Бюджетный дефицит

 

 

План

Вступ……………………………………………………………...…………….4

1. Характеристика стану  бюджету, бюджетне регулювання та концепції стану бюджету…………………………………………………………………5

2.Сутність, причини виникнення, класифікація дефіциту бюджету……………………………………………………………….……..…9

3. Способи покриття дефіциту бюджету……………………………………19

4.Вплив дефіциту бюджету і державного боргу на національну економіку                                                                                                                                         та на поведінку споживачів………………………………………………….27

5. Проблема бюджетного дефіциту в Україні та шляхи її подолання….....32

Висновок……………………………………………………………………...50

Список використаної літератури……………………………………...…….51

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Бюджетний дефіцит представляє собою різницю між державними доходами і видатками. Це означає, що держава стає позичальником фінансових коштів у населення, банків і підприємств або іншої держави, у міжнародних фінансових організацій.

З однієї точки зору, економісти схильні вважати, що небезпеку для економіки представляє не дефіцит як такий, а джерела фінансування та природа дефіциту. І взагалі, згідно міжнародних стандартів, бюджетний дефіцит до 3% ВВП виконує активну функцію в економіці, а активний дефіцит бюджету стимулює розвиток економіки.

З іншої сторони, бюджетний дефіцит негативно впливає на розвиток економіки, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного росту держави, не говорячи вже про його негативний вплив на соціальний розвиток держави.

Метою даної роботи є виявлення причин формування дефіциту бюджету, джерел його фінансування та впливу на економіку країни в цілому, а також, детальний розгляд проблеми дефіцитного бюджету у незалежній Україні.

 

1. Характеристика  стану бюджету, бюджетне регулювання  та концепції стану бюджету

Оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, його стан визначає фінансовий добробут держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому [7, c.42].

Бюджетне регулювання – це регулювання бюджетних процесів для досягнення бюджетної рівноваги, тобто відповідності доходів та видатків бюджету. Бюджетне регулювання охоплює центральний (державний) бюджет, регіональні й місцеві бюджети.

Державний бюджет – це річний кошторис державних видатків і джерел його фінансового покриття. Згідно із Законом України «Про бюджетну систему України» бюджет трактується як план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади [9, c. 423].

Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і витрат, перевищенням доходів над витратами (профіцит) або, навпаки, перевищенням витрат над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.

Нормальним явищем є збалансованість доходів і витрат. Перевищення доходів над витратами означає економічну і фінансову стабільність у державі. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит, властивий бюджетам більшості країн світу, у тому числі і високорозвиненим.

Сьогодні у ряді країн світу дефіцит бюджету складає від 2 до 15 відсотків валового національного продукту при середньосвітовій його величині 4,5 відсотки. Нині спостерігається тенденція по стабілізації бюджетного дефіциту в середньосвітовому показнику 3-5 відсотків. Розмір бюджетного дефіциту, що перевищує 3 відсотки валового національного продукту, приводить до зниження інвестиційної активності та збільшення розміру інфляції [7, c.42].

Дефіцит державного бюджету є одним з основних макроекономічних показників, які характеризують стійкість національної економічної системи. Негативними прямими наслідками дефіциту державного бюджету можуть бути інфляція та порушення ринкової мотивації діяльності приватних фінансових інститутів. Тому забезпечення збалансованості державного бюджету є одним з основних завдань уряду в контексті фінансової політики держави.

Але єдиної думки щодо збалансованості державного бюджету немає. Так, Р.Солоу вважає, що у сприятливий для економіки період варто вживати заходів для збалансування державного бюджету, а К.Ерроу дотримується думки, що недоцільно прагнути бездефіцитності бюджету, і якщо зростання ВВП становить 3 % , то дефіцит державного бюджету розміром 3% від ВВП цілком прийнятний.

Водночас, на погляд інших економістів, раціональним є балансування державного бюджету на циклічній основі (під час спаду виробництва допустиме перевищення видатків над доходами, а під час економічного підйому – перевищення доходів над витратами), що дає можливість державі формувати так звані стабілізаційно-страхові фонди і проводити антикризову політику, вирівнюючи економічні коливання [9, c.425].

У зв’язку зі значним розходженням поглядів науковців щодо балансування державного бюджету розрізняють три основні підходи до його складання:

1. Концепція щорічного балансування.
2. Концепція циклічного балансування.
3. Концепція функціональних фінансів.

 

 

 

 

Рисунок 1.1. Підходи до збалансування бюджету [6, c.97].

Концепція щорічного балансування. Згідно з першою концепцією бюджет щороку має бути збалансованим. Повна щорічна збалансованість бюджету деякий час була головною метою фінансової політики. Проте згодом стало очевидним, що такий підхід обмежує можливості уряду проводити антициклічну політику, боротися з інфляцією, тримати курс на довгострокове зростання.  Так, за умов кризових явищ зростає безробіття і скорочуються доходи населення, а отже, падають доходи бюджету. Якщо уряд намагається збалансувати бюджет, то він повинен або підвищити ставки податків, або скоротити державні видатки, або поєднати те й інше. Однак результатом такої політики стануть зменшення обсягу сукупного попиту й активізація кризових явищ [9, c.427].

Цю концепцію називають рікардіанською. Вона була панівною аж до ХХ ст. Щорічне балансування бюджету було обов’язковим. І тільки війни, тривалий голод у зв’язку  з неврожайними роками та руйнівні стихійні лиха змушували уряд перевищувати витрати над доходами за рахунок запозичень [4, c.631].

Концепція циклічного балансування. Вихідна ідея цієї концепції полягає в тому, що щорічне балансування бюджету необов’язкове. Державний бюджет повинен бути бездефіцитним загалом в межах циклу за рахунок надлишків фінансових ресурсів, отриманих в роки піднесення й процвітання. Концепція «циклічного балансування» надалі покликала до життя ідею «довгострокового програмування» бюджету Вона припускає пристосування бюджету до економічного циклу. Політика державних видатків, як пише американський економіст С.Леланд, за можливості повинна бути синхронізована з економічним ритмом. Державі необхідно відкинути такий «застарілий» принцип, як щорічне балансування бюджету, загальна сума доходів за роки циклу повинна дорівнювати обсягу видатків, дефіцит, що виник у роки кризи і депресії, потрібно покривати бюджетними надлишками, що утворюються у період піднесення [11, c.139].

Однак в економічній реальності з’являються такі зв’язки, які не вкладаються у схему, описану цією концепцією. Так, якщо економічний спад тривалий,  а пожвавлення короткочасне, то дефіцит, що нагромадився за період спаду, не перекриється позитивним сальдо балансу, наявним у період піднесення виробництва. За такого розвитку подій збалансувати бюджет не вдається, що спричиняє циклічний бюджетний дефіцит [9, c.427].

Концепція функціональних фінансів.  Третя концепція розвиває ідею функціональних фінансів, згідно з якою метою фінансового регулювання є збалансованість економіки, а не суто бюджету При цьому макроекономічна рівновага може супроводжуватися як стійким позитивним сальдо державного бюджету, так і стійким його дефіцитом.

Залежність бюджетної збалансованості від макроекономічних пропорцій пояснюється тим, що, по-перше, макроекономічна рівновага сприяє економічному піднесенню, а за таких умов автоматично збільшуються податкові надходження до бюджету і тим самим знімається проблема бюджетного дефіциту. По-друге, за економічного процвітання державний борг не є серйозною проблемою. По-третє, уряд має у своєму розпорядженні необмежені можливості для покриття бюджетного дефіциту як за рахунок емісії грошей, так і за рахунок підвищення податків [9, c.428].

Концепція функціональних фінансів сьогодні є теоретичною основою фіскальної політики багатьох країн світу [4, c.633].

 

2. Сутність, причини виникнення та класифікація дефіциту бюджету

Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину [14].

Зазначимо, держава будує свою фінансову політику в такий спосіб, що періодично використовуються три концептуальних підходи. Проте це не означає, що проблема дефіциту державного бюджету зникає. Основні причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:

• надзвичайними подіями (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребує використання великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього не вистачає;
• необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і національного доходу, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний та культурний рівень життя населення. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві;
• кризовими явищами в економіці, її розвалом;
• неефективністю фінансово-кредитних зв’язків;
• нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію в державі;
• недосконалістю фінансового законодавства;
• іншими факторами, що впливають на економічну та соціальну політику держави [2, c.115].

В економічній літературі нема єдиної думки щодо впливу невеликого за розмірами дефіциту бюджету на економічне життя країни. Існує твердження, що розмір дефіциту, який не перевищує 3% ВВП, має позитивний вплив на пожвавлення економіки. І навпаки, вважається, що в країнах з розміром дефіциту більше 3%, знижується інвестиційна діяльність, підвищується рівень інфляції.

Це можу бути частково обґрунтовано, якщо:

1. розмір дефіциту бюджету не перевищує обсягів капітальних вкладень держави;
2. розвинений ринок цінних паперів, що дає змогу фінансувати державний борг за рахунок внутрішніх джерел;
3. дефіцит бюджету триває не в довгостроковому періоді і знаходиться під постійним контролем державних органів.

Таким чином, бюджетний дефіцит можна розглядати не тільки з боку його величини, тобто визначати кількісно, але й характеризувати якість дефіциту.

Дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю здійснення великих вкладень в реалізацію державних програм, спрямованих на розвиток економіки, її структурної перебудови. Це дасть можливість отримати в майбутньому значні доходи, забезпечити реальне зростання ВВП та національного доходу, підвищити матеріальний рівень життя населення. У цьому випадку, дійсно, якість бюджетного дефіциту зовсім інша, і він може розглядатися не як кризове явище, а як державне регулювання економіки.

Бюджетний дефіцит можна класифікувати за ознаками, наведеними на рисунку 2.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.1. Класифікація видів дефіциту бюджету [8, c.32; 6, с.97].

За формою прояву розрізняють:

Відкритий дефіцит - офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування.

Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається. На практиці є кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов'язаних зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, ЯКІ використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту.

Квазіфіскальний (квазібюджетний) дефіцит — прихований дефіцит бюджету, обумовлений квазіфіскальною діяльністю держави. Такими видами діяльності є:

— фінансування державними підприємствами надлишкової зайнятості у державному секторі і виплата ними зарплати за ставками, вищими від ринкових, за рахунок банківських позик чи шляхом нагромадження взаємної заборгованості;

— нагромадження у комерційних банках, які відокремилися від державного банку на початкових стадіях економічних реформ, великого портфелю непрацюючих позик;

— окремі операції, пов'язані з державним боргом, а також фінансування Національним банком України збитків від заходів зі стабілізації обмінного курсу валюти, безпроцентних і пільгових кредитів уряду, кредити рефінансування комерційним банкам на обслуговування окремих видів боргів, а також рефінансування сільськогосподарських, промислових і житлових програм за пільговими ставками.

Наявність прихованого і квазіфіскального дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основного фінансового плану країни та можливості держави [12, с.193].

За причинами виникнення розрізняють:

Свідомий дефіцит бюджету виникає, коли уряд для стимулювання економіки в період її спаду та активізації підприємницьких структур знижує ставки оподаткування, втілює в життя політику «дешевих» грошей, збільшуючи одночасно державні витрати.

Вимушений дефіцит бюджету є наслідком скорочення обсягів виробництва та національного доходу, що призводить до зменшення податкових надходжень до бюджету та збільшення з нього соціальних трансфертних виплат населенню [8, c.32]. Прикладом вимушеного дефіциту бюджету є циклічний бюджетний дефіцит.

Циклічний бюджетний дефіцит є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон’юнктурних коливань, що призводить до дії автоматичні фіскальні стабілізатори (скорочуються податкові надходження через зменшення ставок оподаткування при прогресивній системі оподаткування та збільшуються соціальні трансферти через зниження життєвого рівня населення) [2, c.117].