Перспективи розвитку цінних паперів в Україні

Не менш важливим джерелом залучення фінансових ресурсів є випуск облігацій підприємств. Протягом 2011 року Комісією зареєстровано 108 випусків облігацій підприємств на суму 4,3 млрд. грн., що перевищує загальні обсяги випуску облігацій підприємств за всі попередні роки більш ніж у 4 рази (за 2006-2010 обсяг випуску облігацій становив 1,03 млрд. грн.) Станом на 1 січня 2012 р. Комісією зареєстровано 5 випусків опціонів на суму 98,53 млн. грн. Протягом 2011 року зареєстровано 2 випуски опціонів на суму 17,7 млн. грн.

Станом на 1 січня 2012 р. на ринку цінних паперів здійснювали діяльність:

• 860 торговців цінними паперами;

• 106 зберігачів цінних паперів;

• 365 реєстраторів власників іменних цінних паперів;

• 129 інститутів спільного інвестування;

• 7 бірж та 2 торговельно-інформаційні системи;

• 11 саморегульованих організацій ринку цінних паперів.

Таким чином, можна дійти висновку, що формування національного ринку цінних паперів помітно впливає на темпи економічного росту, які характеризують стан сучасної економіки; фондовий ринок визначає інвестиційну привабливість країни та взаємопов’язаний із реалізацією приватизаційної, податкової, антимонопольної та облікової політики.

Принципи державного регулювання ринку цінних паперів

Для підтримання довіри до фондового ринку, його динамічного розвитку та зміцнення дисциплінованості його учасників, держава здійснює регулювання ринку цінних паперів.

Порядок регулювання передбачає виконання таких функцій:

• визначення ключових напрямів розвитку фондового ринку та ролі учасників цього ринку;

• створення для них сприятливого законодавчого та регулюючого середовища, підвищення їх відповідальності, які можуть призвести до дезорганізації ринку, його руйнування, недобросовісної конкуренції і обману інвесторів, маніпулювання цінами та шахрайства з фінансовими ресурсами.

Державне регулювання фондового ринку здійснюється шляхом прийняття законодавчих та інших нормативних актів, ліцензування і контролю за діяльністю фондового ринку. Для забезпечення єдиної державної політики в цій сфері створений спеціальний державний орган - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

У межах своїх повноважень державне регулювання фондового ринку здійснюють також Міністерство фінансів, Національний банк, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна та інші державні органи України.

Необхідність державного регулювання ринку цінних паперів обумовлюється рядом причин:

По-перше, на ринку, де знаходяться в обігу різні види цінних паперів та їх похідних, реалізуються загальнонаціональні інтереси держави, а саме:

• Підтримання процесу розширеного відтворення суспільного виробництва, як основи формування та подальшого розвитку соціально-орієнтованої економіки країни;

• Зміцнення політичного та економічного суверенітету держави;

• Піднесення міжнародного авторитету держави;

• Забезпечення активної та збалансованої інвестиційної політики країни;

• Встановлення соціальної стабільності в суспільстві;

• Формування сучасної структури власності та методів управління в галузях, що мають загальнодержавне значення з урахуванням інтересів суспільства;

• Відновлення довіри населення до держави.

По-друге, на ринку цінних паперів постійно присутні та активно взаємодіють інтереси різних його учасників – емітентів, інвесторів, професійних учасників, інститутів-регуляторів.

По-третє, головною діючою особою на ринку цінних паперів виступає інвестор – як вітчизняний так і іноземний.

Таким чином, державне регулювання ринку цінних паперів означає здійснення державою та її інститутами системи заходів що до впорядкування, контролю та нагляду за ринком цінних паперів з метою забезпечення його соціальної справедливості, прозорості, надійності і відкритості та запобігання зловживанням і порушенням на ньому.

Держава з метою реалізації своєї політики на ринку цінних паперів застосовує цілісну взаємопов’язану систему заходів, спрямовану, зокрема, на досягнення наступної мети:

• Залучення як вітчизняних, так і іноземних інвесторів (для чого необхідні: сприятливе та стабільне законодавство, державний моніторинг, розкриття інформації, розвинена інфраструктура, захист інвесторів);

• Обмеження інфляційних процесів (шляхом розвитку ринку державних цінних паперів, емісії цінних паперів органами місцевого самоврядування, продажу державних пакетів акцій і інвестиційно привабливих підприємств);

• Реструктуризація (шляхом впровадження приватизації, конкуренції, ефективного менеджменту);

• Інтеграція в міжнародні фінансові ринки (шляхом впровадження міжнародних стандартів діяльності в Україні, обігу іноземних інструментів в Україні та українських фінансових інструментів за її межами, міжнародного співробітництва);

• Соціальна стабільність у суспільстві ( шляхом всебічного аналізу соціально-економічних аспектів та напрямів удосконалення, захист прав власності, розвиток інститутів спільного існування, інформування та освіти населення).

Слід наголосити, що державне регулювання ринку цінних паперів повинно започатковуватися на певних принципах, найголовнішим з яких можна вважати принцип першочергової реалізації загальнонаціональних інтересів і забезпечення гарантій та безпеки інвестиційної діяльності в економіці України.

В Україні стали досить частими факти зловживань, шахрайства, ошукування, порушень законодавства, що вимагає застосування державою більш жорстких методів регулювання. З поєднання цих підходів випливає принцип оптимальності державного регулювання, який означає що держава здійснює регулювання тоді коли це абсолютно необхідно. Принцип послідовності державного регулювання, який означає послідовність та виваженість держаної політики на ринку цінних паперів з урахуванням тенденцій, які складаються. Принцип орієнтованості на світовий досвід функціонування ринків. Він передбачає: розробку основних положень державної політики стосовно іноземних інвесторів; створення умов іноземним учасникам вітчизняного ринку цінних паперів; забезпечення захисту українського інвестора під час здійснення ним операцій з іноземними цінними паперами; розвиток співробітництва з іноземними регулюючими та контролюючими органами на ринку цінних паперів. Принцип єдності державного регулювання, який означає єдність нормативно-правової бази, форм та методів державного регулювання, концентрацію державою регулюючих та контролюючих функцій у спеціальному державному органі, координацію діяльності інших органів державної влади з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні.

Розвиток державного регулювання ринку цінних паперів

Подальше ефективне функціонування ринку цінних паперів в Україні неможливе без чіткого визначення напрямів його розвитку. Цей розвиток пов’язаний із реалізацією державою двох взаємодоповнюючих функцій: створення розвинутого, інформаційно-прозорого, відкритого та високоліквідного українського фондового ринку, інтегрованого в міжнародні ринки цінних паперів, та одночасне вдосконалення форм і методів його регулювання; та принципів роботи на ньому з метою захисту інтересів інвесторів, суспільства і держави.

Правомірно зазначити, що основними проблемами державного регулювання ринку цінних паперів за період його формування стали: не відрегульованість оподаткування операцій з цінними паперами; оподаткування вторинних операцій з державними облігаціями; невизначений статус компенсаційного сертифіката; не розвинутість депозитарної системи; незначна ліквідність ринку; інформаційна обмеженість емітентів; порушення прав акціонерів; відсутність системи клірингу; недосконала система бухгалтерського обліку; пасивність у прийнятті нових фондових законів; недооцінка ролі банків на ринку цінних паперів; загальне кризове становище в економіці; відсутність механізмів, гарантуючих збереження цінних паперів, власником яких є іноземний інвестор; обмежений перелік високоліквідних акцій на ринку тощо.

Тому, передусім, слід доопрацювати законодавчо-нормативну базу ринку цінних паперів, яка сприятиме:

• забезпеченню високої професійності фахівців, які здійснюють свою діяльність на ринку;

• впровадженню національних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності на українському РЦП;

• підвищенню рівня фінансової достатності та стабільності в діяльності професійних учасників РЦП;

• наданню емітентами і професійними учасниками РЦП інформаційної прозорості і відкритості ринку;

• розвитку інфраструктури РЦП.

У розвитку інфраструктури фондового ринку України зроблені значні кроки – з’явилися саморегулюючі організації, електронні позабіржові торговельно-інформаційні системи, створено передумови формування корпорацій.

Для захисту прав інтересів на РЦП України, запобігання негативним наслідкам від діяльності недобросовісних учасників ринку необхідно активно розвивати контрольно-наглядову діяльність на ринку. З цією метою в Україні ведеться робота із запровадження сучасної системи моніторингу РЦП та ефективного аналітично-консультативного апарату, який забезпечить своєчасне виявлення тенденцій на ринку та в життя необхідних запобігаючи заходів. Створення Координаційної ради та Консультативно-експерної ради з питань фондового ринку також буде відповідати цій меті.

Відповідно до завдань щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів України протягом 2011 року в сфері державного регулювання мало місце:

• участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики у сфері розвитку та функціонування РЦП;

• регулювання та сприяння розвитку ринку цінних паперів через розробку та впровадження актів законодавства України з питань регулювання діяльності професійних учасників ринку цінних паперів;

• організаційне оформлення ринків та похідних цінних паперів;

• регулювання реєстраторської, депозитарної та розрахунково-клірингової діяльності.

В основних напрямах подальшого розвитку фондового ринку поставлено завдання спростити процедуру з нерухомлення цінних паперів, випущених у документальній формі.

Порівняємо ті прогнози, які було покладено О.М. Мозговим в обґрунтування тези про, необхідність переважного розвитку в Україні позабіржового ринку цінних паперів, з сьогоднішніми реаліями. Наскільки ці прогнози виправдалися видно з наведеного порівняння:

 

За О.М.Мозговим [7,134] позабіржовий ринок цінних паперів:	Реальний стан ринку цінних паперів в Україні
- збільшує обсяг інвестицій оскільки завдяки своїй розгалуженості, масовості та оперативності наближає фондовий ринок до дрібного інвестора;	Обсяг ПІІ в Україні залишається найнижчим порівняно з державами Східної Європи і Балтії, Росією і Казахстаном. Дрібний інвестор практично відсутній на фондовому ринку.
- Оперативно  знаходить для інвесторів найвигідніші  об’єкти вкладення капіталу, а для реципієнтів – найприйнятніші джерела фінансування;	Хоча за 2009-2013 рр. обсяг випуску акцій і облігацій підприємств з метою реального залучення додаткових коштів зріс у 8,4 рази, склавши 17,3 млрд. грн., їх частка у загальному обсягу інвестицій в основний капітал збільшилася з 11,7% до 33,9% (або в 2,9 рази). Однак реальні інвестиції складають лише невелику частину вказаної суми, оскільки фактично це, головним чином, інсайдерський капітал. Більша частина інвестицій в основний капітал здійснюється за рахунок власних коштів підприємств. Так, у 2011 р. з цього джерела освоєно 65,8% загального обсягу капіталовкладень, а за рахунок інших джерел (включаючи інвестиції в цінні папери) – лише 10,4%. Як зазначав колишній в.о. Голови НБУ А.Яценюк, який, на нашу думку, найбільш повно висвітлив ситуацію, що склалася на фондовому ринку в 2011 р., «прозорість ринку можлива за умови наявності повної і достовірної інформації про об’єкти інвестування та ситуацію на ньому в режимі реального часу. Проте на сьогодні такої інформації не мають ні емітенти, ні інвестори, ні органи, що здійснюють контроль за операціями на фондовому ринку»[17]
- сприяє  розвитку фондового ринку на  рівні регіонів (областей, районів, міст), виявляючись корисним економічним  інструментом для місцевих органів  влади;	За даними ДКЦПФР, у 2012 році сумарний обсяг угод з цінними паперами у Києві та Київській області становив 53,4% загальноукраїнського. Ринок цінних паперів поки що залишається високо централізованим. Облігаційні позики місцевих органів влади поки що не набули достатнього розвитку.
- створює  передумови для прискореного  розвитку інфраструктури фондового  ринку в країні, зокрема для  створення електронних інформаційних  каналів і мереж, що забезпечують  відкритість процедури випуску  й обігу цінних паперів та  обґрунтованість рішень, що приймаються  щодо їх продажу й купівлі;	На думку А.Яценюка: « Інфраструктура фондового ринку характеризується відсутністю цілісності, зокрема еклектичністю основної частини цієї структури – депозитарної системи»[17]. « Щодо цінних паперів суб’єктів господарювання, повної та достовірної інформації ( ні за цінами, ні за обсягами продажу) немає, оскільки операції з ними здійснюються переважно на неорганізованому ринку та на умовах вільної поставки (без обов’язкового застосування принципу «поставка проти оплати»)».[17]
- є  сприятливим середовищем розвитку  послуг для учасників фондового ринку: інвестиційного консультування портфелями цінних паперів, інших видів діяльності фондових посередників;	Фінансовий консалтинг розвивається, в основному, у напрямі оптимізації фінансових потоків підприємств. Інвестиційне консультування і управління портфелями цінних паперів перебувають лише на стадії становлення.
- сприяє  зростанню професіоналізму учасників  фондового ринку, є резервом кадрів  для створюваних фондових бірж;	Низький рівень професіоналізму учасників ринку цінних паперів проявився під час минулої виборчої компанії, коли наприкінці листопада – на початку грудня 2013 р. було припинено діяльність деяких брокерських контор і торги у ПФТС.
- змушує  фондові біржі безперервно поліпшувати  якість своєї роботи, забезпечуючи  високий рівень надійності фондових  угод, гарантії для інвесторів, виконання  клірингових операцій, тобто постійно  вдосконалюватися для того щоб  вистояти в конкурентній боротьбі  з позабіржовим ринком».	Як було показано, фондова біржа втрачає свої позиції на ринку цінних паперів. Вкрай низький обсяг угод на ній порівняно з іншими секторами цього ринку перешкоджає створенню її сучасної програмно-технічної бази, що дало б можливість фондовій біржі повноцінно конкурувати з позабіржовою торгово-інформаційною площадкою – ПФТС, яка зосередила у себе понад 90% обсягу організованого ринку цінних паперів. Відсутній цілісний торгово-інформаційний біржовий простів. Водночас, як зазначав А.Яценюк, «операції із цінними паперами суб’єктів господарювання здебільшого здійснюються на неорганізованому ринку, частка обсягу торгів на якому в 2012 р. становила 92,8%, збільшившись порівняно з 2011 роком на 4,2 відсоткового пункту. Неорганізована торгівля не дає змоги реально оцінити цінні папери, попит на них, обсяги її реалізації, напрями руху капіталу. Можливість проведення «фіктивного» котирування призводить до викривлення цін. Як наслідок, зростає ризиковість здійснення операцій із цінними паперами як комерційними банками, так і Національним банком України. Асиметричність інформації та непрозорість фондового ринку знижують його ефективність як елемента фінансової системи країни».[17]Клірингові операції з цінними паперами не здійснюються фондовими біржами, оскільки це не передбачено законодавством.