Фінансові ресурси підприємства й оцінка ефективності їх використання

- оптимальність  структури капіталу для забезпечення  фінансової стабільності підприємства;

- рівень  самофінансування та його достатність;

• напрямки використання власних фінансових ресурсів.

На третьому етапі визначають потребу в формуванні власних фінансових ресурсів на плановий період. Необхідний розмір формування визначається виходячи з загальних фінансових потреб підприємства, вимог до рівня самофінансування та структури капіталу підприємства.

На четвертому етапі роботи розробляють прогноз формування власних фінансових ресурсів за окремими джерелами їх отримання. Розробка прогнозу проводиться різними методами з урахуванням інформаційного забезпечення, тенденцій, що склалися тощо.

На п'ятому етапі роботи проводиться порівняння можливого (ВФРможл) та необхідного (ВФРнеобх) обсягу формування власних фінансових ресурсів.

Якщо ВФРможл > ВФРнеобх стратегія управління приймається до реалізації. При ВФРможл < ВФРнеобх переходять до шостого етапу, метою якого є вивчення та мобілізація можливих резервів зростання обсягу власних фінансових ресурсів.

Зростання обсягів формування власних фінансових ресурсів може бути забезпечене за рахунок внесення необхідних змін у:

- політику  формування прибутку – з метою  збільшення обсягів його формування;

- податкову  політику підприємства – з  метою реалізації можливостей  зменшення на законних підставах  рівня оподаткування та обсягу  сплати податкових та інших  обов'язкових платежів;

- дивідендну  політику – з метою оптимізації  виплати дивідендів у поточному  періоді та досягнення гармонізації  короткострокових та довгострокових  інтересів підприємства;

- амортизаційну  політику – з метою вибору  найбільш ефективних методів  амортизації та максимізації  обсягів амортизаційних відрахувань;

- політику  формування запасів та їх обліку  – з метою оптимізації розмірів  дооцінки та уцінки товарів;

- емісійну  політику – з метою прискорення  швидкості та зниження ціни  залучення зовнішніх власних  фінансових ресурсів.

Після внесення необхідних змін перевіряють досягнення необхідного обсягу формування власних фінансових ресурсів. У разі отримання позитивного результату розроблена стратегія управління власними фінансовими ресурсами та політики, що забезпечують її реалізацію, приймаються до виконання.

 

1.3 Методичні засади  аналізу ефективності використання  власних фінансових ресурсів

фінанси ресурс економічний рентабельність

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати, як управляти фінансами і, в тому числі (враховуючи специфіку роботи), власними фінансовими ресурсами. Як найбільш стабільна складова коштів підприємства власні фінансові ресурси розглядаються як база при розрахунку багатьох економічних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, і в першу чергу автономність бізнесу. Але в силу певних причин роль власних фінансових ресурсів при оцінці стабільності підприємства має менше значення на фоні ринкової оцінки вартості і рівня ліквідності активів, що їх сформували.

Основні задачі аналізу ефективності використання власних фінансових ресурсів є:

• оцінка рівня ефективності використання власних фінансових ресурсів;
• визначення впливу факторів на зміну рівня ефективності використання власних фінансових ресурсів;
• виявлення внутрішньогосподарських резервів, підвищення ефективності використання власних фінансових ресурсів та інше.

Джерелами для аналізу ефективності використання власних фінансових ресурсів служать: виробничо-фінансовий план, бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та інші форми звітності, дані первинного і аналітичного бухгалтерського обліку, що деталізують окремі статті балансу. При аналізі також використовуються акти і довідки перевірок фінансового стану підприємства, проведених фінансовими органами, установами банків, органами контролю, представниками вищих організацій, інструктивні матеріали з фінансових питань.

Методи аналізу ефективності використання власних фінансових ресурсів вирізняються значною різноманітністю, але для них характерні наступні спільні риси: оцінка ефективності використання власних фінансових ресурсів з позиції зростання ефективності виробництва, визначення впливу окремих факторів на кінцеві результати діяльності. Класичними методами аналізу є спостереження, порівняння, деталізація, ланцюгові підстановки, кореляція, економіко-математичні методи аналізу.

В загальному випадку, незалежно від організаційно правових видів і форм власності функціонування підприємства залежить від його здатності приносити необхідний прибуток. В цілому, результативність діяльності будь-якого підприємства може оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників. Існує і використовується система показників ефективності діяльності підприємства, серед них показники ефективності використання власних фінансових ресурсів.

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання власних фінансових ресурсів в частині основних засобів слугують показники фондовіддачі (відношення виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості власних фінансових ресурсів в частині основних засобів), фондомісткості (обернений показник фондовіддачі), рентабельності (відношення прибутку до середньорічної вартості власних фінансових ресурсів в частині основних засобів).

В процесі аналізу вивчається динаміка перерахованих показників, виконання плану по їх рівню, проводяться міжгосподарські порівняння. З метою більш глибокого аналізу ефективності використання власних фінансових ресурсів в частині основних засобів показник фондовіддачі визначається по всіх основних фондах виробничого призначення, активній їх частині (машинам і обладнанню).

При розрахунку показників фондовіддачі вихідні дані приводять до спів ставного вигляду. Обсяг продукції потрібно скорегувати на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів – на їх переоцінку.

На зміну рівня фондовіддачі здійснюють вплив ряд факторів, які можна згрупувати наступним чином (Рис.1.1)

 

 

Факторами першого рівня, що впливають на фондовіддачу основних виробничих фондів, є : зміна частки активної частини фондів в загальній їх сумі (ПВ) зміна фондовіддачі активної частини фондів (ФВ) (1.1)

 

(1.1)

 

Фондовіддача ж активної частини фондів (технологічного обладнання) безпосередньо залежить від його структури, часу роботи, середньогодинного виробітку.

Для аналізу можна використовувати факторну модель (1.2)

 

(1.2)

 

Де К – коефіцієнт структури технологічного обладннання;

Т – час роботи обладнання;

СВ – середньогодинний виробіток;

ВФ – середньорічна вартість технологічного обладнання.

Для розрахунку впливу факторів можна використовувати прийоми як ланцюгових підстановок, так і абсолютних різниць.

Для розрахунку впливу факторів третього порядку на рівень фондовіддачі необхідно знати як змінився об’єм виробництва продукції у зв’язку з заміною обладнання, або його модернізацією. З цією метою потрібно порівняти випуск продукції на новому та старому обладнанні за період часу після його заміни і отриманий результат поділити на фактичну середньорічну вартість технологічного обладнання. (1.3)

 

DS-S (1.3)

 

де Ті – час роботи і-го обладнання з моменту введення до кінця звітного періоду;

СВн; СВс – відповідно виробіток продукції за одну машино-годину після заміни і до заміни і-го обладнання;

ВФф – фактична середньорічна вартість технологічного обланання.

Аналогічним чином визначається зміна обсягу виробництва продукції і фондовіддачі за рахунок впровадження заходів НТП по вдосконаленню технології і організації виробництва:

 

DS-S (1.4)

 

Зміна фондовіддачі за рахунок соціальних факторів (підвищення кваліфікації працівників, покращення умов праці і відпочинку, оздоровчі заходи та ін.) визначається сальдовим методом:

 

DDDD(1.5)

 

Вплив факторів третього порядку на рівень фондовіддачі основних виробничих фондів розраховується шляхом перемноження приросту фондовіддачі обладнання за рахунок і-го фактора на фактичну питому вагу активної частини фондів. Щоб дізнатися ж, як зміниться обсяг виробництва продукції, необхідно зміну фондовіддачі основних фондів за рахунок кожного фактора перемножити на фактичні середньорічні залишки основних виробничих фондів.

Для будь-якого підприємства, незалежно від форм власності, велике значення має оцінка фінансових результатів. Даний показник дуже важливий. Він дає наочну інформацію про діяльність підприємства, його рентабельність. Підприємству необхідно знати і оцінювати взаємозв'язок отриманого чистого прибутку зі змінами в структурі власних фінансових ресурсів.

Як відомо, власні фінансові ресурси, як частина капіталу підприємства знаходяться в постійному русі, переходячи з однієї стадії кругообігу в іншу. Чим швидше вони зроблять кругообіг, тим більше продукції отримає і реалізує підприємство за наявності одного і того ж обсягу фінансових ресурсів. Затримка руху коштів на будь-якій стадії призводить до уповільнення оборотності капіталу, потребує додаткового вкладення коштів і може зумовити значне погіршення фінансового стану підприємства.

Досягнутий в результаті прискорення оборотності ефект виражається в першу чергу в збільшенні випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів. Окрім того, за рахунок прискорення оборотності власних фінансових ресурсів відбувається збільшення обсягу прибутку, оскільки, як правило, до вихідної грошової форми вони повертаються з приростом. Якщо ж виробництво і реалізація продукції є збитковими, то прискорення оборотності коштів призведе до погіршення фінансових результатів. З викладеного випливає, що потрібно намагатися не лише прискорити рух власних фінансових ресурсів на всіх стадіях кругообігу, але й досягти максимальної їх віддачі, що виражається у збільшенні обсягу прибутку на одну гривню власних фінансових ресурсів. Це досягається раціональним і економним використанням всіх ресурсів, недопущенням їх перевитрат, втрат на всіх стадіях кругообігу. В результаті кошти повернуться до свого вихідного стану в більшому обсязі, тобто з прибутком.

Таким чином, ефективність використання власних фінансових ресурсів характеризується їх рентабельністю, як відношення суми прибутку до середньорічної вартості власних фінансових ресурсів. Для характеристики ж інтенсивності використання власних фінансових ресурсів розраховується коефіцієнт їх оборотності (відношення виручки від реалізації продукції, робіт та послуг до середньорічної вартості власних фінансових ресурсів).

Взаємозв'язок між показниками рентабельності власних фінансових ресурсів і їх оборотності виражається наступним чином:

 

 

 

Іншими словами, прибутковість власних фінансових ресурсів (ПВФР) дорівнює добутку рентабельності продаж (Р пр) та коефіцієнта оборотності власних фінансових ресурсів (К об):

 

´ (1.6)

 

Ці показники в іноземних країнах застосовуються в якості основних при оцінці фінансового стану та ділової активності підприємства.

Розрахунок впливу факторів на зміну рівня рентабельності можна здійснити методом абсолютних різниць.

Оскільки оборотність власних фінансових ресурсів тісно пов’язана з їх рентабельністю, а, отже, й ефективністю, і є одним з найважливіших показників, що характеризують інтенсивність використання засобів підприємства і його ділову активність, в процесі аналізу необхідно більш детально дослідити показники оборотності власних фінансових ресурсів і встановити на яких стадіях кругообігу відбулося уповільнення, або прискорення руху коштів.

Швидкість оборотності власних фінансових ресурсів характеризується такими показниками:

Коефіцієнтом оборотності (К об)

 

(1.7)

 

Тривалість одного обороту (Т об)

 

´(1.8)

 

де Д – кількість календарних днів в періоді, що аналізується.

Тривалість обороту власних фінансових ресурсів в різних галузях не однакова. В одних галузях вони обертаються швидше, в других – повільніше. Багато в чому це залежить від тривалості виробничого процесу та процесу обігу товарів. Час виробництва обумовлено технологічним процесом, технікою, організацією виробництва. Для його скорочення необхідно удосконалювати техніку, технологію і організацію виробництва, автоматизувати працю, поглиблювати кооперацію. Скорочення часу обігу досягається за рахунок прискорення відвантаження і перевезення товарів, документообігу, розрахунків і т.д.

Тривалість обороту власних фінансових ресурсів багато в чому залежить від їх органічної будови (співвідношення основних та оборотних засобів). Чим вища частка основних засобів в загальному їх обсязі, тим повільніше обертаються власні фінансові ресурси, і навпаки, при збільшенні питомої ваги оборотних засобів збільшується загальна оборотність власних фінансових ресурсів. Залежність загальної тривалості їх обороту можна виразити формулою (1.9):