Ринкова економіка: суть, поняття, основні умови і особливості її формування в Україні

Такими економічними методами дії є:

• замовлення держави суб'єктам ринку, на умовах, які забезпечують певну вигоду останнім;
• соціальне-економічна політика держави в галузі бюджету, процентних ставок, податків, митних зборів;
• регулювання цінових пропорцій;
• контроль за якістю продукції;
• інвестиційна політика та ін.

Цей комплекс заходів  повинен бути взаємозв'язаний з інтересами підприємництва та інтересами економіки суспільства в цілому і виступати у формі індикативного планування як на макрорівні, так і на мікрорівні, на рівні крупних фірм і підприємств.

Основою такого планування повинні бути балансові розрахунки і таблиці попиту і пропозиції, баланси прибутків і витрат, матеріальні баланси і ін.

Як було відзначено раніше, попит і пропозиція є одним  з головних орієнтирів комерційної  діяльності суб'єктів ринку. Звідси і виходить необхідність вивчення змісту попиту і пропозиції, соціально-економічних умов їх формування і розвитку. Усі ці питання будуть розглянуті в другому розділі, присвяченому ринку споживацьких товарів.

Розглядаючи ситуацію на споживацькому ринку України, необхідно відзначити, що в умовах економічної нестабільності в країні, реформування відносин власності можна виділити наступні особливості, що характеризують стан ринку:

• постійне протягом останніх років падіння виробництва товарів легкої промисловості України, висока собівартість їх виробництва, низька конкурентоспроможність в порівнянні з аналогічними зарубіжними зразками;
• розрив господарських зв'язків між промисловими підприємствами колишнього Союзу, що тривав протягом тривалого періоду значною мірою, скоротив надходження товарів з країн СНД;
• відсутність централізованого надходження споживчих товарів по імпорту на міжурядовому рівні;
• істотний недолік пропозиції дешевих товарів масового вжитку, перш за все товарів першої необхідності;
• обмежений асортимент товарів дитячого призначення і високий рівень цін на ці товари не сприяють задоволенню купівельного попиту;
• зниження якості товарів як вітчизняного, так і імпортного виробництва; поява на ринку безлічі фальсифікованих товарів;
• як позитивна особливість може бути відзначена значна насиченість ринку споживацьких товарів України, за рахунок приватного підприємництва і сумісних фірм;
• постійне зниження платоспроможного попиту у зв'язку з падінням рівня життя основної частини населення;
• різка, що постійно посилюється, диференціація попиту як за обсягом так і за структурою по групах населення, у зв'язку з різним рівнем доходів; недорозподілення попиту у бік товарів першої необхідності для основної маси населення з одночасною появою верстви населення з високими і надвисокими прибутками, із попитом на дорогі якісні товари;
• вище сказане, у свою чергу, значно вплинуло на якісний стан матеріально-технічної бази роздрібної торгівлі, яка характеризується значним збільшенням числа магазинів-салонів, бутиків по реалізації елітних товарів (одягу, взуття, парфюмерії, ювелірних виробів, автомобілів, продуктів харчування).

Низький платоспроможний  попит основної маси населення відобразився і на структурі харчування, де за рахунок зниження споживання дорогих (м'ясних, рибних, молочних) продуктів збільшилося споживання картоплі і хлібопродуктів.

Аналіз диспропорцій, що виникли у процесі становлення споживацького ринку, виявив їх прямий зв'язок з процесом економічних реформ. З одного боку, кількість товарів, залучених в ринковий обіг, різко збільшилася; з іншого боку, покупці і виробники (продавці) стали самостійно вирішувати питання закупівель і поставок товарів.

Визначаюче значення при формуванні цін на товари мають  не стільки споживацькі властивості  товарів і необхідні витрати  на їх виробництво, скільки умови придбання і доставки товарів на ринок продавцями.

У цих умовах, насичення  ринку товарами і стабілізація накладення стали багато в чому визначатися діями оптових посередників, їх кількістю і рівнями каналів руху товару.

Характерною межею сучасного  етапу споживацького ринку України і інших країн СНД є наявність і висока роль неорганізованого ринку, так званого «човникового бізнесу», який розвивається високими темпами і є основним джерелом придбання непродовольчих товарів переважно маси населення.

2. Основні елементи споживацького ринку і механізм їх взаємодії

Комерційна діяльність будь-якого торгового підприємства здійснюється на споживацькому ринку. Під споживацьким ринком розуміється ринок, на якому діють велика кількість продавців і покупців, предметом комерційних операцій яких виступають товари і послуги, призначені для задоволення попиту населення. Споживчий ринок характеризується великою кількістю видів (за товарною спеціалізацією — ринок автомобілів, меблів, одяг і под.; за регіональною ознакою — місцевий, міжрегіональний, державний, світовий; за рівнем монополізації — монопольний, олігопольний, конкурентний; за мірою насичення товарами — ринок продавця, ринок покупця та ін.) і є досить масштабною системою. Різноманіття видів і параметрів ринків дозволяє торговому підприємству знайти відповідну товарну нішу, що забезпечує отримання максимальних прибутків.

Стан споживацького  ринку в цілому, окремих його видів  і сегментів характеризують такі елементи як попит, пропозиція і ціна.

Одним із важливих елементів  споживацького ринку є купівельний попит.

Попит — це форма виразу потреб в умовах товарно-грошових відносин. Проте попит виражає не всі потреби, а тільки ту їх частину, яка може бути задоволена виходячи з наявності грошових коштів у населення і складених на ринку цін, що визначають його купівельну спроможність. Іншими словами, попит — це винесені на ринок конкретні платоспроможні потреби, які можуть бути задоволені за наявності відповідної їм товарної пропозиції. Попит характеризує лише ті потреби, які забезпечені відповідним грошовим еквівалентом. У результаті справжнім представником попиту є той, хто може пред'явити еквівалент за те, що він одержує. Але оскільки не вся потреба в товарах може бути представлена на ринку, попит постійно відхиляється від справжньої потреби.

Разом з цим попит — це не просто сума грошових коштів населення, яка прямує на покупку товарів, але і вираз вимог покупців до споживної вартості товарів, оскільки попит пред'являється не на товари взагалі, а на товари з певними споживацькими властивостями і ознаками.

На змінення структури  купівельного попиту значну взаємодію  робить диференціація доходів різних груп населення. Це виявляється в тому, що групи сімей з неоднаковим рівнем прибутку на душу мають різну структуру покупок товарів і споживання. Це особливо наочно спостерігається сьогодні в Україні, де відбулися різкі зміни і розподіл суспільства на групи сімей з дуже великими прибутками і більшість населення країни, яка має мінімальні доходи, що ледь забезпечують прожитковий мінімум. Тому в комерційній діяльності підприємств на ринку товарів необхідно вести облік попиту не якого-небудь сукупного абстрактного покупця, а цілком певних груп покупців з їх інтересами, запитами і намірами. Кожна з цих груп покупців складає деякий сегмент ринку, на який повинна орієнтуватися та або інша програма комерційної роботи.

На формування обсягу і структури купівельного попиту істотно впливає також рівень цін на товари народного споживання. Зв'язок тут, як правило, зворотний. Зниження ціни на той або інший товар  спричиняє за собою збільшення попиту на нього, і, навпаки, із зростанням цін попит на товар зменшується. Це характерно, наприклад, для тих груп населення, доходи яких не забезпечують повного задоволення потреби в цих товарах. У тих групах населення, прибутки яких повністю забезпечують задоволення попиту на які-небудь товари за більш високими цінами, зниження цін на них не призводить до збільшення попиту на ці товари.

Багато в чому це залежить від того, до якої групи з погляду  ступеня необхідності відноситься  товар, на який змінюється ціна. Так, з підвищенням цін на товари першої необхідності (молокопродукти, хлібобулочні вироби) попит на них зменшується, але значно меншою мірою, ніж це мало б місце при підвищенні цін на менш необхідні товари. Це відбувається внаслідок того, що частина грошових коштів, призначених раніше на покупку менш необхідних товарів, перекидається на покупку товарів, першої необхідності.

До загальних чинників, що мають  значний вплив на формування купівельного попиту, крім вказаних вище відноситься чисельність населення. Його соціальний і статевовіковий склад. Дія на попит соціального складу населення позначається зокрема, на структурі витрат на покупку товарів в сім'ях робітників, службовців, бізнесменів, працівників сільського господарства. Так, в сім'ях робітників і службовців вельми велика частка витрат на купівлю продуктів харчування. У сім'ях, що проживають в сільськогосподарських районах, ця частка значно менше.

На структуру купівельного попиту впливають і багато інших чинників загального характеру — це статевовіковий склад населення, сезонність, вплив моди та ін. Разом із загальними чинниками існують суто специфічні, які впливають на попит тільки на цілком певні товари, що пов'язано, як правило, з особливостями споживацьких властивостей окремих товарів. Це стосується в основному товарів тривалого користування, таких, як меблі, побутові машини і прилади, телевізори тощо. Особливостями товарів тривалого користування є те, що їх споживання і придбання істотно розділено в часі і їх призначення — сумісне користування. У зв'язку з тим, що процес споживання товарів тривалого користування як би розтягнутий в часі, вони нагромаджуються у населення. В результаті підвищується рівень забезпеченості населення цими товарами, що істотно впливає на розміри попиту на них.

Купівельний попит на товари тривалого  користування за особливостями формування може бути поділений на первинний і вторинний. Первинний попит на товари тривалого користування характерний для тієї частини населення, яка вперше придбаває їх. Це попит в основному характерний для знов створених сімей і сімей, які покращують свої житлові умови. Повторний — це попит на заміну товарів тривалого користування, фізично або морально зношених. Таким чином, в основі повторного попиту лежать потреби, виникнення яких зумовлене термінами служби цих товарів,

У цей час, на жаль, не всі сім'ї в змозі придбавати товари тривалого користування для заміни їх внаслідок фізичного або морального зносу. Більшість груп населення має обмежені доходи і не в змозі придбавати ці товари в міру необхідності. Все це слід враховувати при здійсненні комерційної роботи на ринку товарів тривалого користування, знаходити шляхи і методи збільшення їх реалізації. Рекомендується, зокрема, вживання таких форм продажу, як продаж в кредит, з відстроченням платежу за куплений товар на певний час і т.д.

Попит більшої частини населення  на товари тривалого користування формується не тільки за рахунок поточних доходів сім'ї, але і за рахунок заощаджень, які значною мірою є не чим іншим, як тимчасово відкладеним попитом.

Аналіз процесів формування попиту населення свідчить про різноманіття, динамічність і складність взаємозв'язку чинників, зумовлюючих попит. Усі зміни купівельного попиту виражають певні закономірності, що створює економічну основу для прогнозів попиту на той або інший період. Процес формування попиту населення на різні товари має не тільки багато загальних рис, але в той же час і характерні особливості, що зважають на той або інший регіон, ту або іншу групу населення. Тому розробка прогнозів попиту повинна ґрунтуватися на вживанні різних методичних підходів і створенні системи економічних моделей попиту, стосовно окремих товарів і товарних груп.

Товарна пропозиція — це маса товарів, призначених для реалізації на ринку, тобто це продукт, який знаходиться на ринку або може бути доставлений на нього.

Товарна пропозиція так само, як купівельний  попит, є економічною категорією і є одним з основних елементів ринку. Воно виступає як матеріальна основа задоволення потреб ринку в споживацьких товарах і характеризує кількість і якість товарів, що підлягають реалізації на ринку.

Товарна пропозиція на ринку споживчих  товарів за складом може бути поділена на товари, що знаходяться в процесі  реалізації, і на товари, що складають товарний запас.

Кількість товарів, представлених  на продаж, залежить від цілого ряду загальних умов: обсягу виробництва  товарів, методів їх розповсюдження (каналів розподілу і руху товару), асортименту і якості товарів, економічних ситуацій, що складаються на ринку і т.д. Тому пропозицію товарів слід потрактувати як їх кількість, яку виробники бажають і можуть провести і запропонувати на ринку для продажу в той або інший період часу залежно від цін і інших ринкових ситуацій. На поведінку виробників і продавців, їх бажання і можливості представлення товарів на ринку, впливають насамперед такі чинники, як витрати виробництва, ціни, що реально складаються на пропоновані товари, ціни на інші товари, що конкурують на ринку. Витрати виробництва багато в чому визначаються рівнем цін на ресурси, які використовуються на виробництво товарів, досконалістю і новизною технологій виробництва, а також податковою політикою і ін., що проводиться державою. Найтісніший прямий зв'язок є між цінами на ресурси і витратами виробництва: чим нижчі ціни, тим менше витрат, і навпаки. В такому ж взаємозв'язку знаходяться витрати виробництва і податки. На характер зміни витрат виробництва істотно впливає рівень технологічних розробок. Упровадження у виробництво сучасних високопродуктивних і ресурсозберігаючих технологій дозволяє створити більш ефективне виробництво, яке веде до зниження витрат виробництва і значно збільшує можливості пропозиції.

Розглянуті нами чинники, зумовлюючі витрати виробництва, за інших рівних умов можуть сприяти або зростанню пропозиції, або його скороченню. Так, якщо сукупна дія чинників (ціни на ресурси, технології виробництва, податки) приводить до зниження витрат виробництва, то при збереженні ринкової ціни товару на тому ж рівні виробники повинні прагнути збільшити їх пропозицію на ринку. Інакше, тобто при зростанні витрат виробництва, пропозиція товарів на ринку скорочуватиметься.

Графічно це можна подати таким чином (рис. 1.1).