Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів –важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві

Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану  протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими  ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо.

Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, забезпечити підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції  підприємства. Ці заходи дозволяють збільшити  тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5-30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва.

1. Визначаємо загальна величина збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році

          (3.1)

де DР_ч – приріст робочого часу використання ОВФ, днів;

Р_чб – фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів;

Д_рч – величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році, відсотків від величини базового року.

днів.

2. Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:

          (3.2)

де  Р_чпл – плановий (можливий) робочий час використання ОВФ.

2. Визначаємо збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу:

          (3.3)

де DЗм_пл – приріст числа змін використання ОВФ, змін;

К_змб – коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році.

 зміни

4. Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання:

      (3.4)

де  Зм_пл – величина змін використання ОВФ у плановому році.

 зміни

5. Визначаємо  приріст обсягу виробництва продукції  підприємства за рахунок збільшення  річного робочого часу використання  ОВФ:

 

       (3.5)

де DО_рчпл–приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ;

О_б – обсяг виробництва продукції у базовому році;

Зм_б – число змін використання ОВФ у базовому році.

 тис. грн.

6. Визначаємо  додаткові витрати підприємства, пов’язані із збільшенням величини  річного робочого часу, виходячи  із нормативу додаткових витрат  на 1 тис. грн. активної частини  ОВФ -  0,1 грн. у додаткову  зміну:

       (3.6)

 

де DД_рч – додаткові витрати, пов’язані із збільшенням річного робочого часу використання ОВФ;

Б_ва – балансова (первісна) вартість активної частини ОВФ;

DС_зм – додаткові витрати, в грн. на 1 тис. грн. балансової вартості активної частини ОВФ у додаткову зміну.

 

 тис. грн.

 

7. Визначаємо  зниження собівартості продукції,  яке відбувається за рахунок  зменшення долі річних амортизаційних  відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться  на 1 грн. обсягу продукції.

Долю  цих витрат визначаємо за формулою:

      (3.7)

де  Да/ві – доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року;

Б_ві – балансова вартість ОВФ в і-му році;

а –  норма річних амортизаційних відрахувань;

О_і – обсяг виробництва продукції в і-му році.

Доля  річних амортизаційних відрахувань  в одиниці обсягу продукції становить:

а) у базовому році

грн./грн.

б) у плановому році

 грн./грн.

Економія  витрат виробництва за рахунок зменшення  долі амортизаційних відрахувань становитиме:

      (3.8)

де DА/в_пл – економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції;

О_пл – річний обсяг виробництва продукції у плановому році.

тис. грн.

Економія  собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме:

        (3.9)

де DС_рч – зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ.

тис. грн.

 

 

3.1.2. Підвищення ефективності  використання внутрішньозмінного  часу.

В процесі  виробництва продукції на підприємстві можливі втрати робочого часу протягом зміни використання ОВФ. Основними  причинами втрат цього часу є  простій обладнання через його технічний  стан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та через інші організаційно-господарські причини. Внутрішньозмінні втрати робочого часу використання ОВФ призводять до зменшення  обсягу виробництва продукції –  пропорційно втратам внутрішньозмінного часу.

Щоб зменшити внутрішньозмінні втрати робочого часу використання ОВФ на підприємстві, а відповідно, підвищити коефіцієнт використання внутрішньозмінного робочого часу, необхідно здійснювати додаткове  їх технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання та інші організаційно-господарські заходи. Проведення комплексу заходів  щодо підвищення коефіцієнта використання внутрішньозмінного часу дозволяє зменшити втрати внутрішньозмінного робочого часу в межах 5-20 відсотків. Проте проведення комплексу заходів щодо підвищення ефективності використання внутрішньозмінного робочого часу потребує додаткових витрат підприємства.

 

1.Визначаємо  загальна величина зменшення  втрат внутрішньозмінного робочого  часу використання  ОВФ підприємства  у плановому році:

     (3.10)

де DВзрч_пл – загальна величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу в плановому році;

Ввзч_б – втрати внутрішньозмінного часу використання ОВФ у базовому році, год.;

DВзч_пл – величина зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ у плановому році, відсотків;

К_зм – коефіцієнт змінності.

 години

По  відношенню до робочого часу в годинах  зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу у відсотках становитиме:

%

2. Визначаємо  збільшення обсягу виробництва  продукції за рахунок зменшення  втрат внутрішньозмінного часу  використання ОВФ підприємства. Це збільшення відбувається, як  свідчить виробничий досвід, прямо  пропорційно зменшенню втрат  внутрішньозмінного часу:

      (3.11)

де DО_взч – збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ;

О_б – обсяг виробництва продукції у базовому році;

DВзрч_пл - величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу в плановому році, відсотків.

тис. грн.

3. Визначаємо  додаткові витрати підприємства, пов’язані із зменшенням втрат  внутрішньозмінного робочого часу  використання ОВФ. Розрахунок  ведеться виходячи із нормативу  витрат на 1 тис. грн. активної  частини ОВФ на кожен відсоток  зменшення втрат внутрішньозмінного  робочого часу – 0,4 гривні:

       (3.12)

де DД_взрч – додаткові витрати підприємства, пов’язані із зниженням втрат внутрішньозмінного робочого часу;

DС_взрч – додаткові витрати з розрахунку на 1 тис. грн. активної частини ОВФ на 1 відсоток зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу.

 тис. грн.

4. Визначається  зниження витрат виробництва  продукції, яке відбувається за  рахунок зменшення долі річних  амортизаційних відрахувань у  собівартості одиниці продукції.  Розрахунок ведеться на 1 грн.  обсягу продукції.

Доля  цих витрат визначається за формулою:

      (3.13)

де  Да/в_і – доля амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці обсягу продукції і-го року;

Б_ві – балансова вартість ОВФ підприємства в і-му році;

  а – норма річних амортизаційних  відрахувань; 

О_і – обсяг виробництва продукції в і-му році.

Доля  річних амортизаційних відрахувань  в одиниці вартості продукції  становитиме:

а) у базовому році

грн./грн.

б) у плановому році

грн./грн.

Економія  амортизаційних відрахувань в одиниці  вартості продукції становитиме:

    (3.14)

тис. грн.

Зниження  собівартості продукції підприємства за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного часу буде становити:

     (3.15)

де DС_взрч– величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ.

 тис. грн.

5. Визначається  коефіцієнт використання внутрішньозмінного  часу у плановому році:

       (3.16)

де  Т_зм- тривалість зміни;

DВ_з – втрати внутрішньозмінного часу.

 

3.1.3. Підвищення ефективності  збільшення змінності використання  ОВФ.

 

Змінність використання ОВФ характеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнта  змінності використання ОВФ забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо їх активної частини, що впливає  на збільшення обсягу виробництва продукції  підприємством.

Досягти збільшення коефіцієнта змінності  використання ОВФ можливо на основі впровадження комплексу технічних  та організаційно-господарських заходів, спрямованих на підвищення рівня  технічного стану ОВФ, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами, поліпшення організації виробництва і праці  тощо. Як свідчить виробничий досвід, запроектовані заходи дозволяють збільшити змінність використання ОВФ на 5-30 відсотків. На практиці збільшення змінності використання ОВФ відбувається в першу, другу та третю зміни роботи підприємства. Проте впровадження запроектованих заходів щодо збільшення змінності використання  ОВФ потребує додаткових витрат, які необхідно враховувати  при визначенні ефективності використання цих фондів.

1. Визначаємо  величина збільшення змінності  використання ОВФ на підприємстві. Виходячи із вихідних даних,  збільшення коефіцієнта змінності   використання ОВФ становитиме:

     (3.17)

де DК_зм – збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ;

DБ_ві – балансова вартість приросту ОВФ, що будуть додатково використовуватися в і-ту зміну;

Б_впл – балансова вартість ОВФ підприємства в плановому році:

2. Визначаємо  коефіцієнт змінності використання  ОВФ у плановому році:

       (3.18)

де  Кзм_б і Кзм_пл – коефіцієнти змінності використання основних виробничих фондів відповідно у плановому і базовому роках.

Коефіцієнт  змінності використання ОВФ підприємства можна визначити і за такою  залежністю:

    (3.19)

де  Б_ві – балансова вартість ОВФ підприємства, що використовуються у і-ті зміни;

n –  кількість змін;

Б_впл – балансова вартість ОВФ підприємства у плановому році.

 

3. Визначаємо  число змін використання ОВФ  у плановому році у зв’язку  із збільшенням коефіцієнта змінності:

    (3.20)

де  З_мпл – число змін використання ОВФ у плановому році;

Рч_пл – робочий час використання ОВФ у плановому році;

Кзм_пл – коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році.

 

 зміни

 

4. Визначаємо  збільшення обсягу виробництва  продукції у зв’язку із збільшенням  коефіцієнта змінності використання  ОВФ підприємства виходячи із  обсягу виробництва продукції  в одну зміну в базовому  році:

     (3.21)

де DОзм_пл – збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності;

О_пл – обсяг виробництва продукції у плановому році;

З_мпл – число змін використання ОВФ у плановому році;

DЗ_мпл – приріст числа змін використання ОВФ у плановому році ( ).

 тис. грн.

5. Визначаються  додаткові витрати підприємства, пов’язані із збільшенням коефіцієнта  змінності  використання ОВФ.  До них відносяться витрати  на технічне обслуговування і  ремонти обладнання, на організацію  робіт при багатозмінній роботі  обладнання, організаційно-господарські  витрати тощо. Величину цих витрат  можна визначити на основі  нормативу витрат, які необхідні  для організації робіт при  багатозмінній роботі підприємств  – 1,0 тис. грн. на одну зміну  в рік: