Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2013 в 17:56, лекция
Рушійною силою економічного розвитку суспільства є люди і їх цілеспрямована діяльність. Будь-яка цілеспрямована діяльність людини викликана потребою. Для задоволення постійно виникаючих потреб необхідні відповідні ресурси — природні, людські, виробничі, фінансові. Проте ці ресурси мають обмежені обсяги і нерівномірно розміщені щодо окремих регіонів, що викликає обмеження випуску певного продукту. Ця обмеженість випуску продукту для кожного регіону окремо розв'язується у сфері товарного обігу, шляхом розподілу, проведеного між регіонами відповідно до споживацького попиту.
Зміст Установчого договору витікає з того, що він е угодою про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. Його значення (мета) полягає в об'єднанні майна (капіталів) і підприємницьких зусиль для отримання прибутку.
Тому визначаюче значення для Установчого договору має визначення всіх основних параметрів взаємостосунків між учасниками фірми і насамперед майнового характеру. Це знаходить віддзеркалення в структурі договору, який складається з таких розділів: «Предмет договору», «Загальні положення», «Юридичний статус фірми», «Види діяльності», «Статутна фундація і внески учасників», «Права і обов'язки засновників», «Управління фірмою», «Розподіл прибутку і відшкодування збитків», «Відповідальність за порушення договору», «Умови розірвання договору», «Умови і термін вступу договору в силу».
При формуванні Установчого договору особливу увагу слід звернути на положення: про конкретні розміри, терміни і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази; про умови участі в розподілі прибутку і можливих ризиків; про конкретні односторонні і двосторонні права і обов'язки учасників; про відповідальність партнерів за неналежне використовування договірних зобов'язань; про форс-мажорні зобов'язання; про порядок дозволу суперечок між учасниками і вживане право; про термін його діяльності.
На установчих зборах розглядаються:
Рішення зборів оформляється протоколом і підписується всіма учасниками. При позитивному рішенні фірма вважається встановленою. Але вона не може працювати, оскільки не має статусу юридичної особи. Тому процес організації підприємства продовжується. На чергових зборах розглядаються підготовчі установчі документи і відбувається їх затвердження. Цей факт підтверджується протоколом. Статут і Установчий договір підписуються всіма засновниками, тиражуються в необхідній кількості екземплярів, завершуються державним нотаріатом і представляються на реєстрацію. Тільки після реєстрації фірма одержує право на функціонування.
Статутна фундація і його формування. Основу майна підприємницьких структур складає статутний фонд, за допомогою якого створюється і починає функціонувати фірма.
Статутний фонд утворюється шляхом внесення вкладів засновників, учасників і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а при необхідності також за рахунок внесків учасників (додаткових), у тому числі спонсорів. Як внесок до статутного фонду можуть виступати всі види майна: будівлі, споруди, устаткування і інші матеріальні цінності, грошові кошти засновників (учасників), всі види майнових прав — на користування землею і іншими природними ресурсами.
Терміни, розмір, порядок внесення і оцінка внеску кожного учасника до статутного фонду передбачаються в установчих документах.
Вартість і оцінка майна, що вноситься засновниками до статутного фонду, визначається за цінами, чинними на період створення фірми, в національній валюті, в іноземній валюті з перерахунком по курсу НБУ.
До моменту реєстрації підприємства кожний з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30% засобів, зазначених в установчих документах, що підтверджується документами, виданими банком. З цією метою в банку відкривається тимчасовий рахунок, який після реєстрації перетвориться в розрахунковий. Протягом перебігу року всі учасники повинні внести свій вклад до статутного фонду.
Засоби статутного фонду прямують на розвиток виробництва. Використовувати їх на зарплату, заохочення та інші потреби заборонено.
СФ є власністю засновників у межах їх внесків. СФ служить пропуском для державної реєстрації і стартовим капіталом, від якого залежить функціонування фірми.
Державна реєстрація є завершальним процесом створення фірми (підприємства). Вона здійснюється у виконавчому комітеті міської (районної) Ради народних депутатів за місцем діяльності або мешкання суб'єктів бізнесу.
Для державної реєстрації необхідно представити такі документи: заяву, заповнену реєстраційну картку встановленого зразка (видається органами реєстрації), Статут і Установчий договір, письмове підтвердження про наявність юридичної адреси, квитанцію про сплату внеску за державну реєстрацію.
Підприємці — громадяни, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, подають тільки заповнену реєстраційну картку і квитанцію про оплату реєстрації. Державна реєстрація проводиться заявочним порядком протягом п'яти (5) робочих днів. Орган, що здійснює реєстрацію, повинен протягом 10 днів видати свідоцтво про реєстрацію і подати відомості до податкової інспекції і Статуправління, які у свою чергу встановлюють коди підприємницької діяльності.
Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття рахунків в установах банку за місцем реєстрації фірми. Банк у свою чергу, зобов'язаний відкрити банківський рахунок і протягом трьох днів повідомити до податкової інспекції.
Державна реєстрація пов'язана з певними витратами, які включають: реєстраційний збір (мито); витрати на розробку засновницьких документів (якщо засновник сам не може їх скласти); нотаріальне завершення; оплату Статуправлінню за привласнення коду діяльності; крім того, в окремих випадках ліцензування діяльності, відкриття розрахункового рахунка в комерційному банку; виготовлення друком, штампів, бланків, товарних знаків та іншої атрибутики.
Перереєстрація підприємств здійснюється в порядку, встановленому для реєстрації.
Перереєстрація проводиться у випадках зміни:
Суб'єкти підприємницького бізнесу мають право відкривати свої філіали — представництва без статусу юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не вимагає їх реєстрації. Про це інформується реєстраційний орган, який вносить додаткові відомості в реєстраційну картку.
Ліквідація фірми здійснюється:
Ліквідація здійснюється ліквідаційною комісією, яка публікує в офіційному друці інформацію, повідомляє порядок і терміни ухвалення претензій, оцінює майно підприємства, виявляє претензії, оцінює майно підприємства, виявляє дебіторів і кредиторів та розраховується з ними; складає ліквідаційний баланс.