Теорія глобалізації сучасного всесвітнього господарства

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торгівельно-економічний університет

 

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

 

з дисципліни «Економічна теорія (основи економічної теорії, мікроекономіка, макроекономіка)»

 

на тему: №77

 

«Теорія глобалізації сучасного всесвітнього господарства»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студента ІI курсу ФРГТБ

4 групи денної форми навчання

Николенко Наталії Вадимівни

 

Науковий консультант:

доцент Черепніна Олена Іванівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011

 

ЗМІСТ

 

	Стр.
ЗМІСТ………………………………………………………………	2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ  СКОРОЧЕНЬ…………………………….	3
ВСТУП……………………………………………………………..	4
ПУНКТ 1. СУТНІСТЬ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇЇ ОЗНАКИ ………	6
ПУНКТ 2. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ …………………	11
ПУНКТ 3. НАСЛІДКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА УКРАЇНУ…………………………………………	17
ПУНКТ 4. МОЖЛИВОСТІ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ ВПЛИВУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ВСЕСВІТНЄ ГОСПОДАРСТВО ………………………………………………...	27
ВИСНОВКИ……………………………………………………..…. ДОДАТКИ………………………………………………………….	38 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………...…	39

 

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ  ПОЗНАЧЕНЬ

 

ЄС – Європейський Союз;

ВВП – Валовий  Внутрішній продукт;

ООН – Організація  Обєднаних Націй;

СОТ – Світова  Організація Торгівлі;

ТНК – транснаціональні компанії;

НМПП – новий  міжнародний поділ праці;

НАТО – Організа́ція Північноатланти́чного до́говору;

ФІФА – Міжнародна федерація футболу;

СНД – Співдружність  Незалежних Держав;

ПІІ – Прямі  іноземні інвестиції;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

      Глобалізаційні процеси, характерні для сучасного етапу розвитку світового господарства, мають всеохоплюючий характер і є наслідком дії нових тенденцій світового значення. Підґрунтям для цих процесів стали глибинні перетворення, які відбувалися під впливом розвитку економічних та політичних взаємовідносин між країнами. Ці взаємовідносини формують сукупність елементів глобального розвитку світового господарства. У їх формуванні беруть участь різні чинники та суб’єкти, проте визначальна роль належить транснаціональним корпораціям та державам – безпосереднім суб’єктам нових процесів. Діяльність ТНК та держав не дозволяє залишитися осторонь жодній із країн. Cтворюється новий тип відносин між країнами, що передбачає їх поступове залучення у світовий економічний простір.

      Вперше в економічній історії ступінь економічної, науково-технічної, правової та інформаційної взаємозалежності країн за глобалізації досягає такої стадії, коли стали можливі три принципово нових явища:

1. Світове економічне співтовариство з сукупності взаємозалежних країн перетворюється в цілісну економічну систему, де національні соціуми виявляються складовими елементами єдиного всесвітнього господарського організму, а їх долі в зростаючій мірі визначаються ходом розвитку цього організму як цілого;

2. У ході цього процесу національні та світові економічні відносини міняються ролями: глобальна економічна система поступово стає сильнішою і більш значущою серед національних економічних систем;

3. Глобалізація об'єктивно веде до розмивання та знецінення регулюючих функцій національної держави, яке вже не може, як раніше, захищати національну економіку від небажаних зовнішньоекономічних впливів.

     Мета  роботи – розкрити особливості теорії глобалізації сучасного всесвітнього господарства та розробити наукові рекомендації щодо можливостей застосування цих знань для України.

     У відповідності з метою дослідження ставляться такі завдання:

1. Розкрити сутність глобалізації та виявити її ознаки;
2. Дослідити основні теорії глобалізації;
3. Виявити наслідки глобалізаційних процесів та їх вплив на Україну;
4. З’ясувати причинно-наслідкові та функціональні зв’язки між наявними конкурентними перевагами України та пріоритетами її інтеграційної політики;
5. Виявити закономірності розвитку світового господарства і формування глобального економічного простору, з’ясувати місце процесів глобалізації в економічному розвитку;
6. Дослідити та визначити співвідношення процесів глобалізації та регіоналізації;
7. Дослідити можливі шляхи подолання негативних наслідків впливу глобалізації на всесвітнє господарство.

     Об’єктом  дослідження є теорія глобалізації.

     Предметом  дослідження роботи є глобалізація сучасного всесвітнього господарства.

     Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на загальнотеоретичному та історико-еволюційному методах. При розв’язанні зазначених у роботі завдань використовуються методи логічного, системно-структурного аналізу економічних процесів та зв’язків, а також статистичного, порівняльного, факторного та структурного, покраїнового підходів.

 

ПУНКТ 1

СУТНІСТЬ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇЇ ОЗНАКИ

      Однією з основних ознак сучасного розвитку всесвітнього господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік.

      Глобалізація (від англ. “globe” – земна куля) – це складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби. Виходячи з цього, існують такі визначення: 
      Глобалізація – тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства.

      Глобалізація – складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів.

      Глобалізація – процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу.

      Глобалізація – сукупність викликів і проблем сьогодення. 
      Глобалізація як процесс – це результат розвитку продуктивних сил та інтернаціоналізації усіх сфер суспільного життя, встановлення безпосередніх більш-менш сталих зв’язків між суб’єктами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає складовою частиною процесу, який відбувається в інтернаціональному або світовому масштабах. Світова економіка стає єдиним ринком і виробничою зоною з національними та регіональними секторами, а не простою сукупністю національних економік, що розгортають взаємне економічне співробітництво.

      Глобалізація може бути представлена  як організація і розширення  економічної діяльності за межі  окремих країн, вона пов’язана з економічною відкритістю, зростанням взаємозалежності в торговій, інвестиційній, фінансово-економічній та культурній сферах.

      Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.

      Звичайно, для проведення глобалізації повинні існувати певні підстави. Тому можна виділити такі причини формування глобалізаційних процесів: 
- процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності;

- науково-технічний  прогрес: поява інформаційних технологій, які корінним чином змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки; 

- загострення проблем,  що є загальними для всіх  людей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації.

Основні ознаки процесу глобалізації:

- взаємозалежність  національних економік та їхнє  взаємопроникнення, формування міжнародних  виробничих комплексів поза національними кордонами; 
- фінансова глобалізація – зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;

- послаблення  можливостей національних держав  щодо формування незалежної економічної  політики;

- розширення  масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;

- створення  інституцій міждержавного, міжнародного  регулювання глобальних проблем;

- тяжіння світової  економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.

      На рівні галузі глобалізація визначається тим, наскільки конкурентоспроможність компанії всередині галузі в даній країні взаємопов’язана з її конкурентоспроможністю в іншій країні. Чим більше глобалізована галузь промисловості, тим більше переваг отримує компанія від внесеної технології, виробничого процесу, фабричної марки. Глобалізовані галузі промисловості мають тенденцію домінувати на кожному ринку одним і тим самим набором глобальних компаній, які координують між собою стратегічні дії в усіх країнах своєї активності.

      Глобалізація на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв’язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни в однаковій мірі інтегровані до неї. Існують декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, серед яких: 
· співвідношення зовнішньоторговельного обороту і ВВП;

· прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються  в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;

· потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані  з переданням технології.

      Глобалізація на світовому рівні визначається економічними взаємозв’язками між країнами, який зростає та відбивається на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу та ноу-хау, що постійно збільшуються.  
Основною рисою процесу глобалізації є формування глобально функціонуючого виробничого процесу, серцевиною якого є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли – ядра, які виступають своєрідним локомотивом світового господарства. В межах цих циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого є головним стратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави (рис. 1).

Рис. 1

      Глобалізацією називають тісний взаємозв'язок у світі: рух інформації, капіталу, товарів та людей через державні кордони у дедалі швидшому темпі та об'ємі, взаємопроникнення культур, способів життя, посилення здатності домовлятися і жити у злагоді попри культуральні відмінності. Глобалізація вважається процесом об'єктивним, ненаправленим, результатом багатьох процесів та тенденцій, які назріли у національних державах повоєнного світу. Проте існує точка зору, що глобалізація – це не такий вже ненаправлений і стихійний процес, адже у ньому є лідери і аутсайдери, у цьому процесі одні беруть участь охоче, інші – успішно йому опираються, хтось черпає з нього користь, а хтось платить. Рух символів, речей і людей все ж таки носить добре окреслену якісну відмінність за віссю “Схід-Захід”. Звідти (з Заходу) рухаються фінансові капітали, технології, товари, медійна продукція, туристи; “туди” – гуманітарні капітали (освічені фахівці), сировина, робоча сила, “національна культура”, злочинність, туристи. Ця різна якість потоків змушує науковців говорити про те, що глобалізація – це рух в інтересах Заходу, і що у неї є очевидний лідер – США. Тобто, подекуди ототожнюють глобалізацію і американізацію. Але з іншого боку, говорять іще й про загальний наступ “білого”, багатого світу великого капіталу (“золотого міліарду”) на країни бідніші (Третього світу), іншого віросповідання (ісламські) та відмінних економічних систем (колишній соціалістичний блок).