Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

За мінімального обробітку є можливість загортання в грунт також гною. Але тепер не потрібно використовувати важкий трактор і повністю завантажений розкидач через небезпеку ущільнення ґрунту. Краще обійтися легкою технікою, застосувавши її поблизу ферм для зменшення транспортних затрат, або заздалегідь вивезти гній важкою технікою у сховища до віддалених полів, не зачіпаючи оброблюваних ділянок поля.

З кожним роком на ринку з’являються все нові й нові машини для внесення добрив у найрізноманітнішій формі. Які добрива, коли і як вносити – ці питання вимагають творчого ставлення. Треба виходити з місцевих цінових умов, доступності ресурсів, можливостей їх доставки в господарство, технічної оснащеності.

Важливо знайти найвдаліше поєднання дешевизни, ефективності, оптимальності кількостей і термінів внесення. [12, ст.143]. 

Останнім часом за умови розширення посівних площ соняшнику його урожайність різко зменшилась. Низький рівень урожайності зумовлений екстенсивним типом господарювання. Замість більш ефективного використання землі, збагачення її добривами, поліпшення агротехніки господарства йдуть на дальше розширення площі посіву. Такий споживацький підхід не враховує негативних наслідків використання родючості ґрунту і надалі зумовлює зниження врожайності. В господарствах з високим рівнем агротехніки та агрохімії при використанні для посіву якісного насіння сортів і гібридів соняшника з різним вегетаційним періодом загалом було отримано врожайність, вищу за середню. Високої врожайності було досягнуто на ділянках з демонстраційним посівами гібридів провідних селекційних центрів світу. Причини: використання високоякісного посівного матеріалу; дотримання оптимальних строків посіву; високий рівень агротехніки; своєчасне повноцінне підживлення; використання новітніх засобів захисту рослин. [13, ст.231] .

Піприємство «Надія» проношується замінити вже існуючі сорти соняшнику (Зустріч, Лідер) на більш ефективні гібриди, а саме на такі як Титанік, Гена, Балкан, Хортиця. Ці сорти мають більшу урожайність (22,2-30,4 ц/га), а отже при їх впровадженні в проектному році можна отримати більший валовий збір соняшнику.

Всі ці гібриди мають високу та дуже високу стійкість ураження грибковими хворобами та до посухи. Однією з головних переваг впровадження саме цих сортів є те, що вони мають різні вегетаційні періоди, що в свою чергу при зборі врожаю не викличе у виконавців технологічного процесу зайвих труднощів. Запропоновані сорти мають ранньостиглий (Титанік), середньостиглий (Гена) та низько стиглий (Балкан, Хортиця) періоди вегетації.

Підвищення урожайності за рахунок використання гербіцидів.

Серед олійних культур соняшника належить провідне місце. Для одержання високих врожаїв цієї культури недостатньо тільки добрати кращі гібриди, а треба своєчасно виконати технологічний комплекс вирощування культури. Кращими попередниками соняшнику є озимі культури, кукурудза, зернові, ячмінь. Гібриди соняшнику чутливі до ураження вовчком та комплексом хвороб, тому що культуру треба повертати на попереднє місце не раніше ніж через 7-8 років.

Успіх вирощування соняшнику залежить, перш за все, від правильного вибору посівного матеріалу. За останні роки посуха та комплекс хвороб були головними чинниками зниження урожайності.

Проте для отримання потенційного урожаю, закладеного в насінні, слід застосовувати систему захисту, яка складається з обробки насіння проти хвороб і шкідників, та захисту від бур’янів та десикації.

І, нарешті, на якість урожаю соняшнику впливає вологість насіння при збиранні. Застосування десиканту Реглон Супер (2-3 л/га) не лише зменшує вологість, але й сприяє накопиченню олії, зменшує розвиток гнилей на корзинці. [14, ст.311] .

Для ефективного контролю за бур’янами в умовах високої засміченості полів застосовують комплексні заходи, які поєднують хімічні і механічні прийоми. Серед ґрунтових гербіцидів високий ефект забезпечують Екстрим, к.е., і Тайфун, к.е., які застосовують до сівби, під час та після сівби, але до появи сходів проти злакових і деяких двосім’ядольних бур’янів з нормами: Екстрим, к.е. (1,5-3,0 л/га) та тайфун. к.е. (1,6-2,6 л/га).

Гібриди соняшнику відрізняються інтенсивнішим ростом і вищими вимогами до технологій вирощування. У зв’язку з менш сприятливими умовами росту бур’янів, на гібридних посівах слід вносити гербіциди за нижчими нормами, ніж сказано в рекомендаціях. Внесення і загортання ґрунтових гербіцидів можна проводити окремо. Проте ефективніше застосовування комбінованих агрегатів. Внесення і загортання гербіцидів мають бути проведені рівномірно – без огріхів і перекриття. Дотримання цих рекомендацій для захисту соняшнику дасть змогу отримати добрі врожаї та позбавитись проблем з бур’янами та хворобами.

Впровадження ефективних препаратів для протруювання насіння. В Україні для застосування на соняшнику дозволено використовувати протруйники, які мають різні механізми дії. З метою перевірки їх ефективності було проведено лабораторні досліди, в яких оцінювали енергію проростання та схожість насіння. А також біологічну ефективність препаратів. [15, ст.211] .

Для підбору найефективніших препаратів попередні лабораторні дослідження є вкрай потрібними. Вони дають змогу визначити, які протруйники мають найвищу біологічну (і господарську) активність, а до яких фітопатогенні гриби толерантні. Щоб одержати гарантовано здорові та дружні сходи соняшнику, треба аналізувати врожаї кожної зони або навіть окремих полів, оскільки від однієї партії до іншої змінюються співвідношення видів збудників хвороб та їх чутливість до хімічних препаратів.

Протруєння – це обробка насіння хімічними препаратами (протруювачами) з метою знищення зовнішньої і внутрішньої інфекції. Протруєння дозволяє захистити насіння від збудників хвороб рослин, які передаються через насіннєвий матеріал, оберігає насіння і проростки від пліснявіння в ґрунтових умовах, знижує ураження сходів кореневими гнилями, послаблює негативний вплив пошкоджень в результаті травмування. Протруєння впливає на якість насіння завдяки активізації його захисних властивостей; стимулює ріст і розвиток рослин в результаті дії препаратів на деякі фізіологічні процеси в проростаючому насінні і рослинах.

Асортимент препаратів для протруєння насіння. Дозволених для використання в Україні, дещо перевищує 10 пестицидів, які включають в себе від одної до трьох діючих речовин із різних хімічних груп. Серед них важливе місце займають препарати на основі триазолів, які володіють системною дією проти широкого спектра патогенів. Одним із препаратів цієї групи є рак сіл.

Отже, пропонуємо підприємству “Надія” для протруювання насіння соняшнику використовувати ефективний препарат для протруювання насіння – раксіл. [16, ст. 174] .

Таблиця 3.2

Динаміка рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва соняшника

Показники	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. у % до 2011р.
Витрати виробництва на 1 га посіву, грн	1578,42	2273,8	3890,67	171,1
Урожайність з 1 га, ц	11,97	23,37	26,97	225,31
ВВП в розрахунку на 1 га посіву, грн	3401,43	6642,44	7663,93	225,31
Повна собівартість 1 ц зерна, грн	141,44	141,72	150,78	106,6
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн	300,66	379,41	241,19	71,23
Прибуток на 1 га посіву, грн	1904,74	5555,17	1710	89,77
Рівень рентабельності, %	112,57	167,7	42,06	37,36
Окупність витрат, грн	2,16	2,9	1,97	91,2
Окупність додаткових витрат, грн	Х	4,66	0,63	13,52

Продовження таблиці 3.2

 

Дані таблиці 3.2 свідчать що виробництво соняшника СВК «Надія» за досліджуваний період розвивалось на основі інтенсифікації. Це зумовлено тим, що витрати виробництва на 1 га посіву в 2013 р. збільшились, порівняно з 2012 р. відповідно з 2273,8 грн. до 3896,78 або на 71,1%. Урожайність зросла на 125,31%. Зменшились прибуток і рівень рентабельності. В 2013 р. окупність додаткових витрат становила 0,543 грн., що не засвідчує значного покращення у використанні витрат.

 

 

 

3.3 Використання прогресивних форм  організації  виробництва

Перехід аграрного сектора до ринкових відносин має супроводжуватися формуванням кількісно і якісно нових продуктивних сил у системі АПК, зміною структури виробництва, змісту та характеру зайнятості сільського населення, що значною мірою залежить від регіональних особливостей розміщення і спеціалізації аграрної сфери, процесів приватизації землі або інших засобів виробництва. Адже вигода, яку суспільство отримуватиме від трансформації відносин власності і господарювання, сьогодні стоїть надзвичайно гостро, бо поки що загального приросту ефекту від цього не досягнуто.

В основу методологічного підходу до визначення регіональних розмірів господарств мають бути покладені такі основні критерії: 1) можливість конкурентоздатності, раціонального використання землі і систем машин на різній за величиною площі (або поголів'я худоби); 2) якнайповніше використання трудового потенціалу; 3) досягнення ефективної фондовіддачі, тобто одержання більшого прибутку на гривню виробничих фондів; 4) забезпечення достатнього соціального і психологічного ефекту від ведення господарства; 5) збалансованість попиту і пропозиції на регіональних продовольчих ринках і збільшення експортних можливостей.

Сьогодні в Українській державі немає іншого виходу, як посилення науково обгрунтованого регулювання економічного Розвитку регіонів ринковими методами, здійснюючи розвиток ринкових відносин між містом і селом на принципі еквівалентного Обміну. За допомогою моделювання є можливість оптимізувати параметри виробничо-торгової діяльності агрогосподарств різних "Піпів з промисловим розвитком у кожному регіоні, сформувати високоефективну модель функціонування регіональної ринкової економіки майбутнього з сучасними міжрегіональними зв'язками в єдиній системі внутрішніх ринків і виходом на міжнародні ринки конкурентоздатною продукцією.

Під неослабний державний нагляд у перехідний період слід взяти насамперед ті сільськогосподарські регіони, в яких порушене екологічне середовище та відбувається зниження продуктивності і культури землеробства, приросту населення, спостерігаються надмірні міграційні потоки, особливо сезонного характеру (Карпатський регіон, Крим). У більшості регіонів Поділля, Полісся, Півдня, Заходу і Сходу порушено збалансований розвиток між сферами АПК - виробництвом засобів виробництва, аграрним сектором, переробною промисловістю, виробничою і соціальною інфраструктурою. Фундаментальні і прикладні дослідження в цьому напрямі потребують об'єднаних зусиль наукових установ різного профілю, що дозволить забезпечити новий кількісний і якісний вимір параметрів розвитку АПК і всієї економіки в кожному конкретному регіоні, достовірно прогнозувати прогресивні зрушення.

Сутність організації праці полягає у створенні оптимальної взаємодії працюючих людей, знарядь і предметів праці на основі доцільної організації робочих систем (робочих місць) з ураху­ванням продуктивності і потреб людини. Організація праці спрямована па створення найсприятливіших умов праці, збере­ження та підтримку на високому рівні працездатності працівни­ків, підвищення ступеня привабливості їх праці та досягнення повного використання засобів виробництва.

Організація праці — сукупність технічних, організаційних, санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують ефективніше використання робочого часу, засобів виробництва, виробничих павичок і творчих здібностей кожного члена колективу, усунен­ня важкої ручної праці і здійснення сприятливих впливів на організм людини.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманіт­ність яких залежить від таких основних чинників: рівня науко­во-технічного прогресу; системи організації виробництва; пси­хологічних особливостей людей; екологічного стану середовища; а також від низки чинників, зумовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках виробничої системи.

В основу наукової організації праці можуть бути покладені такі принципи: науковість, комплексність, оптимальність, еко­номічна ефективність.

Можливими формами організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах є ділянки, цехи, ферми, бригади, ланки, відділення та інші виробничі підрозділи. Структура господарства встановлюється залежно від його розмірів, виробничого напряму, внутрішньогосподарської спеціалізації, розміщення виробництва, прогресивних форм організації праці та інших умов виробництва. Кожне сільськогосподарське підприємство самостійно визначає форми оплати праці його членів та інших працівників. Трудові відносини членів підприємства та найманих працівників регулюються законами України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про підприємства в Україні», статутами підприємств, правилами внутрішнього розпорядку, законодавством про працю. Статути та правила внутрішнього розпорядку відіграють важливу роль в організації праці і координації дій внутрішньогосподарських підрозділів (ланок, бригад, ділянок), а також підрозділів, притаманних товаровиробникам у галузі тваринництва.

 

 

 

3.4 Шляхи вдосконалення маркетингової діяльності СВК «Надія»

Орієнтація агробізнесу на успішне розв'язання ринкових завдань потребує інноваційного розвитку вітчизняного аграрного сектору й адаптації його до ринкових умов. Водночас функціонування сільськогосподарських підприємств в умовах вільної ринкової економіки і зв'язок їх із ринком диктують необхідність застосування чіткої економічно обґрунтованої системи маркетингу, як необхідного елементу забезпечення їх конкурентоспроможності. Ще більше потреба в маркетингу виникає в агропромислових формуваннях, які започатковують прямий вихід на зарубіжні ринки.