Кредитоспроможність та шляхи її підвищення на ПАТ «Укрхімпроект»

Дані етапи найбільш повно й точно характеризують кредитоспроможність підприємства-позичальника перед банком-кредитором та вказують на можливість чи неможливість отримання кредиту [3].

Таким чином, оцінка кредитоспроможності підприємства є важливою ланкою підприємницької діяльності, яка забезпечує основну мету функціонування суб’єкту господарювання – отримання максимального прибутку й рентабельності активів, забезпечення стабільного стійкого фінансового стану підприємства та знаходження рішень щодо його покращення.

 

 

1.2 Методичні основи  забезпечення проведення аналізу кредитоспроможності на підприємстві

 

 

У кредитному процесі  дуже важливо правильно та об’єктивно оцінити кредитоспроможність позичальника. Достовірність оцінки важлива, адже від неї залежить рішення про  надання кредиту та про можливий його обсяг. Проблема полягає в тому, що не існує єдиної методики для визначення кредитоспроможності позичальника, що не дає змогу підвищити ефективність кредитивної діяльності.

Національним банком України в «Положенні про порядок  формування та використання резерву  для відшкодування можливих втрат за операціями банків» розроблено методику аналізу фінансового стану позичальника, яка має враховуватися банками обов’язково. Однак, наведені в Положенні вимоги є мінімально необхідними і кожен банк може розробити власний підхід з урахуванням своєї специфіки, основних положень кредитної політики та конкретних економічних умов.

Для аналізу банк може використовувати різноманітні джерела  інформації, а саме: інформація отримана безпосередньо від клієнта; внутрішньобанківська інформація; зовнішні(ринкові) джерела інформації. Відмітимо, що порівняльна оцінка альтернативних джерел інформації про кредитоспроможність позичальника розглянуто у додатку В.

Оцінка кредитоспроможності  позичальника здійснюється за двома  основними методами, а саме за методом коефіцієнтів та методом рейтингової оцінки. Вагомість кожного показника визначається окремо індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливості клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, ліквідність балансу тощо). Вітчизняні вчені пропонують модель підходів до оцінки кредитоспроможності, яка на наш погляд є найбільш всеохоплюючою [25].

 

 

Рисунок 1.1 – Підходи  до оцінки кредитоспроможності позичальників

 

Необхідно зазначити, що сучасні підходи  до методології оцінки кредитоспроможності  позичальників у банківських  установах базуються на комплексному застосуванні кількісних і якісних  показників. Використання різних підходів у комплексі дає можливість здійснити та доповнити оцінку кредитоспроможності позичальника, виходячи із реальних умов господарювання, що постійно змінюються. Класифікаційні моделі дають можливість диференціювати позичальників за відповідними ознаками, а саме:

• залежно від їх категорії, що встановлюється за допомогою розрахунку фінансових коефіцієнтів та визначення їх рангів на базі рейтингових моделей;
• залежно від ймовірності настання банкрутства на основі прогнозних моделей.

Застосування класифікаційних  методів оцінки кредитоспроможності позичальника ставить за мету напрацювання стандартних підходів для об’єктивної характеристики позичальників, пошуку кількісних критеріїв для поділу майбутніх клієнтів на основі наданих ними матеріалів на надійних і ненадійних, тобто таких, які підпадають під ризик банкрутства, й тих, для кого загроза банкрутства малоймовірна.

Рейтингова (бальна) оцінка підприємства-позичальника визначається на основі розрахунку системи  фінансових коефіцієнтів і переведення  їх у бали. Бали обчислюються шляхом множення значення показника на його вагу в інтегральному показнику (рейтингу). Загальний вид рейтингової оцінки можливо визначити наступним чином:

 

К₀=∑А_і×К_і,          (1.1)

 

де К₀ – інтегральний показник(рейтинг);

     А_і – питома вага і-го показника;

     К_і – значення і-го показника.

 

Цінність рейтингової процедури  полягає у використанні технологій, які оцінюють не тільки кількісні  показники, але і якісні фактори, що дозволяють врахувати всю сукупність ризиків, пов’язаних з діяльністю позичальника. Рейтингові моделі не оцінюють кредитоспроможність позичальника на якусь конкретну поточну дату, а дають можливість оцінити ймовірність невиконання позичальником його зобов’язань у майбутньому.

Модифікацією рейтингової оцінки є кредитний скоринг (creditscoring) –  технічний прийом, запропонований американським економістом Д. Дюраном на початку 40-х років для відбору позичальників за споживчим кредитом. Вітчизняні банки досить широко застосовують даний метод при проведенні оцінки кредитоспроможності юридичних та фізичних осіб у споживчому кредитуванні.

Кредитний скоринг – це одна із складових процесу прийняття  рішень про видачу кредиту, основним завданням якого є відбір небажаних  для банку позичальників. Така оцінка здійснюється за допомогою скорингових  таблиць, що поділяються залежно від вміщеної в них інформації на оціночні, індивідуальні та типові. Метою процесу розробки скорингових таблиць є визначення найбільш повного профілю ризику кожного клієнта. Результатом застосування скорингу є визначення вірогідності того, що кредитна операція закінчиться «поверненням в строк» чи «дефолтом».

Відмінність кредитного скорингу від  рейтингової (бальної) оцінки полягає  в тому, що у формулу рейтингової  оцінки замість Кі (значення і-го показника) підставляється Ві – приватна бальна оцінка і-го показника. При цьому для кожного показника визначаються декілька інтервалів значень, і кожному інтервалу відповідає певна кількість балів або визначається клас.

Практично, об’єднуючи різні скорингові оцінки в класи, отримуємо рейтингові оцінки. Якщо одержаний позичальником рейтинг (кредитний скоринг) нижче встановленого фахівцями і експертами банку нормативного

значення, то такому позичальнику в  кредиті буде відмовлено. Якщо ж  його оцінка відповідає встановленим нормативам, то його кредитна заявка буде задоволена. Особливістю даного методу є одночасне визначення процентної ставки за кредитом і виду забезпечення відповідно до рівня інтервалу, в якому знаходиться позичальник.

Слід зазначити, що для підприємств  торгівлі та сфери послуг, малого та середнього бізнесу більш вдалим є проведення оцінки фінансового стану позичальника методом аналізу грошового потоку. Аналіз грошового потоку – це спосіб оцінки кредитоспроможності клієнта банку, в основу якого покладено використання фактичних показників, що характеризують оборот коштів клієнта у звітному періоді.

Якщо сума заборгованості за кредитом погашається щомісячно рівномірними платежами до кінця дії кредитного договору, то розрахунок платежів здійснюється за формулою:

 

П_і+1=(Сума кредитної заборгованості на початок (і+1)-го періоду)/КМ,    (1.2)

 

де П_і+1 – щомісячний платіж за кредитом, розрахований на початок

       _і+1-го місяця;

        _і+1 – період, наступний за звітним;

     КМ – кількість  місяців до кінця дії кредитного  договору.

 

Основним джерелом погашення кредиту позичальника є грошові надходження на поточний рахунок, тому з метою оцінки можливості надання кредиту доцільно розраховувати співвідношення виплат, які мають здійснюватись за кредитом, і надходжень на рахунок. Для аналізу грошового потоку може використовуватися групування елементів надходження і вибуття коштів за сферами управління фінансами підприємства, яким можуть відповідати такі блоки, як: управління прибутком; управління запасами і розрахунками [17].

Варто відзначити, що оцінка кредитоспроможності позичальника – це досить складний процес, який потребує значних ресурсних та часових витрат. Саме тому, використання різних методів, щодо її визначення значно спрощує порядок та процедуру її оцінки. Найбільш досконалим на наш погляд є метод рейтингової(бальної) оцінки визначення кредитоспроможності позичальника, так як він дає всебічну оцінку фінансового стану позичальника.

 

 

1.3 Підходи до визначення кредитоспроможності вітчизняними банками

 

 

Провідні банки України використовують комплексно-бальну систему оцінки кредитоспроможності позичальника. До таких банків належать: ПрАТ «Промінвестбанк», АКБ «Правекс-Банк», АКБ «Надра». Рейтингову систему впроваджують АКБ «Укрсоцбанк», АКБ «Приватбанк».

ПрАТ «Промінвестбанк» розробив і використовує методику визначення кредитоспроможності позичальника на основі кількісної оцінки фінансового стану та якісного аналізу ризиків. Для проведення такого аналізу використовуються дані, надані позичальником, службою безпеки і інформації бази даних банку.

До суб’єктивних показників, що враховуються ПрАТ «Промінвестбанк», належать: кредитна історія клієнта, умови діючої кредитної угоди, ефективність управління позичальника, вплив галузевих та географічних факторів, оцінка ділових якостей керівництва позичальника та інша інформація.

АКБ «Правекс-Банк» з метою визначення рівня кредитоспроможності суб’єкта господарювання використовує методику оцінки фінансового стану позичальника, яка включає наступні етапи: загальна характеристика позичальника; аналіз показників фінансового стану позичальника; кредитна історія; наявність забезпечення і оцінка якості застави.

 Завершується оцінка фінансового  стану визначенням класу позичальника  і ймовірності повернення кредиту  в строк. Результат проведеної  оцінки оформляється у вигляді  довідки кредитного спеціаліста, в якій відображається кількість балів за кожним показником, загальна кількість балів і клас позичальника. АКБ «Надра» здійснює оцінку кредитоспроможності позичальника в три етапи. На першому етапі розраховуються показники за наступними аналітичними групами:

• І група – показники ліквідності та мобільності;
• ІІ група – показники ділової активності та прибутковості;
• ІІІ група – показники фінансової стійкості позичальника;
• IV група – коефіцієнт забезпечення кредиту.

Оцінка і узагальнення основних показників здійснюються на другому етапі оцінки кредитоспроможності позичальника. Залежно від того, в яких параметрах знаходиться фактичне значення коефіцієнта, фінансовий стан може бути оцінений як: дуже добрий, добрий, задовільний, поганий та дуже поганий. Наприкінці цього етапу визначається загальна сума балів основних (об’єктивних) показників.

При здійсненні оцінки стану позичальника, крім фінансових показників, враховуються певні додаткові показники суб’єктивного  характеру з метою з’ясування іміджу позичальника – юридичної особи, його ринкової позиції. АКБ «Надра» використовує наступні додаткові показники суб’єктивного характеру: період функціонування підприємства; ділову репутацію; погашення позичок; сплату відсотків за користування кредитом. На заключному етапі на основі узагальненого показника та рейтингової шкали для визначення класу позичальника банк відносить позичальника до відповідної групи (рейтинговим оцінкам І, ІІ, ІІІ, IV, V відповідають класи А, Б, В, Г, Д) [21].

Варто відмітити, що оцінка кредитоспроможності в кожному банку має свої особливості. Нами було проведено аналіз показників, які найбільш широко використовуються вітчизняними банками для визначення оцінки кредитоспроможності позичальника. Даний аналіз наведено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Групи показників, що використовуються вітчизняними банками  для визначення оцінки кредитоспроможності  позичальника

Банк	Основні показники
ПрАТ «ПромінвестБанк»	Оцінка платоспроможності  та фінансової стійкості Аналіз обсягів реалізації Аналіз оборотів за рахунками .Аналіз складу і динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості. Аналіз прибутків та збитків.

Продовження таблиці 1.1

Банк	Основні показники
АКБ «ПравексБанк»	Загальна характеристика позичальника. Аналіз показників фінансового стану. Кредитна історія. Наявність  забезпечення і оцінка якості забезпечення.
АКБ «Надра»	Показники ліквідності  та мобільності, ділової активності та прибутковості. Показники фінансової стійкості позичальника. Коефіцієнт забезпечення кредиту.
АКБ «Укрсоцбанк»	Об’єктивні фактори  ризику. Коефіцієнтний аналіз фінансового стану контрагента. Кредитна історія. Термін практичного функціонування контрагента за поточним профілем діяльності. Ділова репутація.
АКБ «ПриватБанк»	Показники ліквідності. Показники ділової активності. Показники Фінансової незалежності. Показники рентабельності.

 

Відмітимо, що з даних таблиці 1.1 видно, що фінансовим показникам приділяється значна увага в методиках АКБ  «Приватбанк», АКБ «Правекс-Банк»  та ПрАТ «Промінвестбанк». Тільки в методиці АКБ «Укрсоцбанк» більшою мірою враховуються якісні фактори, ніж показники фінансового стану.

Необхідно відмітити, що різноманітність підходів щодо оцінки кредитоспроможності підприємств вітчизняними банками зумовлює різноманітність щодо визначення фінансового стану позичальників та деякі розбіжності відносно надання чи ненадання кредитних ресурсів. Саме тому, на наш погляд, рейтингова оцінка кредитоспроможності, яку використовує АКБ «Приватбанк» є найбільш повною та доцільною для застосування її у сучасних умовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПАТ  «УКРХІМПРОЕКТ»

2.1 Загальна фінансово-господарська характеристика підприємства ПАТ «Укрхімпроект»