Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

 

 

ВСТУП

 

Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10 % насіння соняшнику у світі.

Тепер серед олійних соняшник поширений на всіх континентах земної кулі. На великих площах його висівають в Україні, Аргентині, США, Китаї, Іспанії, Туреччині, Румунії, Франції та багатьох інших державах.

Посіви соняшнику в Україні займають понад 2 млн га, що становить 96 % площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.

Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50 — 52 % олії, а селекційних — до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні.

В Україні вирощують як сорти, так і гібриди соняшника. Причому гібридами засівають все більші площі бо вони порівняно з сортами забезпечують вищу врожайність на 15-20 %. За останні роки селекціонерами створено високоврожайні сорти і гібриди соняшнику для всіх зон України.

Середня врожайність соняшнику в Україні в останні роки становила 16 -18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією — по 30 ц/га і більше, а в умовах зрошення — 38,7 - 40 ц/га.

Метою курсової роботи є аналіз прибутковості та рентабельності вирощування насіння соняшнику у підприємстві: з'ясувати, які фактори вплинули на ці зміни та які наслідки це мало для підприємства.

Предметом роботи: є вивчення економічних показників роботи сільськогосподарського підприємства «Надія» Калинівського району Вінницької області (форма № 50)

Маркетингові дослідження - це збір, обробка і аналіз даних про ринки, конкурентів, споживачів, ціни, ринкові можливості фірми з метою зниження підприємницького ризику в процесі прийняття управлінських рішень[1, ст.67]. Активізація підприємницької діяльності в Україні, забезпечення життєдіяльності діючих і новостворених підприємств в умовах розгортання конкуренції на ринку неможливі без попереднього проведення маркетингового дослідження, виявлення сприятливих можливостей і бар'єрів у зовнішньому середовищі, пов'язаних з реалізацією цілей підприємства.

Завданням даної курсової роботи є виявити ступінь підготовки із питань вибору та розробки маркетингової стратегії комплексу маркетингових заходів, товарної, цінової, збутової політики та просування товарів.

Актуальність теми полягає в тому, що маркетингові заходи є вкрай необхідними для економічного процвітання підприємства, і правильна розробка їх - це шлях до добробуту в нових економічних умовах.

Метою курсової роботи є систематизація, розширення і закріплення теоретичних знань із маркетингу, застосування їх при вирішенні конкретних економічних проблем, розвиток навичок самостійної роботи та опанування методикою маркетингових досліджень при вирішенні визначених у курсовій роботі питань.

Об'єктом маркетингового дослідження є сільськогосподарська продукція с/г підприємства «Надія».

Предмет маркетингового дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми організації маркетингових заходів підприємства.

У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що в роботі зроблена спроба розкрити деякі аспекти розробки ефективного маркетингового комплексу підприємства.

 

Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

          1.1 Суть економічної ефективності  сільськогосподарського виробництва  соняшнику

    Аграрний сектор є важливою стратегічною галуззю української національної економіки, яка забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність нашої держави, дає значній частині сільського населення робочі місця. Він формує 16-17% валового внутрішнього продукту. У Білорусії та Казахстані, наприклад, цей показник становить 13%, в Росії - майже 7%, в Грузії - більше половини, Вірменії, Киргистані та Узбекистані - близько третини.

  Але економічні можливості аграрного сектора України використовуються не повністю. Аграрний сектор забезпечує близько 60% фонду споживання населення, займає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту і залишається практично єдиною галуззю, яка багато років поспіль забезпечує позитивне зовнішньоторгівельне сальдо. Основним нормативно-правовим документом, який виражає державну підтримку аграрного сектору сьогодні є Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.06.2004р. [2, ст.12]

           Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості - в сировині [3, ст156].

           Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва - це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці [4,ст.234].

           На думку Мацибори В.Г. економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольнити певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці [5, ст.212].

На думку Руснака П.П. економічна ефективність виробництва соняшника залежить від складного комплексу природноекономічних, технологічних, науково-технічних факторів. При вивченні даної проблеми слід рахувати наступні особливості галузі: соняшник вимогливий до умов обробітку. Агротехнічні вимоги не дозволяють вирощувати цю культуру у вузькоспеціалізованих господарствах. Рослини цієї культури дуже чуттєві до всіх видів гербіцидів. Слід враховувати також вимоги щодо олії в залежності від мети її використання.

          Гаврилюк В.М. вказує, що галузь олійництва в Україні нині розвивається екстенсивним шляхом. Порівняно із 2000 роком в 20013 році площі соняшнику зросли в 2,3 рази і досягли 3,8 млн. га. середня урожайність по Україні за даний період знизилась майже на третину - до 11,2 ц/га. [6,ст.123].

     

 

 

 

   1.2 Показники економічної ефективності виробництва соняшника і методика їх визначення

         Ефективність виробництва - це складне і багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства. Показники економічної ефективності визначають і порівнюють в середньому за три роки або за п'ять років. Система показників економічної ефективності виробництва зерна включає такі показники, як урожайність, продуктивність праці, собівартість, рівень рентабельності та ін.

         Урожай  і урожайність - найважливіші результативні  показники землеробства і сільськогосподарського  виробництва в цілому. Рівень  урожайності відображує вплив  економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської  діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств. Під урожаєм (валовим збором) розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп.

         Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці площі. Для культур, що вирощуються у відкритому ґрунті, урожайність визначають в розрахунку на 1 га, а у закритому ґрунті - на 1 м кв.

         Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

          Собівартість  продукції - це частина суспільних  витрат виробництва і обігу, що  виражає витрати на заробітну  плату і використані засоби  виробництва. Вона може змінюватися  іншими темпами і навіть у протилежному напрямі порівняно з сукупними витратами праці, особливо коли змінюються рівень заробітної плати та її питома вага у загальних витратах виробництва, а також ціни на використані у сільському господарстві засоби виробництва. В зв'язку з цим для оцінки ефективності виробництва показники собівартості продукції, як правило, використовуються у поєднанні з іншими показниками.

         Рентабельність характеризує доходність господарства, окремих його галузей або видів продукції. Вона означає, що вартість виробленої продукції і надходження коштів від її реалізації перевищують витрати на виробництво і реалізацію продукції, що забезпечує відповідний прибуток. [7, ст256].

         Зокрема при визначені економічної ефективності виробництва насіння соняшнику система показників економічної ефективності виробництва включає наступні показники:

- урожайність, ц з 1 га;

- прямі витрати праці на виробництво 1 ц продукції, люд.-год.;

- рівень товарності, %;

- собівартість 1 ц реалізованої  продукції, грн.;

- виробнича собівартість 1 ц продукції, грн.;

- середня ціна реалізації 1 ц  продукції, грн.;

- площа, з якої реалізована продукція, га;

- прибуток на 1 га, тис. грн.;

- рівень рентабельності, %.

Методика визначення цих показників наступна:

• Урожайність - це відношення валового збору продукції до площі посіву;
• Прямі витрати праці на виробництво 1 ц продукції - це відношення прямих витрат праці на основну продукцію до валового збору продукції після доробки;
• Рівень товарності - це відношення кількості реалізованої продукції до валового збору продукції після доробки;
• Собівартість 1 ц реалізованої продукції - це відношення загальної собівартості реалізованої продукції до кількості реалізованого зерна в натурі;
• Виробнича собівартість 1 ц продукції - це відношення виробничих витрат на основну продукцію до валового збору продукції після доробки;
• Середня ціна реалізації 1 ц продукції - це відношення грошової виручки від реалізації продукції до кількості реалізованого зерна в натурі;
• Площа, з якої реалізована продукція - це відношення кількості реалізованого зерна в натурі до урожайності;
• Прибуток (збиток) на 1 га - це відношення загального прибутку (збитку) до площі посіву;
• Рівень рентабельності (збитковості) - це відношення загального прибутку (збитку) до загальної собівартості.

 

1.3 Аналіз основних маркетингових  досліджень

Проблеми маркетингового дослідження, його змісту і функцій аж ніяк не прості і викликають досить запеклі суперечки як серед вчених, так і серед практиків маркетингу. Тому перед тим, як сформулювати найбільш оптимальне і коректне, з погляду автора, визначення маркетингових досліджень, наведемо класичне їх визначення (Ф. Котлер) і декілька найбільш поширених - сучасних.

Ф. Котлера сказав що "маркетингові дослідження - це систематичне визначення кола даних, необхідних у зв'язку з маркетинговою ситуацією, що постає перед фірмою, їх збір, аналіз і звіт про результати". На думку американського фахівця з маркетингових досліджень Г.А. Черчілля існує таке визначення : "Маркетингові дослідження є функцією, що пов'язує

організацію зі споживачами через інформацію. Інформація використовується для виявлення і визначення можливостей і проблем маркетингу; розробки, уточнення, оцінки і контролю виконання маркетингових заходів; удосконалення розуміння маркетингу як процесу" [9, ст.18].

Сільськогосподарське підприємство «Надія» знаходиться в с.Нова Гребля Вінницької області Вінницького району. Головна спеціалізація підприємства вирощування зерна та технічних культур. 
       Організація маркетингу на підприємстві має базуватися на відповідних організаційних структурах. Саме в цих підрозділах мусять здійснюватися усі планові, оперативні і контрольні функції маркетингового менеджменту.

Організація маркетингу передбачає: 
• побудову та вдосконалення структури управління маркетингом; 
•добір фахівців з маркетингу належної кваліфікації; 
• розподіл завдань, прав і відповідальності серед працівників маркетингових служб; 
• створення належних умов дляефективної роботи маркетингового персоналу; 
• забезпечення ефективної взаємодії маркетингової служби з іншими службами фірми.

Український спеціаліст А.О. Старостіна сказав що "маркетингові дослідження - це систематичний процес постановки цілей дослідження, ідентифікації обсягів, збору, аналізу об'єктивної ринкової інформації і розробки рекомендацій для прийняття конкретних управлінських рішень щодо будь-яких елементів ринково-продуктової стратегії фірми і методів їх реалізації для досягнення кінцевих результатів у діяльності фірми в умовах сформованого маркетингового середовища" [9, cт.27].

При всьому різноманітті моментів, пов'язаних з маркетинговими дослідженнями, на які звертають увагу автори наведених визначень, головне, що необхідно прояснити, - як співвідносяться маркетинг і маркетингові дослідження, чи припускає проведення останніх вироблення конкретних маркетингових рекомендацій і планів .