Фінансові ресурси підприємства й оцінка ефективності їх використання

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

У разі, коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації і балансовою вартістю такої групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації. Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює одній четверті відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу).

Введений в дію порядок амортизації основних фондів та нематеріальних активів підприємства суттєво відрізняється від раніше діючого механізму.

Дооцінка товарно-матеріальних цінностей

Третім за значенням джерелом формування внутрішніх ресурсів є дооцінка вартості залишків товарно-матеріальних цінностей. Враховуючи, що на підприємствах торгівлі запаси товарно-матеріальних цінностей становлять до 70% від загальної вартості майна значення цього джерела поповнення власного капіталу важко переоцінити.

Операція з переоцінки товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ) законодавче дозволена на підприємствах України з 1993 року. З жовтня 1994 року проведення дооцінки для державних підприємств є обов'язковим.

Обов'язковою умовою проведення дооцінки є зміна цін на товари, покупні товарно-матеріальні цінності, товарно-матеріальні цінності власного виробництва, незавершені виробництва та на готову продукцію підприємства протягом часу її зберігання. Підтвердженням факту зміни цін можуть бути:

- рахунок-фактура  або накладна на нову партію  товарів та інших ТМЦ, залишки  яких має підприємство;

- лист  або прайс-лист від підприємства-постачальника, в якому вказується нова ціна;

- прайс-листи інших підприємств України, що випускають аналогічні товари (продукцію).

Дооцінка ТМЦ проводиться на перше число кожного місяця або на підприємствах торгівлі – в міру отримання товарів за новими цінами.

Оскільки на підприємствах торгівлі облік товарів ведеться за продажними (роздрібними) цінам, то суми дооцінки вираховується так:

- визначається діюча ціна  придбання аналогічних товарів (або  нової партії товарів);

- визначається їх роздрібна  ціна реалізації;

- проводиться порівняння  нової роздрібної ціни з роздрібною  ціною залишків товарів;

- визначається сума дооцінки або знижки залишків ТМЦ.

Фактичний обсяг формування внутрішніх власних фінансових за рахунок проведення дооцінки товарів та ТМЦ зменшується на результати проведення уцінки товарів, при виникненні потреби в цьому.

Механізм залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів

Власні фінансові ресурси, необхідні підприємству для фінансування своєї діяльності, можуть бути отримані за межами підприємства за рахунок додаткових внесків для поповнення статутного фонду. В підприємствах, створених у формі акціонерних товариств збільшення, статутного фонду відбувається за рахунок додаткової емісії акцій підприємства.

Порівняно з внутрішніми власними джерелами фінансування, зовнішні власні фінансові ресурси є найбільш дорогим джерелом отримання додаткового власного капіталу, їх залучення потребує значних часових, організаційних та фінансових зусиль.

З огляду на високу вартість збільшення статутного фонду підприємства проводиться лише в разі неможливості покриття потреби в зростанні власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел.

Потреба в залученні зовнішніх власних фінансових ресурсів визначається так:

 

,

 

ВФРзовннеобх – необхідний обсяг залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів;

ЗВКнеобх – необхідне зростання власного капіталу;

ВФРвнможл – можливий обсяг формування внутрішніх власних фінансових ресурсів.

Можливості торговельного підприємства із залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів обумовлені дією таких факторів:

1. Кон'юнктура фінансового ринку, тобто попит та пропозиції вільних інвестиційних ресурсів (капіталів), вимоги інвесторів до рівня прибутковості та ризику використання інвестиційних коштів;

2. Інвестиційна привабливість торговельного підприємства, яка становить собою узагальнюючу комплексну характеристику доцільності інвестування коштів в розвиток даного підприємства порівняно з іншими можливостями.

Інвестиційна привабливість торговельного підприємства обумовлюється:

по-перше, галузевими факторами, спрямованістю бізнесу, стадією життєвого циклу галузі, стабільністю попиту на товари та послуги підприємства, суспільним відношенням до цієї сфери бізнесу, середньо ринковим рівнем прибутковості капіталу та інше;

по-друге, факторами, пов'язаними з діяльністю конкретного торговельного підприємства: ефективністю господарсько-фінансової діяльності та можливістю її поліпшення, темпами зростання обсягів діяльності підприємства, фінансовою стійкістю та запасом фінансової стійкості, досвідом роботи на ринку, менталітетом керівництва підприємства, станом менеджменту та інше.

3. Ефективність розробки та реалізації політики залучення додаткового статутного капіталу (далі – емісійної політики).

Під емісійною політикою торговельного підприємства прийнято розуміти систему цілеспрямування дій керівництва підприємства на найбільш ефективне залучення необхідних ресурсів (в акціонерних товариствах – на організацію додаткового випуску акцій та їх найбільш ефективне розміщення (реалізацію)).

Оскільки найбільше значення емісійна політика має для акціонерних товариств, в подальшому будуть розглянуті методичні основи її розробки та реалізації на підприємствах цієї організаційно-правової форми бізнесу.

В процесі розробки емісійної політики підприємства необхідно визначити:

1) терміни  проведення емісії;

2) орієнтацію  емісії на певну групу потенційних  інвесторів;

3) вид  та номінал акцій додаткової  емісії;

4) рекламну  політику підприємства до та  під час проведення емісії;

5) розмір  курсової надбавки (виходячи з  рівня попиту, що очікується) та  ЇЇ диференціацію за періодами  часу, обсягом придбання акцій  тощо;

6) перелік  фінансових посередників, які здійснюють  реалізацію акцій додаткової  емісії, форми взаємовідносин з  ними;

7) форми  та методи реалізації, застосування  цінових знижок тощо;

4. Механізм  державного регулювання залучення  зовнішніх власних фінансових  ресурсів.

Проведення додаткової емісії акцій потребує дотримання таких вимог:

1) прийняття  рішення про додаткову емісію  акцій зборами акціонерів, а при  збільшенні статутного фонду  менше, ніж на 1/3 – правлінням  акціонерного товариства або  іншим вищим виконавчим органом (якщо це передбачено статутом  підприємства);

2) повна  оплата акцій попереднього випуску;

3) відсутність  збитків за результатами господарсько-фінансової  діяльності за останній звітний  період та непокритих збитків  минулих років;

4) дотримання  процедури проведення емісії, передбаченої  Законом України "Про господарські  товариства" та підзаконними актами  Державної комісії з цінних  паперів та фондової біржі.

Залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів пов'язане для підприємства з необхідністю фінансування певного кола витрат. Найбільш вагомими з них е:

- оплата  юридичних послуг;

- оплата  аудиторських послуг;

• оплата витрат на виготовлення сертифікатів акцій та акцій у паперовій формі;
• оплата витрат на нотаріальне засвідчення документів, передбачених ДКЦП та ФБ;

- оплата  послуг з друкування та тиражування  необхідної документації (рішення  про випуск проспекту емісії, нової редакції Статуту, заяв  на реєстрацію тощо);

- оплата  послуг з публікації інформації  про випуск акцій та інших  рекламних повідомлень в засобах  масової інформації;

- оплата  послуг з внесення змін в  реєстр акціонерів;

- оплата  інших заходів рекламного характеру;

- оплата  комісійної винагороди фінансовим  посередникам, що здійснюють реалізацію  акцій;

• оплата інших необхідних витрат, в тому числі представницьких.

Розміри перелічених витрат на одиницю залученого капіталу, а також очікуваний рівень виплати дивідендів визначають ціну цього джерела власного капіталу. Порівняння ціни акцій додаткового випуску з ціною інших можливостей покриття потреби в капіталі (поряд з іншими факторами, які необхідно враховувати) дозволяє обґрунтувати доцільність залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів.

Стратегія формування власних фінансових ресурсів: мета, вихідні передумови та порядок розробки

Управління формуванням власних фінансових ресурсів являє собою процес забезпечення їх залучення з різних джерел відповідно до мети та завдань підприємства в обсягах, які відповідають фінансовим потребам підприємства.

Головна мета управління полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку підприємства, який характеризує питому вагу власних фінансових ресурсів у загальному обсязі фінансових ресурсів, сформованих в певному періоді.

Кількісне значення коефіцієнта самофінансування (ксф) розраховується так

 

 

 

де ВФР – обсяг формування власних фінансових ресурсів в певному періоді;

ФР – загальний обсяг фінансових ресурсів, що отримані підприємством в певному періоді.

Обсяг формування власних фінансових ресурсів обумовлює зміну структури капіталу підприємства, а отже, фінансової стабільності підприємства.

Для збереження співвідношення між власними та зовнішніми джерелами фінансування, що фактично склалося, слід дотримуватися

 

 

 

де Трд – темп росту активів підприємства, % до попереднього періоду;

Трвк – темп росту власного капіталу, % до попереднього періоду.

Необхідний приріст власного капіталу має забезпечуватися за рахунок формування у відповідних розмірах власних фінансових ресурсів.

Якщо підприємство ставить за мету покращення структури капіталу, обсяг формування власних фінансових ресурсів має розраховуватись так:

 

 

 

Де ПК – потреба в капіталі;

РВКнеобх – необхідний рівень власного капіталу, виходячи з оптимальної або планової структури капіталу;

ВКн – наявний власний капітал;

ВФРспож – обсяг використання власних фінансових ресурсів на споживання.

Потреба в капіталі підприємства при незмінних інших умовах господарювання обумовлюється обсягами його діяльності (товарообігу). Отже, розміри формування власних фінансових ресурсів в певному періоді обумовлюють можливості підприємства із зростання обсягів товарообігу в майбутніх періодах. Таким чином, управління формуванням власних фінансових ресурсів закладає основу для забезпечення необхідних темпів зростання обсягів товарообігу, а відповідно, і можливостей підприємства щодо зростання обсягів прибутку.

Процес управління формуванням власних фінансових ресурсів передбачає пошук та мобілізацію найбільш дешевих джерел поповнення власного капіталу. Це є необхідною передумовою зниження вартості капіталу підприємства в цілому, та відповідного підвищення ринкової вартості підприємства.

На першому етапі управління має бути створена інформаційна база управління власними фінансовими ресурсами, яка охоплює такі джерела отримання інформації:

- дані  бухгалтерського та управлінського  обліку стосовно обсягів та  джерел формування власних фінансових  ресурсів в попередніх періодах;

- результати  аналізу фінансового становища  підприємства, стану його фінансової  стабільності;

- законодавчі  та інші підзаконні акти, які  регламентують можливості підприємства  із залучення окремих джерел  власних ресурсів;

- огляди  кон'юнктури фінансового ринку  стосовно можливостей та умов  залучення зовнішніх фінансових  ресурсів;

• інші матеріали.

Етапи розробки стратегії управління формуванням власних фінансових ресурсів

На другому етапі роботи проводять аналіз діючої стратегії управління з точки зору її ефективності.

Об'єктом аналітичного дослідження е:

• обсяг та структура формування власних фінансових ресурсів;
• фактори, що обумовлюють обсяги формування;

- вплив  обсягів формування власних фінансових  ресурсів на структуру капіталу  підприємства;