Дослідження організації фінансів ФП «Мілкмей»

Згідно з моделлю Таффлера оцінка ймовірності банкрутства здійснюється за слідкуючою формулою:

               Z=0,53Х1+0,13Х2+0,18Х3+0,16Х4,                                 (3.2)

Де

Х1 – відношення прибутку від реалізації до поточних забов’язань;

Х2 – відношення оборотних активів до сукупних забов’язань;

Х3 – відношення короткострокових забов’язань до суми активів ;

Х4 – відношення виручки до суми активів.

При значенні Z 0,3 фінансовий стан підприємства буде стійким, при Z 0,2- підприємство є потенційним банкрутом.

2011 рік:

Z=0,53*(688/1883)+0,13*(2968/(2051+1883))+0,18*(1883/4830)+0,16* *(4744/ 4830)= 0,519052

2012 рік:

Z=0,53*(42/1898)+0,13*(3032/(2438+1898))+0,18*(1898/5109,5)+0,16* *(4131/5109,5) = 0,29885

2013 рік:

Z=0,53*(51/2252)+0,13*(4499,5/(3130,5+2252))+0,18*(2252/6151)+0,16* *(4058/6151) = 0,29213

Протягом даних років фінансовий стан підприємства стійкій - Z 0,3.

Модель Ліса передбачає оцінку ризику банкрутства з використанням показників:

               Z=0,063Х1+0,092Х2+0,057Х3+0,001Х4,                               (3.3)

Де, Х1 – відношення власного оборотного капіталу до суми активів;

Х2 – відношення прибутку від реалізації до суми активів;

Х3 – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

Х3 – відношення прибутку ( з податками і процентами) до активів;

Х4 – відношення власного капіталу до запозиченого.

У моделі Ліса відповідно до показників, що входять до неї, фінансовий стан є стійким при значенні Z 0,037 і нестійким при Z 0,037.

2011 рік:

Z=0,063*(2968/4830)+0,093*(688/4830)+0,057*(358/4830)+0,001*(0/ /(4830– 0)) = 0,56043

2012 рік:

Z = 0,063*(3032/5109,5)+0,093*(42/5109,5)+0,057*(720,5/5109,5)+

+0,001*(0/(5109,0 - 0)) = 0,04618

2013 рік:

Z = 0,063*(4499,5/6151)+0,093*(51/6151)+0,057*(760,5/6151)+

+0,001*(0/(6151 – 0)) = 0,0539

Отже, протягом досліджуваного періоду значення Z 0,037, тобто фінансовий стан підприємства є стійкім.

Чотирьохфакторна модель Спрінейта має наступний вигляд:

              Z=1,03Х1+3,07Х2+0,66Х3+0,4Х4,                                  (3.4)                           

Де, Х1 – робочий капітал / загальна вартість активів;

Х2 – прибуток до сплати податків і процентів / сума акивів;

Х3 – прибуток до сплати податків / загальна вартість активів;

Х4 – обяг продажу / загальна вартість активів.

Якщо Z 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.

2011 рік:

Z=1,03*(2968/4830)+3,07*(688/4830)+0,66*(688/1883)+0,4*(4744/4830)==1,704253

2012 рік:

Z=1,03*(3032/5109,5)+3,07*(37/5109,5)+0,66*(37/1898)+0,4*(4131/ /5109,5)=0,9697

2013 рік:

Z=1,03*(4499,5/6151)+3,07*(43/6151)+0,66*(43/2252)+0,4*(4058/6151)==1,05141.

За 2013-2011 роки з показників Z можна зробити висновок, що показники більші за значення, тобто підприємство не є потенційним банкрутом.

Модель Чессера:

Z=-2,0434-5,24Х1+0,0053Х2-6,650Х3+4,4009Х4-0,0791Х5-0,102Х6,          (3.5)

Де, Х1 – відношення готівки і ліквідних цінних паперів до суми активів;

Х2 – відношення виручки до готівки і ліквідних цінних паперів;

Х3 – відношення прибутку (з податками і процентами) до активів;

Х4 – відношення заборгованості до активів;

Х5 – відношення основного капіталу до чистих активів;

Х6 – відношення оборотного капіталу до виручки.

При значенні показника Z 0,50, підприємство має стійкий фінансовий стан, якщо Z 0,50 – йому загрожує банкрутство.

2011 рік:

Z=-2,0434-5,24*((0+154,5)/4830)+0,0053*(4744/(0+154,5))-6,650*(688/4830)+4,4009*((2051+1883)/4830)-0,0791*(1377/363)-0,102*(2968/4744) = 0,22511

2012 рік:

Z = -2,0434-5,24*((0+341,5)/5109,5)+0,0053*(4131/(0+341,5))-

-6,650*(37/5109,5)+4,4009*((2438+1898)/5109,5)-

- 0,0791*(2077,5/725,5)-0,102*(3032/4131) = 1,05564

2013 рік:

Z = -2,0434-5,24*((0+367)/6151)+0,0053*(4058/(0+367))-

-6,650*(43/6151)+4,4009*((3130,5+2252)/6151)-

- 0,0791*(1651,5/765,5)-0,102*(4499,5/4058) = 1,22338.

Протягом 2011- 2013 років показник Z 0,50, тобто підприємству загрожує банкрутство.

Двофакторна модель Федотової для оцінки ймовірності банкрутства має вигляд:

             Z=-0,3877-1,0736 +0,0579 ,                                     (3.6)

Де

- коефіцієнт покриття;

- коефіцієнт автономії.

Якщо Z=0, ймовірність банкрутства; від’ємне значеення Z – зменшення ймовірності банкрутства.

2011 рік:

Z=-0,3877-1,0736*(2968/1883)+0,0579*(363/4830)=-2,0756.

2012 рік:

Z=-0,3877-1,0736*(3032/1898)+0,0579*(725,5/5109,5)=-2,111

2013 рік:

Z=-0,3877-1,0736*(4499,5/2252)+0,0579*(765,5/6151)=-2,5255.

Отже, протягом даних років спостерігалось від’ємне значення Z, тобто присутнє зменшення ймовірності до банкрутства підприємства.

Модель Бівера для оцінки ймовірності банкрутства базується на визначенні слідуючого коефіцієнту:

                     (3.7)

Позитивним значенням вважається значення коефіцієнту Бівера більше 0,2. В даному випадку структура балансу підприємства вважається задовільною.

2011 рік:

2012 рік:

2013 рік:

Аналізуючи дані показники, можна зробити висновки, що у 2011 році показник більше позначки 0,2 – тобто, структура балансу за цей рік вважається задовільною. Але в 2012 та 2013 році показники мають менше значення ніж 0,2 – тобто структура балансу даного господарства вважається не задовільною.

Модель О.Терещенко враховує вітчизняні умови господарювання і має наступний вигляд:

      Z=1,04Х1 + 0,75Х2 + 0,15Х3 + 0,42Х4 + 1,8Х5 - 0,063Х6+2,16, (3.8)     

Де

Х1 – коефіцієнт покриття;

Х2 – коефіцієнт фінансової незалежності (автономії);

Х3 – оборотність вкладеного капіталу;

Х4 – коефіцієнт рентабельності операційного продажу;

Х5 – рентабельність активів;

Х6 – коефіцієнт оборотності запозиченого капіталу.

Значення Z – показника так пов’язане з ймовірністю банкрутства:

Z 0,55 – фінансовий стан підприємства важається задовільним;

-0,55 0,55 – однозначних висновків щодо якості фінансового стану зробити не можна, потрібен додатковий експертний аналіз;

Z -0,55 – фінансовий стан підприємства  є незадовільним, воно перебуває в фінансовій кризі або ж під її загрозою.

2011 рік:

Z=1,04*1,57621+0,75*0,07516+0,15*(4744/363)+0,42*(688/4744)+1,8*0-0,063*(4744/(4345 – 363))+2,16= 5,80181

2012 рік:

Z=1,04*1,59747+0,75*(-0,142)+0,15*(4131/725,5)+0,42*(37/4131)+ +1,8*(37/(4345+5109,5/2) -0,063*(4131/(5109,5 – 725,5))+2,16= 4,52302

2013 рік:

Z=1,04*1,998+0,75*0,12445+0,15*(4058/765,5)+0,42*(43/4058)+ +1,8*(43/(5109,5+6151/2)-0,063*(43/(6151 – 765,5))+2,16= 5,09286

Отже, протягом даних років показник Z 0,55 – фінансовий стан підприємства вважається задовільним.

Модель Р. Сайфулліна І Г. Кадикова базується на використанні для оцінки ризику банкрутства підприємств рйтинговоо числа:

                    R=2Х1+0,1Х2+0,08Х3+0,45Х4+Х5,            (3.9)                   

Де

XI - коефіцієнт забезпеченості  власним капіталом;

Х2 - коефіцієнт поточної ліквідності;

ХЗ - коефіцієнт оберненості активів;

Х4 - рентабельність реалізації продукції;

Х5 - рентабельність власного капіталу.

При повній відповідності фінансових коефіцієнтів їх мінімальним нормативним значенням рейтингове число R = 1, що означає задовільний фінансовий стан підприємства. Якщо її R <1 - для підприємства існує реальна загроза банкрутства.

2011 рік:

R = 2*(363/4830) + 0,1*((2968-832,5)/1883) + 0,08*(4744/4830) + +0,45*(688/4056) + (688/363)= 2,313944.

2012 рік:

R= 2*(725,5/5109,5) + 0,1*((3032-547,5)/1898) + 0,08*(4131/5109,5)+ +0,45*(37/4089) + (37/725,5)= 0,53463.

2013 рік:

R= 2*(765,5/6151) + 0,1*((4499,5-3020,5)/2252) + 0,08*(4058/6151) + +0,45*(43/4007) + (43/765,5)= 0,42836

Отже, можна зробити висновок, що у 2011 році показник R>1, тобто фінансовий стан господарства задовільний, а ось у 2012 та 2013 роках цей показник знизився і мав значення R <1, тобто для господарства існує загроза банкрутства.

Після проведених розрахунків за вищенаведеними формулами в разі зростання вірогідності банкрутства підприємства необхідно оцінити реальність можливого відновлення платоспроможності протягом шести місяців за допомогою коефіцієнта відновлення платоспроможності.

    

,                                                                  (3.10) 

Коефіцієнт відновлення платоспроможності підприємства:

де,        Кп - коефіцієнт покриття;

Кпп - коефіцієнт покриття на початку поточного періоду;

2 - нормативне значення  коефіцієнту покриття;

Т - звітний період;

6 - період відновлення  платоспроможності (місяці)

Якщо Квп > 1 , то підприємство має можливість відновити свою платоспроможність, якщо Квп < 1 , то така можливість відсутня.

2011 рік:

2012 рік:

.

2013 рік:

Протягом 2011 та 2012 років коефіцієнт Квп менший одиниці, тобто у господарства відсутня можливість відновити платоспроможність, але в 2013 році ця можливість покращилась, показник Квп став більше одиниці, тобто у підприємства з’явилась можливість відновити свою платоспроможність.

3.2 Заходи щодо покращення фінансових показників і результатів діяльності ФП «Мілкмей»

Сьогодні підприємства для виживання на ринку і збереження конкурентоспроможності повинні час від часу вносити зміни у свою господарську діяльність. Традиційні ієрархічні й бюрократичні форми організації та управління здебільшого не відповідають новим вимогам до сучасних господарств щодо їхньої здатності до швидких змін, навчання і модернізації. Тому господарства все частіше експериментують у сфері розвитку своїх структур і процесів.

В перехідний період господарства опиняються в економічній обстановці, що постійно змінюється, у дуже нестабільних інституційних умовах. Можливості виживання того чи іншого господарства часто не ясні. Структури і методи управління, які в західних фермерських господарствах відпрацьовувалися впродовж багатьох десятиріч, не можуть переноситися на вітчизняні господарства  механічно, без урахування конкретних внутрішніх і зовнішніх умов.

Принципово важливе питання полягає в тому, як підприємство зможе протистояти змінам зовнішнього середовища. Підприємство має постійно відстежувати основні компоненти навколишньої системи і робити висновки стосовно своїх потреб у змінах.

Як правило, поштовхом до змін є кризові ситуації. Зміни в стратегії, виробничих процесах, структурі і культурі можуть здійснюватися поступово, у вигляді дрібних кроків або ж радикально, у вигляді великих стрибків.

         Під кризовою  ситуацією розуміють погіршення  фінансового стану суб’єктів господарювання, пов’язане насамперед зі спадом виробництва, розладом фінансового стану, погіршенням економічних показників діяльності фермерських господарств. На початковій стадії кризова ситуація приймає форму банкрутства бізнесу – погіршення фінансового стану суб’єктів господарювання, пов’язане з падінням рентабельності, збитковістю, обумовлених падінням попиту на продукцію суб’єктів господарювання внаслідок її неконкурентноздатності. Наступною стадією є технічна неплатоспроможність, тобто будь-які внутрішні і зовнішні порушення платіжної дисципліни з боку суб’єктів господарювання. Технічна неплатоспроможність перетворюється в неплатоспроможність у розумінні банкрутства, коли внутрішні і зовнішні порушення платіжної дисципліни з боку суб’єктів господарювання при розрахунках або це виявляється у втраті фінансової незалежності суб’єктами господарювання. Завершальною стадією розвитку кризової ситуації є економічне банкрутство, що являє собою розбалансування господарського механізму промислових підприємств, викликане зниженням конкурентоздатності продукції і відбите в неплатоспроможності, збитковості і порушеннях ефективної структури капіталу.

Завдання оздоровлення суб’єктів господарювання повинно починатися вже при банкрутстві бізнесу з появою перших негативних тенденцій у розвитку суб’єктів господарювання. І тоді процес запобігання банкрутства суб’єктів господарювання в промисловості являє собою набір таких цілеспрямованих дій, реалізація яких базується на постійному моніторингу їх фінансового стану з урахуванням зовнішнього середовища, яке змінюється, і призводить до підвищення стійкості на ринку, тим самим забезпечуючи дотримання інтересів суб’єктів господарювання, їх працівників, кредиторів, держави і суспільства.

Для ефективного управління господарством та задля завчасного визначення імовірності кризової ситуації, що може призвести до банкрутства в майбутньому, фінансовий менеджер повинен втілювати в життя основні функції антикризового управління:

• планування – це процес визначення цілей господарства та їх змін, стратегій і програм антикризової стабільності, ресурсів для їх досягнення;
• організація – це формування оптимальної структури та обсягу використовуваних коштів, апарату управління і кадрів для ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;
• мотивація – система заохочень і санкцій, що стимулює зацікавленість усього колективу;
• контроль – прогнозування відхилень від намічених цілей для своєчасного оперативного внесення змін, спрямованих на підвищення ефективності антикризових заходів.