Сутність та складові маркетингу на ринку освітянських послуг

До рейтингу вітчизняних ВНЗів за підготовкою фахівців інженерно-технічних спеціальностей, до п’ятірки найсильніших потрапило 6 вищих навчальних закладів. Так, перше місце за підготовкою фахівців інженерно-технічних спеціальностей третій рік поспіль впевнено займає Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (86 балів). На другому місці — Донецький національний технічний університет (58 балів), причому експерти цей ВНЗ оцінюють найвище, але випускники і роботодавці набагато рідше визначали його серед найкращих за підготовкою фахівців інженерно-технічних спеціальностей. Третє місце у рейтингу за напрямком підготовки ділять Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (41 бал) і Національний гірничий університет (40 балів). Четверте місце отримав Національний університет «Львівська політехніка» (35 балів). На п’ятому місці за підготовкою фахівців інженерно-технічних спеціальностей — Національна металургійна академія України (30 балів).

Стосовно підготовки фахівців з інформаційних технологій першу позицію рейтингу впевнено тримає Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (100 балів), який за цим напрямком найвище оцінюється як роботодавцями, так і випускниками. Наступним у рейтингу за підготовкою фахівців із інформаційних технологій слідує Київський національний університет імені Тараса Шевченка (44 бали). Серед інших ВНЗів, які були високо оцінені за підготовкою фахівців із інформаційних технологій – Національний університет «Львівська політехніка» (34 бали), Харківський національний університет радіоелектроніки (28 балів), Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (25 балів), Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій (21 бал), Національний авіаційний університет (20 балів).

Окрім цього, «Рейтинг ВНЗів  України "Компас" також ураховує такий напрям підготовки, як "архітектура  та будівництво". Так, за підготовкою  фахівців архітектурно-будівельних  спеціальностей перше місце за оцінками усіх груп респондентів має Київський національний університет будівництва і архітектури (100 балів). Із помітним відставанням від лідера, другу позицію рейтингу ВНЗів за підготовкою фахівців архітектурно-будівельних спеціальностей третій рік поспіль посів Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури (49 балів). Наступні позиції в рейтингу за спеціальністю займають Придніпровська державна академія будівництва та архітектури (38 балів), Одеська державна академія будівництва та архітектури (34 бали) і Національний університет «Львівська політехніка» (30 балів). Усі ці ВНЗи непогано оцінюються роботодавцями, і готують якісних конкурентноздатних фахівців архітектурно-будівельних спеціальностей.

Як відмічають експерти, географічне розташування вищого навчального закладу може відігравати вагому роль як для абітурієнтів при виборі місця навчання, так і для роботодавців при побудові системи співпраці із ВНЗом. Із огляду на це, фахівцями було складено окремі рейтинги вищих навчальних закладів для різних регіонів:

• ЗАХІДНИЙ РЕГІОН: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області.
• ЦЕНТРАЛЬНИЙ РЕГІОН: м. Київ, Київська, Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області.
• ПІВДЕННИЙ РЕГІОН: АР Крим, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська області та м. Севастополь.
• СХІДНИЙ РЕГІОН: Донецька, Луганська, Харківська області.

Процедура підрахунку регіонального рейтингу аналогічна до процедури підрахунку загального рейтингу. При розрахунку, використовувалися ті ж самі критерії їх "вагові" значення ваги. Загалом, регіональний рейтинг ВНЗів має 10 позицій (місць). Отримані бали нормувалися відносно до максимального показника у регіоні. Усього у рейтингу було представлено:

— 43 ВНЗи Західного регіону;

— 82 ВНЗи Центрального регіону;

— 62 ВНЗи Південного регіону;

— 47 ВНЗи Східного регіону.

Таким чином, на фоні підвищення уваги, дискусій та суперечок навколо  рейтингів університетів і навчальних програм, протягом останніх років вони продовжували з’являтися. Визначення рейтингів університетів та навчальних програм не одразу почало сприйматися вітчизняними академічними колами, проте воно, безперечно, відповідало потребам українського суспільства, зокрема роботодавців, з одного боку, та абітурієнтів з їхніми батьками, з іншого. Виняткової важливості набула проблема експертного оцінювання цього явища й окремих систем рейтингів і забезпечення укладачів та користувачів рейтингів можливістю обміну інформацією про підходи й методи, які застосовувалися при їх визначенні. Й не останнє місце в цьому процесі зайняв «Рейтинг ВНЗів України «Компас», який спирається на думку роботодавців та випускників університетів, та вже декілька років поспіль продовжує вдосконалювати методологію ранжування ВНЗів.

2.2. Досвід визначення  рейтингів університетів України  "Топ – 200 Україна"

Як свідчить міжнародний  досвід, у світі поки що не існує  єдиної виключної та досконалої рейтингової  системи, проявом чого є існування  різноманітних систем ранжування ВНЗів. В Україні складається подібна ситуація. Так, окрім роботи більш-менш успішної системи «Рейтинг ВНЗів України «Компас», вже третій рік поспіль кафедра ЮНЕСКО «Вища технічна освіта, прикладний системний аналіз та інформатика» проводить роботу з визначення рейтингів ВНЗ України в рамках проекту «Визначення рейтингів кращих 200 вищих навчальних закладів України». Це відбувається на основі підписаного меморандуму з Європейським центром з вищої освіти ЮНЕСКО-СЕПЕС.

Згідно із зазначеним меморандумом кафедрі доручено виконувати комплекс заходів із впровадження в Україні напрацьованих міжнародною експертною групою IREG (International Rankings Expert Group) методик та процедур рейтингового оцінювання діяльності університетів і навчальних програм. Для участі в зазначеному проекті були запрошені всі вищі навчальні заклади України III, IV рівнів акредитації. З метою його практичної реалізації розроблено анкету, показники якої включали дані, що характеризують науково-педагогічний потенціал ВНЗу, дані про його міжнародну діяльність та про якість підготовки студентів. Відповіді на запитання анкети приймалися лише за особистим підписом ректора ВНЗу. Окрім анкетних даних використовувалася інформація з довідника Міністерства освіти і науки України та з бази даних інформаційно-виробничої системи "Освіта". Відповідно до Берлінських принципів для максимальної об'єктивності визначення рейтингів ВНЗів використовувалися лише показники, які мають однозначне трактування, можуть бути легко перевірені представниками громадськості, а за використання яких можливо порівнювати між собою університети, що належать до різних груп.

Аналізуючи дані «Топ – 200 Україна» за три останні роки, можна  зробити висновок, що вони корелюють  з показниками іншого авторитетного  рейтингу «Компас», організованого компанією СКМ. За ці роки група лідерів серед ВНЗів принципово не змінювалася. Ротація позицій навчальних закладів відносно один одного найчастіше зумовлена лише обранням окремих учених університетів до НАНУ, захистами кандидатських і докторських дисертацій, отриманням викладачами ВНЗів державних премій, перемогами студентів на міжнародних і всеукраїнських олімпіадах, досягненнями університетів на міжнародній арені тощо. У рейтингу 2008 року в першу п’ятірку лідерів увійшли Київський національний університет імені Т.Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». Ці ВНЗи різні за змістом своєї діяльності, але вони вирізняються потужним науково-педагогічним складом, більш ніж сторічними науковими школами, високою якістю підготовки кадрів, що беззаперечно визнано роботодавцями та ринком праці, значною кількістю магістерських програм, активною міжнародною діяльністю та ін. Протягом останніх трьох років організатори і виконавці проекту ЮНЕСКО «Топ–200 Україна» активно співпрацювали з вищими навчальними закладами України. Як наслідок,  враховано ряд пропозицій університетів щодо удосконалення методики визначення рейтингів, проведення зустрічей, конференцій представників ринку праці, вищої школи, громадськості. Організатори рейтингу «Топ–200 Україна» сподіваються на подальшу тісну співпрацю з усіма учасниками цього процесу.

Згідно з методикою  цього рейтингу, діяльність ВНЗів  визначалася з допомогою загального індексу рейтингової оцінки –  Із. Цей індекс є інтегральним і  визначається трьома комплексними критеріями (індексами) (2.1):

Із = Інп + Ін + Імв,     (2.1)

де Інп –  індекс якості науково-педагогічного  потенціалу, значення якого змінюються в діапазоні  від 0 до 50,0%;

Ін – індекс якості навчання, який змінюється в діапазоні від 0  до 30,0%;

Імв – індекс міжнародного визнання, змінюється в діапазоні від [0 до 20,0%].

Кожний комплексний критерій визначається групою індикаторів, перелік  яких із відповідними ваговими коефіцієнтами  наведений нижче у Таблиці  № 6. Вагові коефіцієнти визначалися  групою фахівців високого рівня в  галузі науки та освіти із застосуванням методу експертного оцінювання. Для порівняння між собою діяльності різних ВНЗів України всі індикатори і критерії, як і загальний індекс рейтингової оцінки, були приведені до нормованої форми таким чином, щоб вони змінювалися в діапазоні від 0 до100,0%. Це дає змогу порівнювати діяльність українських університетів із найкращими світовими, які щороку визначаються (за певною мірою подібними критеріями) Інститутом вищої освіти Шанхайського Джіао Тонг університету (Institute of Higher Education of the Shanghai Jiao Tong University - Top 500) та експертною групою при газеті Times (Times Higher Education Supplement - Тop 200). Індикатори 1-9 у Таблиці визначалися шляхом прямих замірів. Індикатори 1-7 приводилися до нормованої форми шляхом віднесення їх значень до загальної кількості науково-педагогічного складу ВНЗу, а індикатори 8 і 9 нормувалися по відношенню до загальної кількості студентів у навчальному закладі. Співвідношення чисельність магістрів - чисельність бакалаврів і спеціалістів (індикатор I10) визначалося за формулою (2.2):

      (2.2)

де М – чисельність студентів ВНЗу, що отримали диплом магістра;

В – чисельність студентів  ВНЗу, що отримали диплом бакалавра;

С – чисельність студентів  ВНЗу, що отримали диплом спеціаліста;

 – коефіцієнт масштабування,  що використовується для приведення  зміни індикатора І10 до діапазону  [0 -100].

Масштаб ВНЗу (індикатор I11) визначався за формулою (2.3):

         (2.3)

де Р – загальна чисельність студентів в окремому ВНЗі;

Pc – середня, на один  навчальний заклад, чисельність  студентів для досліджуваної  групи (2.4).

          (2.4)

Pci - чисельність  студентів в окремому ВНЗ; N = 200.

Індикатор 12 визначався шляхом прямого заміру з подальшим  нормуванням шляхом віднесення його значення до загальної чисельності  студентів у ВНЗі.

Індикатори 13-16 визначалися шляхом прямих замірів  із використанням веб-сайтів, наведених у таблиці асоціацій. Значення всіх індикаторів приводилися до діапазону від 0 до 100,0% шляхом уведення відповідних коефіцієнтів нормування.

На першому  етапі визначення рейтингів ВНЗів  України застосовувалися лише кількісні критерії та індикатори. З використанням якісних характеристик діяльності ВНЗ були пов'язані значні труднощі у зв'язку з відсутністю в Україні достатнього досвіду, фахового потенціалу та організаційних засад для незалежного та об'єктивного застосування методів експертного оцінювання для такої масштабної системи, якою є вища освіта. Міжнародна наглядова рада і кафедра ЮНЕСКО сподіваються, що в наступні роки методика визначення рейтингів університетів України базуватиметься як на кількісному, так і на якісному (експертному) оцінюванні.

Таблиця 2.1

Перелік індикаторів  із відповідними ваговими коефіцієнтами