Теорія глобалізації сучасного всесвітнього господарства

      Тривала політична криза в Україні і обумовлене нею регулювання суспільних процесів в ручному режимі завадять впровадженню цивілізаційних механізмів управління й самоорганізації соціуму. Чим багатші і міцніші внутрішні зв'язки суспільства, вище ступінь його ідейної, економічної і соціальної консолідації та чим повніше реалізуються його внутрішні ресурси, тим успішніше українське суспільство здатне використовувати переваги інтеграційних зв'язків і адаптуватися до умов глобального простору.

      Отже, можна виділити такі негативи  глобалізації та загрози для  України:

      По-перше, це збільшення розриву в рівнях економічного і соціального розвитку між Україною та країнами «золотого мільярда» - за оцінками ООН, різниця між ВВП багатих і бідних країн становила у 1960 р. – 1:30, у 1990 р. – 1:60, у 1999 р. – 1:90. Отже, цей процес прискорюється.

      По-друге, зростання безробіття, бідності, безпритульності, а також техногенне перевантаження і деградація довкілля.

      По-третє, економічне і політичне послаблення України, пригнічення внутрішнього національного ринку, національної економіки, що призведе до практичного усунення України з конкурентного середовища.

      По-четверте, зростання рівня тіньової економіки, її розростання до рівня глобально-світової і вихід з-під контролю України як нації-держави. Загальна криміналізація економічної діяльності, зростання корупції.

      По-п'яте, конфлікт між вимогами глобалізації та соціально-культурними і економічними традиціями нашої держави (наприклад, глобальна еліта вимагає від України вільного продажу землі іноземцям, що протиприродно для господаря-українця).

      Також можна віднести такі негативні моменти як:

- негативні  тенденції в тій чи іншій  країні або регіоні позначаються в кінцевому рахунку на рівні функціонування українського соціуму;

- погіршення довкілля, яке приносить в жертву інтерес міжнародного бізнесу;

- збільшення міграційних потоків (рис. 2).

 

 

 

 

 

 

Рис. 2

      Слід зазначити, що глобалізм не є суб'єктивним процесом, витвором «світового уряду» чи ТНК. Це об'єктивний процес всесвітньої інтеграції, новий етап розвитку людства. Все ж, сучасний глобалізм має насильницький характер щодо України, для нього характерний неоімперіалізм та неоколоніалізм.

      Для України основною вимогою сьогодення є спрямування глобалізму не лише на осмислення світових проблем і процесів, а, передусім, на наукове забезпечення управління сучасним світовим розвитком. Суперечливість і турбулентність цього розвитку вимагає активного пошуку стабілізуючих, врівноважуючих механізмів управління надскладними глобальними відносинами і процесами в інтересах виживання людства.

      Вже зрозуміло, що розвиток українського суспільства підпорядкований загальним закономірностям розвитку сучасної світової системи, головною серед яких є тенденція глобалізації. Саме тому в умовах надзвичайного зростання зовнішніх впливів на економічне, соціальне, культурне і політичне життя українського суспільства проблема впливу на розвиток глобальних процесів стає центральним питанням виживання. Вплив нової реальності, що виникає під тиском глобалізації, має потужний, навіть шокуючий політичний ефект, оскільки вимагає визначити ставлення до засад і динаміки глобалізації та виробити стратегію поведінки відповідно до її парадоксів і викликів.

      В якості позитивного впливу глобалізації на Україну слід виокремити наступне:

- ріст кількості та якості  споживацької продукції на світовому  ринку; 

- технологічний прогрес, унаслідок якого зменшується собівартість продукції, що випускається, і знижуються ціни на значну частину товарів масового попиту;

- значно ширший та вільніший доступ до інформації, поширення можливостей та способів комунікації у світовому масштабі;

- підвищення життєвого рівня, відносне покращення основних соціальних показників у більшості сфер життєдіяльності людини;

- покращення взаєморозуміння між різними культурами та цивілізаціями внаслідок, з одного боку, інтенсифікації глобального інформаційного обміну, а з іншого – нівелювання відмінностей завдяки розповсюдженню по всьому світі продуктів маскультури.

      Мобільність інвестицій, індустрій, інформації, індивідів сприяли внутрішній й зовнішній міграції в Україні, певному витоку мозків. По суті, четверта частина українців-робітників (близько 5 млн. з 21,3 млн. працездатних), є частиною соціального капіталу інших країн. Але в цілому, вважають експерти, глобалізація створює в перспективі більш сприятливі умови для зростання добробуту України і українців, реалізації ними своїх сутнісних сил, надає кожному можливості щодо доступу до глобального передового досвіду та ресурсів.

      Хочеться зазначити, що Протягом січня-вересня 2010 року іноземні інвестори спрямували в економіку України  3423,2 млн. дол. прямих інвестицій, що на 13% менше обсягу залучених за 9 місяців 2009 року прямих іноземних інвестицій.

      Приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за 9 місяців 2010р. становив 2546,7 млн. дол.

      Приріст іноземного капіталу спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, у сумі 1684,3 млн. дол., торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, – 237,6 млн. дол. та операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям, – 215,7 млн. дол.

      Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, спрямованих в Україну станом на 1 жовтня 2010 року склав 42,5  млрд. дол., що на 6,4% більше обсягів інвестицій на початок 2010р., та в розрахунку на одну особу становив 926,7 дол.

    Рис. 3 

      Основною ознакою, яка зумовила зміни макроекономічних показників економіки України у I півріччі 2009 року, була світова фінансова криза.

      31 липня 2009 року рейтинговим агентством Standard&Poors прогноз рейтингу для України змінено з негативного на позитивний. За підсумками І півріччя 2009 року з’явились перші ознаки пожвавлення виробничої діяльності.

      Після проведення моніторингу стану економіки МВФ прийняв рішення про виділення Україні третього траншу кредиту в розмірі 3,3 млрд. дол. США під 4 % річних та зобов’язання, зокрема, скоротити дефіцит бюджету, схвалити закони про спрощення рекапіталізації комерційних банків.

      Обсяги промислового виробництва у I півріччі 2009 року знизились на 31,1 % по відношенню до відповідного періоду попереднього року. При цьому по відношенню до травня 2009 року обсяги промислового виробництва у червні поточного зросли на 3,1 %.

      Обсяги валової продукції сільського господарства у січні – липні зросли на 3,8 % по відношенню до відповідного періоду попереднього року, при цьому у сільськогосподарських підприємствах обсяг збільшився на 5,9 %, а у господарствах населення скоротився на 1,8 %.

      Інвестиції в основний капітал за січень-липень поточного року по відношенню до показників I півріччя 2008 року становили 56,7 %.

      Підприємствами та організаціями усіх форм власності у І півріччі 2009 року за рахунок усіх джерел фінансування вкладено 66,0 млрд. грн. капітальних інвестицій. У їх структурі частка інвестицій у матеріальні активи склала 97,1 %. Інвестиції в основний капітал (капітальне будівництво та придбання машин і обладнання) становили 82,0 % від загального обсягу капітальних інвестицій. На поліпшення стану об’єктів (капітальний ремонт, модифікація, модернізація) направлено 9,0 % загального обсягу капітальних інвестицій, на придбання та створення інших необоротних матеріальних активів – 2,8 %, в нематеріальні активи – 2,8 %, на інші – 0,5 %.

      За І півріччя 2009 року обсяги інвестицій у розвиток промислових підприємств порівняно з відповідним періодом минулого року знизилися на 36,1 %. Найбільш суттєво (на 42,5 %) зменшились обсяги інвестицій на підприємствах переробної промисловості, які складають 61,0 % від усіх капіталовкладень у промисловість.

      У І півріччі 2009 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 2 699,7 млн. дол. США прямих інвестицій, що становить 40,2 % обсягів І півріччя попереднього року. У тому числі:

з країн ЄС надійшло 2 074,6 млн. дол. США (76,8 % загального обсягу);

з країн СНД  – 344,7 млн. дол. США (12,8 %);

з інших країн  світу – 280,4 млн. дол. США (10,4 %).

      На 1 липня 2009 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, унесених в Україну, склав 37 965,7 млн. дол. США, що в розрахунку на одну особу становить 823,9 дол. США. Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає 81 % загального обсягу прямих інвестицій, входять:

Кіпр – 8 063,7 млн. дол. США;

Німеччина – 6 530,9 млн. дол. США;

Нідерланди  – 3 717,1 млн. дол. США;

Австрія – 2 490,0 млн. дол. США;

Сполучене Королівство  – 2 330,0 млн. дол. США;

Російська Федерація  – 2 125,1 млн. дол. США;

Франція – 1 573,2 млн. дол. США;

Сполучені Штати  Америки – 1 369,2 млн. дол. США;

Віргінські  Острови – 1 323,7 млн. дол. США;

Швеція – 1 259,1 млн. дол. США.

      Рис. 4 Основні країни - івестори (млн.дол.) станом на 1.07.2009р.

      Україна не повинна стояти осторонь від загальносвітових процесів. У цьому аспекті явище глобалізації набуває очевидного сенсу як об’єктивний процес реорганізації соціуму в планетарному масштабі.

      Зараз для України є дуже актуальною тема вступу в різноманітні міжнародні організації та об’єднання. Окремо хочеться зупинитися на вступі України в ЕС.

      Приклад країн-кандидатів на вступ до ЄС показує, що належність до “клубу вільних та багатих” є досить жорстко регламентованою. Коректне входження залежить не тільки від зрілості ринку та демократії у країні, але й від уміння домовлятися з головними гравцями. Існує два таких гравці – американський та європейський, які перетинаються у певній площині створюючи міжнародні організації на зразок СОТ, Світового банку, МВФ та ООН. Проте в певних питаннях вони займають чітко відокремлені позиції. Зокрема, це стосується ролі держави у боротьбі з бідністю, зовнішньої політики, і передусім бачення своєї ролі у світі. Європейці переконані у тому, що Євросоюз є набагато ефективнішою структурою, ніж США, у вирішенні таких болючих проблем як бідність, екологія та мир у світі. Але чи існує якесь порозуміння у цьому питанні між українськими політиками? Одні політики протестують проти “стихійного та дикого" (на їхній погляд) ринку, який пропагують організації на зразок СОТ та МВФ, і здійснюють на практиці ТНК, вважаючи підкорення їхнім умовам не більше й не менше, як зрадою національного інтересу. Прибічники інтеграції на Захід аргументують її фактичною відсутністю альтернативи, позаяк ізоляція веде тільки до економічного занепаду.

      На сторінках преси постійно мусується тема вступу України в ЄС. З одного боку - ЄС хоче швидше прийняти Україну, щоб не допустити зближення Москви і Києва, з іншого - для цього є безліч перешкод. Зокрема - Україна - країна переважно аграрна, якщо порівнювати її з Європою. Ніщо, за винятком металургійної промисловості, неконкурентоспроможне на європейському ринку. Основним потенційним продуктом експорту в ЄС буде сільськогосподарська продукція. У цьому відношенні Україна має великі переваги. Але чи зможе вона реалізувати їх в ЄС поки немає реформи в аграрному секторі? Відомо, наскільки велика сьогодні конкуренція на продовольчому ринку, особливо в Європі. Східно-европейські країни, що недавно вступили в ЄС, мають серйозні проблеми зі збутом своєї продукції в Західній Європі. На жаль, прийняті нові "ринкові" правила гри написані таким чином, що нові члени ЄС не можуть захистити свою економіку від дешевої продукції; жостокі стандарти ставлять виробника в нерівні умови.

      При включенні України в ЄС відбудеться наступне: Український агропром за рівнем технологій і інвестицій не буде в змозі конкурувати з європейським. Після вступу в ЄС Україна повинна буде скасувати будь-які обмеження на постачання продуктів з Європи. Формально західний ринок теж буде відкритий для українських товарів, але це не означає реальний доступ до нього.

      Один з можливих сценаріїв розвитку України з ЄС може полягати в наступному: європейська харчова промисловість купуватиме сільськогосподарську продукцію низького ступеня переробки: чисте зерно, кукурудзу та інше, щоб завантажити потужності своєї харчової промисловості й українські продукти будуть повертатися назад у вигляді німецьких йогуртів, голландської кондитерської продукції і т.д. Ні про яку конкуренцію з високорозвиненою харчовою промисловістю Заходу мови бути не може. При такій формі співпраці основна частина прибутку буде залишатися в руках власників акцій західноєвропейських гігантів харчової промисловості, а Україні буде відведена роль сільськогосподарського "сировинного придатка".

      Коли відбудеться можливе приєднання до ЄС, швидше за все загостряться відносини з Росією - досить великим ринком збуту українських товарів. Втративши російський ринок, Україна може не придбати європейський.

      Стратегічною метою України є  інтеграція до Евросоюзу, але для того щоб мінімізувати можливі негативні наслідки вступу до ЕС президент України, Віктор Янукович, 07.04.2011 р. у своєму виступі в парламенті зі щорічним посланням заявив, що вже в поточному році ми прагнемо подолати розбіжності з Европейським союзом щодо угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Одночасно з європейською інтеграцією Віктор Янукович має намір проводити зближення України з Митним союзом (ТЗ) Росії, Білорусії та Казахстану. Це дозволить компенсувати можливі негативні наслідки вступу України в ЕС.