Фінансове посередництво

До основних фінансових послуг, які надаються фінансовими посередниками на первинному ринку, належать залучення коштів у вигляді депозитів та надання позик, яке здійснюють комерційні банки на ринку позикового капіталу. Такими послугами вважають також андерайтинг, або допомогу емітентам в організації та проведенні емісій фінансових активів, що завершується розміщенням емітованих активів на ринку. Андерайтинг, як і багато інших фінансових послуг, у різних країнах здійснюють різні фінансові посередники. У більшості країн Західної Європи андерайтингом займаються комерційні банки, а в США — інвестиційні банківські фірми.

Специфіка фінансових послуг та механізм їх надання визначаються специфікою та ступенем розвитку фінансового ринку, а також регулюванням діяльності фінансових інститутів з боку держави. Яскравим прикладом впливу державного регулювання на діяльність фінансових інститутів є регулювання діяльності банків на ринку цінних паперів у різних країнах світу.

Розрізняють три основні системи такого регулювання, які дають принципово різні можливості банківським установам, щодо здійснення діяльності на ринку цінних паперів і поєднання традиційної банківської діяльності з діяльністю на фондовому ринку.

До першої системи належать такі країни, як Німеччина, Нідерланди, Швейцарія. Там функціонують універсальні банки, які повністю забезпечують набір банківських, страхових послуг та послуг, пов'язаних з цінними паперами. Банки також володіють значною часткою акцій промислових корпорацій.

Друга система — британська, яка поширена у Великій Британії, Канаді, Австралії. Комерційні банки цих країн можуть брати участь в андерайтингу, проте рідко надають страхові послуги. Державою обмежується також участь комерційних банків у формуванні акціонерного капіталу комерційних структур.

Третя система передбачає правове відокремлення комерційної банківської діяльності від сфери діяльності з цінними паперами. Така система існує в США та Японії. Однак японським банкам дозволено володіти значною часткою акцій промислових корпорацій, тоді як американським — не дозволено. В США обслуговування учасників фондового ринку комерційним банкам практично заборонено. Переважну більшість послуг на фондовому ринку надають інвестиційні банківські фірми та інші фінансові посередники.

Процес інвестування коштів на первинному та вторинному ринках дещо відрізняється. На первинному ринку це процес односторонній — направлений на збільшення обсягу коштів, інвестованих у різні галузі економіки. На вторинному ринку це процес двосторонній, оскільки інвестування коштів у певні цінні папери одним інвестором обов'язково пов'язано з вилученням коштів іншим інвестором.

На високорозвинених ефективних ринках фінансові посередники допомагають інвесторам у прийнятті зважених та оперативних рішень щодо інвестування коштів у фінансові активи і забезпечують реалізацію цих рішень. На таких ринках посередники забезпечують не тільки оперативне інвестування, а й оперативне вилучення коштів інвесторами, забезпечуючи тим самим ліквідність ринку. Саме фінансові посередники дають інвесторам змогу в будь-який час вилучити кошти і в разі потреби знову інвестувати їх на більш вигідних умовах.

При обслуговуванні учасників ринку одні фінансові посередники надають лише окремий вид послуг, який і визначає в цілому їх роль на ринку, а інші — широкий спектр фінансових послуг. До останніх належать комерційні банки, які крім основних банківських послуг щодо залучення коштів та розміщення їх на ринку кредитів, здійснюють велику кількість операцій від імені та за рахунок клієнтів як на ринку позикових капіталів, так і на фондовому і валютному ринках.

До спеціалізованих фінансових інститутів, які переважно займаються на ринку одним видом діяльності, належать страхові, інвестиційні компанії, брокерські фірми та ін. Так, інвестиційні компанії здійснюють діяльність по спільному інвестуванню коштів інвесторів у диверсифікований портфель цінних паперів. Страхові компанії, укладаючи угоди страхування, приймають на себе певні ризики власників полісів, а залучені кошти інвестують в пайові та боргові цінні папери.

Останнім часом у зв'язку з послабленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами учасників ринку в якісних і різноманітних послугах фінансове посередництво набуває більш універсальних форм. Переважна більшість фінансових посередників, що діють на розвинених фінансових ринках, надають своїм клієнтам широкий спектр фінансових послуг.

 

3.2 Актуальні проблеми розвитку  посередництва та напрями їх  подолання на фінансовому ринку  України

 

Наявність ринкової економіки в державі передбачає існування діючого ринку, який дозволяє забезпечити потреби суспільства та сприяє якісному розвитку економіки, а отже і держави в цілому. Економічні відносини між учасниками ринку відбуваються через фінансових посередників, завдяки яким вирішуються проблеми функціонування фінансового ринку.

У сучасних умовах розвитку економіки можна уже впевнено визначити, що ступінь розвитку ринку фінансових послуг характеризується кількістю фінансових посередників і їх різноманітністю, а також асортиментом фінансових послуг, які вони надають.

В Україні до фінансових посередників можна зарахувати майже всі фінансові інститути, що діють на фінансовому ринку держави. Банківські установи та страхові компанії зазвичай вважаються найбільш розвинутими. Інші перебувають на етапі становлення, що обумовлено історичними передумовами, характером та рівнем економічного розвитку країни.

В сучасних умовах актуальними стають завдання пошуку нових рішень, які б сприяли розвитку якісних перетворень грошового ринку. Складовими інституційного забезпечення грошового ринку є сектори прямого та опосередкованого фінансування.

Для ефективного функціонування грошового ринку важливим є забезпечення виконання на належному рівні своїх повноважень інститутами сектору опосередкованого фінансування, − банками та небанківськими фінансово-кредитними установами.

Ключова роль банків у фінансовому посередництві є характерною для України. Тому що банки мають різні можливості пропонувати грошові кошти на ринку, а у небанківських установ така здатність відсутня. Небанківські фінансові установи спеціалізуються тільки на окремих видах фінансових операцій, а на ринку фінансових послуг займають невеликі ніші тому у фінансовому посередництві їм належить другорядна роль.

Банки, як фінансові посередники, на ринку фінансових послуг реалізують переважно дві функції:

1) емісійну – притаманна виключно банкам і полягає в емісії та спрямуванні в грошовий оборот додаткових платіжних засобів;

2) трансформаційну – полягає  у перетворенні грошових потоків  з одними якісними характеристиками  на грошові потоки з іншими, що сприяє прискоренню обороту  капіталу та підвищенню його  ефективності.

Але роль посередництва на сучасних ринках фінансових послуг визначається і такими функціями фінансових посередників, як консолідація ризиків, акумуляція коштів населення, забезпечення розвитку фінансового ринку та його інфраструктури, надання інформаційних і консультаційних послуг, забезпеченням ліквідності ринку тощо. Фінансові посередники шляхом проведення депозитних операцій, випуску своїх фінансових активів та розміщення їх на ринку позичальників акумулюють грошові кошти для подальшого вкладення в розвиток економіки. Ступінь реалізації цієї функції залежить від наявності на ринку привабливих фінансових інструментів і довіри до них з боку заощадників.

За останні роки значно збільшується кількість лізингових та факторингових компаній. Але все ж їх діяльність стримується рядом проблем. Що стосується лізингових компаній, то можна виділити такі проблеми: нерозвинена інфраструктура ринку лізингу; недостатньо дієва та малоефективна система державного регулювання та розбіжності між вітчизняним законодавством і нормами міжнародного лізингового права; відсутність податкових пільг та ефективного механізму прискореної амортизації обладнання, отриманого в лізинг та інше.

Для вирішення проблем лізингових послуг в Україні потрібно, щоб політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу була спрямована на:

1) дотримання учасниками лізингу  вимог законодавства;

2) забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;

3) забезпечення рівних можливостей  для доступу до ринку лізингових  послуг;

4) забезпечення прозорості та  відкритості ринку лізингу.

До чинників, які стримують розвиток факторингу в Україні, належать: відсутність спеціального законодавчого забезпечення; недостатня довіра підприємців до функціонування факторингу; здійснення банками факторингових послуг лише як операції з фінансування, без додаткових послуг; відсутність державного контролю за якістю факторингових послуг; великий відсоток переуступлення боргу.

З метою розвитку ринку факторингу пропонується: створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній; впровадити більш лояльну відсоткову політику викупу заборгованостей; забезпечити стабільну законодавчу базу стосовно здійснення факторингових операцій.

Упродовж останніх років спостерігалося підвищення темпів зростання страхового бізнесу в Україні, чому сприяли певні законодавчі зміни. Проте у вітчизняній сфері страхових послуг серйозною проблемою залишається дефіцит ліквідних фінансових інструментів, спрямованих на реалізацію ефективного інвестування страхових резервів. Крім того, відкритим питанням залишається гарантування довгострокових зобов’язань стосовно страхування життя.

Недержавні пенсійні фонди (далі НПФ) також відіграють надзвичайно важливу роль у забезпеченні гідного рівня життя громадян після виходу на пенсію і забезпечують економічний розвиток країни, оскільки сформовані фонди за рахунок внесків вкладників є стабільним джерелом інвестицій.

Головними проблемами розвитку НПФ є:

1. Низький рівень довіри населення  до нового фінансового ринку  як споживача його послуг.

2. Неефективна діяльність фінансового ринку. Досить складною і проблематичною залишається процедура доступу недержавних пенсійних фондів до зовнішніх фінансових ринків, тобто до іноземних інвесторів. Про що свідчить факт, що у інвестиційних портфелях недержавних пенсійних фондів практично відсутні іноземні цінні папери.

3. Недостатній рівень державної  підтримки в сфері пропаганди  НПФ. Населення здебільшого є  непоінформованим про концепцію  пенсійної реформи в Україні  та значення у ній системи  недержавного пенсійного забезпечення, що гальмує подальший її розвиток.

Тому, на основі результатів аналізу, пропонуються такі напрямки вдосконалення системи НПФ:

– розроблення комплексних заходів для забезпечення належного рівня державної підтримки розвитку пенсійної системи України загалом, а також сфери недержавного пенсійного забезпечення;

– розроблення моделі контролю за діяльністю НПФ, яка дасть змогу дати реальну оцінку рівня розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні;

– опрацювання недоліків системи оподаткування діяльності НПФ;

– інформування громадян про розвиток НПЗ, діяльність НПФ та спектр послуг, які вони надають, а також перспективи їх розвитку.

На нашу думку, ринок фінансових послуг є інфраструктурою, яка вимагає комплексного підходу до вирішення своїх проблем. Тож, проаналізувавши становище фінансового посередництва в Україні, можна зробити висновок щодо загальних проблем, які притаманні усім фінансовим посередникам:

1) недовіра до їх діяльності фізичних та юридичних осіб;

2) відсутність належної інформації про розвиток фінансових посередників;

3) неефективний державний контроль за діяльністю фінансових посередників;

4) нестабільність економіки та фінансового ринку, через що позичальники та кредитори зменшують свою активність та не здійснюють інвестиційну діяльність у тих обсягах, які могли б сприяти прискореному розвитку як фінансових відносин, так і фінансового посередництва та ін.

Для національної економіки найбільш складною залишається проблема недовіри населення до діяльності фінансових посередників, що не дозволяє у повній мірі використовувати заощаджувані фізичними особами кошти для розвитку національного господарства.

Отже, в Україні інститут фінансового посередництва знаходиться на стадії становлення та розвитку. Подолання проблем в діяльності фінансових установ, що здійснюють посередницьку діяльність і прискорення їх розвитку буде сприяти більш повному задоволенню потреб у додаткових фінансових ресурсах, забезпеченню ефективної трансформації капіталу та реалізації широкого переліку якісних фінансових послуг. У зв’язку з посиленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами учасників  ринку в якісних і різноманітних послугах сучасне фінансове посередництво набуває універсальних форм.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

За peзультатами викoнанoї курсoвoї poбoти можна зpoбити виснoвoк, що розвиток фінансового ринку передбачає як необхідну умову наявність фінансових посередників. Тому що завдяки їм вирішуються проблеми функціонування фінансового ринку, де відбуваються процеси акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових  ресурсів.