Отчет по практике в «ПриватБанку»

 

Отже, аналізуючи наведені дані можна стверджувати, що активи протягом 2010-2012 років зростали від 110 441 038 тис грн. до 148 840 720тис грн. відповідно. Найбільшу частку в статті Активи займають кредити та заборгованість  клієнтів у сумі 85 585 345 тис грн., 10 104 053 тис грн. і 113 759 164 тис грн. відповідно  по роках. А найменшу частку становила дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток.

Зобов’язання коливаються в межах від 98 561 070 тис грн., 110 366 116 тис грн., і до 130 539 959 тис грн. за 2010, 2011, 2012 роки . Найбільшу частку складали кошти клієнтів у відповідності  74 449 731 тис грн. , 91 228 195 тис грн. , та 106 324 238 тис грн., а найменше – інші залучені кошти.

Власний капітал «ПриватБанку» становив у 2010 році - 11 879 968 тис грн., у 2011 - 16 746 979 тис грн., а у 2012 році - 18 300 761 тис.грн.

  В діаграмі на рисунку 11.1 схематично відображено вищезазначені дані.

Рис. 11.1 Динамікастатей балансу «ПриватБанку» за 2010 – 2012 роки

 

Станом за 1 кв. 2013 року активи «ПриватБанку» становили 174 929 579 тис грн., а за 1 кв. 2014 року 196 128 529 тис грн. Спостерігаємо збільшення загальної суми активів.

В таблиці 11.2. наведено перераховані дані за 1 кв.2013 та 1 кв. 2014 рр.

 

Таблиця 11.2.

Динаміка статей балансу «ПриватБанку» за 1 кв.2013 та 1 кв. 2014 рр.

№	Назва статті	За 1 кв.2013, тис. грн	За 1 кв.2014, тис. грн
1.	Активи	174 929 579	196 128 529
2.	Зобов’язання	155 970 166	175 337 470
3.	Власний капітал	18 959 413	20 791 059

 

 

 

Рис. 11.2  Динаміка статей балансу «ПриватБанку» за 1 кв.2013 та 1 кв. 2014 рр.

 

За 1 кв. 2013 року та 1 кв. 2014 року зобов’язання складали 155 970 166 тис грн. і 177 337 470 тис грн., а власний капітал становив 18 959 413 тис грн. і 20 791 059 тис грн. відповідно.

 

 

 

 

 

 

12. ЗВІТНІСТЬ І ВНУТРІШНІЙ АУДИТ БАНКУ

Згідно Положення про організацію внутрішнього аудиту банку внутрішній аудит банку – це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки і оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов’язків співробітників банку. Згідно цьому Положенню, внутрішній аудит в комерційному банку здійснюється на підставі Положення, яке розробляється кожним банком самостійно з урахуванням вимог Національного банку України та специфіки діяльності самого банку.

Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди в процесі її проходження і після завершення дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам, що не є функцією внутрішньогосподарського контролю або ревізійної комісії Правління банку.

Функції та компоненти внутрішньо-банківського аудиту наведені в додатку (Додаток П)

Відповідно до «Положення про організацію  внутрішнього аудиту у комерційних банках» результатом проведення внутрішнього аудиту у комерційному банку є складання аудиторського висновку.

Аудиторський висновок формується на завершальній стадії проведення аудиту. У ньому аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів, сформувати висновок про достовірність фінансової інформації. Такий аналіз і оцінка стосуються того, що:

• фінансова інформація була підготовлена на основі даних бухгалтерського обліку відповідно до прийнятої облікової політики;
• фінансова інформація подана згідно із діючим законодавством;
• інформація в цілому відповідає аудиторському знанню діяльності банку;
• має місце адекватне відображення всіх матеріальних (суттєвих) питань, які стосуються правильного оформлення фінансової звітності.

Аудиторський висновок містить основну інформацію та резюме. У висновок також можуть бути включені факти виявлених порушень, рекомендації з попередніх аудиторських перевірок, а також інформація про характер здійсненої перевірки (планова; на запит).

Аудиторський звіт повинен містити чітке і ясне формулювання висновків про фінансову інформацію. У позитивному висновку висловлюється задоволення аудитора з усіх суттєвих аспектів обліку, звітності і фінансового стану підприємства. Якщо висловлюється протилежне судження (умовний висновок, висновок з обмеженням) або відмова від підтвердження, аудитор повинен точно і аргументовано вказати причини негативного висновку або викласти застереження.

Доказом виконання  внутрішнього аудиту є документування аудиторських процедур. Робочі документи є підтвердженням того, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для контролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адекватні свідоцтва, щоб скласти аудиторський висновок

До робочих документів належать: документи постійного зберігання (інформація про клієнта, результати аудиту за минулий рік, програми аудиту, довідкова інформація для планування, копії засновницьких документів, контрактів, описи видів цінних паперів та ін.), наявність яких дає можливість аудитору сконцентрувати увагу лише на аналізі змін клієнтів у поточному році; робочі документи поточного року. Важливе значення має розробка і використання стандартизованих робочих паперів. Це сприятиме впровадженню комп’ютеризації процесу аудиту, алгоритмізації аудиторських процедур.

Отже, розглянувши основні теоретичні положення про зміст, функції та процедури внутрішнього аудиту, можна стверджувати про його значимість для кожної банківської установи.

Служба внутрішнього аудиту Приватбанку – це самостійний структурний підрозділ банку, який є органом оперативного контролю Наглядової Ради. Створюється за рішенням вищого органу Банку з метою перевірки й оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов`язків співробітниками Банку. Напрямок Внутрішній аудит Приватбанку є самостійним, незалежним та підпорядкованим Спостережній раді Банку яка визначає методичні засади і напрямки його діяльності та приймає рішення відносно результатів проведених перевірок чи досліджень. Організаційний статус Служби внутрішнього аудиту Приватбанку визначений на рівні Головного офісу з представництвом розташування аудиторів у більшості філій банку на території країни. Розвиток електронно – інформаційних технологій дали можливість Службі внутрішнього аудиту здійснювати перевірки методом тестування та аналізу статистичних фінансових показників діяльності у всіх філіях та відділеннях як одночасно, так і відокремлено.

За 2013 рік Службою внутрішнього аудиту банку здійснено 484 перевірки щодо різних видів та аспектів діяльності банку, які були затверджені рішеннями Спостережної ради банку. Найбільша увага приділяється ризиковим операціям та операціям щодо нововведених фінансових інструментів. Результати проведених перевірок службою внутрішнього аудиту та рекомендації чи пропозиції для прийняття відповідних заходів надаються Спостережній раді Банку, а у разі необхідності, одночасно Правлінню Банку. Втілення пропозицій та рекомендацій Служби внутрішнього аудиту для Приватбанку мають ефективне значення, тому що надають Спостережній раді банку та керівництву банку впевненості щодо правильності використання нормативно-правових положень, регулюючих банківську діяльність, достовірності і своєчасності відображення в бухгалтерському обліку здійсненних операцій та об’єктивності щодо оцінки факторів надмірних ризиків з метою їх ефективного управління [5].

При досліджені основних фінансових показників Приватбанку було виявлено, що управління активами з точки зору ліквідності знаходиться на достатньому рівні. Структура активів дозволяє підтримувати достатній рівень ліквідності. Протягом року існуючий обсяг капіталу дозволяв банку виконувати всі нормативні вимоги НБУ щодо ризиків і достатності капіталу. Зростання ризикових активів обумовлене збільшенням обсягів кредитування юридичних і фізичних осіб, основних засобів (унаслідок розвитку програм з бізнесу пластикових карток та ін.).

Оскільки організація бухгалтерського обліку тісно пов’язана із функціями внутрішнього контролю, то внутрішньоаудиторську перевірку доцільно починати з оцінки стану організації обліково-операційної роботи філії. Аудиторам у даних випадках слід керуватися положеннями про організацію бухгалтерського обліку та внутрішньобанківського контролю, які опрацьовуються філіями самостійно. Позитивом у роботі напрямку аудиту Приватбанку є удосконалення системи внутрішнього контролю, положень та процедур, що застосовуються Банком під час виконання операцій, та оцінки факторів ризику.

В цілому роботу служби внутрішнього аудиту Приватбанку можна оцінити позитивно. Служба внутрішнього аудиту проводить безпосередньо аудит готівкових та безготівкових розрахунків. Найбільш типовими помилками, що виникають у процесі внутрішнього аудиту розрахункових операцій, є: – неповна комплектація юридичних справ клієнтів (відсутність довідок про взяття на облік у державній податковій адміністрації, відсутність нотаріально завіреного свідоцтва про реєстрацію тощо); – порушення черговості платежів; – порушення ліміту видачі готівки з рахунків клієнтів; – виправлення в розрахункових документах; – несвоєчасність розрахунків за поданими клієнтами платіжних дорученнях та інші порушення розрахунково-платіжної дисципліни.

Приклад аудиторської перевірки «ПриватБанку»за 2012 рік наведено в додатках Р та С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13. ІНФОРМАЦІЙНО – КОМУНІКАЦІЙНА СИСТЕМА БАНКУ

Система електронних платежів Національного банку України - це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків у електронній формі між банківськими установами (та їхніми філіями) як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов 'язаннями банків один перед одним на території України.

Основні завдання та функції СЕП наведені у додатку Т

Порядок виконання міжбанківських розрахунків через внутріш-ньобанківські платіжні системи регулюється нормативними документами банків.

СЕП побудована як деревоподібно-мережна структура. На її нижньому рівні містяться банки - учасники електронних розрахунків. Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП). Це підрозділ регіонального управління Національного банку, який обслуговує банки, що є учасниками СЕП відповідного регіону.

На найвищому рівні СЕП розташована Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує діяльністю регіональних розрахункових палат.

Банки - учасники СЕП Києва та області обслуговуються в Центральній розрахунковій палаті, тобто вони не мають окремої розрахункової палати.

Система електронних платежів складається з:

• прикладного програмного забезпечення;
• телекомунікаційного середовища;
• засобів захисту інформації.

У свою чергу, до прикладного програмного забезпечення входять:

• програмно-технічні комплекси автоматизованих робочих місць (АРМ) СЕП, призначені для виконання власне розрахунків;
• системи резервування роботи СЕП, призначені для забезпечення поновлення її роботи у разі збоїв, відмов обладнання або інших надзвичайних ситуацій;
• інформаційно-пошукова система, призначена для одержання довідкової інформації про проходження платежів.

Програмно-технічні комплекси СЕП відповідають трьом рівням структури СЕП.

Рівень Центральної розрахункової палати. На цьому рівні застосовується програмно-технічний комплекс АРМ-1. Він призначений для керування роботою РРП у масштабах України. АРМ-1 виконує:

• перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП;
• синхронізацію роботи СЕП, тобто визначає час виконання учасниками основних операцій;
• контроль та балансування міжрегіональних оборотів;
• захист системи від несанкціонованого втручання;
• надання звітної інформації в цілому по системі;
• виявлення аварійних ситуацій та спроб несанкціонованого доступу.

Інформаційно-комунікаційна система (ІКС) – це сукупність інформаційних систем, мереж і каналів передачі інформації, засобів комунікації і управління інформаційними потоками.

У ПАТ КБ «Приватбанк» використовують п'ять основних засобів захисту інформації:

• Технічні,
• Програмні,
• Криптографічні,
• Організаційні,
• Законодавчі.