Проблеми формування акціонерного капіталу та шляхи їх вирішення

Для формування оптимальної  структури капіталу необхідно прагнути до максимізації ринкової вартості акцій  у довгостроковому періоді. Досягнення цієї мети повинно базуватися на: довгостроковому періоді потреб у фінансових ресурсах; поліпшенні використання наявних фінансових ресурсів; зниженні ризику шляхом максимального використання левериджу, при збереженні платоспроможності і ліквідності; спрощенні і досягненні гнучкості структури капіталу; встановленні балансу між позиковим і акціонерним капіталом; підвищенні рентабельності за рахунок максимізації використання левериджу, мінімізації витрат на випуск цінних паперів, фіксованих річних   платежів; зниженні вартості капіталу.

Реальна фінансова ситуація може бути набагато складнішою. Оптимальна структура капіталу змінюється в різні періоди часу і залежить від багатьох чинників.

Сума капіталу банку  визначається як різниця між його активами та зобов'язаннями.

Балансовий капітал  можна розрахувати й іншим способом – за його складовими. Зупинимося на них детальніше.

"Статутний капітал (загальний)" – це сума капіталу, надана, тобто сплачена, акціонерами та учасниками банку. Статутний капітал може мати лише позитивне значення.

"Резервний фонд" – це показник того, яка сума коштів була зарезервована банком для покриття можливих непередбачених ризиків своєї діяльності. Кошти цього фонду не можуть розподілятися у вигляді дивідендів, а його величина не може бути від'ємною.

"Результат минулих  років" та "Результат поточного року" – це показники діяльності банку за минулі роки та за рік, що минає. Природно, чим більше їх значення, тим краще. Проте слід мати на увазі, що результат поточного року може відкоригований у бік зменшення за результатами аудиторських перевірок і до цього моменту не може бути сплачений у вигляді дивідендів. Натомість від'ємне значення обох показників означає, що банк у той чи інший період мав збитки, тобто, як кажуть, "прощав" свій капітал.

"Інший капітал" – це загальні резерви банку та позитивний результат переоцінки основних засобів у випадку зростання їх ринкової вартості. Цей капітал не може бути розподілений у вигляді дивідендів, його обсяг може набувати лише позитивних значень.

Після закінчення кожного  фінансового року Правління банку  подає звіт про свою діяльність для затвердження на Загальних зборах акціонерів, а також свої пропозиції щодо розподілу отриманого прибутку, включаючи пропозиції про збільшення капіталу банку.

Форми фінансової звітності  банку і порядок їх заповнення встановлює Міністерство фінансів України.

Форми фінансової звітності  банку включають: Балансовий звіт (Додаток А), Звіт про фінансові результати (Додаток Б), Звіт про рух грошових коштів (Додаток В), Звіт про власний капітал (Додаток Д).

Прибуток відіграє важливу  роль при збільшенні капіталу банку. Порядок розподілу прибутку повинен відповідати чинному законодавству України та засновницьким і статутним документам банку.

Нерозподілений прибуток – це джерело власного капіталу комерційного банку внутрішнього походження. Він утворюється як залишок прибутку після виплати дивідендів, відрахувань у резервний та інші фонди банку. Оскільки розміри всіх відрахувань, окрім дивідендів, відомі, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий період залежить головним чином від величини дивідендів, встановленої Загальними зборами акціонерів. З метою підтримки встановленого контролюючими органами співвідношення "власний капітал – активи" банку нерідко приходиться вибирати між збільшенням розміру нерозподіленого прибутку та випуском нових акцій. Однак акціонери банку являються його власниками і не охоче йдуть на розширення числа акціонерів та нові випуски акцій. Збільшення власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку вигідніше, ніж від нового випуску простих акцій, оскільки відсутні витрати, пов'язані з випуском нових цінних паперів. Проте тривале отримання дивідендів може призвести до зниження ринкової вартості акцій. Тому банк постійно прагне зберегти баланс між виплатою достатніх дивідендів акціонерам, щоб мати їх підтримку, та реінвестуванням доходів для того, щоб дати можливість банку розвиватись.

Загальний обсяг капіталу банків України  у 1992 – 2005 роках наведено у Додатку Ж.

Отже, слід зазначити, що обсяг капіталу банків постійно збільшується, але дещо різними темпами. Починаючи з 1995 року зростання відбувалося значними темпами, що свідчить про радикальні зміни в банківській системі, а також про високу ефективність діяльності банків, їх інвестиційну привабливість [7].

 

1. 2. Функції капіталу банку

 

Капітал банку, як і капітал  звичайного підприємства, виконує важливі  функції. Деякi автори вважають, що капiталу властивi захисна оперативна i регулююча функцiї.  При цьому автори визначають, що в своїй захисній функцiї, капiтал банку захищає iнтереси вкладників i зменшує ризик, якому підвернені акцiонери банку. Крiм того, захисна функцiя означає також зберiгання платоспроможностi шляхом утворення за рахунок частини власного капiталу (а точнiше, як правило, прибутку) резерву, який дозволяє банку функцiонувати незважаючи на можливiсть появи збиткiв.

Власний капітал банку  є тим фундаментом, на якому будується  вся споруда банківських операцій. Чим міцніший фундамент, тим міцніший банк. Слід зазначити, що  капітал банку виконує  важливі функції, як у щоденній діяльності, так і у забезпеченні довгострокової життєздатності банка.

По-перше, капітал виступає як "гроші на чорний день" для захисту від банкрутства. Захисна функція власного капіталу банка включає страхування вкладів і депозитів, яке гарантує інтереси кредиторів банку у випадку ліквідації або банкрутства, а також забезпечення функціонування банка, навіть коли з'являються збитки в його поточній діяльності. Ці збитки, як правило, покриваються з прибутку. Якщо його недостатньо, а також для покриття непередбачених видатків використовується частка власного капіталу.

Роль захисної функції  власного капіталу банків змінюється під дією ряду факторів:

– загальноекономічного і фінансового стану країни та стабільності грошової сфери;

– розвитку в країні страхування депозитів та позик;

– стратегії і тактики банку.

В умовах економічної та фінансової нестабільності діяльність комерційних  банків підлягає додатковим ризикам, що підвищує вимоги до захисної функції власного капіталу [21].

По-друге, оперативна функція основного капіталу в банківській сфері значно слабша, ніж в інших сферах підприємницької діяльності, але ж недооцінювати її не треба. Особливо відчутна роль цієї функції на перших порах діяльності банка. За рахунок власного капіталу фінансується придбання необхідних для банку приміщень, їх будівництво або оренда, обладнання меблями, технікою, забезпечення іншими матеріальними ресурсами, впровадження нових систем банківської охорони, банківських технологій та систем зв'язку. Розвиток ринкової економіки посилює потреби банків у використанні найновіших досягнень науки і техніки, вартість яких буде постійно збільшуватись.

По-третє, капітал підтримує довіру клієнтів до банку і переконує кредиторів у його фінансовій спроможності. Капітал повинен бути достатньо великий для забезпечення упевненості позичальників в тому, що банк здатен задовольнити їх потреби в кредитах, навіть якщо економіка переживає спад. Асоціація українських банків (АУБ) кожен місяць публікує рейтингові звіти з показниками, розрахованими за даними балансів банків - членів АУБ. За перерахованими в рейтингових таблицях АУБ даними контрагенти банку можуть провести експрес-аналіз діяльності, в тому числі оцінити рівень капіталу банку, його адекватність об'ємам активних операцій, рівень забезпеченості капіталом коштів клієнтів банку.

По-четверте, капітал забезпечує кошти для організаційного росту та розробки і впровадження нових послуг, програм і обладнання. В період росту банк потребує додаткового капіталу для підтримки та захисту від ризику. пов'язаного з поданням нових послуг та будівництвом нових потужностей. Більшість банків, в кінці кінців, переростають ті потужності, з яких вони починали. Залучення додаткового капіталу дозволяє банку займати більші приміщення або будувати нові офіси для філій, щоб іти в ногу з розширенням ринкового простору і забезпечити клієнтів сучасними банківськими послугами.

По-п'яте, капітал служить регулятором росту банку в довгостроковій перспективі. Так як і регулюючі інститути, фінансові ринки вимагають, щоб кредити та інші ризикові активи банку збільшилися приблизно тими ж темпами, що й капітал, кількість "коштів на чорний день" для відшкодування втрат збільшується з ростом інституційного ризику. Банк, надто швидко збільшуючий свої кредити і депозити, починає отримувати сигнали віл ринку та регулюючих інстанцій про те, що повинно бути уповільнено його збільшення або залучено додаткові капітали. Регулювання стану капіталу відповідними інститутами стало важливим інструментом обмеження ступеня ризику, якому може підлягати банк, що підтримує тим самим довіру клієнтів і захищає державну систему страхування депозитів від великих втрат.

Таким чином, власний  капітал має фундаментальне значення для можливостей банку.

1. Існувати взагалі.  Ліцензія на здійснення банківських  операцій видається Національним  банком тільки при достатності  власного капіталу.

2. Здійснювати достатній спектр банківських операцій за номенклатурою. Видання банкам ліцензії на окремі види банківських операцій Національний банк робить виходячи з розміру власного капіталу кожного банку.

3. Здійснювати достатній  за обсягом спектр банківських  операцій. Чим більший власний  капітал банку, тим більший  обсяг операцій він може проводити.  Отже, при постійній маржі збільшуються можливості одержання прибутку. В сучасних умовах маржа має тенденцію до зниження. Тому для забезпечення достатнього прибутку крім усього іншого необхідний достатній рівень власного капіталу.

4. Забезпечити  стабільність, застрахувати себе і клієнтів від можливих втрат, більші банки можуть проводити менш ризикові операції з меншою маржею, але з більшим обсягом прибутку.

Нормативи регулювання  діяльності банків є основними економічними заходами контролю та впливу на діяльність банків з боку Національного банку України як контрольного та наглядового органу. На сьогодні Національний банк України встановив вісімнадцять обов'язкових економічних нормативів, які об'єднані у три групи:

1. нормативи капіталу;
2. нормативи ліквідності;
3. нормативи ризику.

Капітал банків, виконуючи  регулятивну функцію, виступає базою  для розрахунку нормативів, віднесених до першої групи, а саме:

• нормативу капіталу комерційного банку (Н ₁);
• нормативу мінімального розміру статутного капіталу банку (Н ₂);
• нормативу платоспроможності (Н ₃);
• нормативу достатності капіталу банку (Н ₄).

Власний капітал банку  – це першооснова його створення  та ефективного функціонування. Збільшення розміру капіталу дозволює банку  відповідно розширити вартісні межі своєї діяльності та, разом з тим, здійснювати складніші, ризикованіші й більш дохідні операції на фінансових ринках. Розмір та структура капіталу дозволяє судити про стійкість, надійність і стабільність окремої банківської установи

 

1. 3. Аналіз рівня адекватності капіталу банків України за 2002 – 2006 роках та його вплив на результати діяльності банків

 

Нині одним із пріорітетних завдань вітчизняних банків є  підвищення рівня капіталізації  та якості капіталу – необхідної умови  їх фінансової стійкості та сталого  розвитку.

Згідно з Інструкцією Національного банку України „Про порядок регулювання діяльності банків” від 28. 08. 2001 р. № 368, для забезпечення реальної капіталізації українських банків їх поділено за рівнем достатності капіталу на:

1. добре капіталізовані;
2. достатньо капіталізовані;
3. недокапіталізовані;
4. значно недокапіталізовані;
5. критично недокапіталізовані.

Основною метою для  банків на сьогодня є реальне збільшення капіталу.

Протягом 2005 року банки продовжували нарощувати капітал. Так з січня 2005 року  по грудень 2005 року він зріс на 4791 млн. грн. і за станом на 01. 12. 2005 р. дорівнював 23489 млн. грн. [9].

Для забезпечення стабільності діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також для запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, притаманні банківській діяльності, банки повинні приділяти належну увагу підвищенню рівня регулятивного капіталу. Регулятивний капітал банків на 1 квітня 2005  Балансовий капітал банків на 1 квітня 2005 р. збільшився на 7,3% і становив  19759,6 млн. грн. (на 01.04.2004 р. – на 5,2%). Збільшення зазначеного показника відбулося за рахунок зростання статутного капіталу, який сягнув 11605,4 млн. грн. [7].

Норматив адекватності регулятивного капіталу становив на 01.01.2004 р. 15,11% (при нормативному значенні не менше 8%), а на 01.01.2005 р. – 16,81%. Це свідчить, що рік тому банки мали подвійний запас щодо збільшення активних операцій, на що банківська система відреагувала адекватним чином.

Рентабельність капіталу банків України з 2002 по 2005 рр. становила: 2002 рік – 5,7%; 2003 рік – 7,8 %; 2004 рік – 7,8 %;2005 рік – 8,5 % [21].