Перспективи розвитку цінних паперів в Україні

 

 

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи ринку цінних паперів

1. Суть ринку цінних паперів та його роль в економіці
2. Види цінних паперів та їх характеристика
3. Державне регулювання функціонування ринку цінних паперів в Україні

Розділ 2. Особливості функціонування ринку цінних паперів в Україні

2.1. Сучасний стан ринку цінних паперів в Україні

2.2. Фінансовий посередник, як професійний учасник ринку цінних паперів

Розділ 3. Перспективи розвитку цінних паперів в Україні

3.1. Міжнародний досвід  функціонування ринку цінних паперів

3.2. Проблеми розвитку  ринку цінних паперів та їх вирішення

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Як відомо, ринок у найпростішому розумінні – це система економічних відносин з приводу купівлі - продажу товарів. Він представляє сукупність товарного і грошового обігу.

У функціональному розумінні сучасний ринок – поняття більш глибоке, комплексне і представляє систему ринків, серед яких надзвичайно важлива роль належить ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів - це частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

Ринок цінних паперів є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами.

Актуальність теми: актуальність теми даної курсової роботи пов’язана зі значенням ринку цінних паперів та його розвитку. Адже існування та стабільність даного ринку відіграють значну роль у розвитку фінансового ринку, який у свою чергу є ключовим гвинтиком у механізмі усієї економіки.

Об’єкт дослідження: ринок цінних паперів України, відносини держави з ринком цінних паперів з приводу регулювання його діяльності.

Предмет дослідження: регулювання ринку цінних паперів України, оптимізація методів регулювання.

Мета дослідження: метою курсової роботи є дослідження структури та інфраструктури ринку цінних паперів, визначення його особливостей, методи регулювання ринку цінних паперів та інструментарії впливу. В основному буде розглянуто інфраструктуру та методи регулювання саме ринку цінних паперів України, проте для порівняння будуть наведені примірники ринків цінних паперів і зарубіжних країн.

Завдання роботи: розкриття таких питань,як проблематика регулювання ринку цінних паперів в Україні, особливості його побудови, тобто його інфраструктура, проблеми та перспективи розвитку регулювання ринку цінних паперів в Україні.

Розділ 1. Теоретичні основи ринку цінних паперів

1. Суть ринку цінних паперів та його роль в економіці

 

В країнах з ринковою економікою можливості державного втручання до розподілу матеріальних і фінансових ресурсів обмежені. Більшість підприємств, будучи заснованими або на індивідуальній, або на колективній власності, самостійно вишукують матеріальні і грошові ресурси на ринку, через який розподіляється основна частина суспільного продукту, як у натурально-речовій, так і у вартісній формах.

Ринок, на якому продаються та купуються матеріальні ресурси, отримав назву ринку реальних активів. Ринок, що забезпечує розподіл грошових коштів між учасниками економічних відношень, називається фінансовим ринком. Зважаючи на різні форми, в яких грошові ресурси знаходяться в обігу на фінансовому ринку, у його складі можна виділити ринок банківських кредитів та ринок цінних паперів.

Ринок банківських кредитів охоплює відносини, що виникають з приводу надання кредитними установами платних і поворотних позичок, не пов'язаних із оформленням спеціальних документів, що можуть самостійно продаватися, купуватися або погашатися.

Ринок цінних паперів охоплює відносини співволодіння, що реалізуються через випуск (емісію) спеціальних документів (цінних паперів), що мають власну вартість і можуть вільно продаватися, купуватися та погашатися.

Отже, РЦП – це частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

Фондовий ринок є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами. Його не слід плутати з поняттям фондова біржа - організацію, яка надає можливість для здійснення торгових операцій і зведення разом покупців і продавців цінних паперів.

Розрізняють такі РЦП:

• за сферою поширення - світові, національні, регіональні та місцеві;

• за стадією обігу - первинний (первинні угоди купівлі-продажу тільки-що випущених ЦП) і вторинний (подальший обіг ЦП);

• за формою організації вторинного ринку – біржовий і позабіржовий (вуличний);

• за емітентами - ринок корпоративних ЦП, випущених юридичними особами; ринок муніципальних ЦП, випущених органами місцевого самоврядування; ринок державних ЦП, випущених державою.

Для того, щоб фондовий ринок виконував покладені на нього функції, необхідно створити відповідну структуру учасників і регулюючих органів.

Учасників фондового ринку можна класифікувати:

• за юридичним статусом;

• за міжнародним статусом;

• за виконуваними функціями.

Зазвичай, безпосередніми учасниками фондового ринку слугують: органи державного регулювання, емітенти фондового ринку, інститути інфраструктури ринку, інвестори та фінансові інститути (рис.1.1).

акціонерний цінний папір емісія

Рис.1.1 Структура учасників фондового ринку України

 

Інфраструктура ринку цінних паперів

Інфраструктуру фондового ринку утворюють інститути, які забезпечують функціонування ринку, створюють необхідні умови для обігу цінних паперів на біржовому чи позабіржовому ринках, сприяють укладанню угод щодо цінних паперів між учасниками ринку.

Інфраструктура ринку цінних паперів:

• Регулятивна — система регулювання ринку цінних паперів, що включає систему правил поведінки учасників ринку і систему методів впорядкування укладених угод;

• Функціональна — система торгівлі цінними паперами (посередники, фондові магазини, фондові біржі, організований та неорганізований позабіржовий ринок, аукціони з продажу цінних паперів), яка забезпечує процес укладання угод з цінними паперами;

• Технічна — система розрахунків з укладання угод, збереження і обліку цінних паперів, що включає депозитарну діяльність (збереження цінних паперів, облік прав на цінні папери); діяльність з ведення та збереження реєстру власників цінних паперів; розрахунково-клірингова діяльність.

• Інформаційна — включає інформаційну систему (збір, обробку інформації про емітентів, новий випуск, ціни і місця торгівлі цінними паперами) і систему зв'язку (об'єднує засоби зв'язку учасників ринку цінних паперів).

Регулятивна інфраструктура фондового ринку є системою регулювання ринку цінних паперів, що охоплює:

• регулятивні органи (державні органи та саморегульовані організації);

• регулятивні функції і процедури (законодавчі, реєстраційні,ліцензійні та наглядові);

• законодавчу інфраструктуру ринку цінних паперів;

• етику фондового ринку (правила ведення чесного та справедливого бізнесу, які затверджуються саморегульованими організаціями);

• традиції та звичаї.

Інфраструктуру фондового ринку утворюють інститути, які забезпечують функціонування ринку, створюють необхідні умови для обігу цінних паперів на біржовому чи позабіржовому ринках, сприяють укладанню угод щодо цінних паперів між учасниками ринку. Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють первинний та вторинний ринок. Первинний ринок цінних паперів – це ринок, на якому розміщуються вперше випущені цінні папери, відбувається мобілізація капіталів корпораціями, товариствами, підприємствами і запозичення коштів ними та державою. Розміщення цінних паперів на ринку може здійснюватися:

• безпосередньо їх емітентом;

• через посередників;

• на аукціонах.

Розміщення цінних паперів на ринку безпосередньо емітентом (прямий продаж) відбувається дуже рідко і головним чином тоді, коли емітент не тільки добре відомий, а й має зв’язки з можливими покупцями. Зокрема, прямий продаж набув поширення на ринку корпоративних облігацій у вигляді продажу їх безпосередньо інституційним інвесторам без публічного оголошення та відкритої передплати, а також без попередньої купівлі облігацій інвестиційним дилером. Прямий продаж дає можливість корпораціям уникнути витрат, пов’язаних із складною процедурою публічних випусків та оплатою послуг дилерів, і крім того, уникнути розголошення. Найпоширеніший спосіб розміщення цінних паперів – через посередників, інвестиційних дилерів, що мають великий досвід проведення операцій на ринку. Емітент укладає угоду з інвестиційним дилером на розміщення цінних паперів нового випуску. Спочатку дилер здійснює старанний аналіз передбачуваного випуску з точки зору прибутковості. Відносини між емітентом та дилером можуть будуватися по-різному. Дилер може виступити в ролі покупця цінних паперів з метою їх подальшого перепродажу. Така купівля цінних паперів називається передплатою (андерайтінгом), а сам дилер – передплатником (андерайтером). Іноді дилер бере у емітента опціон, тобто право купити випуск. Таке право він реалізує, якщо тільки знайде покупців. Дилер може виступати у ролі агента емітента – брокера. У цьому випадку він бере цінні папери на комісію та намагається по можливості продати їх.

Розміщення цінних паперів може відбуватися публічно чи приватно. Розміщення цінних паперів може здійснюватися за допомогою аукціонів.

Вторинний ринок цінних паперів – це ринок, де продаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників. З точки зору організації вторинний ринок поділяється на позабіржовий (вуличний) та біржовий. Історично позабіржовий ринок передує біржовому. У країнах з ринковою економікою біржі природно виростали із вуличного ринку в міру того, як збільшувалися масштаби фондових операцій, множилися емітенти цінних паперів, вдосконалювалася техніка брокерської справи.

На позабіржовому ринку знаходяться в обігу цінні папери новостворених, маловідомих, невеликих компаній, які не отримали допуску до операцій на фондовій біржі. Проте на цьому ринку можна зустріти й цінні папери відомих великих компаній, які з тієї чи іншої причини віддають перевагу позабіржовому ринку. Позабіржовий ринок є мережею брокерських та дилерських фірм, які часто є членами біржі і пов’язані між собою та з найбільшими інституційними інвесторами телефоном, телетайпом та телексом.

Також РЦП поділяється на такі ринки:

• Ринок інструментів власності - сегмент фінансового ринку, на якому емітенти корпоративних прав залучають фінансові ресурси в обмін на ці права і на якому надалі відбувається їхній обіг (купівля-продаж).

• Ринок інструментів позики - сегмент ринку позикових капіталів, на якому залучення коштів здійснюють шляхом випуску та розміщення інструментів позики.

• Ринок похідних цінних паперів(ринок деривативів) - частина ринку цінних паперів, на якому здійснюють операції з купівлі-продажу похідних цінних паперів.

 

 

 

 

 

 

2. Види цінних паперів та їх характеристика

 

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між собою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.