Лекции по "Финансам предприятия"

Тема І  СУТЬ ФІНАНСІВ, ЇХ ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ.

1. Фінанси в економічній  системі держави. Призначення та роль фінансів

2. Функції фінансів.

3. Взаємозв'язок фінансів  з іншими елементами економічної системи

 

Ключові терміни: фінанси, фінансові категорії, фінансові ресурси, фінансові фонди, функції фінансів, фінансові відносини, фінансове забезпечення.

 

1. Фінанси в економічній системі держави. Призначення та роль фінансів.

Термін « фінанси» походить від латинських слів « finantio», «financia», що в перекладі означає обов’язків грошовий платіж на користь держави.

Фінансам в економічній системі  держави належить провідна роль. Це обумовлено тим, що при їх функціонуванні визначаються кількісні та якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій. Обов'язковим атрибутом участі фінансів у економічному житті держави є гроші. Усі процеси, в яких беруть участь фінанси, повинні мати грошовий вираз. Це дає змогу формувати фонди грошових коштів для здійснення виробничої діяльності, мобілізації коштів для виконання державою своїх функцій, задоволення власних потреб громадян.

Фінанси в економічній  системі будь-якого типу мають місце тоді, коли здійснюється процес створення та використання фінансових ресурсів.

Об'єктом, де виявляється  суть та роль фінансів, є створення та використання валового внутрішнього продукту (ВВП). Суб'єктами цих процесів є, з одного боку, держава, а з іншого, — населення та підприємницькі структури.

Основними причинами  виникнення фінансів є:

-  поглиблення суспільного розподілу  праці в результаті закономірного розвитку суспільно виробничих відносин;

-  поширення товарно-грошових  відносин;

-  необхідність розподілу й  перерозподілу валового внутрішнього  продукту з метою дотримання  пропорцій відтворювання;

-  утримання невиробничої сфери,  управління, оборони країни тощо.

На сучасному етапі основними ознаками фінансів є:

-  нерозривний зв'язок з існуванням  товарно-грошових відносин;

-  обумовленість фінансових  відносин наявністю держави як  органу управління;

-  обмінно-розподільчий характер  фінансових відносин;

-  зв'язок фінансових відносин  з формуванням грошових доходів  та накопичень;

-  забезпечення та відображення  руху вартості від одного суб'єкта  економічних відносин до іншого.

Фінанси — це економічна категорія, яка характеризує розподіл суспільного продукту та національного доходу, внаслідок чого утворюються централізовані й децентралізовані фонди.

Фінанси — це специфічна форма суспільних відносин. Фінансові відносини виникають:

1. між державою та суб'єктами підприємництва в процесі сплати податків та фінансування з бюджету;
2. у процесі купівлі-продажу товару;
3. між підприємством і різноманітними об'єднаннями в процесі відрахувань у централізовані фонди та фінансування з них;
4. між підприємством і його працівниками в процесі виплати заробітної плати;
5. у процесі відрахувань у державні цільові фонди та фінансування з них;
6. між державою і громадянами в процесі формування державного бюджету.

Призначення фінансів — забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання ВВП у державі. Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємств та кожного громадянина.

Фонди фінансових ресурсів, які обслуговують економічні процеси, є різноманітними за методами створення, напрямами використання, рівнем відображення інтересів, суб'єктами економічної діяльності, методами виробничої й суспільної інтеграції та кінцевою метою відповідного виду діяльності.

 

 

 

2. ФУНЦІЇ ФІНАНСІВ

    Прояв сутності фінансів у реальній практичній діяльності розглядається через характеристику функцій, які притаманні певній категорії. Фінанси виконують дві основні функції: розподільчу та контрольну.

Фінанси за допомогою розподільчої функції обслуговують різні етапи розподілу та різні сфери суспільного життя — сферу матеріального виробництва, сферу обміну і споживання. Фінансовому розподілу притаманні такі види розподілу: внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий, міжтериторіальний.

Об'єктом дії розподільчої функції  є вартість ВВП. Суб'єктами розподілу є юридичні й фізичні особи, які формують фонди цільового призначення, а також держава.

Розподільча функція фінансів реалізується в процесі первинного розподілу та перерозподілу вартості ВВП. Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб'єктів, які беруть участь у створенні ВВП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб — заробітна плата; у юридичних осіб — прибуток; у держави — дохідна частина дер-

жавного бюджету. Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, регіональні, відомчі й корпоративні.

Провідну роль у процесі  перерозподілу відіграє держава. Отже, на загальнодержавному рівні можна виділити певні стадії. Спочатку відбувається мобілізація і формування загальнодержавних фондів (державного бюджету і цільових загальнодержавних позабюджетних фондів), згодом — процес використання цих фондів: спрямування коштів на розвиток пріоритетних галузей народного господарства, соціально-культурні заходи, управління, оборону, виплату пенсій тощо.

Поряд з розподільчою функцією фінанси виконують і контрольну функцію, яка виявляється в контролі за розподілом ВВП між відповідними грошовими фондами та їх цільовим використанням.

Основу контрольної  функції фінансів становить рух фінансових ресурсів, який відбувається у фондовій та у нефондовій формах. Саме завдяки контрольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних суб'єктів господарювання, включаючи державу, а також економне й ефективне використання коштів.

Контрольна функція  має місце на всіх стадіях розподілу і повинна забезпечити оптимальне співвідношення при розподілі суспільного продукту між фондами нагромадження та споживання. У практичній діяльності контрольна функція виявляється у фінансовому контролі.

3. Взаємозв'язок  фінансів з іншими елементами економічної системи

Економічна  система — це сукупність певних підсистем діяльності, пов'язаних між собою та спрямованих на створення, розподіл, перерозподіл і споживання ВВП.

Підсистемами в економічній  системі є: фінансова підсистема, грошова, кредитна, підсистема цін, зарплати тощо.

Ціна — це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл ВВП. Ціна визначає параметри впливу фінансів на всі процеси, пов'язані зі створенням та використанням ВВП. Але фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Вони здійснюють не лише первинний розподіл ВВП на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему.

Держава, використовуючи фінанси, може впливати на структуру ціни через зміну амортизаційних відрахувань та відрахувань до цільових позабюджетних фондів.

У розподільчих процесах, поряд із фінансами та ціною, бере участь і заробітна плата. За своєю суттю заробітна плата — це фонд грошових коштів, що знаходиться в розпорядженні працівника й використовується ним для задоволення власних потреб.

Фінанси та заробітна плата  перебувають у постійній взаємодії. Так, держава регулює заробітну плату за допомогою податків, створюючи при цьому загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Водночас держава за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів стимулює розвиток окремих видів діяльності, надаючи субсидії, субвенції та інші форми фінансових дотацій.

Фінанси тісно пов'язані  з кредитом і мають однакову економічну природу. Вони віддзеркалюють рух вартості ВВП. Проте кожна з цих категорій має свою специфіку участі в економічних процесах. Фінанси створюють передумови для функціонування кредиту, оскільки кредит продовжує перерозподільчий процес, розпочатий фінансами, ціною і зарплатою.

Між фінансами і кредитом існують  певні відмінності:

1. фінанси здійснюють розподіл і перерозподіл, а кредит лише перерозподіляє;
2. для фінансування характерний рух коштів безумови повернення, а кредит надається на умовах сплачуваності й повернення.

Гроші часто ототожнюють з поняттям "фінанси", оскільки фінанси, зазвичай, мають грошовий вираз. Але фінанси — це процес формування доходів і видатків, і залежно від того, в яких грошових одиницях здійснюватиметься цей процес, відповідною буде величина доходу чи видатків.

Водночас гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фінансове становище держави, юридичних і фізичних осіб.

 

Тема 2.ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ТА РЕЗЕРВИ

1. Суть фінансових ресурсів  та резервів

2. Структура, джерела та використання  фінансових ресурсів

3. Фонди фінансових ресурсів  цільового призначення

4. Фінансове забезпечення відтворювального процесу

Ключові терміни: фінансові ресурси, фінансові резерви, оборотна касова готівка, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

1. Суть фінансових ресурсів та  резервів

Фінансові ресурси — це грошові фонди, які створюються під час розподілу, перерозподілу і використання ВНП за певний період часу. Фінансові ресурси держави охоплюють ресурси всіх секторів економіки.

Поряд з фінансовими  ресурсами на макро- й мікро-рівні формуються фінансові резерви.

Фінансові резерви — це грошові фонди, які використовуються для покриття непередбачених витрат. Залежно від ступеня централізації фінансові резерви поділяють на три групи:

   1. Загальнодержавні фінансові резерви:

а) резервні фонди Кабінету Міністрів;

б) фонди непередбачених витрат при місцевих держадміністраціях;

в) оборотна касова готівка, що використовується для покриття фінансових розривів.

   2. Спеціальні фінансові резерви:

а) фонди державного майнового та особистого страхування;

б) спеціальні фонди при міністерствах та відомствах.

   3. Фінансові резерви підприємств:

а) резервний фонд;

б) фонд фінансового ризику тощо.

Матеріальними носіями фінансових відносин є фінансові ресурси. Потенційно фінансові ресурси формуються на стадії виробництва, коли встановлюється нова вартість і переноситься на готову продукцію. Реальне формування фінансових ресурсів починається тільки на стадії розподілу, коли товари реалізовуються, і в складі виручки виділяються конкретні економічні форми реалізованої вартості. Саме тому, наприклад, прибуток хоча й створюється на стадії виробництва, але кількісно формується тільки в процесі вартісного розподілу.

2. Структура, джерела  та використання фінансових ресурсів

Фінансові ресурси  поділяють на загальнодержавні фінансові ресурси та фінансові ресурси підприємств.

Загальнодержавні фінансові  ресурси концентруються в державних бюджетах та державних централізованих

фондах. Загальнодержавні фінансові ресурси складаються з двох основних частин:

1. вартість чистого доходу, створеного в державі (прибуток, відрахування до позабюджетних фондів, доходи від зовнішньоекономічної діяльності);
2. частина фонду споживання, що перерозподіляється за допомогою фінансів (прямі та непрямі податки, місцеві податки і збори).

До фінансових ресурсів підприємств належать:

1. власні кошти підприємства;
2. кошти з фінансового ринку;
3. кошти, які поступають в порядку перерозподілу.

Власними коштами підприємства є прибутки від усіх видів діяльності: операційної, фінансової, інвестиційної.

До коштів з фінансового  ринку відносять: кошти від реалізації ЦП, позики банку, іноземні інвестиції.

Кошти, які надходять в порядку перерозподілу, — це:

• кошти від страхових організацій;
• кошти, які надходять в порядку перерозподілу вищих структур;
• дивіденди і відсотки з ЦП;
• бюджетні асигнування (для державних підприємств).

Структура створення фінансових ресурсів визначає напрями їх використання.

Використання фінансових ресурсів можна розподілити за такими основними напрямами:

1) поповнення основного  і оборотного капіталу (капітальний ремонт, дотації планово-збитковим підприємствам, поповнення нестачі оборотних коштів);

 

2. формування фонду споживання (виплати з фонду соціального захисту населення, видатки на соціально-культурні заходи, задоволення соціальних потреб працівників виробничої сфери, соціальна підтримка окремих верств населення, видатки на оборону і управління);
3. формування фонду нагромадження (капітальні вкладення, придбання обладнання та інвентарю в бюджетних установах, приріст нормативу власних оборотних коштів, витрати по зовнішньоекономічних зв'язках, створення резервів).