Організація внутрішньофірмового управління якістю продукції

Органолептичний метод - базується  на результатах аналізу сприйняття органами чуттів людини без застосування технічних вимірювальних і реєстраційних засобів. За цього методу використовується балова система оцінки показників якості, виходячи з певного переліку ознак (властивостей), що найбільш повно охоплюють якісні характеристики виробів. Кожній оцінці (відмінно, добре, задовільно, погано) відповідає певна кількість балів (наприклад, 5, 4, 3 і 0).

Диференційований метод - передбачає порівняння показників конкретного  виробу з відповідними параметрами  виробів-еталонів або з базовими показниками стандартів (технічних  умов). Оцінювання рівня якості цим  методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які  за абсолютною величиною мають бути більші за одиницю або дорівнювати  їй (за порівняння з вимогами стандартів чи технічних умов) чи наближатися  до одиниці (за порівняння з еталонними виробами).

Комплексний метод - полягає  у визначенні узагальнюючого показника  рівня якості виробу. Одним із варіантів  комплексної оцінки якості є інтегральний показник, що обчислюється переважно  як середньозважена арифметична  величина з використанням коефіцієнтів вагомості (значущості) усіх розрахункових  показників.

Система забезпечення якості продукції підприємства - це система  управління нею, оскільки метою більшості  підприємств є забезпечення конкурентоспроможності товарів, що виробляються на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Система якості - це сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують здійснення загального управління якістю продукції. Системи якості підприємств  створюються та сертифікуються для  одержання максимально можливого  прибутку і набуття іміджу надійного  партнера на зовнішньому ринку. Ключові  принципи формування системи якості:

• підготовка всіх категорій персоналу (кадрів) найвищого професійного рівня;
• безпосередня зацікавленість керівництва підприємства у повсякчасному позитивному розв’язанні проблем забезпечення якості продукції;
• управління якістю продукції за участю всіх без винятку працівників підприємства; чіткий розподіл відповідальності між підрозділами та їхніми керівниками.

1.3 Універсальна схема  управління якістю продукції

Варіантів схеми управління якістю продукції може бути декілька. Опишемо універсальну схему (рис.1.1).

Вона складається з  шести блоків. До числа факторів, що впливають на якість, відносяться:

• верстати, машини, інше виробниче устаткування;
• професійна майстерність, знання, навички, психофізичне здоров'я працівників.

Рис.1.1 Управління якістю продукції

Умови забезпечення якості, які обрамляють прямокутник факторів, більш численні. Сюди відносяться:

• характер виробничого процесу, його інтенсивність, ритмічність, тривалість;
• кліматичний стан навколишнього середовища і виробничих приміщень;
• інтер'єр і виробничий дизайн;
• характер матеріальних і моральних стимулів;
• морально-психологічний клімат у виробничому колективі;
• форми організації інформаційного обслуговування і рівень оснащеності робочих місць;
• стан соціальний матеріального середовища працюючих.

Чому необхідний розподіл на фактори й умови? Що це нам дає?

Засоби виробництва і  праця реально змінюють властивості  сировини і початкових матеріалів до заданого рівня якості. На їхніх  можливостях позначаються умови, у  яких вони взаємодіють. Практика показує, що такий розподіл, такий підхід дозволяє не тільки більш чітко організувати роботи з якості, але й більш  цілеспрямовано й ефективно визначати  заходи для забезпечення потрібної  якості.

При виникненні відхилення від заданих параметрів якості, що виявляються в блоці порівняння і приймання рішення, блок засобів  впливу для усунення цих відхилень  направляє зусилля або на фактори, або на умови, або одночасно на те й інше. Заходи впливу і їхнє сполучення залежать від характеру і величини відхилень якості і від ефективності тих або інших можливих варіантів  усунення відхилень.

За універсальною схемою працюють усі, але найбільш часто  робітники, майстри, контролери ВТК. Для  них план по якості закладений у  кресленнях, технологічних операційних  і контрольних картах. Вони самі безпосередньо здійснюють порівняння фактичних і заданих у технологічній  документації параметрів якості, самі, як правило, приймають рішення про  те, яким способом, прийомом ліквідувати  відхилення. Тут механізм управління якістю знаходиться в руках працівника, і діяльність його залежить від професійних  навичок і знань. Він, так би мовити, закладений у самому працівнику і  тих умовах, у яких йому приходиться  трудитися.

У даному випадку універсальна схема управління якістю виступає як первинна схему, первинна ланка всієї  складної, різноманітної роботи з  якості.

Однак, чим вище рівень концентрації виробництва, його спеціалізації і  кооперування, тим вище рівень системи  якості, а, отже, складніше механізм, що забезпечує її функціонування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ВНУТРІШНЬОФІРМОВОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ НА ТЗОВ „ЕЛІТА"

 

2.1.Фактори, що обумовлюють  якість продукції

 

ТзОВ „Еліта" займається виготовленням м'ясо-ковбасних виробів  і діє на основі статуту, який був  затверджений власниками підприємства.

Організаційна структура  ТзОВ „Еліта"

В умовах ринкових відносин якість забезпечується і гарантується підприємством. А якщо вона не забезпечується і не гарантується - підприємство гине.

На якість продукції впливає  значна кількість факторів, які діють  як самостійно, так і взаємозв'язку між собою, як на окремих етапах життєвого  циклу продукції, так і на кількох.

Фактори, які діють на ТзОВ „Еліта" можна об'єднати у 4 групи:

-технічні;

- організаційні;

- економічні;

- суб'єктивні

До технічних факторів належать:

- технологія виготовлення  продукції, засоби технічного  обслуговування, система резервування  і ін.

До організаційних факторів належать:

- розподіл праці і спеціалізація,  форми організації виробничих  процесів, ритмічність виробництва,  форми і методи контролю, порядок  пред'явлення і здачі продукції,  форми і способи транспортування, зберігання продукції та ін.

До економічних факторів належить: ціна, собівартість, рівень зарплати і ін.

Економічні фактори особливо важливі при переході до ринкової економіки, їм одночасно властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів приводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючим фактором є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною повинні бути високої якості.

В забезпеченні якості значну роль відіграє людина з її професійною  підготовкою, фізіологічними і емоціональними   особливостями, тобто мова йде про  суб'єктивні фактори, які по-різному  впливають на розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки людей, які зайняті проектуванням, виготовленням  і експлуатацією виробів, залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо в процесі функціонування технічних факторів роль суб'єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить з використанням сучасної техніки і технології, яка максимально  звільняє технологічний процес від  участі людини, то в організаційних факторах суб'єктивний елемент відіграє вже значну роль, особливо коли мова заходить про способи і форми  експлуатації і формування виробів.

Рівень якості - це кількісна  характеристики міри придатності того або іншого виду продукції для  задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції  передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.

Абсолютний рівень якості того чи іншого вибору знаходять шляхом обчислення вибраних для його обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по .собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності  сучасним вимогам. Тому поряд з цим  визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.

Проте рівень якості продукції  під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен  мати тенденцію до підвищення. У  зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні  напрямки і темпи розвитку науки  і техніки. По нових видах продукції  і перш за все знарядь праці  доцільно визначити також оптимальний  рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (експлуатацію) продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною.

Залежно від призначення  певні види   продукції мають  свої специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів  виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї вироблюваної підприємством продукції. З урахуванням  таких обставин усі показники  якості виробів поділяються на дві  групи: перша - диференційовані (поодинокі) показники, з яких відокремлюється  найбільш розгалужена низка одиничних  показників якості; друга - загальні показники  якості всього обсягу вироблюваної підприємством  продукції.

Найбільш складна за кількістю  система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість  груп одиничних показників і майже  всі комплексні вимірники якості. Поряд із специфічними показниками, властивими лише певному виду виробів, якість (технічний рівень) знарядь  праці характеризується також рядом  загальних показників. До них в  першу чергу відносять надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність патентну чистоту тощо.

У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих  виробів, але й загальний рівень якості усієї сукупності виготовлюваної підприємством продукції. З цією метою застосовують певну систему  загальних показників. Основними з них є:

• частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі;
• коефіцієнт оновлення асортименту продукції;
• частка виготовлюваної продукції, на яку одержані сертифікати;
• частка  продукції  для експорту у загальному  її  обсязі на підприємстві;
• частка виробничого браку (бракованих виробів);
• відносний  обсяг сезонних товарів,  реалізованих  за зниженими цінами.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд  методів: об'єктивний органолептичний  методи використовують для визначення абсолютного рівня якості, а диференційований і комплексний - відносного рівня  якості окремих видів продукції.

На ТзОВ „Еліта" для  оцінки видів виробів використовуються такі показники:

1. Призначення. Характеризує  корисну роботу виробів. Наприклад:  вміст корисних копалин, калорійність;

2. Надійність. Характеризує  можливий термін використання  та граничний термін зберігання  виробів;

3. Екологічні. Характеризують  ступінь шкідливого впливу на  здоров'я людини та оточуюче  довкілля. Визначають вміст шкідливих  речовин, обсяг шкідливих викидів  у довкілля   за одиницю часу;

4. Естетичні. Визначають  естетичні  властивості  виробу,  тобто  їх виразність і оригінальність  форми, ступінь естетичної упаковки.

 

 

2.2. Ефективність і шляхи  підвищення якості продукції

 

Певна кількість продукції  кращої якості (вищого технічного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні  потреби, ніж та ж або навіть більша кількість гіршого ґатунку. Це означає, що підвищення якості (технічного рівня) продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва  з меншими загальними витратами  суспільної праці. Йдеться про багатоспрямований  вплив підвищення якості продукції не лише на виробництво, його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому.

Поліпшення якості продукції  є специфічною формою прояву закону економії робочого часу. Практика господарювання свідчить; що загальна сума витрат на виготовлення і використання продукції більш  високого ґатунку, навіть якщо досягнення останнього зв'язане з додатковими  витратами у виробництві, істотно  скорочується.