Фінансування оборотних активів підприємств

  Аналіз охоплює період з 1996 р. по кінець 1999 р., а також   детально аналізується ситуація за 1998 р. і 1999 р.,  і базується на використанні різних форм звітності.

Дані  аналізу структури оборотних  активів НГЧ-2 за 1998 р. свідчать, що запаси і затрати в основному –  на 88,6% сформовані за рахунок виробничих запасів, хоча на кінець року їх питома вага зменшується, але не суттєво – на 1, 2 відсоткових пунктів.(див. Ф№1 за 1998 р.) Це обумовлено специфікою діяльності підприємства НГЧ-2, оскільки основу його діяльності становить виконання різного роду ремонтних робіт і послуг щодо експлуатації житлових будівель, господарських споруд. Найбільшу питому вагу  в складі запасів займають товари – 0,1 %, які переважно представлені будівельними матеріалами, що також зумовлено специфікою діяльності підприємства. Взагалі запаси і затрати в структурі поточних активів НГЧ-2 на початок 1998 р. займають незначну питому вагу: 14,47% в той час, як дебіторська заборгованість складає 3592,9 тис. грн.., тобто 79,98% (див. Ф№1 за 1998 р.), що свідчать про негативний аспект операційної діяльності підприємства, що пов’язано з несвоєчасною сплатою за опалення ( на балансі підприємства знаходиться котельна, яка постачає теплову енергію споживачам) переважно бюджетними установами, за комунальні послуги, несвоєчасними розрахунками по квартирній платі, за матеріали, надані підприємством по підрядним договорам  іншим будівельно-ремонтним організаціям, фірмам, приватним та малим підприємствам, а також  з великою питомою вагою простроченої дебіторської заборгованості в загальному її підсумку – 50,6% - на кінець 1998 р. До кінця року ситуація свідчить про подальший розвиток негативної тенденції оскільки питома вага дебіторської заборгованості  в складі поточних активів збільшилась на 4,82 відсоткових пункти і склала відповідно 84.8%, в той час, як питома вага запасів і затрат зменшилася на 7,55 відсоткових пункти і склала 6,92% (див. Ф№1 за 1998 р.). Цей факт свідчить про те, що криза взаєморозрахунків загострилася на підприємстві в кінці 1998 р. порівняно з ситуацією на початок року, на що переважно вплинуло загострення ситуації на ринку палива. В зв’язку з чим відбулося зростання тарифів за опалення, а також недостатність коштів для розрахунку за комунальні послуги та опалення у бюджетних установ та накопичення прострочених боргів інших підприємств. Також, аналіз структури дебіторської заборгованості показав, що вона в 1998 р. була сформована переважно за рахунок товарів, не сплачених в строк – 22,7% на кінець року, а також за рахунок оплати дебіторами – 40,4% (див. Ф№1 за 1998 р.)на кінець року. Але існує деякий позитивний момент – що стосується зменшення в складі дебіторської заборгованості суми розрахунків за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк, хоча в абсолютному значенні цей показник становив лише 670,7 тис.грн.. порівняно з тим, що загальна сума дебіторської заборгованості зросла на 2063,7 тис. грн.. на кінець 1998 р., і відповідно темп її росту склав 154%. Це відбулося переважно за рахунок значного збільшення (на 1746%) (див. Ф№1 за 1998 р.) в її складі суми заборгованості по розрахунках за товари, роботи і послуги інших підприємств НГЧ-2.

Аналіз  структури майна підприємства НГЧ-2 за 1998 р. засвідчив той факт, що і  на початок і на кінець року підприємство зберігало притаманну для сектора, в якому працює, структура майна, а саме: 90%¸10%. Така висока питома вага в майні підприємства необоротних активів пов’язана із специфікою його побудови й функціонування, оскільки на балансі у нього знаходиться житловий фонд Криворізького відділення залізної дороги, а також багато господарських споруд, а також будівлі шкіл, дитячих садків, лікарень, тощо, що й зумовлює таку структуру майна. Але на кінець року спостерігається  зменшення питомої ваги необоротних активів в структурі майна підприємства на 2% пункти, хоча вони і зросли в абсолютному значенні, що відбулося за рахунок зростання на 2% пункти  поточних активів, які на кінець року займали в майні НГЧ-2 7%, переважно за рахунок дебіторської заборгованості питома вага якої в майні зросла на 2% пункти.

Таким чином, можна відмітити, що оборотні активи на підприємстві зросли на 1852,5 тис.грн.. і переважно за рахунок  дебіторської заборгованості в частині  розрахунків з товари, роботи і  послуги, строк сплати яких не настав, темп росту величини яких відповідно склав 1846% (див. Ф№1 за 1998 р.). В той час як величина товарно-матеріальних цінностей зменшилась на 211,2 тис.грн. (див. Ф№1 за 1998 р.), що свідчить про зростання розрахунково-платіжних відносин за споживачами послуг та робіт, що виконуються підприємством переважно з-за того, що піднялися тарифи оплати за опалення та квартплату, низької платоспроможності споживачів, що фінансуються з бюджету.

2.2. Оцінка джерел фінансування оборотних  активів.

Аналіз  структури джерел фінансування активів  НГЧ-2 з 1998 р. показав, що в структурі власного капіталу підприємства найбільшу питому вагу займає величина статутного фонду: на початок року 109%, на кінець – 119% (див. Ф№1 за 1998 р.). Така пропорція склалась завдяки коригуванню величини розміру власного капіталу на величину збитків – як минулих років, так і звітного, а також дана величина питомої ваги статутного фонду в складі власного капіталу зумовлена формою власності і специфікою діяльності підприємства, оскільки усі основні засоби, які знаходяться на балансі підприємства обліковуються в бухгалтерському обліку по дебету 01 і кредиту 85 рахунків, отже власно статутний фонд це і є  вартість основних фондів підприємства. Також дані аналізу, що у підприємства досить висока питома вага збитків: минулих років – 9,43% на початок року й 9,8% - на кінець року, а також підприємство отримало збитки за 1998 р. і їх питома вага склала 9,67% - в загальній масі капіталу, фондів і резервів, у зв’язку з тим, що підприємство отримало збитки в 1998 р. і мало перевитрати коштів(див. Ф№1 за 1998 р.). Також, як видно з балансу НГЧ-2 в складі джерел фінансування активів підприємства відсутні довгострокові кредити, та короткострокові кредити банків відсутні, а залучені кошти сформовані за рахунок кредиторської заборгованості: 99,97% на початок року й 99,94% - на кінець 1998 р(див. Ф№1 за 1998 р.). Причому, слід відмітити, що кредиторська заборгованість по розрахункам по централізованих фондах і резервах, розрахунків з оплати обладнання, які в формі №1 відбиваються по статті ”Розрахунки з дочірніми підприємствами”: їх питома вага на початок року в складі кредиторської заборгованості дорівнює 82,96%, а на кінець року цей показник зріс на 0,45% пункти.

Аналіз  структури джерел фінансування майна  НГЧ-2 свідчить, що на початок 1998 р. підприємство має раціональне співвідношення власних джерел і запозичених коштів: 86,4% й 13,6% (див. Ф№1 за 1998 р.), але в порівнянні зі структурою майна підприємства ця структура досить таки неврівноважена й взагалі небезпечна з точки зору платоспроможності й ліквідності підприємства. Так, на початок року розраховуючи поточну ліквідність за наступною формулою:

               ПА

                                           К_Л(п) = ----------,    (3.1)                             ПП

де К_Л(п) - коефіцієнт поточної ліквідності;

ПА - поточні активи;

Пп - поточні пасиви.

Отримуємо, К_Л(п) = 0,38. Таке значення значно менше мінімальних нормативних значень даного показника – [1¸2] і свідчить, що підприємство не спроможне розрахуватися по своїм найбільш строковим зобов’язанням за рахунок найбільш ліквідних активів, а отже підприємство є неліквідним (коефіцієнт абсолютної й критичної ліквідності також значно будуть менше мінімальних нормативних значень оскільки величина грошових коштів в сумі з дебіторською заборгованістю практично в чотири рази менше суми поточних пасивів).

На кінець 1998 р.  ситуація щодо складу  джерел фінансування майна ще більш загострюється, оскільки доля власного капіталу зменшується  в структурі джерел фінансування на 8,8% пункти, хоча в його складі зростає й розмір статутного фонду: на 1,7% й додаткового капіталу: на 1,6%;  а питома вага запозичених коштів зросла на 8,8% пункти - більшою частиною розрахунок збільшення питомої ваги кредиторської заборгованості (на 8,82 відсоткових пункти) (див. Ф№1 за 1998 р.). Причиною даної ситуації стали: зростання збитків підприємства, тобто їх загальної маси, за рахунок отриманого в 1998 р. значного збитку в розмірі 6693,9 тис.грн. (див. Ф№1 за 1998 р.) переважно за рахунок перевитрат коштів (перевитрати на формування Фондів економічного стимулювання, а саме: створення за рахунок прибутку фонду соціального розвитку; коштів, спрямованих на заходи, що мають характер капітального ремонту, суми премій й винагород; кошти видані у порядку подання одноразової допомоги працівникам; на придбання путівок до будинків відпочинку; санаторіїв. Отже, на кінець 1998 р. загальна структура джерел фінансування майна підприємства характеризувалась показниками 77,6% власного капіталу і 22,4%  запозичених коштів, причому останні на 99,94% були сформовані за рахунок кредиторської заборгованості, в той час, як структура майна підприємства була слідуючою: 93% необоротних активів, тобто основних фондів і 7% оборотних активів (див. Ф№1 за 1998 р.). Це призвело до подальшого  зниження поточної  ліквідності (формула 3.1, склав 0,31, що свідчить про подальше зростання ризику ліквідності підприємства, внаслідок майже чотирьохкратного перевищення величина поточних пасивів над поточними активами за рахунок значного темпу росту перших: 171% переважно за рахунок нестачі коштів у підприємства для розрахунків з централізованими внутрівідомчими (по “Укрзалізниці”) фондами і резервами, а також оплати обладнання, яке передається підприємству на основі внутрівідомчих розпоряджень, оскільки особливості побудови структури підпорядкування і в яку входить НГЧ-2 пов’язані з тим, що підприємство самостійно не формує свої запаси, в відбувається це через виділення у розпорядження підприємства вищестоящою внутрівідомчою одиницею передбаченого обсягу товарно-матеріальних цінностей та обладнання.

Отримані дані аналізу структури джерел фінансування майна підприємства, а також їх порівняльний аналіз із структурою майна  підприємства дають підстави зробити  остаточний висновок щодо політики підприємства і фінансування оборотних активів. Але для кінцевого висновку необхідно розрахувати суму власного оборотного капіталу підприємства (формула 11) ПА – ПП:

• на початок 1998 р. цей показник склав -7448 тис.грн.. (4492,4 тис. Грн.. – 11940,4 тис.грн..);
• на кінець 1998 цей показник склав –14118,2 тис.грн.. (6344,9 тис.грн.. – 20463,1 тис. грн.. ).

Отже, підприємство має від’ємні значення показника власного оборотного капіталу ще й досить суттєве, тобто взагалі  не фінансує за рахунок власного капіталу валові поточні активи, а формує їх за рахунок джерел у вигляді запозичених коштів ( переважно за рахунок кредиторської заборгованості). Це також свідчить про те, що підприємство було неплатоспроможним в 1998 р. оскільки не змогло б розрахуватись по своїм поточним зобов’язанням, навіть, якщо б реалізувало свої запаси і отримало всю суму дебіторської заборгованості. До того ж, за рахунок власного капіталу підприємство не покриває всю величину необоротних активів, а лише:

• на початок 1998 р. 91,07% (75992, 7 тис.грн./83440,7 тис.грн.;
• на кінець 1998 р. – на 83,36% (70756,9 тис.грн../84875,1 тис.грн..).

Отже  НГЧ-2 в 1998 р. фінансує за рахунок кредиторської  заборгованості всю суму оборотних  активів, тобто як системну, так і  змінну (сезонну) їх компоненти, а також  частину в необоротних активів.

Таким чином бачимо,  що підприємство вибрало  в 1998 р. агресивний метод фінансування оборотних активів, до того ж високі ступені агресивності, тобто коли вся їх системна частина фінансується короткостроковою заборгованістю, а також вся змінна або сезонна потреба в оборотних активах фінансується з цього джерела.  Подальший аналіз структури та динаміки оборотних активів НГЧ-2 та джерел фінансування потреби в них, а також структури в цілому майна підприємства та джерел його фінансування за 1999 р. виявив, що переважно зберігаються ті ж тенденції в діяльності підприємства, що спостерігалися й в 1998 р. Так, бачимо в структурі оборотних активів зменшується питома вага запасів і затрат: 5,5% на кінець року, порівняно з 7% на початок року – переважно за рахунок зниження виробничих запасів: на 5 відсоткових пункти – в структурі загальної величини запасів і затрат, що свідчить про відсутність поповнення матеріальної складової оборотних активів на підприємстві, поступове їх вичерпання, що загрожує при збереженню тенденції уповільненням та звужуванням діяльності підприємства, оскільки можливо, що їх величина впритул наблизиться до того мінімального значення їх загального обсягу, який взагалі необхідний для здійснення операційної діяльності, що унеможливить нарощування темпів господарської діяльності підприємства. Натомість підприємство провело серйозну роботу, направлену на зниження дебіторської заборгованості, а саме:  були направлені розрахунки по боржникам в Криворізьку транспортну прокуратуру з метою пред’явлення позовів в суд; проводилася робота по взаємо обліку з райфінвідділами, тощо, це дозволило знизити суму дебіторської заборгованості на 1400,9 тис.грн., хоча практично не вдалось зменшити в її складі прострочену – порівняно з 1998 р.

Проте, не зважаючи на зменшення в абсолютному  значенні загальної маси оборотних  активів на кінець року на 1257,2 тис.грн.. питома вага в їх структурі майна підприємства досить вагомо зросла на кінець 1999 р. і склала 10.4%, в той час, як питома вага необоротних активів зменшилась на 3.4 відсоткових пункти порівняно з початком року і склала 89,6%. Це сталося у зв’язку із значним зменшенням основних засобів підприємства: на 40916 тис.грн.. за рахунок того, що відбулася передача певної частини житлового фонду та господарчих споруд, які знаходились на балансі підприємства в підпорядкування комунальному господарству міста на основі внутрівідомчих розпоряджень та положень, а також програми передачі житла у відомче розпорядження міських комунальних служб.  В зв’язку з цим відбулися значні зміни в структурі джерел фінансування. Так, розмір власного зменшився на 55849,6 тис.грн.., і переважно, більшою мірою за рахунок зменшення статутного фонду на 15 тис.грн.., що пов’язане з особливостями його формування на підприємствах держаної форми власності – як вже  зазначалося раніше, а також у зв’язку з тим, що підприємство отримало значний збиток в 1999 році:14936 тис.грн.., питома вага якого в сумі власного капіталу склала 69,13% (див. Ф№2). Також аналіз даних бухгалтерської звітності за 1999 р. виявив, на підприємстві зберігається негативна тенденція зростання кредиторської заборгованості, темп росту якої склав 199,5% (див баланс). Це відбулося із-за зростання значними темпами в її складі товарної складової а також заборгованості по внутрівідомчим розрахункам: 210% і 216% відповідно, у зв’язку з чим збільшилась питома вага цих компонентів в загальній сумі кредиторської заборгованості: на 0,55 відсоткових  пункти – по розрахункам за товари, роботи і послуги. Строк сплати яких не настав, і на 6,27 відсоткових пункти – по статі “Розрахунки з дочірніми підприємствами”. До того ж, підприємство починає накопичувати борги, оскільки зростає в складі кредиторської заборгованості прострочена її частка. Така ситуація пов’язана із значним збільшенням кредиторської заборгованості була спричинена тим, що передача житлового фонду підприємства відбулася в кінці року і підприємство здійснивши лише документарну передачу не встигло завершити  передачу тих об’єктів зі свого балансу, які знаходились в поточному , капітальному і експлуатаційному ремонті.

Також слід відмітити, що як в 1998 р. підприємство не залучило ні довгострокові кредити банків, ні короткострокові кредити і позички, а всі запозичені кошти складаються з кредиторської заборгованості. Отже, як свідчать результати аналізу структури майна НГЧ-2 і джерел його фінансування у підприємства на кінець аналізованого періоду склалася загрозлива  ситуація в плані ризику ліквідності й кредитного ризику. Це підтверджує й значення коефіцієнту поточної ліквідності (формула 3.1), яке на кінець склало величину в 0, 185, що говорить про те, що підприємство як і в 1998 р. продовжувало залишатись  неспроможним розрахуватися по своїм  терміновим зобов’язанням і навіть загострило своє положення в цьому плані. Оцінюючи кредитний ризик підприємства треба розрахувати значення коефіцієнту лівериджу, застосувавши наступну формулу: