сучасних підприємств.

     Сучасна практика господарювання досить багатогранна, що уне-можливлює однозначне встановлення ключових факторів довгострокового успіху підприємств. Однак, при формуванні потенціалу підприємств слід враховувати фактор розташування, який відіграє вирішальну роль  у багатьох  сферах бізнесу (наприклад, туристичному, підприємствах ринкової інфраструктури). В цілому, проблема територіального розташування підприємства розв’язується з врахуванням: витрат на поставку сировини; витрат на збут готової продукції; специфіки технологічного процесу. Останнє  обумовлює і конкретне  місце розташування підприємства – ближче до споживача чи до постачальника сировини.

      Основою формування потенціалу сучасних підприємств є персонал. Розвиток концепції управління трудовими ресурсами перетворюється на найважливішу  тенденцію, що перебуває в якнайтіснішому взаємозв’язку і взаємозалежності з іншими основними напрямками загальної еволюції економічної думки.

     Поступове проникнення прогресивних теоретичних концепцій в практику позначилося  деформуванням структури потенціалу підприємств. Нині більшість підприємств, розуміючи цінність власного персоналу, намагається за будь-яких умов зберегти кваліфікованих працівників. Великого поширення набуває практика укладання „довічних” трудових угод, особливо характерна для японських підприємств.

     Іншою важливою особливістю потенціалу сучасних підприємств є його автоматизація, що тісно пов’язана із соціально-трудовою складовою. Зв’язок реалізується через процеси нагромадження та обробки комерційної інформації персоналом підприємства в процесі ведення бізнесу. Таким чином, цінність персоналу підприємства визначається інформаційними потоками, які він генерує в процесі господарювання.

     Прискорення темпів науково-технічного прогресу  спричинило зростання  частки основних фондів в елементній структурі потенціалу сучасних підприємств, хоч на вітчизняних підприємствах цю тенденцію зумовлено скороченням усіх інших елементів.

     Згідно розрахунків, що проведені вченими Київського національного економічного університету, елементна структура потенціалу сучасних підприємств формується приблизно на 60 % за рахунок основних фондів, на 25% - персоналу, на 15 % - інформації, фондів обігу та оборотних фондів. Ці розрахунки базуються на статистичних даних, що дозволяє зробити висновок про асиметричність інформації через значну „тінізацію” економічних відносин. Але навіть такі дані уможливлюють констатацію ресурсної природи потенціалу сучасних підприємств, який формується на екстенсивній основі. Слід вказати на те, що з огляду на  темпи науково-технічного прогресу та зростання нестабільності  ринкових відносин у світовій практиці спостерігається збільшення частки наукомістких елементів [11, с. 27-28].

          Вартісна методика формування потенціалу підприємства може здійснюватися за таким алгоритмом [5, с. 40-41]:

1. Потенціал основних фондів – визначається за залежністю:

                                            Фп = Ф ´ Ен,                                       (1.1)

   де Ф –основні фонди; Ен -  нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

2. Потенціал оборотних фондів – визначається за залежністю:

                                           Оп = М ´ Км,                                       (1.2)

   де М – річний обсяг матеріалів і обігових коштів, що використовуються у виробництві; Км – коефіцієнт витягу продукції із ресурсної маси, який визначається відношенням вартості матеріальних ресурсів, використаних на виробництво продукції, до загальної вартості матеріальних ресурсів, спожитих підприємством.

3. Потенціал нематеріальних активів – визначається за залежністю:

                                        НП = S (Неі ´ Ен)                           (1.3)

де Неі – експертна оцінка вартості нематеріальних активів та вартість землі, яка вираховується згідно з методикою, прийнятою на державному рівні.

4. Матеріально-технічний потенціал виробничої системи – визначається за формулою:

                                         МТП = Фп + Оп + НП,                         (1.4)

5. Трудовий потенціал підприємства – визначається за залежністю:

                                          ПТП=А*Ч*Нт,                         (1.5)

   де Ч – середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу; Нт – коефіцієнт реалізації потенціалу технологічного персоналу, що приймається на рівні нормативу ефективності капітальних вкладень.

                                          А=Пп*(DФо/DПп),                           (1.6)

    де А – оцінка одиниці живої праці; Пп – продуктивність праці 1 робітника у звітному періоді; DФо- підвищення фондоозброєності одного працівника; DПп - підвищення продуктивності праці у звітному році порівняно з базовим роком.

6. Ресурсний потенціал підприємства:

                                                РП = МТП + ТП                                         (1.7)

7. Інноваційний потенціал (ІП) – сума витрат, спрямована на розвиток підприємства.
8. Виробничий потенціал :

                                               ВП = РП + ІП                                   (1.8)

9. Потенціал підприємства – визначається за формулою :

                       ПП=ВП+ФінП+УП+МП+НТП+ПОСУ+Пінф +Пінфр             (1.9)

   де УП – управлінський потенціал, ФінП – фінансовий потенціал, МП – маркетинговий потенціал, НТП – науково-технічний потенціал, ПОСУ – потенціал організаційної системи управління, Пінф – інформаційний потенціал, Пінфр – інфраструктурний потенціал.   

 

          1.4. Теоретико-методичні основи оцінки  економічного потенціалу підприємства

  

 Проблема оцінки економічного потенціалу виявляється недостатньо опрацьована на галузевому рівні, особливо на рівні окремого підприємства. В деяких публікаціях лише констатується, що питання оцінки економічного потенціалу окремих підприємств залишилися в стороні від уваги дослідників.

          Для побудови прогнозів, складання планів, ухвалення ефективних рішень необхідно мати у своєму розпорядженні об'єктивну інформацію про можливості підприємства в досягненні певної мети в різних напрямах діяльності. Найважливішим є отримання сукупної, інтегральної оцінки, яка враховувала б всі можливості і всі обмеження. Така оцінка, на погляд Є. В. Лапіна [22], може бути отримана на основі використання економічної категорії „потенціал”, яка відображає сукупні силові можливості в досягненні різних цілей, в різних областях. При цьому необхідно, щоб така оцінка відображала характер соціально-економічних відносин на сучасному етапі і містила в собі інтегральні оцінні характеристики всіх аспектів діяльності підприємства. Даний показник характеризує максимально можливу віддачу виробничої системи [22].