Бюджетный дефицит

Для більш наглядного зображення даних необхідно зобразити її у вигляді графіку.

Рисунок 5.4. Сальдо Державного бюджету України у відсотках до ВВП у 1992-2012 рр.

Аналіз причин виникнення і стану дефіциту Державного бюджету України за часи незалежності дає підстави сформувати такі рекомендації щодо управління бюджетним дефіцитом:   

- посилення заходів з підвищення податкової культури та виконання чинного Податкового кодексу України, який є одним з найбільш ліберальних в Європі;  

- проведення ефективної політики з обслуговування державного боргу країни;  

- дефіцит державного бюджету відносно ВВП підтримувати на рівні не вищому за рівень інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету;   

- формування прогнозних показників дохідної та видаткової частин бюджету усіх рівнів на основі реальних даних [10].

У Європейському союзі Маастрихтська угода передбачає конкретні критерії щодо відношення бюджетного дефіциту до ВВП (не більше 3% ВВП), і ці критерії є дуже важливими для країн-кандидатів у члени ЄС у контексті європейської інтеграції [13, c.180].

Прийняття Державного бюджету на протязі тривалого часу із значним дефіцитом було свідоцтвом неспроможності Уряду отримувати доходи у визначених законодавством розмірах, що призводило до перевищення планових обсягів дефіциту та наявності значних обсягів прихованого дефіциту. Це вимагало постійного залучення зовнішніх та внутрішніх запозичень, що спричиняло нарощування державних боргів.

До 1996 року основними джерелами фінансування дефіциту державного бюджету були емісія Національного банку України та зовнішні запозичення у міжнародних фінансових організацій (Таблиця 5.5.).

Таблиця 5.5. Питома вага джерел фінансування дефіциту бюджету [8, c.36].

Роки	Джерела фінансування дефіциту бюджету
	НБУ	Зовнішнє	ОВДП
1995	72,7	19,8	7,4
1996	40,2	22,8	37
1997	1,6	26,7	71,7
1998	0,8	63,5	35,7

Вперше, як джерело фінансування дефіциту державного бюджету, облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) були запроваджені у 1995 році і вже у 1998 році почали вичерпуватися. Кредитні ресурси міжнародних фінансових організацій – МБРР, Європейського співтовариства, що залучалися для фінансування дефіциту бюджету, були у 1997 році обмежені, оскільки основні суми таких позик було отримано у 1995-1996 роках, про що свідчать дані у процентах таблиці 5.6.

 

Таблиця 5.6. Обсяги позик Міжнародних фінансових організацій, млн. дол. США [8, c.36].

Роки	Позики міжнародних фінансових організацій
	Усього	У тому числі
		МБРР	ЄС
1993	-	-	-
1994	100	100	-
1995	511,7	400	111,7
1996	516,4	400	116,4
1997	311,1	200	111,1

 

Через високу дохідність ОВДП їх власниками стали 52% нерезидентів. Необхідність погашення і обслуговування зовнішніх фінансових зобов’язань, призвело у 1997 році до найбільшого за всі роки абсолютного розміру дефіциту. Такий стан справ змушував Уряд шукати нові джерела фінансування державного бюджету та погашення державного боргу.

На той час у чинному законодавстві був відсутній механізм розміщення облігацій зовнішніх держаних позик. Тому у серпні 1997 року Україна розміщення зовнішніх боргових зобов’язань через облігації здійснила за допомогою іноземних посередників. Надалі більшість цих комерційних зовнішніх фінансових зобов’язань було переоформлено в облігації зовнішньої державної позики. Але Україна в той час мала низький кредитний рейтинг, і тому розміщення позик здійснювалося під високі відсотки – від 10 до 17 та на термін 1-3 роки. Інші країни отримували позики від МБРР на термін 17-20 років під 7 відсотків.

У 1998 році питома вага зовнішнього фінансування перевищила 63 відсотки. Наприкінці 1998 року виникли проблеми з поверненням комерційних запозичень, що призвело до необхідності реструктуризації й окремих позик шляхом оформлення нових позик, але вже під вищі відсотки.

На протязі 1997-1999 років державний борг у доларах США збільшився у 1,4 разів, у гривнях – у 4 рази, що було пов’язано із девальвацією гривні у 1998 році на 80 відсотків.

Проблема погашення та обслуговування державного боргу накопичувалися і у другій половині 1999 року. Відношення видатків на обслуговування державного боргу до доходів державного бюджету у 1999 році дорівнювали 16%. Склалася переддефолтна ситуація, яка була вирішена Урядом України оголошенням реструктуризації зовнішніх державних боргів. Це рішення фактично було прийнято ще у процесі складання Державного бюджету України на 2000 рік.

Реструктуризація боргу передбачає зміну раніше встановлених для позичальника порядку та умов погашення заборгованості для забезпечення скорочення зобов’язань з обслуговування боргу. Процес управління державним зовнішнім боргом ускладнюється у зв’язку з відсутністю в Україні спеціального законодавства. Проект Закону України «Про державний борг України».

Отже, бюджетний дефіцит на протязі першого десятиріччя був віддзеркаленням дестабілізації української економіки. Вперше в Україні бюджет 2000 року був виконаний з профіцитом, що можна оцінити як позитивне явище, яке характеризує поступове подолання кризи в економіці країни [8, c.37].

Рисунок 5.5. Динаміка структури джерел фінансування бюджетного дефіциту України у 1992-2002 роках.

На сьогодні, згідно зі статтею 15 Бюджетного кодексу України, джерелами фінансування дефіцитів бюджету є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів. А також, слід зазначити, що емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелами фінансування дефіциту Державного бюджету України [1].

Заборгованість держави громадянам, фірмам і установам даної країни, які є утримувачами цінних паперів, випущених державою, є внутрішнім боргом держави. Внутрішні державні позики здійснюються у вигляді продажу державних цінних паперів, позик у позабюджетних фондів (наприклад, у фонду страхування по безробіттю або пенсійному фонду) і одержання кредитів у банків (ця форма фінансування дефіциту часто порушується місцевою владою).

Заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам і установам є зовнішнім боргом держави.

Рекомендації щодо зменшення дефіциту бюджету в Україні можна представили у вигляді рисунку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 5.6. Обмеження дефіциту бюджету в Україні [6, с.110].

Щодо шляхів удосконалення методів скорочення бюджетного дефіциту можна запропонувати наступні дії:

1. Привести вітчизняне законодавство у відповідність до загальноєвропейських вимог і стандартів, маючи на увазі подолання хаотичності, нецілеспрямованості та безсистемності правил боротьби з бюджетним дефіцитом;
2. Розробити оптимальну модель фіскального правила, яка має відповідати наступним критеріям:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 5.7. Критерії розробки моделі фіскального правила [6, с.111].

3. Прийняти комплекс тактичних заходів по скороченню і збалансуванню бюджетного дефіциту:

— удосконалення нормативно-правового забезпечення бюджетного процесу, своєчасне внесення необхідних змін у закони та нормативні акти, які б забезпечили якісне збалансування бюджету на всіх стадіях бюджетного процесу;

— пошук реальних резервів збільшення доходів бюджету, створення платникам податків сприятливих умов для розвитку своєї діяльності, збільшення об'єктів оподаткування;

— щорічне уточнення бюджетних нормативів та норм видатків, які б, з одного боку, забезпечували якісне виконання суб'єктами бюджетних відносин своїх функцій, а з іншого — сприяли економному, раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів;

— використання прогресивних технологій бюджетного планування та бюджетного регулювання, спрямованих на визначення реальних показників обсягів доходів і видатків, оптимальне збалансування бюджетів усіх рівнів;

— удосконалення планування і розвиток системи платних послуг у соціально-культурній сфері, що сприятиме збільшенню надходжень спеціального фонду бюджету і зміцненню фінансової бази відповідних бюджетних установ;

— наукове обґрунтування річних бюджетних програм, які підлягають фінансуванню з бюджету, своєчасне внесення корективів у перехідні середньо-і довгострокові бюджетні програми;

— удосконалення трансфертної політики, зменшення непродуктивних трансфертних виплат окремим галузям реального сектору економіки, підвищення ефективності трансфертних платежів;

— складання щорічних бюджетів на багатоваріантній основі, внаслідок чого можна сформувати оптимальну структуру доходів і видатків;

— поступова відмова від концепції пріоритету бюджетних видатків і дефіцитного фінансування (видатки, що перевищують заплановані доходи, відображати у бюджеті розвитку і фінансувати у межах додатково отриманих доходів та залучених неінфляційних джерел);

- постійний розвиток ринку  державних цінних паперів, що  сприятиме фінансуванню видатків  бюджету без збільшення грошової  маси в обігу;

— оптимальне збалансування поточного бюджету у процесі складання бюджетного розпису;

— відмова від адміністративного тиску на платників податків у процесі виконання бюджету, удосконалення чинного податкового механізму;

— скорочення системи податкових пільг, особливо малоефективних;

— попередження виникнення у суб'єктів господарювання податкового боргу, ефективна протидія відмиванню "брудних" грошей та дієва підтримка Державної програми детінізації економіки;

— удосконалення системи податкового контролю, підвищення його ефективності;

— запровадження жорсткого режиму економії бюджетних коштів;

— скорочення витрат на управління;

— ліквідація необгрунтованих економічних і соціальних пільг;

— посилення відповідальності керівників усіх ланок управління за нецільове використання бюджетних коштів.

4. Застосовувати механізм секвестрування видатків бюджету [12, с. 210].

 

 

 

 

Висновки

Оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, його стан визначає фінансовий добробут держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому.

Таким чином, існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету.

Конкретні заходи держави в цьому напрямку можуть бути різними, але в результаті усі вони зводяться до створення можливостей зростання доходів і скорочення витрат бюджету. З цією метою необхідно:

• удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;
• посилити відповідальність суб’єктів господарювання і їхніх керівників, зокрема особисто майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом і державними позабюджетними фондами;
• удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
• забезпечити фінансову підтримку малого і середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;
• ввести твердий режим економії бюджетних коштів;
• перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб’єктам господарювання;
• ввести науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і витрат бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.