Ефективність використання трудового потенціалу України

3) атестацію робочих місць за умовами праці й впровадження системи сертифікації організації робот з охорони праці [27]; 

4) створення сучасних засобів індивідуального і колективного захисту, приладів контролю шкідливих і небезпечних речовин у робочій зоні.  
Реалізація цілеспрямованих заходів з покращення умов і охорони праці дозволить зменшити показник загального виробничого травматизму, приблизити його значення до рівня розвинених європейських країн, зменшити питому вагу працівників, зайнятих в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Треба створити Правила фінансування у 2008 році та у плановому періоді 2009-2010 років попереджувальних заходів для зменшення виробничого травматизму і професійних захворювань працівників і санітарно-курортного лікування працівників, які зайняті на роботах з шкідливими або небезпечними виробничими чинниками.

 

3.3 Загальнодержавна цільова соціальна програма збереження і розвитку трудового потенціалу України

 

З метою вирішення недоліків ефективності використання трудового потенціалу Урядом була прийнята Загальнодержавна цільова соціальна програма збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року. Вона передбачає нижчеприведені шляхи вирішення даних проблем.

З метою вирішення недоліків ефективності використання трудового потенціалу, необхідним є здійснення комплексу заходів, спрямованих на формування соціально-економічних та демографічних передумов забезпечення збереження і розвитку трудового потенціалу в контексті вирішення завдань досягнення Україною Копенгагенських критеріїв вступу до ЄС та з урахуванням пріоритетів ЄС, Ради Європи, МОП з питань безпеки на виробництві, трудового законодавства, політики зайнятості, соціального захисту працівників тощо.

Реалізація Програми має забезпечити виконання наступних основних завдань:

• підвищення якості професійно-освітньої підготовки працівників, збільшення обсягів підготовки та перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників відповідно до вимог сучасного виробництва та сфери послуг;
• підвищення рівня зайнятості населення, зменшення навантаження на одне вільне робоче місце, забезпечення відповідності пропозиції робочої сили та попиту на ринку праці у професійно-кваліфікаційному розрізі в умовах структурних зрушень в економіці;
• зниження рівня виробничого травматизму, зокрема, зі смертельними наслідками, зменшення чисельності працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам;
• ліквідація заборгованості із заробітної плати та соціальних виплат, поетапне наближення рівня заробітної плати до реальної вартості послуг праці (робочої сили) на ринку праці, збільшення частки оплати праці у ВВП, частки заробітної плати у структурі витрат на робочу силу, доходах населення; збільшення витрат роботодавців на робочу силу понад розміри, передбачені законодавством;
• збільшення кількості укладених колективних договорів та рівня охоплення ними працівників, зменшення кількості колективних трудових спорів та акцій протесту;
• зменшення впливу трудової міграції на розвиток трудового потенціалу;
• стимулювання підвищення народжуваності, зниження рівня захворюваності населення, зокрема, на професійні хвороби, зниження рівня інвалідизації населення, виявлення ранніх форм професійних захворювань та здійснення заходів медичної та трудової реабілітації, зменшення передчасної смертності від хронічних неінфекційних захворювань, передусім, у працездатному віці, реалізація ефективних стратегій боротьби з тютюнопалінням та зловживанням алкоголем, підвищення ефективності діяльності системи охорони здоров’я [5].

 

 

ВИСНОВКИ

 

Таким чином ми можемо зробити наступні висновки:

1. Під трудовим потенціалом розуміють систему з просторовою та расовою орієнтацією, елементами якої є трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їх кількісних та якісних характеристик, зайнятості і робочих місць.

2. Джерелом поповнення трудових ресурсів є їх перерозподіл між сферами та галузями, а також можливе залучення частини осіб, зайнятих у домашньому допоміжному господарстві.

3. Повне використання трудового потенціалу – це залучення до праці такої чисельності економічно активного населення, яке б не зменшило існуючих показників ефективності та розвитку економіки країни.

4. Ефективність використання трудового потенціалу характеризується сукупністю взаємопов’язаних показників, що відображають динаміку чинників, які впливають на зростання національного доходу.

5. Нормативно-правове поле регулювання трудового потенціалу в Україні включає нормативно-правові документи загальнодержавного та регіонального рівнів, а також ратифіковані документи міжнародного рівня, що передбачають прямий чи опосередкований вплив на складові трудового потенціалу з врахуванням стратегічних завдань розвитку країни, дотриманням положень нормативно-правових документів регулювання інших сфер людської життєдіяльності, а також норм міжнародного права.

6. Нормативно-правові документи, що прямо стосуються формування та ефективного використання трудового потенціалу в Україні сьогодні включають: Концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року, затверджену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 липня 2009 року №851-р; Указ Президента України «Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» від 03.08.1999 року №958/99; Кодекс законів про працю України, затверджений Законом УРСР від 10.12.1971 року №322-VIII.

7. Трансформаційна криза зумовила глибокий і довготривалий спад виробництва, який призвів  до суттєвого зменшення людського потенціалу.

8. Важливе значення у розвитку людського потенціалу відіграє валовий сукупний коефіцієнт охоп¬лення навчанням, який характеризує формування інтелектуального потенціалу країни. За цим показником: в Україні охоплено навчанням 90% населення, що дає нашій державі право посісти високе 39 місце серед країн світу, випереджаючи багато розвинутих країн.

9. Протягом останнього десятиріччя відбувається зменшення абсолютної кількості економічно активного населення серед осіб працездатного віку.

10. Соціально-економічні умови є головною причиною деградації та руйнування трудового потенціалу. Дитинство і юність – важливі  періоди  розвитку  трудового  потенціалу,  проте  на  цей  час припадають такі негативні фактори, як низький рівень якості освіти і життя.

11. На сьогоднішній день в Україні склалася негативна ситуація щодо формування, реалізації  та збереження  трудового  потенціалу  в  сучасному  соціально-економічному просторі.

12. З метою вирішення недоліків ефективності використання трудового потенціалу, необхідним є здійснення комплексу заходів, спрямованих на формування соціально-економічних та демографічних передумов забезпечення збереження і розвитку трудового потенціалу в контексті вирішення завдань досягнення Україною Копенгагенських критеріїв вступу до ЄС та з урахуванням пріоритетів ЄС, Ради Європи, МОП з питань безпеки на виробництві, трудового законодавства, політики зайнятості, соціального захисту працівників тощо.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бубенко І. В. Управління трудовими ресурсами: Навчальний посібник / І. В. Бубенко. – Харків, 2008.
2. Васильченко В. С. Управління трудовим потенціалом: Навчальний посібник / В. С Васильченко, А. М. Гриненко, О. А. Грішнова, Л. П. Керб. - К.: КНЕУ, 2005. — 403 с.
3. Гринкевич С. С. Особливості нормативно-правового забезпечення функціонування трудового потенціалу в Україні / С. С. Гринкевич // Сталий розвиток економіки. Всеукраїнський науково-виробничий журнал / ПВНЗ Університет економіки і підприємництва ПП Інститут економіки, технологій іпідприємництва, 2011. - №6.
4. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, — 1999.
5. Загальнодержавна цільова соціальна програма збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року
6. Миронова Л. Г. Аналіз та прогнозування рівня трудового потенціалу України [Електронний ресурс] / Л. Г. Миронова // Державне управління: удосконалення та розвиток. – Електронний журнал. -  2011. - №9. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=694
7. Пасєка С. Р. Соціально-трудовий потенціал як економічна категорія / С. Р. Пасєка // Чернігівський науковий часопис ЧДІЕУ. Серія 1, Економіка і управління : збірник наукових праць. – Чернігів : ЧДІЕУ, 2011. – № 2(2).
8. Ціжма Ю.І. Особливості формування політики в сфері державного регулювання структури зайнятості населення / Ю. І. Ціжма // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Економіка. – Івано-Франківськ: Плай, 2008. - №6
9. Шевчук Л. Т. Регіональна економіка : навч. посіб. / Л. Т. Шевчук — К. : Знання, 2011.
10. Яковенко Р.В. Відтворення людського потенціалу в умовах трансформаційної економіки / Р. В. Яковенко // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. Науковий журнал. – 2011. – № 3-4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А 

Таблиця – Окремі положення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року»

Проблема – необхідність підтримання, відновлення і розвитку трудового потенціалу, відтворення кваліфікованої робочої сили та підвищення її конкурентоспроможності відповідно до сучасних потреб економічного і соціального розвитку
Мета – забезпечення підтримання, відновлення і розвитку трудового потенціалу, відтворення кваліфікованої робочої сили та підвищення її конкурентоспроможності відповідно до сучасних потреб економічного і соціального розвитку
Причина потреби	Шляхи і способи розв’язання проблеми	Результати виконання Програми
1	2	3
Демографічна криза, зокрема високий рівень передчасної смертності населення та критично низький рівень народжуваності	Поліпшення демографічних характеристик трудового потенціалу, зниження рівня смертності та збільшення тривалості життя населення, зниження ризику нещасних випадків на виробництві	Наближення тривалості життя, особливо осіб працездатного віку, до відповідних показників країн Європейського Союзу
Невідповідність якості робочої сили потребам сучасного ринку праці	Нарощення освітньо-кваліфікаційного потенціалу, створення умов для безперервної освіти, здобуття знань та підвищення кваліфікації протягом трудової діяльності, підвищення якості підготовки кадрів вищими та професійно-технічними навчальними закладами	Зростання ролі зайнятості населення та зниження рівня безробіття; підвищення професійної орієнтації населення, переорієнтації ринку освітніх послуг на потреби ринку праці
Занижена ціна робочої сили, яка сформувала низький рівень доходів населення	Удосконалення системи оплати та нормування праці	Забезпечення відтворювальної та посилення мотиваційної функції заробітної праці, формування конкурентоспроможної робочої сили
Диспропорції в розмірах заробітної плати, що обумовило надмірну диференціацію доходів працюючого населення	Підвищення економічної активності населення, посилення мотивації населення до укладення трудових договорів, сприяння продуктивній зайнятості населення з орієнтацією на інноваційну модель розвитку виробництва	Формування мотивації особи до постійного поглиблення своїх знань, підвищення рівня кваліфікації, удосконалення практичних навичок, розвиток здібностей; підвищення продуктивності праці
Трудова міграція кваліфікованої робочої сили за кордон	Зменшення впливу трудової міграції працездатного населення за кордон на розвиток трудового потенціалу, сприяння поверненню в Україну довгострокових працівників-мігрантів	Урегулювання міграційних потоків працівників, подолання нелегальної трудової міграції українських громадян за кордон та транзиту нелегальних працівників-мігрантів територією України

 

Продовження таблиці 2.2

1	2	3
Порушення трудових прав працівників, недоліки в системі охорони праці	Впровадження міжнародних стандартів щодо умов та охорони праці на виробництві	Зменшення кількості нещасних випадків на виробництві та зниження рівня професійної захворюваності; впровадження міжнародних стандартів щодо безпечних умов праці, новітніх прогресивних технологій, спроможних забезпечити зменшення шкідливого впливу факторів виробничого середовища
Наявність нерегламентованої зайнятості населення	Підтримка підприємницької ініціативи громадян і розвитку малого та середнього підприємництва, самостійної зайнятості населення	Активізація інноваційних процесів в освітній, науково-технічній та інформаційно-комунікаційній галузях
Недостатній розвиток соціального діалогу	Стабілізація зайнятості населення в умовах фінансової кризи; проведення моніторингу розвитку трудового потенціалу на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу; удосконалення трудового законодавства; підвищення ролі соціального діалогу у формуванні державної політики та забезпечення реалізації принципів рівноправності його учасників	Поширення традицій здорового способу життя; створення ефективної системи прогнозування розвитку трудового потенціалу на середню і довгострокову перспективу з урахуванням положень стратегічних програмних документів та макроекономічних показників
Виконання Програми забезпечить зменшення якісних та кількісних диспропорцій на ринку праці, зокрема очікується, що чисельність зайнятого населення збільшиться приблизно на 0,5-1 млн. осіб