Фінансування оборотних активів підприємств

Розділ 3. Ефективність фінансування оборотних активів.

 

3.1. Моделювання оптимальної структури  оборотних активів. 

Результати  проведеного аналізу практичного матеріалу діяльності підприємства НГЧ-2 і вивчення його політики фінансування оборотних активів через дослідження структури майна підприємства та джерел його фінансування, та розрахунок показників платоспроможності і показника поточної ліквідності, що для забезпечення більш раціональної і менш ризикованої структури джерел фінансування оборотних активів підприємства, яка б спряла оптимізації обраного підприємством методу фінансування оборотних активів необхідно вирішити ряд завдань, серед яких головними є:

1. збільшення частини власного капіталу в загальному обсязі всіх джерел  фінансування оборотних активів підприємства;
2.   зменшення питомої ваги в структурі джерел фінансування залучених коштів.

Вирішити  поставлені вище завдання можливо за допомогою використання наступних економіко – математичних формул:

Оборотність ДЗ

, [3.1]

Оборотність КЗ

, [3.2]

Коефіцієнт  маневреності

, [3.3]

Де  ВК – власні кошти,

ДК  – довгострокові кредити

ДП  – довгострокові позики

ПА  – позаоборотні активи

 

Коефіцієнт  концентрації власного капіталу

, [3.4]

 

Коефіцієнт  швидкої ліквідності

, [3.5]

 

Коефіцієнт  автономії

, [3.6]

 

Коефіцієнт  співвідношення позикових та власних коштів

, [3.7]

Коефіцієнт  поточної заборгованості

, [3.8]

 

 

Виходячи  із зазначених задач слід вважати  за доцільне запропонувати підприємству наступні рекомендації щодо поліпшення стану справ в сфері фінансування оборотних активів:

1. зменшити отримані в 1999 році збитки за рахунок впровадження комплексу заходів, які б сприяли значенню обсягів матеріальних витрат, пов’язаних з виконанням ремонтних робіт з одночасним зменшенням витрат по статтям “Інші витрати”, а також інші позареалізаційні  доходи і витрати, що дозволить підприємству значно знизити балансові збитки, або ж навіть досягти нульового їх значення і в кінцевому підсумку збільшити розмір власного капіталу;
2. вжити заходів щодо скорочення перевитрат коштів на інші цілі і, зокрема. Знизити витрати коштів по статті “Перевитрати фондів економічного стимулюванні”;
3. скоротити суму кредиторської заборгованості за рахунок коштів, отриманих від часткової реалізації запасів товарно-матеріальних цінностей, або ж за рахунок коштів, що надійдуть в погашення дебіторської заборгованості.

Так, стосовно першої рекомендації, цілком реально може скоротити матеріальні  затрати (по рядку 300 Розділ ІІІ (див  ф№2)) на 8,709%, тобто 310,26 тис.грн.. за рахунок  скорочення в загальній кількості виконуваних ремонтних робіт частки капітальних ремонтів, які є найбільш коштовними за рахунок великої матеріало-  і трудомісткості. Разом з тим, за рахунок скорочення витрат, пов’язаних з управлінням господарською діяльністю, витрат коштів на відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних робіт. Транспортних, страхових витрат; збитків, що сталися внаслідок технічного браку; збитків, завданих працівникам, у зв’язку із ушкодженням здоров’я  отриманого при виконанні ними службових обов’язків за рахунок покращення умов праці, підвищення безпеки праці, удосконалення технічного процесу, підприємство може скоротити на 24.1% , тобто 445,7 тис.грн.. витрати по статті “Інші витрати” (код рядка 340 Розділу ІІІ. Таке скорочення витрати по двом статтям затрат на виробництво в загальній сумі 755,96 тис.грн.. (310,26 тис.грн.. + 445,7 тис.грн..) дозволить підприємству скоротити сумарні затрати на виконання робіт, здійснення послуг на 10% і отримати їх в розмірі 6803,64 тис.грн.. (по рядку 040 Розділу І . Таким чином, підприємство натомість збитків від реалізації отримає прибуток в розмірі 529,76 тис.грн.. (7396,4 тис.грн.. – 6803,64 тис.грн..). Але цього доходу від реалізації навіть з врахуванням доходів, отриманих підприємством по статтям: “Інші операційні доходи”; “Інші позареалізаційні доходи”, недостатньо для отриманих ним позареалізаційних збитків в сумі 989,6 тис.грн.. Такі значні по реалізаційні збитки зумовлені тим,  що підприємство утримує на балансі значну кількість будівель і споруд, які за технічним станом е придатні для експлуатації (будівлі приміщень вокзалів, залізничної станції в невеликих населених пунктах). Заходи щодо їх демонтажу, або ж на віття, зняття їх з балансового утримання підприємства дозволило б скоротити ці витрати приблизна на 27,25%, тобто на 269,64 тис.грн.. Таким чином отримаємо, що загальні прибутки підприємства складуть: 592,76 тис.грн.. + 126.4 тис.грн.. (рядок 060 Розділ І)+ 0,8 тис.грн.. (рядок 085 Розділ І) = 719,96 тис.грн..; а збиток складе з врахуванням можливого зниження позареалізаційних витрат підприємства 719,96 тис.грн.. (989,6 тис.грн.. – 269,64 тис.грн..). Таким чином,  збитки складуть нульове значення, тобто підприємство отримає нульовий балансовий прибуток.

Разом з тим, реалізуючи рекомендацію  підприємство повинно знижувати значні перевитрати коштів, які підприємство здійснило при формування доходів економічного стимулювання в 1999 р.. Так, за рахунок скорочення виділення коштів на заходи, що мають характер капітального ремонту завдяки скороченню обсягів робіт по здійсненню даного виду ремонтів і переорієнтації переважно на поточний і експлуатаційний ремонт, спрямування коштів на формування фонду соціального розвитку, у зв’язку з тим, що більшість об’єктів соціально-культурної сфери було передано у розпорядження комунального господарства міста, підприємство спроможне знизити ці перевитрати на 12432,6 тис.грн.., тобто на 90% і отримати їх в сумі 1381,4 тис.грн.. Враховуючи ефект, отриманий від реалізації заходів щодо втілення першої рекомендації, а також можливий ефект від скорочення перевитрат коштів по фондам економічного стимулювання, підприємство збільшить суму власного капіталу (враховується підсумкова величина Розділу І пасиву балансу” на 62.75% ([(43142,7 тис.грн.. + 337,8 тис.грн.. + 21,2 тис.грн.. – 6964.5 тис.грн.. – 1381,4 тис.грн..) – 21601,2]/21601,2 тис.грн.. ] 100%) . Це дозволить збільшити в структурі джерел фінансування майна підприємства  частку власного капіталу (із врахування збільшення підсумку балансу) на 12 відсоткових пунктів, порівняно із величиною на кінець 1999 р. , що складе 56%, або 35155,8 тис.грн.. Це дозволить профінансувати за рахунок власного капіталу практично 80% необоротних активів порівняно з 49,17% (21601,2 тис.грн.. / 43959,1 тис.грн..) згідно даних  – при збереженні такої структури джерел фінансування, яка була на кінець 1999 р. Таке зростання частки власного капіталу в структурі джерел фінансування також дозволить підприємству кредитний ризик. Так, величина коефіцієнту лівериджу (формула 3.2) змінитися при реалізації заходів по втіленню зазначених рекомендацій з 1.27, як на кінець 1999 р. до 0Ю78, що свідчить про те, що підприємство повністю зможе покрити свої короткострокові зобов’язання за рахунок власного капіталу, значно знизити свій кредитний ризик (практично на 38,6%).

 

 

3.2. Оптимізація обсягу поточного  фінансування оборотних активів 

 

Третя запропонована рекомендація за змістом  є рекомендацією щодо оптимізації  обсягу поточного фінансування оборотних  активів

З метою практичного втілення цієї рекомендації підприємству необхідно розробити і реалізувати комплекс заходів щодо управління дебіторською заборгованістю для забезпечення найшвидшого перетворення її в грошові кошти. Ці заходи повинні включати:

• визначення строку прострочених залишків на рахунках дебіторів в порівняння з нормами по галузі;
• перегляд граничної суми кредиту. Виходячи з наявного фінансового положення клієнта;
• отримання, при необхідності, застави;
• стягнення через відповідні судово-виконавчі органи в примусовому порядку суми дебіторської заборгованості;
• при виконанні великого обсягу ремонтних робіт негайно виставляти рахунки замовникам;
• використання циклічності рахунків для підтримання одноманітності операцій.

Але, найбільш ефективно за ситуації, що склалася на підприємстві із розрахунками з дебіторами вжити такий спосіб перетворення дебіторської заборгованості в грошові кошти як продаж цієї заборгованості факторинговій компанії. Але, навіть враховуючи, що підприємству вдасться отримати від факторингової компанії 100% суми дебіторської заборгованості і використати всі отримані від цього кошти на покриття короткострокових зобов’язань , тобто сплату кредиторської заборгованості, воно не в змозі буде повністю розрахуватися по своїм короткостроковим боргам, оскільки сума останніх    майже в сім разів перевищує суму дебіторської заборгованості (27429,2 тис.грн.. /3971,6 тис.грн.. ). Це також не дозволить позбутися від’ємного значення показника власного оборотного капіталу, оскільки відбудеться лише пропорційне скорочення поточних активів та поточних пасивів на суму коштів, отриманих від реалізації дебіторської заборгованості по факторинговій угоді, і в результаті значення цього показника залишиться на рівні кінця 1999 р. Але така операція дозволить поліпшити структуру джерел фінансування на підприємстві і коротити частку залучених коштів в їх загальній сумі до 40% порівняно з 56% на кінець 1999 р. ( при цьому враховується , що доля власного капіталу вже збільшена завдяки реалізації перших двох рекомендацій). Це підтверджують наступні розрахунки:

1. при отриманні при факторингу 100% суми дебіторської заборгованості сума поточних пасивів залишиться незміною за рахунок того, що кошти надійдуть на розрахунковий рахунок, а дебіторська заборгованість пропорційно зменшиться : грошові кошти = 2.6 тис.грн.. + 3971,6 тис.грн..;
2. відповідна сума йде на погашення кредиторської заборгованості розмір якої склав на кінець 1999 р. 27438,2 тис.грн.. . Завдяки цьому кредиторська заборгованість знижується і стає рівною 23455 тис.грн.. (27438,2 тис.грн.. – 3974,2 тис.грн..);
3. враховуючи, що розмір власного капіталу вже вдалось збільшити і він дорівнює, як було розраховано раніше 35155,8 тис.грн.. загальний обсяг усіх джерел фінансування складає 58610,8 тис.грн.. (35155,8 тис.грн.. +23455 тис.грн..) – оскільки не планується залучення на довгострокових ні короткострокових банківських  кредитів;
4. питома вага кредиторської заборгованості в загальному обсязі джерел фінансування на підприємстві складе 40% ([23455 тис.грн./58610,8 тис.грн.]100%). Але для суттєвого покращення стану справ на підприємстві для отримання можливості переорієнтації політики фінансування оборотних активів підприємства на менш агресивну, або ж, навіть на поліровану стратегію фінансування, коли за рахунок короткострокових залучених коштів фінансується лише змінна складова оборотних активів, представлена сезонними потребами в цих активах, йому необхідно значно розширити діяльність, що дозволило б наростати запаси товарно-матеріальних цінностей, збільшити обсяги грошових коштів у розпорядження підприємства. Можливо це лише тільки за умов залучення підприємством довгострокових кредитів і забезпечення налагодженої діяльності розрахунок вдосконалень технологічного процесу, проведення ефективної політики постачання, яка б була спрямована на пошук і придбання, більш дешевих але якісних будівельних матеріалів, різного роду комплектуючих виробів, зокрема вітчизняного виробництва, а також здійснення заходів щодо консервування будівель і споруд, яка знаходиться в непридатному для експлуатації стані, щоб зменшило витрати по їх утриманню. Це б дозволило забезпечити беззбитковість діяльності підприємства і навіть можливість одержання значних обсягів прибутків, які б можна було б  спрямувати на виробничий розвиток, що забезпечило б нарощування обсягів поточних активів і згодом перекриття ними поточних пасивів, щоб забезпечило покращення платоспроможності і ліквідності підприємства і отримання позичкового значення показника власного оборотного капіталу. Але у зв’язку з відомчою підпорядкованістю НГЧ-2, йому забороняється звертатись до залучення банківських кредитів, що значною мірою унеможливлює досягнення значного розвитку діяльності підприємства.

Таким чином,  законодавчі рекомендації дозволять підприємству покращити  структуру джерел  фінансування, що стане першим кроком до оптимізації  його стратегії фінансування оборотних активів.

 

 

В И С Н О В К И

 

Таким чином, в процесі проведеного  дослідження доведено актуальність теми і вирішені наступні завдання:

• вивчено сутність оборотних активів, досліджено їх роль в діяльності підприємства, розглянуто джерела їх фінансування;
• досліджено теоретичні аспекти основоположних стратегій і підходів у виборі методів фінансування оборотного капіталу;
• проаналізовано джерела фінансування оборотних активів на базовому підприємстві і встановлено застосовану  їх політику фінансування оборотних активів;
• розроблено рекомендації щодо оптимізації методу фінансування оборотних активів  на досліджуваному підприємстві.

Для забезпечення  нормальної господарської  діяльності кожне підприємство повинно  мати зумовлену необхідністю кількість робочого капіталу, який обслуговує операційний і фінансовий цикл підприємства, забезпечуючи безперервність виробничо-комерційної діяльності. Приймаючи участь в обслуговуванні операційного циклу робочий капітал забезпечує фінансування інвестицій коштів у різні елементи виробничих фондів. Оборотних засобів і фондів обігу, забезпечуючи розширене їх відтворення. Але саме в межах операційного циклу основними об’єктами фінансування  є інвестиції в оборотні засоби і засоби обігу, формування яких відбувається за рахунок авансування необхідного розміру фінансових ресурсів на їх утворення. Той факт, що кошти, які вкладені в зазначені елементи операційної діяльності підприємства, після завершення кожного кругообігу повністю відшкодовуються у грошовій формі є підставою з’єднати їх в єдине поняття оборотних коштів. Саме за їх  рахунок відбувається формування такого ключового компоненту в діяльності кожного підприємства, як оборотні активи, економічна сутність яких полягає в тому,  що вони являють собою сукупність активів підприємства в матеріальній та нематеріальній формах, які забезпечують безперервність процесу виробничої і комерційної діяльності і споживаються в одному виробничому циклі або за період менший одного року та повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, в ході реалізації якої перетворюються на гроші, які потім знову повертаються у господарський процес авансуючись у різні елементи  цих активів та інвестуючись у елементи  основних виробничих фондів. Оборотні активи відіграють важливу роль  в діяльності  кожного підприємства, оскільки виконують виробничу і розрахункову функції, що забезпечує ритмічність і злагодженість процесу функціонування підприємства.

Облік і відображення цих активів на підприємстві у різни формах звітності  на багатьох бухгалтерських рахунках. Агреговане їх відображення здійснюється у формі №1 “Баланс підприємства” по Розділу І “Запаси і затрати” і розділі ІІІ “Грошові кошти, розрахунки, та інші оборотні активи” в активі балансу. Особливо вагоме місце в діяльності кожного підприємства посідає політика управління оборотними активами, яка базується на певній цільовій установці, яка, в більшості випадків, полягає в необхідності визначення оптимального обсягу і структури поточних активів і джерел їх покриття, та співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої її ефективної фінансової діяльності підприємства. Цілеспрямоване управління оборотними активами визначає необхідність їх класифікації на основі різних функціональних ознак.

Всі джерела формування оборотних активів поділяються на власні, до складу яких входить статутний фонд, додатковий капітал, резервний фонд, спеціальні фонди, прибуток (нерозподілений); запозичені, які переважно представлені короткостроковими кредитами банків; залучені, до складу   яких входять кошти інших кредиторів, які надаються підприємству у позику, а також комерційний кредит, представлений кредиторською заборгованістю. Відображення усіх джерел фінансування здійснюється в пасиві балансу підприємства: по Розділу І  відображається власний капітал і в Розділі ІІІ - запозичені й залучені джерела фінансування  оборотних активів підприємства.

Комплексна  політика управління оборотними активами включає в себе розробку детально вивіреної політики управління фінансуванням оборотних активів, яка б забезпечувала оптимізацію обсягу і складу фінансових джерел їх формування з метою повного задоволення потреби підприємства в оборотних активах з позицій забезпечення ефективного використання як власного капіталу, так й інших джерел фінансування, що забезпечувало б фінансову стійкість підприємства і необхідний рівень рентабельності власного і залученого капіталу. В теорії фінансового менеджменту існують різні точки зору та ведеться політика стосовно різних політик або підходів до фінансування оборотних активів. В більшості випадків виділяють такі різновиди політик, або ж методів фінансування оборотних активів, як: консервативна, поміркована і агресивна. Кожний з цих методів фінансування віддзеркалює загальну ідеологію фінансового управління підприємства з позицій прийнятного співвідношення рівня доходності і ризику фінансової діяльності, а також характеризується різним співвідношенням в загальній структурі джерел фінансування частки власного капіталу та залучених і запозичених коштів і визначається на основі значення показника чистого (власного) оборотного капіталу.