Перспективи розвитку цінних паперів в Україні

 

 

 

 

Розділ 2. Особливості функціонування ринку цінних паперів в Україні

2.1. Сучасний стан  ринку цінних паперів в Україні

 

Найважливішим етапом реформування економіки країни є створення ефективного ринку капіталу. Будь-які великомасштабні перетворення в економічній сфері залишаються незавершеними, якщо не буде створено конкурентоспроможного фінансового сектора і ринку капіталу, який буде здатний мобілізувати, перерозподіляти і надавати реформованій економіці необхідні інвестиційні ресурси. Отож, саме розвиток ринку цінних паперів, як складової ринку капіталу та невід'ємного сегмента національної економіки, набуває важливого значення.

Ринок цінних паперів України виступає однією з найважливіших складових української економіки, яка є показником розвитку не тільки ринку капіталу, а й всієї фінансової системи країни. Сучасний стан ринку цінних паперів та його структура утворилися внаслідок процесів трансформації економічної системи, які відбулися в Україні під впливом внутрішніх факторів їїрозвитку, а також зовнішніх, тобто криз на світових фінансових ринках упродовжостанніх років [7].

Розглянемо один із головних показників розвитку ринку цінних паперів, показник обсягу випуску цінних паперів. У 2010 р. загальний обсяг зареєстрованих державною комісією з цінних паперів і фондового ринку

(ДКЦПФР) випусків цінних  паперів становив 153,05 млрд грн, із  них:

• акцій– 46,14 млрд грн;
• облігацій підприємств– 31,35 млрд грн;
• облігацій місцевих позик– 974,00 млн грн;
• опціонів– 0,27 млн грн;
• інвестиційних сертифікатів компаній з управління активами (КУА) пайовими інвестиційними фондами– 65,37 млрд грн;
• акцій корпоративними інвестиційними фондами– 8,89 млрд грн;
• сертифікатівфонду операцій з нерухомістю– 54,5 млн грн;
• звичайних іпотечних облігацій– 270,00 млн грн.

Як зображено на рис. 2.1, динаміка обсягу випуску цінних паперів є

прогресивною. Так, якщо у 2002 р. це значення досягнуло рівня 15,59 млрд

грн, то станом на 2010 р. відбулося зростання майже у 10 разів і він становив

153,05 млрд грн. Аналізуючи  динаміку обсягів випуску цінних паперів в Україні протягом 2002-2010 рр., яку наведено на рис. 2.1, треба зазначити, що

спостерігається загальна тенденція до зростання, але вона не має стабільного

розвитку. Це зумовлено досить нестабільним економічним розвитком як України загалом, так і фондового ринку зокрема.

Рис. 2.1. Обсяги випуску цінних паперів вУкраїні у 2002-2010 рр.

 

Однак варто зауважити, якщо в 2003 р., порівняно з 2002 р., відбувається збільшення цього показника на 45 %, то у 2004 р. спостерігаємо зниження цього показника на 75 % порівняно з попереднім роком. За наступні два роки (2005 та 2006 рр.) ситуація набуває стабільного характеру і цей показник досягає значення 34, 76 млрд грн, тобто збільшується, порівняно з 2002 р., більше ніжу два рази. Варто зауважити, що найбільшого розвитку ринок цінних паперів досяг у 2007 р., коли обсяги випуску цінних паперів зросли на 78 %, порівняно з 2006 р. Ця ситуація, на наш погляд, склалась внаслідок політичних трансформацій та економічної перебудови в Україні[4,5].

Упродовж наступних трьох років спостерігалася позитивна тенденція

до зростання обсягів випуску цінних паперів на 91,06 млрд грн, тобто темп

приросту становив 147 %. На основі побудованої діаграми, можна прогнозувати подальше зростання обсягів випуску цінних паперів в Україні, за умови стабільності фінансової системи та світових фондових ринків. Ринок капіталу в Україні не відрізняється значною різноманітністю цінних паперів (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Структура випуску цінних паперів у 2002-2010 рр., %

 

За аналізований період 2002-2010 рр. найбільшу частку в обсягах випуску цінних паперів, займають акції та облігації підприємств, але якщо для акцій характерним є скорочення випуску в 3 рази, то ринок облігацій в Україні демонструє темпи приросту і показує збільшення обсягів випуску у 28 разів. Зазначимо, якщо у 2002 р. у структурі обсягів випуску акції займали

98,36 %, а облігації підприємств  – 0,72 %, то в 2010 р. акції займали 30,15 %

та облігації – 20,48 %.

Скорочення обсягів випуску акцій, як засобу залучення додаткових інвестиційних ресурсів, пояснюється:

• загальним несприятливим інвестиційним кліматом у державі, що зумовлює
• високий рівень ризику цього виду цінних паперів;
• небажанням нових власників приватизованих підприємств використовувати
• саме цей фінансовий інструмент через побоювання втратити контроль над
• підприємством;
• кризою на світових фінансових ринках, що спричинила падіння попиту на вітчизняні цінні папери з високим рівнем ризику.

У 2005 р. спостерігалася тенденція до скорочення обсягу випуску акцій вдвічі, і зростання обсягу випуску облігацій теж вдвічі. Найбільша за величиною кількість запозичень на ринку капіталу спостерігалася у 2005 р., коли обсяги випуску облігацій підприємств збільшились у 72 рази порівняно з попереднім періодом, а облігації місцевих позик – у 1,6 раза, порівняно з

2002 р. Але незважаючи на  скорочення в структурі випуску  облігацій підприємств, у 2006 р. до 11,82 %, ринок позикового капіталу демонструє  позитивну динаміку. Водночас, для  облігацій місцевих позик характерні  коливання наприкінці аналізованого  періоду. Що стосується звичайних  іпотечних облігацій, то вперше їх випуск було зафіксовано у 2009 р. і становили вони 0,04 % у загальній структурі випуску [4,5].

Незначними за обсягами випуску були також опціони, сертифікати

фонду операцій з нерухомості та акції корпоративних інвестиційних фондів.

Якщо опціони характеризувалися тенденцією до падіння обсягів випуску, то сертифікати фонду операцій з нерухомості показали від 2007 р. до 2009 р. зростання у 81 раз, коли вперше Державною комісією з цінних паперів тафондового ринку зареєстровано випуск сертифікатів фонду операцій з нерухомістю ТОВ "Нова фінансова компанія" на суму 21 млн грн [16]. Але вже в 2010 р. спостерігається спад обсягу випуску цінних паперів в Україні.

Проведений аналіз продемонстрував переважання пайових цінних паперів на ринку цінних паперів України. Отож, останніми роками на ринку

цінних паперів спостерігається тенденція до диверсифікації у розподілі тимчасово вільних грошових коштів та ускладнення структури ринку цінних паперів, що надає можливість для створення конкурентоспроможного вітчизняного ринку капіталу.

Від початку створення ринку цінних паперів в Україні нагально постало питання з його ефективного функціонування. Сьогодні фондовий ринок не виконує своїх функцій, не сприяє залученню інвестицій і перерозподілу капі талу. Крім того, потребує вирішення ціла низка проблем, а саме:

• високий ступінь ризиків;
• відсутність відкритого доступу до інформації;
• невеликий обсяг і неліквідність;
• недосконалість нормативно-правового забезпечення;
• нестача кваліфікованого персоналу;
• низький рівень капіталізації;
• порушення прав інвесторів [14].

Для покращення стану фондового ринку України та підтримання його

фінансової безпеки потрібно підвищити роль держави на фондовому ринку.

Одним з основних елементів державного регулювання ринку цінних паперів

є контроль за діяльністю емітентів, професійних учасників ринку, фондових

біржта самоврядних організацій, спрямованих на виявлення і своєчасне запобігання порушенню законодавства на ринку цінних паперів [14].

Держава повинна створити довготермінову концепцію щодо розвитку

ринку цінних паперів, має знайти шляхи поєднання ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку нормативно-правових актів. Так, створення єдиної біржової фондової системи та централізованого клірингового депозитарію на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку цінних паперів стане потужним чинником підвищення його ефективності [9].

Основними напрямами розвитку фондового ринку в найближчій перспективі є:

• удосконалення механізмів захисту прав інвесторів;
• розвиток інструментів ринку цінних паперів;
• удосконалення законодавства про цінні папери тафондовий ринок;
• удосконалення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів;
• розвиток інвестиційної інфраструктури [1].

Отже, ринок цінних паперів України перебуває на стадії становлення. На тлі зростання обсягів випуску цінних паперів відбувається певна

диверсифікація останніх. Наслідком цього процесу є ускладнення самого ринку. В умовах світових та вітчизняних кризових явищ фінансової системи, це є позитивною тенденцією, яка створює передумови для зниження рівня ризику в діяльності інвестора, але цей фактор є ефективним у розбудові державності тільки в умовах прозорогофункціонування ринку цінних паперів в Україні.

Для покращення стану фондового ринку України та підтримання його

фінансової безпеки потрібно підвищити роль держави на фондовому ринку.

Одним з основних елементів державного регулювання ринку цінних паперівє контроль за діяльністю емітентів, професійних учасників ринку, фондовихбіржта самоврядних організацій, спрямованих на виявлення і своєчасне запобігання порушенню законодавства на ринку цінних паперів.

Держава повинна створити довготермінову концепцію щодо розвитку

ринку цінних паперів, має знайти шляхи поєднання ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку нормативно-правових актів. Так, створення єдиної біржової фондової системи на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку цінних паперів стане потужним чинником підвищення його ефективності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Фінансовий  посередник, як професійний учасник ринку цінних паперів

 

Фінансовий ринок формується за допомогою різних каналів, через які грошові кошти переміщуються від кредиторів (інвесторів) до позичальників. Такі канали поділяють на дві групи: прямого фінансування та непрямого фінансування.

Пряме фінансування являє собою переміщення коштів безпосередньо від інвесторів до позичальників. Тобто інвестори беруть на себе значну частину ризиків і зазнають великих втрат, які спричинені цими ризиками.

При непрямому фінансуванні важливу роль у переміщенні коштів від власників до позичальників відіграють фінансові посередники (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди тощо), які забезпечують таке переміщення і зменшують ризики та втрати, пов'язані з інвестуванням. 
Фінансові посередники - це досить велика група учасників фінансового ринку. Як правило, це великі фінансові структури (фінансові установи), які допомагають юридичним і фізичним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх (тобто вкласти капітал у різні підприємства).

Фінансові посередники - це організації, які випускають фінансові зобов'язання (вимоги до себе) і продають їх як активи за гроші.

Офіційно термін “фінансовий посередник” уперше було зазначено в Постанові Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо розвитку фондового ринку та вдосконалення його державного регулювання”[10].  
Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” [2] законодавчо встановлюються загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, напрями в здійсненні регулятивних та наглядових функцій державою за діяльністю фінансових посередників.

Головне завдання фінансових посередників полягає в спрямуванні руху капіталу (збережень) до найефективніших споживачів. В основі їх функціонування лежить реалізація кредитно-інвестиційних угод (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим за допомогою випуску власних вторинних зобов'язань. Отже, предметом праці для посередників на ринку стають цінні папери й гроші [18].

Серед фінансових посередників особливу групу становлять професійні учасники фінансового ринку, до яких належать брокери та дилери.

Брокерська діяльність - діяльність, пов'язана з укладанням угод з цінними паперами на основі договорів комісії або доручення. Брокер є посередником (агентом) інвестора, діє від імені клієнта та за його дорученням отримує винагороду у вигляді комісійних.

Дилерська діяльність - укладання професійним учасником фондового ринку (дилером) договорів з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок шляхом публічного оголошення цін купівлі або продажу визначених цінних паперів із зобов'язанням придбати або продати ці цінні папери за оголошеними цінами. Основний дохід дилерів - позитивна різниця між цінами продажу та купівлі цінних паперів.

Отже, відповідно до чинного законодавства фінансові посередники можуть здійснювати такі функції: