Патентовласники, їх права та обов’язки

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ  ІНСТИТУТ»

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Патентовласники, їх права  та обов’язки»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

ст. гр. ЕК-68

Тютченко Ю.Ю.

Перевірив:

Тимофєєв Д.В.

Харків 2012

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Поняття патенту як охоронного документа
2. Характеристика патентовласника і їх види

2.1 Особисті немайнові  права на винахід, корисну модель, промисловий зразок

2.2 Майнові права на  винахід, корисну модель, промисловий  зразок

3. Права патентовласника і їх ознаки
4. Обов’язки патентовласника
5. Порядок одержання патенту
6. Припинення дії патенту та визнання його недійсним

6.1 Підстави визнання патенту недійсним

Висновок

Список використаних джерел

 

ВСТУП

Соціально-економічний розвиток держави значною мірою залежить від ефективності інтелектуальної, творчої діяльності людини. Розвиток суспільства переконливо підтвердив, що головним чинником сталого економічного розвитку держави може бути лише зростання  інтелектуального потенціалу нації  і, в першу чергу, впровадження науково-технологічних  новацій, які суттєво впливають  на обсяги та якість виробництва і  споживання.

У сучасних умовах прогресивний розвиток будь-якої сфери діяльності людини - культури, промисловості, агропромислового комплексу, охорони здоров'я тощо - неможливий без належного науково-технічного забезпечення та духовного розвитку суспільства. Це тісно пов'язані  між собою процеси, які, у свою чергу, взаємозалежні. Ось чому однією із головних проблем, яка потребує постійної  уваги та підтримки з боку держави, є належне використання інтелектуального потенціалу нації.

Сьогодні одним із найголовніших  завдань є удосконалення та розвиток державної системи правової охорони  інтелектуальної власності в  Україні. Інтелект, знання і творчий  потенціал людини мають стати  визначальними факторами розвитку українського суспільства. Найбільшою цінністю сучасного цивілізованого світу є людина, її права та свободи. Конституцією України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист права  інтелектуальної власності, моральних  і матеріальних інтересів, що виникають  у зв'язку із різними видами інтелектуальної  діяльності. Кожний громадянин має  право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими  законом.

Характерною ознакою кінця XX століття стала масова поява на ринку нового виду товару - об'єктів  права інтелектуальної власності. При цьому темпи зростання  обсягів торгівлі цим товаром  зростають значно швидше, ніж для  звичайних товарів.

Надійні гарантії набуття, здійснення та захисту права інтелектуальної  власності є невід'ємним атрибутом  державності кожної цивілізованої  країни. Наявність сучасної системи  правової охорони інтелектуальної  власності сприяє розвитку національної економіки, збереженню і збагаченню науково-технічного потенціалу держави, розвитку міжнародної торгівлі, залученню  в економіку країни іноземних  інвестицій, зокрема у вигляді  найсучасніших технологій, входженню  України як рівноправного партнера до світового ринку інтелектуальної  власності.

 

 

1. ПОНЯТТЯ ПАТЕНТУ ЯК ОХОРОННОГО ДОКУМЕНТА

 

Патент — документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку. Патент видається державним патентним відомством винахіднику або його правонаступнику. Дія патенту розповсюджується тільки на територію держави, в якій його видано. Строк дії патенту встановлюється національним законодавством (як правило, 15-20 років). Патент може бути визнано недійсним у судовому порядку на законодавчій основі. З поняттям патенту тісно пов'язаний юридичний термін «патентна чистота», який означає, що машину, прилад, технологічний процес, матеріал, продукт тощо можна використовувати (виготовити, ввезти для продажу) в даній державі без порушення прав патентовласника. [1]

Патент діє на території  тієї держави, яка його видала. Патент може бути виданий на ім'я автора або іншої фізичної чи юридичної особи.

Патент надає правовласнику  виключне право забороняти іншим  особам використовувати запатентоване  рішення. Лише патентовласник може надати згоду на використання рішення або  передати виключні майнові права  на використання патенту. Однак патент не обов'язково надає винахіднику  право використовувати запатентований винахід. У тому разі, якщо патент виданий  на вдосконалення до винаходу, який охороняється патентом, власник патенту  на вдосконалення не зможе розпочати  виробництво вдосконаленого винаходу не отримавши дозволу від власника патенту на оригінальний винахід. У  випадку необґрунтованої відмови  власника попереднього патенту на надання  ліценції може бути застосований механізм перехресної ліцензії.

У деяких країнах існує  набір законодавчих актів, які дозволяють державі у випадках, коли винахід  має особливо важливе значення для  країни, але з патентовласником не досягнуто угоди про видачу ліцензії або передачу патенту, примусово  викуповувати патент з виплатою винагороди власнику. Як спосіб захисту патентовласника, законодавством багатьох країн передбачені штрафні санкцій при ввезенні на територію країни виробів, в яких втілено аналогічний винахід (штрафи, накладання арешту на ввезені товари, пред'явлення позову про відшкодування збитків тощо).

Найпоширенішою є категоризація  патентів за об'єктами промислової  власності, на які вони видаються. За цією категоризацією виділяють такі види патентів:

• Патент на винахід
• Патент на корисну модель
• Патент на промисловий зразок

Корисна модель - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технологій (визначення взято із Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Патентування корисної моделі в Україні проходить тільки етап формальної експертизи і за її результатами видають патент на корисну модель. Патент на корисну модель ще називають «малим патентом», «деклараційним патентом». [2]

Патент на винахід – охоронний документ, що засвідчує авторство, дату патентування винаходу і право власності на винахід. Право власності на винахід діє від дати подання заявки. Всі права на винахід отримує той, хто першим його запатентував.[3]

Патент на промисловий  зразок захищає зовнішній вигляд виробу. Умовою для отримання такого патенту є новизна, а також  оригінальність дизайну. Термін дії  патенту на промисловий зразок складає 15 років. Власник патенту має виняткове  право дозволяти або забороняти використання цього промислового зразка.

 

 

2. ПРАВА ПАТЕНТОВЛАСНИКА І ЇХ ОЗНАКИ

 

Патентовласник – особа, що має  виключне право на використання  
винаходу. Такими можуть бути:

1) сам автор; 

2) роботодавець (при службових винаходах);

3) особа, зазначена автором у  заявці на видачу патенту; 

4) правонаступники; 

5) договірний патентовласник –  патент може бути переданий  за договором за плату будь-якій  фізичній або юридичній особі.

 

2.1 Особисті немайнові  права на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Особисті немайнові права - це суб'єктивні права учасників  правовідносин, що не мають економічного змісту і забезпечують деякі нематеріальні  інтереси особи. Вони належать до категорії  абсолютних прав.

Особистими немайновими  правами є право авторства, право  на авторське ім'я, право на захист репутації автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

Особисті немайнові права  зберігають за автором у разі відчуження виключних прав на використання об'єкта патентного права.

Важливим особистим немайновим правом винахідника, автора промислового зразка є право авторства, тобто можливість, надана законом дійсному творцеві винаходу, корисної моделі або промислового зразка, бути визнаним єдиним їхнім автором.

Право авторства має абсолютний і виключний характер.

Абсолютний характер права  авторства випливає з надаваної  автору можливості вимагати від будь-якої особи визнання того факту, що він  є розробником відповідного об'єкта.

Право авторства є невідчужуваним правом, що зумовлено його особистим характером. Воно не може бути передано іншій особі як за життя винахідника, так і після його смерті.

Перевідчуження винахідником прав на одержання патенту або  самого патенту будь-яким особам означає  лише передачу прав на використання розробки, але не передачу права авторства.

Право на авторське ім'я полягає в забезпеченій законом можливості для винахідника вимагати, щоб його ім'я як ім'я творця розробки згадували в будь-яких публікаціях про створений ним об'єкт.

Ім'я дійсного автора в  обов'язковому порядку зазначають у  заявці на видачу патенту, хто б не виступав заявником, а також у  самому патенті. Що стосується публікації в офіційному бюлетені Патентного відомства  відомостей про виданий патент, автор  може заперечувати проти згадування його імені.

Право виступати під псевдонімом  винахідникам не надають.

Чинне законодавство дозволяє авторам розробки давати своїм розробкам  ім'я автора або спеціальну назву.

Винахідник має право  перешкоджати будь-якому зазіханню  на права на винахід, здатному завдати  шкоди його честі чи репутації, зокрема, перешкоджати іншим особам привласнювати  чи спотворювати його право на визнання винахідником.[4]

 

2.2 Майнові права на  винахід, корисну модель, промисловий  зразок

Патент - це юридично-технічний документ, виданий уповноваженим компетентним державним органом, за допомогою якого держава засвідчує виключне право власника на створений ним об'єкт промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок).

Патент засвідчує від  імені держави, що:

• заявлена пропозиція є охороноздатним об'єктом;
• встановлено право авторства на об'єкт;
• визнано право власності на об'єкт;
• визнано пріоритет на об'єкт.

Патенти, видані на один об'єкт  у різних країнах, є незалежними. Тобто видача патенту в одній  країні не зобов'язує інші країни видавати патенти на той самий об'єкт. Припинення дії патенту в одній країні не тягне за собою припинення дії  патенту на цей об'єкт в іншій  країні. Патент завжди має територіальний характер, тобто видається і діє  відповідно до вимог національного (регіонального) законодавства.

Патент дає його власникові виключне право використовувати  об'єкт на власний розсуд, тобто  патентовласник має право використовувати  об'єкт у межах, встановлених законодавством, давати дозвіл на використання об'єкта (видавати ліцензію) будь-якій особі, а  також забороняти будь-якій особі  використовувати об'єкт без дозволу  патентовласника (крім випадків, передбачених законодавством).

Патентовласник має право  на власний розсуд розпоряджатися об'єктом, тобто укладати будь-які цивільно-правові  угоди з передавання прав на зазначені  об'єкти.

Право на винахід, корисну  модель, промисловий зразок набувають  на підставі дотримання умов та порядку  видачі патенту, встановлених законом, чи на підставі рішення суду.

Майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок можна набувати на підставі закону, договору внаслідок ліквідації юридичної  особи у порядку успадкування та на інших підставах, що встановлені  або не заборонені законом.

Набуття права на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчує патент.

Обсяг охорони права на винахід, корисну модель визначає формула  винаходу, корисної моделі.

Обсяг охорони права на промисловий зразок визначає сукупність його суттєвих ознак.

Права патентовласника мають  абсолютний, виключний і строковий  характер, а також обмежені територією тієї держави, патентне відомство якої видало патент.

 Абсолютну природу  прав патентовласника визначає те, що решта членів суспільства, на яких поширюються закони цієї держави, зобов'язані утримуватися від використання належної патентовласникові розробки.

 Виключний характер  суб'єктивних патентних прав полягає в тому, що в межах однієї країни права на розробку можуть належати тільки одному патентовласникові.

 Ознака строковості  полягає в тому, що права, які випливають з патенту, діють протягом певного періоду часу.

Відповідно до ст. 464 ЦК майновими  правами інтелектуальної власності  на винахід, корисну модель, промисловий  зразок є:

• право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;
• виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);
• виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання;
• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.