Характеристика зовнішнього, проміжного та внутрішнього середовища підприємств України на прикладі ПРАТ «АВК»

· невеликі підприємства — аутсайдери галузі, які можуть дістати підтримку держави або великих фірм, бути поглинені цими великими фірмами і за короткий час розвинутись до статусу небезпечного конкурента.

Партнери. До партнерів можуть бути віднесені всі підприємства та організації, з якими підприємство — об’єкт дослідження — вступає в договірні відносини: організації системи розподілу та продажу товарів, банки, науково-дослідні організації, консалтингові, юридичні, аудиторські фірми тощо. Партнерські відносини сприяють діяльності підприємства, оскільки дають змогу використовувати знання, досвід, виробничі потужності тощо підприємств та організацій, що є фахівцями в певних галузях,  
і отримувати продукти та послуги найвищої якості.

Високий рівень розвитку партнерських відносин є результатом поділу та спеціалізації праці, завдяки чому підвищується якість виробництва та продукції (послуг).

Організації-регулятори. Держава як сукупність органів влади, громадсько-політичних інституцій відчутно впливає на економічні та суспільні процеси. За допомогою законодавства регулюється ринок (наприклад, у формі контролю за цінами та платнею, за експортно-імпортними операціями, через систему оподаткування та діяльність окремих галузей і підприємств тощо). Державне регулювання може стимулювати розвиток ринку чи окремих галузей (наприклад, за допомогою протекціоністських заходів типу імпортних квот) або, навпаки, ускладнювати ситуацію (наприклад, внаслідок непродуманої системи оподаткування, яка не стимулює до зростання виробництва  
і насичення ринку товарами національного виробництва). Велике значення має вплив держави на формування умов конкуренції, ринку праці та врегулювання конфліктів, пов’язаних з їх функціонуванням.

Напрямки державної діяльності уособлюються в певних організаціях, які, виступаючи від імені держави, виконують регулювально-контрольні функції щодо підприємств і організацій. До їх переліку можна віднести податкову інспекцію, арбітражні суди, органи працевлаштування, підрозділи Державного пенсійного фонду, протипожежну та санітарну інспекції тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Сутність внутрішнього середовища підприємств України

Згідно із системним підходом до управління кожна організація —  це відкрита система, цілісність і життєздатність якої забезпечується завдяки елементам, з яких вона формується. Сукупність цих елементів становить внутрішнє  середовище організації. Його проектування і створення відбувається з огляду на специфіку діяльності організації, кола споживачів, ринкової кон'юнктури, умов господарювання тощо. Система  менеджменту при формуванні внутрішнього середовища організації має забезпечити  відповідність характеристик його найважливіших складових умовам зовнішнього середовища, в яких організація  функціонує.

Внутрішнє середовище організації  формується керівниками відповідно до їх уявлень про те, які саме елементи забезпечать її ефективне  функціонування і розвиток. Цим зумовлене існування різних підходів до структурування внутрішнього середовища організацій. Найчастіше в ньому виділяють п'ять складових: цілі, структура, технологія, завдання і персонал, який виконує ці завдання з допомогою відповідної технології. Деякі представники сучасної російської школи управління вважають, що внутрішнє середовище — це структура організації, її ресурси та культура; інші до внутрішнього середовища відносять структуру, рівень розподілу праці та організаційні комунікації, а також кадровий склад організації, трудові й технологічні процеси, що використовують для перетворення ресурсів на необхідний суспільству продукт.

Організація забезпечує свою життєздатність перетворенням ресурсів, які отримує із зовнішнього середовища, на готовий продукт (вироби, послуги, ідеї) для суб'єктів зовнішнього середовища, проектує процес перетворення ресурсів на готовий продукт і забезпечує його функціонування система менеджменту, яка зорієнтована на виконання таких ключових завдань:

—визначення цілей організації; 
— формування під обрані цілі організаційної структури, що уможливить ефективну взаємодію всіх членів організації згідно з тими функціями, які вони виконуватимуть; 
— залучення у процес перетворення тієї технології, яка гарантуватиме оптимальне співвідношення витрат ресурсів і результату; 
— підбір персоналу і створення для нього дієвих мотиваційних преференцій (переваг), які б поєднували прагнення людей досягати власних цілей з необхідністю працювати з належною віддачею задля досягнення мети організації.

Незалежно від сфери діяльності, складу і структури зовнішнього  середовища, ці завдання є обов'язковими для керуючої системи будь-якої організації, оскільки їх вирішення формує її внутрішнє  середовище.

Звідси, основними елементами внутрішнього середовища є: 
— цілі організації — формуються з урахуваннями ринкової кон'юнктури на основі наявних та потенційних можливостей організації; 
— структура організації — формується під обрані цілі в такий спосіб, щоб забезпечити необхідний рівень гнучкості й мобільності організаційних дій; система технологій — спрямована на забезпечення конкурентоспроможності продукції за технічними й економічними параметрами;

— персонал (людські ресурси) —  добирають з урахуванням кваліфікаційних  характеристик і узгодженості мотивацій  індивідів з цілями організації, здатності їх до саморозвитку; 
— організаційна культура — має своїм завданням ідентифікацію індивідуальних та організаційних цілей та їх узгодження.

Отже, внутрішнє середовище організації  — це складна система елементів  і зв'язків між ними, що є об'єктом  контролювання та регулювання керівництвом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок до Розділу I

Будь-яка організація функціонує в рамках внутрішнього й зовнішнього середовища.

Зовнішнє середовище організації  включає такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові організації та джерела  трудових ресурсів. Насправді елементів  зовнішнього середовища набагато більше, але ми не будемо йти в нетрі  і обмежимося лише тими, які головним чином впливають на успіх організації. Зовнішню середовище організації поділяють на дві основні групи: середовище прямого і непрямого впливу. Середовище прямого впливу включає в себе фактори, які безпосередньо впливають на організацію. До таких факторів слід віднести споживачів, конкурентів, постачальників, фінансові організації та урядові установи. Середовище непрямого впливу не впливає безпосередньо на організацію але тим не менше впливає на прийняті нею рішення. Основні фактори середовища прямого впливу наступні.

1. Споживачі - ті, для кого створюються товари. Мають на меті максимальне задоволення потреб від придбаних ними товарів виходячи з наявного доходу, особистих пристрастей з урахуванням ринкових цін. Це основний фактор, який виправдовує існування організації.

2. Конкуренти - особи, що змагаються на якому-небудь поприщі з іншими. Конкуренція - це боротьба між учасниками ринкових відносин за отримання максимального ефекту, за вигідну угоду, тобто це суперництво між фірмами, організаціями, зацікавленими в досягненні однієї і тієї ж мети.

3. Постачальники - деякі організації залежать від безперервного припливу матеріалів, багатьом фірмам, які не мають складів, необхідно, щоб матеріали доставлялися точно в строк. Така система постачання вимагає тісної взаємодії виробника з постачальниками.

4. Державні органи - організації повинні дотримуватися законів і вимоги органів державного управління.

Основні фактори середовища непрямого  впливу такі.

5. Науково-технічний фактор - будь-яке науково-технічне нововведення загрожує великими довготривалими наслідками, які не завжди вдається передбачити. Виробник повинен уважно стежити за тенденціями в рамках науково-технічного прогресу, працювати в тісному контакті з фахівцями сфери НДДКР і стимулювати їх на проведення досліджень, в більшій мірі націлених на ринок.

6. Політичний фактор - це середовище складається з правових уложений, державних установ і впливових груп громадськості, які впливають на різні організації. Події, що відбуваються у політичному середовищі, сильно позначаються на маркетингових рішеннях організації.

7. Економічний чинник - стан світової економіки впливає на вартість імпортованих товарів і здатність споживачів купувати їх. Стан економіки може істотно ускладнити можливість отримання організацією кредиту через підвищення ставки відсотка. І, навпаки, при ослабленні оподаткування допомогти організації у розвитку бізнесу.

8. Природний чинник - дефіцит деяких видів сировини, таких як нафта, кам'яне вугілля і інші корисні копалини.

9. Соціокультурний чинник - при прийнятті маркетингових рішень враховуються традиції та культурні цінності населення.

Аналіз зовнішнього середовища дає можливість організації для  прогнозування її можливостей, тобто  для створення системи антикризового  управління.

Аналіз внутрішнього середовища організації  зазвичай проводиться для порівняння становища компанії з положенням конкурентів. Вивчення внутрішнього середовища спрямоване на виявлення сильних  і слабких сторін організації.

Внутрішнє середовище організації - це виробничий потенціал підприємства. Основними змінними внутрішнього середовища організації є: цілі (те, до чого прагне організація), структура (зв'язки, що склалися між підрозділами, об'єднаними в одне ціле), трудові ресурси, обладнання, технологія (засіб перетворення сировини), культура організації (принципи і норми, підтримувані й колективні співробітниками організації).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Загальна характеристика підприємства

 

Кондитерський ринок –  один з найпривабливіших і таких, що динамічно розвиваються на Україні. Одним з найбільших національних виробників кондитерської продукції  є компанія «АВК».

Генеральний директор Андрій Дикунов

Сфера діяльності кондитерська промисловість

Компанія «АВК» заснована 1991 року. До її складу входять 5 кондитерських фабрик, розташованих у Донецьку, Дніпропетровську, Луганську та Мукачеві. 

На той час «Компанія  АВК» мала метою постачання какао-продуктів  на кондитерські фабрики України. У 1993 році « Компанією АВК» було почато виробничу діяльність: створено перше  в країні промислове виробництво комплексної упаковки для кондитерських виробів. У 1994 році було запущено виробництво шоколадної і кондитерської глазурі, продаж власних готових кондитерських продуктів - порожнистих шоколадних фігурок, випущених на устаткуванні власної конструкції і виготовлення. У 1996 році було придбано  контрольний пакет Донецької кондитерської фабрики.

У 1998 року реорганізована структура  холдингу. Створено ПРАТ «Компанія АВК», в якому централізована маркетингова діяльність, продажі, фінанси, науково-дослідні роботи. Подальший шаг - розвиток виробництва продукції, створення популярного бренду «Мiкс». Було залучено стратегічного інвестиційного партнера - Western NIS Enterprise Fund, капіталізованого урядом США. 

У 2000 року на підприємствах холдингу була введена система менеджменту якості, сертифікована на відповідність вимогам Міжнародного стандарту ISО 9001.

У 2001 року в місті Донецьку було запущено нову кондитерську фабрику, створену компанією «АВК» з нуля, що розширило діапазон вироблюваної продукції цукерками на вафельній основі, сухими виробами екструзій, складними борошняними продуктами. Зараз загальна площа кондитерської фабрики у місті Донецьк складає 23946 кв. м. Кількість співробітників - 1836 чіл. Потужність фабрики - 85778 тонн продукції в рік. Основна спеціалізація – желейно-жувальні цукерки, здобне печиво, продукти технології екструзії і комбіновані.

2002 рік було визначено виводом на ринок один з перших українських кондитерських продуктів масового преміального сегменту - цукерок і батончиків «Шедевр». Було успішно розміщено перші в галузі корпоративні облігації.

У 2005 року було запущено нові, сучасні виробничі лінії по випуску  жувальних і желейних цукерок, що не мають аналогів в Україні.

Головні зусилля компанія «АВК» зосереджує на розвитку своєї  брендової продукції, а у виробництві  робить ставку на високоякісні, складні  у виготовленні вироби, такі як шоколадні  комбіновані цукерки, екструзійні  та борошнисті вироби. Великою популярністю користуються солодощі компанії під марками «Шедевр», «Фрутта», «Жувіленд». Асортимент продукції компанії «АВК» нараховує понад 300 найменувань кондитерських виробів. Сьогодні на фабриках компанії діють найновіші лінії, які не мають аналогів в Україні, з випуску шоколадних і желейно-жувальних цукерок, печива, порожніх вафель, виробництва краплинної глазурі. Потужності «АВК» дозволяють випускати до 450 тон продукції на добу. 

Компанія «АВК» займає одне з провідних місць на кондитерському ринку України. За 15 років існування  компанії здобуто значний досвід роботи на ринку України та СНД, створено високопрофесійну команду, розроблено абсолютно нові напрямки діяльності. 

ПРАТ «АВК» приділяє значну увагу не тільки внутрішньому середовищу організації, а й зовнішньому, що дозволяє уникнути багатьох загроз зі сторони потенційни та наявних конкурентів, а також планувати свою діяльність на довгострокові періоди.

Врахування соціокультурних  та демографічних факторів під час  створення своєї продукції та незмінно висока якість забезпечують «АВК» визнання та високу лояльність споживачів України, Росії та інших  країн СНД.