Особливості формування зарообітної плати на підприємстві

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                                                                                      3

 

Розділ 1 Економічна сутність поняття «оплата праці»

1. Теоретичні основи формування оплати праці на підприємствах             5
2. Характеристика організації оплати праці на підприємствах                  15
3. Механізм державного регулювання оплати праці на підприємствах    20

Розділ 2 Аналіз оплати праці  на підприємстві

2.1.  Загальна характеристика  підприємства                                                       28

2.2.   Аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства                      32

2.3.   Аналіз ефективності  оплати праці на підприємстві                                  42

Розділ 3  Основні напрямки вдосконалення систем оплати праці на підприємствах

3.1. Шляхи вдосконалення  системи оплати праці на підприємстві                  55

3.2. Удосконалення механізму  державного регулювання оплати  праці в Україні                                                                                                                    60

3.3. Аналіз сучасних систем  оплати праці в зарубіжних  країнах                     65

 

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ                                                                               68

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                       70

 

ВСТУП

Заробітна плата як показник, залежний безпосередньо від ефективності виробництва, продуктивності праці, конкурентоспроможності продукції, є не лише індикатором, що визначає загальний життєвий рівень працівників. Від її стану та форм реалізації, частки у валовому національному  продукті багато в чому залежать також  можливості розвитку економіки взагалі. В умовах сучасного ринкового  механізму через формування сукупного  попиту заробітна плата забезпечує не лише основи відтворення робочої  сили. Вона стає дедалі вагомішим чинником відтворення суспільного виробництва.

Заробітна плата виступає як один із основних регулювальників  ринку праці. Однак аналізу і  оцінці впливу зарплат на ринок праці  й, передусім, на зайнятість в Україні  не приділяється належна увага, що призводить до негативних наслідків – прискореного зростання безробіття, руйнування мотивів  і стимулів до праці, зубожіння більшості  населення.

Суспільством на заробітну  плату покладено значні функції  щодо розвитку та вдосконалення робочої  сили людини – відтворювальну і  стимулюючу.

Розвиток соціально-трудових відносин багато в чому залежить від  рівня оплати праці, удосконалення  цих відносин, політика грошових доходів  населення повинні ґрунтуватися на реальній вартості праці, щоб усунути  існуючі, сьогодні, диспропорції на споживчому ринку, і в мотиваціях до праці.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є державне комунальне підприємство «Козелецьке ВУЖКГ».

Предмет дослідження – система оплати праці на підприємстві та шляхи її вдосконалення на підприємстві «Козелецьке ВУЖКГ».

Методологічним підґрунтям дослідження є діалектичні методи наукового пізнання.Зокрема, застосовано системний, факторний та 

економіко-статистичний аналіз.

Головна мета даної курсової роботи полягає в тому, щоб широко і різносторонньо розкрити основні поняття форм і систем заробітної плати, проаналізувати фінансово-господарську діяльність державного комунального підприємства «Козелецьке ВУЖКГ» та запропонувати перспективні напрямки вдосконалення систем оплати праці на підприємствах.

Для виконання поставленої  мети, необхідно виконати наступні завдання:

• визначити правові основи організації оплати праці;
• проаналізувати теоретичні аспекти організації оплати праці на підприємстві;
• проаналізувати оплату праці на державному комунальному підприємстві «Козелецьке ВУЖКГ».

При написанні курсової роботи був також вивчений зарубіжний досвід формування та застосування тарифної системи, застосування прогресивних форм оплати праці та можливості його використання на досліджуваному комунальному підприємстві.

В процесі вивчення проблеми оплати праці теоретичною базою  були монографії, підручники, матеріали  періодичних видань з даної проблематики. Для проведення практичних розрахунків  використана статистична звітність  комунального підприємства «Козелецьке  ВУЖКГ».

 

 

 

 

Розділ 1 Економічна сутність поняття «оплата праці»

1.1. Теоретичні  основи формування оплати праці  на підприємствах

Підвищення добробуту  населення є, як відомо, головною умовою соціально-економічного розвитку держави. Однак нині Україна займає найнижче місце в Європі за рівнем заробітної плати, що прямо впливає на купівельну спроможність працюючого населення. Наслідком  проблем, наявних у сфері оплати праці (низький рівень реальної заробітної плати, невідповідність величини зарплати й результатів праці, низька диференціація  оплати кваліфікованої і некваліфікованої праці тощо), є зниження її значення для працівників. Важливо наголосити на тому, що заробітна плата має  двоїсту природу – є джерелом доходу для працівників і статтею  у структурі витрат підприємства.

Проблемою реформування оплати праці займаються вітчизняні науковці Д. Богиня, А. Колот, О. Кузнєцова, В. Лагутін,  Е. Лібанова, Н. Павловська, Г. Ярошенко й ін. Аналізуючи останні публікації, можна зробити висновок, що проблема оплати праці є однією з найактуальніших, але все-таки залишається низка  невирішених проблем. Про це свідчить низький рівень життя людей (особливо працездатного віку), відсутність  зв'язку між величиною заробітної плати і кваліфікацією працівника та ін.

У Законі України «Про оплату праці» (ст.1) зазначено, що «заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку  за трудовим договором власник або  уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу». Однак таке визначення є дуже поверховим і не дає змоги для глибшого розуміння економічного значення поняття.

У науковій літературі є  кілька десятків трактувань сутності заробітної плати, що пояснюється різними  науковими поглядами дослідників. Однак її потрібно розглядати з кількох  позицій, а саме: з позиції підприємця (по-перше, це стаття витрат, що знижує прибуток; по-друге, правильна мотиваційна політика є запорукою підвищення ефективності діяльності організації,  оскільки зростає зацікавленість працівників у продуктивності та якості роботи, яку вони виконують), із позиції працівника (є основним джерелом доходу і, як наслідок, детермінантою підвищення рівня життя); як елемент ринку праці (її рівень впливає на попит та пропозицію робочої сили); як «грошове вираження вартості та ціни товару «робоча сила» і частково результативності її функціонування», а також – як економічну категорію, що відображає стосунки роботодавця і найманого працівника.

Більшість науковців визначають заробітну плату та оплату праці  як тотожні. Наприклад, В. Лукашевич  вважає, що ці поняття – рівноцінні, хоча між ними і є певна відмінність: видатки на заробітну плату здійснюють із фонду заробітної плати, а інші заохочувальні виплати проводять  за рахунок підприємства або «коштів  спеціального призначення та цільових надходжень». Щодо правового аспекту, то Г. Чанишева та Н. Болотіна вважають, що термін «оплата праці» ширший, і  його цільове призначення спрямоване на організацію оплати праці, регламентацію  її окремих елементів та всієї  системи правових засобів у цій  сфері, тоді як поняття «заробітна плата» спрямоване на право окремого працівника отримувати грошову винагороду.

Проте в зарубіжній літературі автори або не розділяють ці поняття, або вживають їх як рівноцінні. Наприклад, М. Армстронг та Т. Стівенс відносять  до структури заробітної плати базову зарплату, умовну винагороду, грошові  бонуси, методи довготермінового заохочення, акції, участь у прибутку. П. Чингос зазначив, що до структури заробітної плати можна віднести «…базову ставку і виплати, які залежать від результатів  праці, у вигляді премій, бонусів». Отже, можна стверджувати, що термін «оплата праці» – ширший аніж «заробітна плата». Проте в окремих випадках, що не стосуються правового аспекту (адже це може суперечити принципу єдності  юридичної термінології), їх можна  використовувати як синоніми.

Винагорода за відпрацьований час та виконану роботу є сильним  мотиватором, який спонукає найманих працівників  до кращого виконання своїх обов'язків. Тому, провадячи політику оплати праці, необхідно дотримуватися низки  принципів, що допомагають краще  реалізувати її функції. Серед науковців  виділяють подані нижче принципи організації оплати праці.

Принцип справедливості є  визначальним фактором впливу на задоволеність  працівника своєю роботою і на продуктивність його праці. Він діє  в межах: співвідношення між винагородами працівників різних кваліфікацій (аранжування  оплати праці); співвідношення між винагородою  та виконаною роботою. Важливо наголосити, що обидва випадки однаково впливають  на свідомість працівника.

Принцип матеріальної зацікавленості полягає у формуванні такої величини оплати праці, який стимулюватиме працівника до підвищення продуктивності та якості роботи, економії ресурсів організації, підвищення кваліфікації. Принцип гарантованості, передбачає виплату заробітної плати  певної величини в наперед визначені  терміни. Принцип раціонального  співвідношення темпів зростання продуктивності та оплати праці визначає підвищення останньої швидшими темпами з  метою дії матеріальної зацікавленості в результатах виконаної роботи. Також виділяють принцип плановості оплати праці, диференціації, вирівнювання оплати праці; простоти, логічності та доступності форм і систем оплати праці й ін.

Здійснюючи мотиваційну  політику, особливо під час формування оплати праці, потрібно пам'ятати про  її значення як для підприємства загалом, так і для окремого працівника. Адже нині заробітна плата перестала  виконувати свої функції: відтворювальну – платня є основним джерелом доходів  працівників, тому її рівень має бути таким, щоб забезпечити можливість задоволення первинних потреб, належних умов проживання, відпочинку та оздоровлення. При цьому необхідно враховувати  необхідність утримувати членів сім'ї. Лише в такому випадку працівник буде задоволений місцем роботи і працюватиме краще.

На думку С. Лебедєвої, до структури відтворювальної функції  необхідно віднести інвестиційну складову, оскільки заробітна плата є джерелом витрат на освіту, тобто відіграє роль інвестиції в людський капітал. Однак  нині, за даними Держкомстату України, за ІІІ квартал 2011 р. частка заробітної плати в структурі доходів  займає лише 40,2 %, а соціальні допомоги та інші отримані поточні трансферти – 32,8 %. Це свідчить про те, що коштів, одержаних за виконану роботу, бракує для покриття найнеобхідніших витрат. Тому можна стверджувати, що відтворювальна функція не виконується належним чином. Згідно з теорією авторів, працівник, відчуваючи певну потребу, що потребує більших витрат, намагатиметься задовольнити її шляхом збільшення власного доходу, тобто підвищуючи продуктивність праці.

Однак 41,4 % працівників отримували заробітну плату 744-1500 грн., 26,6 % – 1500-2500 грн., 13,5 % – 2500-3500 грн. і лише 11,5 % –  понад 3500 грн., тоді як прожитковий мінімум  із 1.10.2011 становив 934 грн. (Діаграма 1)

Діаграма 1. Заробітна плата  працівників

 Це свідчить про  ситуацію, на перший погляд, позитивну  – більшість працівників можуть  задовольнити свої первинні потреби,  а з іншого боку, зважаючи на недосконалість механізму формування споживчого кошика та розрахунку його вартості, можна сміливо стверджувати, що більша частина населення, яке працює, знаходиться на межі бідності; регулятивну – заробітна плата виконує роль інструменту оптимізації в процесі розміщення та перерозподілу робочої сили на ринку праці. Тобто працівники, які прагнуть задовольнити зростаючі потреби, шукають таке місце роботи (за галуззю, за регіоном тощо), яке дало б змогу краще забезпечити виконання цієї вимоги. Також функція передбачає диференціацію величини оплати праці залежно від фаху і кваліфікації працівника, важкості виконуваної роботи. Показник міжгалузевих співвідношень заробітної плати у 2010 р. становив 1:5,7, а це свідчить про те, що на величину заробітної плати більше впливає вид економічної діяльності, а не результати праці чи кваліфікованість праці; соціальну – "відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманим працівником і власниками засобів виробництва", встановлення рівної оплати праці в однакових умовах; усунення будь-яких проявів дискримінації під час її нарахування і виплати, тобто ця функція заробітної плати забезпечує соціальну справедливість. Однак найпоширенішою формою дискримінації на ринку робочої сили в Україні є гендерна. Оплата праці в галузях, де переважає персонал жіночої статі, нижча порівняно з тими, де працюють чоловіки. Середня заробітна плата жінок в Україні за підсумками 2011 року на 8% менша, ніж у чоловіків. У середньому заробітна плата чоловіків становила 3035 грн., а жінок – близько 2800 грн. Деякі науковці також виділяють такі специфічні функції заробітної плати, як формування платоспроможного попиту (Д. Богиня,  П. Буряк, В. Гончаров, Н. Єсінова, Б. Карпінський та ін.), вимірювальна та розподільча (В. Гончаров, Н. Єсінова, Н. Тюленева), обліково-виробнича (М. Волгін), оптимізаційна  (А. Колот)  та ін. Тобто можна спостерігати прагнення деяких учених розширити категоріальний апарат заробітної плати і тим показати справжнє її значення для працівників, підприємства та держави загалом.

Загальна сума грошових коштів, направлена на оплату праці робітників і управлінського персоналу підприємства за визначений обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого  часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства називається  фондом заробітної плати.