Сучасна ринкова економіка та її структура

 Інфраструктура виступає  як механізм функціонування підприємництва. Вона заповнює величезний економічний  простір від виробництва до  споживання. Отримуючи вироблену продукцію, вона організовує укладання контрактів на постачання, просуває товарні потоки по галузях і регіонах, регулює збут і обслуговування економічної системи. Тому ефективність функціонування ринкової економіки в першу чергу залежить від комплексності й ефективності її інфраструктури. Елементи інфраструктури не можуть бути нав'язані зовні, сконструйовані в міністерських кабінетах. Вони породжуються потребами ринку, діловими відносинами.

 

 

 

 

 

1.3. Умови функціонування  ринку

Для того, щоб ринковий механізм функціонував ефективно, необхідні  певні умови та інститути, які  відносяться до сфери економічних відносин, технологічних структур виробництва, а також структур соціальних і політичних.

По-перше, необхідним інститутом ринкової економіки є повна самостійність  і незалежність агентів, які діють  на ринку, в поєднанні з їх економічною  відповідальністю.

По-друге, ринкова економіка - економіка договору, угод між рівноправними  партнерами, розвинутої системи горизонтальних зв'язок, які спираються на ринкову інфраструктуру, - оптові підприємства, біржі, банки, страхові фірми, інші фінансові інституту, сильне законодавство, яке поважається людьми, законодавство, яке регулює взаємовідносини господарських суб'єктів.

Всі ці елементи в принципі є в існуючій економіці, але тільки у виродженій формі, позбавлені сили і реального змісту. Зокрема, відносини  партнерів переважно оформляються договорами, але вони поки що мають другорядне значення. Їх зміст в значній мірі визначається державними заказами, лімітами матеріальних ресурсів, прикріпленням споживачів до постачальників, яке здійснюється державними органами, централізовано встановленими цінами. Таким чином, домінують не горизонтальні, а вертикальні зв'язки, по лінії адміністративної ієрархії.

По-третє, необхідним інститутом ринку є вільні ціни. Хоча багато країн застосовують їх регулювання, вільне ціноутворення в ринковій економіці - прописна істина. По-іншому неможливо залучити механізм саморегулювання, забезпечити збалансованість народного господарства, ефективне використання ресурсів, орієнтувати виробництво на попит споживача. Протягом десятиріч склалась система централізованого ціноутворення, в результаті якої виникли глибокі деформації, відрив від цін світового ринку. Склались диспропорції в співвідношеннях роздрібних цін. Для подолання цих деформацій пропонується здійснити одночасний перегляд цін з тим, щоб з нової бази почати поступовий перехід до вільних цін.

По-четверте, функціонування ринку тим ефективніше, чим активніша  конкуренція і кращі умови для неї. Конкуренція вимагає поєднання економічних, технологічних і соціальних передумов.

На ринку кожного виду товарів повинна бути достатня кількість продавців і покупців. По західних оцінках, число виробників повинно бути 8-15 і не менше 4-5. Ринок вважається монополізованим, якщо 4 крупні фірми контролюють понад 80% продаж.

 Широке поширення  на підприємствах всіх галузей непрофільних виробництв, створених для задоволення своїх потреб з метою зниження залежності від ненадійного постачання, може послужити основою для швидкого освоєння підприємствами ринків інших продуктів. Значну роль можуть відіграти також малі підприємства.

По-п'яте, умовою нормального  функціонування ринкового механізму  є стійка фінансова і грошова системи. Важливий фактор вирішення проблем фінансового оздоровлення - створенню банківської системи, яка була б здатна управляти грошовою масою. Нинішня система, яка основана на централізованому розподілу лімітів кредитування і адміністративному контролю за діяльністю позикоодержувачів, неефективна. Потрібно створити сучасну незалежну дворівневу банківську систему перебудувати роботу Держбанку на управління кредитом і грошовою масою через економічні методи.

По-шосте, ефективність ринкового  механізму в значній мірі залежить від того, наскільки повно економіка  охоплена ринковими відносинами. В  умовах економіки це означає формування поряд з товарними ринками ринку фінансового і робочої сили.

По-сьоме, для формування ринкової економіки велике значення буде мати розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, відкритість ринку, тобто тісний зв'язок з світовим ринком.

По-восьме, у формуванні ринкової економіки важливе значення має вирішення соціальних і політичних проблем (подолання привичок підкори і командування, соціальний захист, віра в майбутнє за ринком).

"Чиста" ринкова  економіка - це конкурентна економіка,  основними регулятивними важелями якої є попит і пропозиція. Конкуренція за покупця, клієнта примушує підприємства постійно покращувати свою технологію і виробляти як можна дешевше.

Конкурентна економіка - це економіка, де "королем" є споживач. Конкуренція заставляє пекаря пекти  хороший хліб, скотаря виробляти хороше м'ясо, а пивовара варити міцне пиво. Саме в конкуренції виживають тільки кращі виробники, які постачають споживачів тим, що вони хочуть мати.

Для повноцінної конкуренції  необхідно виконати ряд умов:

• кількість продавців і покупців на ринку повинна бути настільки великою, щоб ніхто з них довільно не міг вплинути на ціну;
• ніякі покупці і продавці не повинні співробітничати один з одним;
• товари повинні бути досить простими і однорідними, так щоб вони дійсно могли куплятися і продаватися в різних кількостях;
• покупці товарів повинні мати надійну інформацію про події на ринку. Вони повинні знати, де найнижчі ціни, щоб негайно піти від продавців, які намагаються продавати по не оправдано високих цінах;
• для нових підприємств повинна бути можливість вільно і швидко утверджуватися на ринках;
• не повинно існувати переваг великомасштабного виробництва, яке дає можливість виготовляти дешеві товари. Це розоряє малі підприємства, що веде до монополії (тобто одне крупне підприємство контролює ринок) або олігополії (ринок контролюється невеликим числом підприємств).

 

 

 

 

 

 

1.4. Підприємницька  діяльність і конкуренція. Антимонопольна  політика

В умовах ринкової трансформації  економіки України питання захисту  конкуренції недопущення зловживання ринковою владою монополістичних структур є особливо актуальним. Створення конкурентного середовища, захист законних інтересів підприємців i споживачів, регулювання діяльності монополій сприяють формуванню цивілізованих ринкових відносин, підвищенню ефективності функціонування національної економіки i є однією зі складових антимонопольної діяльності держави. 

Сьогодні в Україні  створено цілісну систему правових та органiзацiйних механізмів антимонопольної діяльності, яка відповідає сучасним нормам ЄС і загальносвітовим тенденціям. Антимонопольне законодавство в Україні представлено 3аконами України: "Про обмеження монополізму i недопущення i недобросовісної конкуренції в пiдприємницькiй діяльності" (1992 р.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 р.), "Про природні монополії" (2000 р.), "Про захист економічної конкуренції" (2001 р.), "Про Антимонопольний комітет України" Несумлінною конкуренцією признається:

• неправомірне використання товарного знака, фірмового найменування або маркірування товару, а також копіювання форми, упаковування, зовнішнього оформлення, імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені; 
• навмисне поширення явно помилкових або неточних зведень, що можуть завдати шкоди ділової репутації або майнових інтересів іншого підприємця; •
• одержання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою нанесення збитку ділової репутації або майну іншого підприємця. Правовою базою конкурентної політики є конкурентне законодавство, або сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають правові засади підтримки i захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму в пiдприємницькiй діяльності. 

Діяльність антимонопольного комітету України ґрунтується на принципах законності, гласності, захисту прав суб’єктів господарювання на засадах їх рівності перед законом та прioритету прав споживачів, тому можна стверджувати, що в Україні на сьогодні створено законодавчу базу й органiзацiйні засади здійснення ефективної державної конкурентної політики. Однак життя, поглиблення ринкових перетворень постійно створюють нові проблеми у сфері конкурентної політики, які вимагають нових пiдходiв до їх розв'язання. Тому питання з обмеження монополізму, підтримки i розвитку економічної конкуренції мають бути й надалі важливим елементом економічної політики держави. 

Верховна Рада затвердила Закон «Про захист економічної конкуренції». Закон детально регламентує процедуру  отримання дозволів на незаборонені узгоджені дії, концентрацію, процесуальні норми щодо визначення монопольного становища, а також положення щодо відповідальності за порушення норм антимонопольного законодавства. Зокрема він дозволяє органам Антимонопольного комітету давати свою згоду на узгоджені дії підприємців у разі, якщо це сприятиме поліпшенню і раціоналізації виробництва, експорту чи імпорту товарів, застосуванню уніфікованих технічних умов чи стандартів на товари. За оцінками експертів, цей перелік занадто загальний і дозволяє практично будь-яку економічну концентрацію. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5. Характерні ознаки  сучасного ринку

Формування ринкових відносин становить  тривалий процес, у ході якого постійно відбуваються зміни в усіх основних сферах суспільного життя і створюються національні ринки, які відзначаються великою різноманітністю. Це стосується насамперед системи мотивацій, критеріїв ефективності, виробничих і управлінських структур, господарських пропорцій та ін. До того ж, як свідчить світовий досвід, формування ринкової структури не може бути рівномірним у всіх країнах і всіх сферах господарства. Це залежить від економічних факторів розвитку, а також від історичних, соціальних, політичних тощо.

Сучасний ринок є ринком покупця. Що це означає? Це такий стан ринку, за якого має місце перевищення  пропозиції товарів над попитом на них при фіксованій ціні. Такий стан ринку визначає пріоритетне становище споживачів продукції порівняно з продавцями, свого роду "диктат споживачів" – на противагу "диктату виробників", який був характерним для радянської економіки.

Діаметральною протилежністю ринку  покупця є ринок продавця, якому  властиве перевищення попиту на товар над пропозицією при фіксованій ціні.

Для системи підприємництва характерний не ринок продавця, а ринок покупця, бо кожний підприємець прагне до збільшення своїх доходів, але досягти цього він може лише створивши й реалізувавши продукцію, здатну задовольнити запити покупців.

Друга ознака сучасного ринку –  стабілізація відносин між суб’єктами на основі інтеграції. Сучасний ринок – це арена суперництва підприємців та інших суб’єктів економіки, кожному з яких має гарантуватися його суверенітет та збереження його конкурентних прав. Це означає, що суб’єкти ділових відносин, зберігаючи прагнення до взаємного суперництва, разом з тим зацікавлені у протидії монополізації економіки. Їхня зацікавленість пов’язується з інтеграцією економіки.

Про інтеграцію в межах ринкової економіки раніше говорили в основному  при характеристиці міжнародних  економічних відносин. Яскравий тому приклад – функціонування Європейського Економічного Співтовариства.

Однак інтеграція здійснюється й на внутрішніх ринках країн. Її проявами є державне регулювання, програмування економіки, соціальне партнерство різних соціальних груп, маркетингова діяльність фірм, розвиток акціонерної форми підприємництва.

Наприклад, соціальне партнерство  у галузі регулювання зайнятості населення. Так, державні фонди зайнятості, за рахунок яких утримуються безробітні, формуються в західних країнах за рахунок трьох джерел: внесків працівників, внесків підприємців та відрахувань із державного бюджету. Участь і підприємців, і найманих працівників у формуванні таких фондів обов’язкова, хоча і для тих, і для інших ці відрахування є прямим вирахуванням з доходів. Однак таким шляхом вони інтегруються для вирішення загальнодержавної проблеми.

Третьою, обов’язковою ознакою ринку  є його конкурентний характер. Неминучість конкуренції між підприємцями викликана пріоритетом покупців над продавцями на сучасному ринку. У своєму прагненні до задоволення запитів споживачів підприємці реалізують власний економічний суверенітет, лише вступаючи у взаємне суперництво, щоб привернути увагу споживачів.

Навпаки, переважання ринку продавця обертається конкуренцією покупців за увагу продавців. Конкуренція  споживачів була типовою рисою колишньої радянської економіки.

Конкуренція охоплює також відносини  між підприємцями та споживачами. У  країнах з ринковою економікою суперечки  між ними про ціни, якість товарів  вирішуються на користь споживачів.

Сучасні ринки ґрунтуються на знеособлюванні учасників ринку й товарів, що поставляються для обміну та продажу. Це означає, що на таких ринках існують умови, за яких будь-який учасник угоди, кожний партнер може робити вибір або відмовитися від вибору, не побоюючись санкцій з будь-якої сторони. Знеособлювання (деперсоніфікація) означає, що кожен власник безперешкодно обмінює належні йому речі, і навпаки, речі змінюють своїх власників. Вартість благ, виробів і послуг в умовах сучасного ринку, як правило, не може бути завищена під впливом соціально-культурних факторів, тому що на ринку ці блага більше не пов'язані з певним конкретним власником. Ринок потребує ділового ставлення до товару, він припиняє відносини, що відбивають особливі, персоніфіковані взаємозв'язки між людьми й товарами. Отже, ринок насаджує та інституціоналізує безособові відносини. Купують те, чому віддають перевагу. Угоди, що укладаються на ринку, ґрунтуються не на моральних критеріях, не на релігійних почуттях, не на соціальних зв'язках, а на умовах знеособленого порівняння якості товару з його міновою вартістю. 
Згадані ознаки сучасного ринку не можуть свідчити про факт перетворення економіки в систему, зовсім відособлену від суспільства. Таке перетворення можна представити лише як суто теоретичну модель. У реальному житті люди задовольняють свої повсякденні потреби не тільки шляхом порівняння ціни та якості товару, що купується, але й виходячи з багаторічної звички купувати цей товар тільки у "свого" продавця, що торгує на найближчому перехресті. На практиці і соціальні, і особисті зв'язки в господарській діяльності продовжують відігравати певну роль. Проте історичною тенденцією в розвитку економіки як окремої підсистеми суспільства залишається посилення в ній раціональних начал, хоча простежити таку тенденцію, звертаючись до кожного факту економічного життя, на практиці досить складно.