Проблеми формування акціонерного капіталу та шляхи їх вирішення

Отже, банкам України слід продовжувати процес накопичення власного капіталу. Для цього доцільно збільшувати акціонерний капітал, реалізовувати ефективну дивідендну політику, раціонально управляти власним капіталом. Потребує також посилення і вдосконалення регулювання Національного банку України діяльності банків. Нині використовується багато нормативів, головне призначення яких – запобігти ризикам. Базельські принципи, на яких грунтуються нормативи, розраховані  на застосування їх в умовах розвинутої ринкової економіки та стійких відносин підприємств із банками. Підтримуючи Базельські принципи, я вважаю, що вони повинні застосовуватись з урахуванням стану економіки України.

Успішність подальшого процесу капіталізації банківської  системи України залежить від  тих методів і способів управління капіталом, що використовуватимуться як Національним банком України, так і самими банками (Додаток К).

Основні способи збільшення капіталу банками диктуються змінами  нормативних документів Національного банку України [9].

Отже, для забезпечення реальної капіталізації велике значення мають нові законодавчі акти про банки і банківську діяльність, нормативні акти Національного банку України щодо класифікації банків за рівнем достатності капіталу, а також дотримання основних положень Базельської угоди з урахуванням стану економіки.

Одним з успішних методів  збільшення капіталізації банків є залучення іноземних інвестицій в банківську сферу. Так, останніми роками загальний обсяг іноземних інвестицій до банківського сектору України становив 207,6 млн. доларів, або 12,57% від загальної суми його капіталу [34].

 Отже, концентрація капіталу і пошук шляхів його примноження та збереження – одні з основних факторів, які підштовхнули процеси глобалізації, розширення присутності іноземних банків та прискорення лібералізації доступу на фінансові ринки, що є необхідною умовою членства в багатьох міжнародних організаціях.

 3. 2 Досвід зарубіжних країн щодо збільшення розміру капіталу банків

 

Незважаючи на те, що протягом останніх років зберігалася тенденція  до зростання капіталу, рівень капіталізації  банків України залишається недостатнім, тому банківській системі України необхідні радикальні зміни, насамперед необхідно використовувати досвід зарубіжних країн.

У різних країнах банки  застосовують різні стратегії показників. Банки США, наприклад, пішли шляхом масового нарощування капіталу за рахунок додаткового випуску акцій та субординованих облігацій, а також збільшення фонду перерозподіленого прибутку. У Великобританії банки вибрали коригування структури портфеля активів (а саме – розміру класифікованих активів за ступенем розвитку). Японські банки впродовж багатьох років активно використовували засіб „роздування” капітальної бази шляхом включення до неї номінального прибутку від зростання ринкової ціни інвестиційного портфеля. Якщо американська практика може бути прийнятною і для вітчизняних банківських структур, то досвід банків Великобританії та Японії слід використовувати обережно. Основні способи збільшення капіталу банками диктуються змінами нормативних документів Національного банку України.

Останніми роками загальний  обсяг іноземних інвестицій до банківського сектору України становив 207,6 млн. доларів, або 12,57% від загальної суми його капіталу. В цих інвестиціях частка країн ЄС наближається до 40%, а європейських країн загалом (без Росії) – майже до 65%. Серед них вирізнялися інвестори з Австрії – 17,2%, Польщі – 13,4%, Швейцарії – 10,7%, Франції – 5,4%, Великобританії – 4,3%. До речі , в цьому можна вбачати запоруку нашої успішної інтеграції до Європейського Союзу [14].

Рівень капіталізації  українських банків значно нижчий за капітал банків інших Європейських країн: порівняно з Німеччиною – у 117,7 разів, а з найближчими сусідами – Росією і Польщею – відповідно у 9,4 та 4,6 рази. Звичайно, досягти рівня Німеччини для України за даних умов неможливо, в той час як досвідом Росії та Польщі доречно скористатися. Для порівняння можна розглянути дані щодо капіталізації банківських систем деяких країн світу (табл 3. 1).

 

 

Таблиця 3. 1

 

Капітал банківської  системи деяких країн Європи

Країна	2001 рік млрд. дол. США	2002 рік млрд. дол. США	2003 рік млрд. дол. США	2004 рік млрд. дол. США
Німеччина	238,0	240,5	243,0	305,9
Франція	246,2	232,0	238,4	290,9
Італія	118,8	115,3	117,8	153,3
Іспанія	80,9	91,7	95,6	125,1
Австрія	25,6	25,4	25,8	32,4
Данія	12,4	27,6	25,3	29,2
Португалія	20,3	21,3	21,7	27,0
Росія	10,9	15,5	20,3	24,5
Польща	8,3	9,5	11,7	11,9
Чехія	11,4	10,7	8,0	9,7
Україна	1,4	1,7	2,1	2,6

 

 

Одним з успішних прикладів  збільшення капіталізації банку  та інвестиційної привабливості  з боку іноземних інвесторів є  досвід найближчого сусіда України – Росії. Акції „Ощадбанку” Росії протягом 2002-2005 рр. подорожчали в десятеро, причому не в рублях, а в доларах США. А капіталізація банку з 2000 по 2005 роки збільшилася з 66,516 млн. до 6,544 млрд. дол. США. При цьому норматив достатності капіталу російського „Ощадбанку” перевищує 14%, а закордонні інвестори з задоволенням позичають йому гроші. В Україні деякі представники НБУ упевнені, що відсутність ринкових котирувань банківських акцій стримує капіталізацію банківської системи і недозволює залучати іноземних інвесторів. Інші стверджують, що акції банків – не привабливий об'єкт для інвестицій. Але більшість поділяють думки тих економістів, які вважають, що акції українських банків повинні котируватися на ринку, мати справедливу ринкову вартість, яка відбражатиме діяльність кожного окремого банку та банківської системи в цілому. Це, в свою чергу, надасть змогу іноземним інвесторам визначити ефективні банки для подальшого інвестування в український банківський сектор. Але в Україні, на жаль, існують деякі перешкоди на цьому шляху, зокрема:

а) нерозвиненість фондового  ринку;

б) відсутність депозитарію;

в) невизначеність нормативно-правової бази щодо регулювання цих питань;

г) значний рівень асиметрії  інформації.

Перш за все потрібно забезпечити доступ усіх агетів ринку до правдивої минулої та теперішньої інформації, а також створити можливості для майбутнього прогнозування.

У зарубіжній практиці існують  такі методи підвищення капіталу банку, як злиття та поглинання. Для банківської  сфери злиття можуть принести деяку стабілізацію. По-перше, створення великого банківського капіталу є гарантією для західного інвестора. По-друге, великі банки зможуть проводити політику тривалого фінансування інвестицій і лізингових проектів, зберігаючи ліквідність платіжного балансу. Однак при цьому повинні існувати також невеликі і середні банки з метою запобігання монополізації фінансових послуг. Крім того, повинні бути введені обмеження прав володіння банками підприємствами України, як це було зроблено в США, задля виключення монополізації банками промисловості та її руйнувань [33].

Слід зазаначити, що злиття доцільно не лише для дрібних та середніх банків. Типовим прикладом  злиття гігінтів є об'єднання американських  банків „JP Morgan Chase” та „Bank One”. Об'єм активів „JP Morgan & Co” (такою буде назва об'єднаного інституту) досягне 1,1 трлн. дол. США у порівнянні з 1,2 трлн. дол. США у „Citigroup”. Ринкова капіталізація у 2004 році становила 130 млрд. лол. США (цей показник є другим у світі після тієї ж „Citigroup”). Фахівці сфери фінансів підрахували, що витрати на злиття становлять близько 3 млрд. дол. США без урахування податків, але через три роки операційні витрати мають скоротитися до 2,2 млрд. дол. США на рік. Одним із негативних наслідків злиття є людський фактор, тобто близько 10 тисяч співробітників будуть звільнені (це стосується дублюючих один одного підрозділів). Але в цілому „JP Morgan & Co” збільшить спектр і масштаби своїх послуг (від звичайного кредитування у великих розмірах до ведення банківського бізнесу).

Таким чином, можна виділити як позитивні, так і негативні  наслідки злиття та поглинань в цілому для України зокрема.

До основних позитивних моментів слід віднести наступні: підвищується ринкова капіталізація нового об'єднання; банк уникає необхідної ліквідації; зменшуються операційні витрати; з'являється можливість пропонувати ширший спектр послуг та у більшому обсязі; підвищується інвестиційна привабливість банку для іноземного інвестування; відбувається пожвавлення ринкової кон'юнктури, оскільки знижуються відсотки за кредитами та вартість послуг банку; нове об'єднання стає більш конкурентоспроможним; банки дотримуються вимог законодавства щодо встановлених нормативів; розширюється клієнтська база та сфера діяльності.

Серед недоліків можна виділити такі: загроза монополізації фінансових послуг; монопольний вплив на промисловість країни; масові звільнення працівників однакових підрозділів.

Поступове посилення  конкуренції та прихід на український  ринок першокласних іноземних банків розглядається як позитивний чинник стимулювання підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи.

З погляду на розвиток економічних процесів один з реальних шляхів розв’язання проблем ефективного  забезпечення капіталом комерційних  банків є об’єднання невеликих банків у велику фінансово – кредитну установу із значним обсягом капіталу. Яскравим прикладом таких об’єднань є Німеччина, Австрія та США.

На сьогоднішній день сукупний капітал банків – потенційних  учасників об’єднань складає 85 млн.грн., а сукупні активи – 300 млн. грн., тобто у разі об’єднання новостворена фінансово-кредитна установа увійшла б до десятка найбільших банків України та мала б досить розгалуджену мережу [31].

В Україні процес злиття має певні особливості:

по-перше, на даний момент кількість злиттів досить мала, це можна пояснити складністю та недосконалістю законодавчої бази, яка стосується цієї проблеми;

по-друге, злиття українських  банків найчастіше відбувається в примусовому  порядку, шляхом прийняття вимушених  рішень керівництва та акціонерів банку, що в свою чергу значною мірою впливає на розвиток економіки в регіонах, залишаючи останніх без малих місцевих банків, які спроможні вирішувати проблеми та задачі відповідних регіонів.

В процесі об’єднання банки стикаються з рядом проблем, зокрема з проблемою поєднання інтересів акціонерів; проблемою визначення джерел фінансування перехідного періоду; проблемою впливу на менеджмент банку. Але не зважаючи на існуючі труднощі потрібно розширювати обсяги об’єднань та злиттів банківських установ, оскільки ці процеси збільшують обсяги капіталу, сприяючи підвищенню стабільності національної банківської системи, знижують собівартість послуг банків-учасників об’єднань, розширюють спектр послуг, що надаються клієнтам, сприяють виникненню широких можливостей зовнішнього залучення коштів.

Рівень достатності  капіталу найбільших банків Росії можна проаналізувати за допомогою таблиці (табл 3.2).

 

 

Таблиця 3. 2

 

Адекватність капіталу найбільших банків Росії станом на 01. 12.2005 р.

Банк	Активи, млн руб.	Власний капітал, млн. руб	Норматив адекватності капіталу (Н1), %
Свербанк Росії	2219094,6	224243,4	12,3
Зовнторгбанк	504769,8	74870,1	16,7
Газпромбанк	379657,1	38923,2	10,3
Банк Москви	210136,0	18106,2	11,1
Альфа –банк	208017,8	24442,2	12,4
Росбанк	147784,0	15112,5	11,7
ММБ	122366,7	14965,2	13,7
Райффайзенбанк Австія	110047,9	15317,7	12,1
Уралсіб	93556,3	12187,4	12,0
Сітібанк	80620,6	9932,7	11,3
Номос-банк	57456,1	6743,4	12,7
Зеніт	55818,3	6498,8	12,5
Російський стандарт	53533,9	7175,7	12,5
АК Барс	50709,8	9922,7	19,4
Петрокомерц	64460,3	7532,9	13,8

 

Капітал цих банків є  досить достатнім, тому українським  банкам слід брати приклад з цієї країни і використовувати її методи щодо підвищення капіталізації банків.