Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

Вступ

 

 

Актуальність обраної  теми випливає з того ,що становлення в Україні ринкових відносин вимагає нового економічного мислення, зовсім інших підходів до керування економікою, освоєння сучасної теорії виробничо-комерційної і зовнішньоекономічної діяльності. Сучасні економічні відносини України з зовнішнім світом знаходяться у стані переходу від старої системи організації зовнішньоекономічних зв'язків, орієнтованої, переважно, на експорт сировини, до нової, пов'язаної з пошуком шляхів ефективного інтегрування у світову спільноту, зі встановленням сталих торговельних зв'язків з іншими країнами, з підвищенням ролі міжурядових організацій у досягненні колективної безпеки і, звичайно, з забезпеченням надійного захисту своїх національних інтересів в умовах швидко змінюваного зовнішнього середовища.

Участь у міжнародному розподілі праці завжди сприяє вирішенню  національних економічних проблем  унаслідок удосконалення внутрішньогосподарських  пропозицій, використання переваг розміщення та розвитку продуктивних сил, підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг підприємствами, що виходять із пропозицією на зовнішні ринки. Україна має великий природний, людський та науково-технічний потенціал, що приваблює до неї іноземних інвесторів та потенційних партнерів. Проте відсутність досвіду застосування всіх сучасних засобів регулювання зовнішньоекономічних відносин ще не дозволяє Україні стати рівноправною учасницею світового співтовариства. Тому останнім часом значно підвищився інтерес до теоретичного обґрунтування проблем розвитку міжнародної економічної діяльності України, зокрема до обґрунтування теоретичних засад ефективного здійснення зовнішньоекономічних відносин в умовах ринкових трансформацій, розробки дієвого механізму здійснення торговельно-економічної політики на різних ієрархічних рівнях, а також до опрацювання конкретних принципів і правил ефективної організації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними суб'єктами господарювання.

 Якщо раніше зовнішньоекономічні  зв'язки здійснювались лише спеціалізованими зовнішньоекономічними організаціями, то тепер кожне підприємство в Україні одержало право самостійно виходити на зовнішній ринок. У цих умовах першочерговим завданням стає опанування вітчизняними підприємцями теоретичних аспектів та практичного світового досвіду встановлення економічних зв'язків із зарубіжними партнерами, проникнення з пропозиціями на ринки інших країн, здійснення фінансових та товарних операцій, які дотримують національних інтересів у міжнародній експортно-імпортній та інвестиційній діяльності. Разом із цим слід вирішувати проблеми обмеженості (а в деяких випадках і відсутності) необхідної інформації про можливості розвитку зовнішньоекономічної діяльності, особливості її організації та механізми здійснення в інших країнах, чітко знати нормативно-правові основи її регулювання в Україні. [2]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Сутність, види  та принципи зовнішньоекономічної  діяльності

 

 

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) в Україні регулюється законами і нормативними актами, ухваленими Верховною Радою України (ВРУ), Указами Президента та Декретами Кабінету Міністрів України (КМУ). Серед них основоположними є:

1. Закон України від 16.04.1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»

2. Закон України від 23.09. 1994 року  №185/94 – ВРУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»

3. Закон України від 19.03.1996 року  N 94/96-ВРУ «Про режим іноземного інвестування»

4. Закон України від  23.12.1998 року № 351 – XIV «Про товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

5. Декрет КМУ «Про  систему валютного регулювання  і контролю»

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – одна зі сфер його господарської  діяльності, пов’язана з виходом на зовнішній ринок і функціонуванням на цих ринках.

Будь-які підприємства, фірми, кооперативи та їх об’єднання незалежно від форми власності повинні мати вихід на зовнішній ринок. Тільки в цьому разі вони зможуть брати реальну участь у міжнародних економічних процесах.

Зовнішньоекономічна діяльність охоплює міжнародні господарські і  торговельні відносини, до сфери яких входять: обмін товарами, спеціалізація і кооперація виробництва, зовнішня торгівля, іноземне підприємництво на території України та за її межами, міжнародні об’єднання та організації, консорціуми, підрядна співпраця, концесії, лізинг, співробітництво на компенсаційній основі, науково-технічне співробітництво, співробітництво на умовах розподілу продукції між партнерами, переробка давальницької сировини, залучення іноземної робочої сили, торгівля ліцензією і технологією,  прибережна та прикордонна торгівля, торгівля будівельними послугами, торгівля транспортними послугами, співробітництво в банківській сфері, іноземний туризм, надання економічної і технічної допомоги і т.д.

Відповідно до чинного  законодавства України зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види незалежно від форми власності та інших ознак після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з Законом  України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» ст. 3, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані  як такі в Україні і які  мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці  іноземних суб'єктів  господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території  України;

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської  діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і  управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи  згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами України.

 Суб'єкти господарської діяльності України при здійснені зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами ( Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ст. 2) :

- принцип суверенітету народу України у здійснені зовнішньоекономічної діяльності;

- принцип свободи зовнішньоекономічного  підприємництва;

- принцип юридичної  рівності і недискримінації;

- принцип верховенства  закону;

- принцип захисту інтересів  суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- принцип еквівалентності  обміну, неприпустимості демпінгу¹ при ввезені та вивезені товарів.

На зовнішньоекономічну  діяльність впливає багато зовнішніх  факторів, тому її доцільно характеризувати в комплексі системи господарювання (рис. 1).

Значне місце в зовнішньоекономічній діяльності посідають зовнішньоторговельні операції, які характеризуються великим розмаїттям (рис. 2.), оскільки вони здійснюються за трьома абсолютно різними напрямками: товарним, наданням послуг та обміном продуктами інтелектуальної власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1 Системний підхід до аналізу зовнішньоекономічної діяльності

 

 

 

Рис. 2 Класифікація зовнішньоекономічних операцій у ЗЕД

 

 

1.2 Аналіз ЗЕД  галузей промисловості України

 

 

В сучасних ринкових умовах головною метою діяльності підприємства є досягнення конкурентних переваг  в довгостроковому періоді, які  нададуть високу норму прибутку та стабільне економічне зростання. З  приводу забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства актуальним стає утримання наявних ринкових позицій та пошук нових можливостей, що сприятиме розширенню ринків збуту та зростанню економічної ефективності.

Вітчизняний ринок недостатньо  місткий та не здатний поглинути всю запропоновану продукцію, що примушує підприємство виходити на зовнішні ринки, конкуренція на яких значно вища. Тому для забезпечення ефективної зовнішньоекономічної діяльності підприємству необхідний єдиний стратегічний напрямок розвитку, згідно з яким воно зможе досягти довгострокових конкурентних переваг.

Маючи високий експортний потенціал, Україна використовує його недостатньо ефективно. Спостерігається  зменшення вартісних обсягів  експорту, що свідчить про кризу  виробництва, зорієнтованого переважно на експорт.

За обсягами експорту на душу населення, Україна значно поступається не лише розвиненим країнам, але й  більшості країн Центральної  та Східної Європи. Це спонукає до більш  ефективної реалізації експортного  потенціалу з метою збільшення впливу України на світові економічні процеси.

Товарна структура експорту України є вкрай несприятливою. Вона свідчить про нездатність держави  подолати структурні диспропорції економіки, сформованої в рамках колишнього СРСР. Домінуючими експортними позиціями залишаються металургійна промисловість, яка складає 33% від загального об’єму, мінеральні продукти та хімія – 23%, а машинобудування складає лише 10%.

На відміну від експорту, імпорт України складає 37% мінеральних продуктів, 15% - машинобудування, 10% - хімічної продукції і лише 7% - металопродукції. [7]

Географічна структура  експорту-імпорту товарів за 4 роки представлена у таблиці 1 «Експорт» і таблиці 2 «Імпорт»

 

Таблиця 1 «Експорт»

Роки	Всього	Країни СНД	Ін. країни світу	Європа	Країни ЄС1	Азія	Африка	Америка	Австалія і Океанія	Невизначені країни
2007	49296,1	18087	31209,1	14773,8	13916,4	10881,6	2792	2686,3	15,7	59,7
2008	66967,3	23166,3	43801	19732,8	18129,5	15887	3902,4	4144	64	70,8
2009	39695,7	13472,9	26222,8	10264,5	9499,3	12131,7	2627,8	1124,2	21,6	53
2010	51405,2	18740,6	32664,6	13829,6	13051,9	13715,4	3018,7	2000	28,4	72,5

 

Порівняльна характеристика експорту за 4 роки представлена у діаграмі 1.

 

Діаграма 1

 

 

Таблиця 2 «Імпорт»

 

Роки	Всього	Країни СНД	Ін. країни світу	Європа	Країни ЄС1	Азія	Африка	Америка	Австалія і  Океанія	Невизначені країни
2007	60618	25469,3	35148,7	23048,9	22218,7	9042,2	673,1	2255,4	128,4	0,7
2008	85535,3	33377,8	52157,5	30477	28868,4	15497,7	1559,1	4190,6	431,7	1,4
2009	45433,1	19692,6	25740,5	16233,8	15392,7	6538,6	617,6	2197,9	149,4	3,2
2010	60742,2	26697,4	34044,8	20004,5	19101,2	10023,3	874,4	2879,4	261,4	1,8