Проблеми формування акціонерного капіталу та шляхи їх вирішення

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКДЕМІЯ  БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ  ІНСТИТУТ

 

 

Кафедра банківської  справи

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни „Банківські  операції” та „Облік і аудит  у банках”

 

з теми «Проблеми формування акціонерного капіталу та шляхи їх вирішення»

 

 

 

Керівник, викладач                                                         Н.П. Семенюк

Викладач                                                       О.М. Сидоренко

 

 

Студентка 4 курсу групи 41 БС

денного відділення

спеціальності 6.050.100

„Банківська справа”                                                        Л.В. Ковальової

 

 

 

Харків

2008

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП..........................................................................................................     4

РОЗДІЛ 1.	КАПІТАЛ БАНКУ ТА ЙОГО РОЛЬ У ФОРМУВАННІ  РЕСУРСНОЇ  БАЗИ...................................................................	6
1.1	Сутність капіталу банку: його структура та формування...............................................................................	6
1.2	Функції  капіталу банку...........................................................	12
1.3	Аналіз рівня адекватності капіталу банків України за 2004-2008 рр. та його вплив на результати діяльності банків.........................................................................................	16
РОЗДІЛ 2.	Особливості обліку операцій з формування       капіталу банку.................................................................	21
2.1	Облік операцій з формування статутного капіталу банку....	21
2.2	Облік викупу власних  акцій в акціонерів та їх перепродажу..............................................................................	26
2.3	Облік інших джерел капіталу банку.......................................	30
РОЗДІЛ 3.	ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ЗБІЛЬШЕННЯ РЕСУРСНОЇ БАЗИ БАНКУ....................................................	33
3.1	Підвищення рівня капіталізації  банків як один із інструментів зміцнення  фінансової стійкості банківської  системи України.......................................................................	33
3.2	Досвід зарубіжних країн  щодо збільшення розміру капітал   банку..........................................................................................	36

ВИСНОВКИ.................................................................................................    47

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................   49

ДОДАТКИ.....................................................................................................   53

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      

 

 

 

                                                       

 

                                               ВСТУП

 

 

 

Україна переживає нелегкий час перехiдного перiоду до регульованої ринкової економiки, що зумовлює появу нових економiчних явищ, вiдносин, iнституцiй, типових для країн з розвинутою економiкою. Стрижнем такої економiчної iнфраструктури є банкiвська система, становлення i бурхливий розвиток якої ми нинi спостерiгаємо.

Складова частина банкiвської системи представлена мережею банкiв i квазiбанкiвських установ, яка покликана  задовольняти потреби населення, держави  та народного господарства у банківських  послугах i створити умови для стабiлiзацiї  та поступового зростання економiки.

Ефективна дiяльнiсть  банківської системи обумовлена рішенням ряду проблем, однією з яких є стан банкiвського капiталу, умови  його створення. Основу банкiвського  капiталу складають власнi кошти  банку i їх серцевина – статутний фонд.

Значну увагу в формуваннi статутного фонду банкiв придiлено Нацiональним банком України. Введення мiнiмальних розмiрiв статутних  фондiв для створення банку i обов’язкове  збiльшення статутних фондiв для  дiючих банкiв зобов’язує банки оперативно вирiшувати питання знаходження джерел формування статутного капiталу i його розширення. Однією з найважливіших передумов життєздатності банків і, мабуть, однією з найгостріших на сьогодні проблем є капіталізація банків.

Враховуючи важливiсть  та актуальнiсть цього питання метою курсової роботи є дослiдження розвитку i порядку формування банкiвського капiталу та проведення дослiджень утворення статутного та iнших фондiв банкiв.

Завданням курсової роботи є розкриття змiсту на основi теорiї  та нормативних актiв таких економiчних понять та категорій, як “банк”, “банкiвський капiтал”, “статутний фонд”, а також видiлення головних джерел утворення та поповнення статутного фонду, формування i використання резервних фондiв, їх облiк у банку та аналiз результатiв дiяльностi банку.

В ході роботи було проаналізовано сучасний стан рівня адекватності капіталу українських банків, а також запропоновано шляхи вдосконалення щодо підвищення рівня капіталізації банків України на основі досвіду зарубіжних країн.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України, що знайшло своє відображення у законах „Про банки і банківську діяльність”, „Про Національний банк України”, а також Постанові Правління НБУ „Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в України” (від 28. 08. 2001р. № 368), Положенні про порядок формування та використання баками резервних фондів, затвердженому Постановою Правління НБУ від 08. 08. 2001 р. № 334.

На вирішення проблем  капіталізації банків на сучасному  етапі спрямовані дослідження відомих науковців: Н. І. Бицької, В. М. Кротюка, В. І. Міщенка, С. Р. Моесеєва, М. І. Савлука, В. В. Салтинського, С. Л. Тигіпка,  К. Ф. Черкашина.

Впровадження пропозицій і рекомендацій, наданих в роботі, дозволить значно підвищити рівень капіталізації та ефективності діяльності банків України, поліпшити якість їх активів і підвищити рентабельність. А отже дозволить інтегрувати до світової банківської системи.

 

РОЗДІЛ 1

КАПІТАЛ БАНКУ ТА ЙОГО РОЛЬ У ФОРМУВАННІ РЕСУРСНОЇ БАЗИ

 

 

1. 1. Сутність капіталу банку: його структура та формування

 

 

Згідно з Законом  України „Про банки і банківську діяльність” банківський капітал  – це залишкова частка активів  після відрахування всіх зобов'язань. Банківський капітал трактують  як „власний капітал”, „власні кошти”, „банківські ресурси” тощо [2].

Методологічною основою  капіталу є напрацювання Базельської  конвенції про достатність капіталу 1988 року, Другої директиви про банківську діяльність Європейського Союзу.

Банківський капітал – це кошти  і виражена в грошовій формі частка майна, що перебуває у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення операцій із розміщення коштів та надання послуг з метою одержання прибутку.

За вітчизняною класифікацією  капітал банку поділяють на основний (капітал 1-го рівня) та додатковий (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів.

Складовими основного  капіталу є:

• фактично сплачений  зареєстрований статутний капітал;
• розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку;
• дивіденти, що направлені на збільшення статутного капіталу;
• емісійні різниці; резервні фонди, що створюються згідно з законодавством України;
• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій;
• прибуток минулих років, що очікує затвердження.

Додатковий капітал  утворюють:

– резерви під стандартну заборгованість інших банків та заборгованість клієнтів за кредитними операціями;

– результати переоцінки статутного капіталу;

– результати переоцінки основних засобів;

– прибуток поточного року;

– субрдинований борг.

Національний банк України  має право визначати своєю  постановою інші статті балансу банку  для включення до додаткового  капіталу, а також умови і порядок такого включення. Додатковий капітал неможе бути більшим 100 відсотків основного капіталу.

До відвернень належать цінні папери в портфелі банку  на інвестиції та вкладення в асоційовані  та дочірні установи. Відрахування (мінусування) вартості основних засобів  здійснюється тільки тоді, коли вони перевищують суму основного й додаткового капіталів за мінусом відвернень.

Власний капітал банку – це сукупність внесених  учасниками капіталу власних  коштів, які зростатимуть у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку банку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників.

Банки за рахунок власних коштiв покривають бiля 17,4 % загальної потреби в коштах (в цiлому по банкiвськiй системi), тодi як за свiтовою практикою у нефiнансових корпорацiях ця частка складає 40-55 %, а в деяких галузях i вище. Така специфiка банкiв (i iнших фiнансових установ) пов’язана з рядом обставин [13].

По-перше, банки в силу своєї посередницької ролi на фiнансових ринках, залучають великi суми стороннього  грошового капiталу у виглядi депозитiв (вкладiв)  вiд населення i юридичних осiб, розрахункових та поточних рахункiв або у iншому виглядi. При цьому вони забезпечують ефективне (в цьому їх покликання) управлiння та забезпечують зберiгання цих коштiв i надають вкладникам спецiалiзованi послуги та можливiсть отримання доходу за вкладений капiтал.

По-друге, банкiвськi активи поданi рiзними видами грошових вимог i зобов’язань, як правило, бiльш лiквiднi на ринку, чим активи нефiнансових компанiй, якi замороженi в бiльшостi своїй в матерiальних об’єктах (будови  та споруди, устаткування тощо). Це забезпечує банкам можливiсть бiльш швидкої мобiлiзацiї грошових ресурсiв i iстотно знижує їх потребу у власному капiталi. Хоча доля власного капiталу в банках невелика, роль та значення його в структурi банкiвських коштiв для забезпечення стiйкостi банку та ефективностi його роботи велика (рис. 1. 1).

 

Рис. 1. 1 Склад коштів банку

 

 

Основний компонент  власного капіталу банку – статутний  фонд, усі інші елементи є додатковими компонентами. Статутний капітал має найбільшу питому вагу в загальній сумі власних коштів банку. Існує декілька понять статутного капіталу:

1. номінальний – це сума статутного капіталу, яка необхідна для отримання ліцензії на існування банку;
2. зареєстрований – це сума статутного капіталу, яка зареєстрована в регіональному управлінні Національного банку України;
3. сплачений – це сума статутного капіталу за яким надійшла оплата від акціонерів;
4. оголошений – це номінальний або початково заявлений статутний капітал збільшений на будь-яку суму.
5. статутний капітал може бути сплачений повністю або частково, але на момент отримання ліцензії він повинен бути оплачений не менше мінімального розміру.

Значною складовою  власного капіталу банку є резервний капітал  та інші спеціальні фонди та резерви.  Він призначений для покриття можливих втрат за операціями та послугами, які виконує чи надає банк, а також  для виплати дивідендів, якщо для цього недостатньо прибутку. Згідно з чинним законодавством банки мають право створювати спеціальні фонди, призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питання матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, яка не розподіляється, а залишається у банку, як правило з метою реінвестування в його діяльність.  Зазначений прибуток є джерелом власного капіталу банку внутрішнього походження [12].

Важливою проблемою  довгострокового фінансового планування є визначення структури капіталу. Структура капіталу – форма або складова капіталізації, яка належить до виду і пропорцій цінних паперів, що використовуються для збільшення довгострокових фінансових ресурсів [8].

Загальноприйнято, що структура  капіталу визначається поєднанням довгострокових позикових засобів і акціонерного капіталу для фінансування діяльності банку. Розв'язання проблеми визначення співвідношення між позиковим і акціонерним капіталом включає прийняття таких рішень:

1) які цінні папери має бути випущено для одержання необхідного капіталу;

2. пропорції ( кількість ) кожного виду цінних паперів

3) час випуску кожного виду цінних паперів;

4) дивідендна політика, що визначає розмір прибутку, а також кошти, одержані з різних джерел;

5) час і обсяг коштів, одержуваних із можливих ( потенційних) джерел.