Проблеми формування акціонерного капіталу та шляхи їх вирішення

Облік капіталу грунтується  на концепції джерела: кожне конкретне  джерело капіталу власників банку  відображається в обліку окремо. Отже, основними джерелами капіталу власників є: зареєстрований капітал і нерозподілений прибуток.

2. 2. Облік викупу акцій в акціонерів  та їх перепродажу

Банк може викупити власні акції в акціонера та перепродати їх іншому акціонеру. У разі викупу власних акцій без продажу іншим акціонерам зменшується статутний капітал банку, тому викуп акцій у такий спосіб можливий тільки на підставі рішення загальних зборів акціонерів, а також у разі ліквідації комерційного банку

Облік власних акцій, викуплених акціонерів для подальшого перепродажу або  анулювання в установленому порядку, здійснюється за балансовим рахунком №5002 “Власні акції банку, що придбані у акціонерів” за номінальною вартістю. Різниця між номінальною вартістю та ціною викупу відноситься на рахунок №5010 “Емісійні різниці” в межах залишку цього рахунку. У разі недостатності залишку першим дебетується рахунок №5030 “Прибутки та збитки минулих років” у межах додатного залишку, потім рахунок № 5040 “Прибуток чи збиток минулого року, що очікує на затвердження”.

Перепродаж акцій здійснюється за ринковою вартістю. Різниця між ринковою вартістю та номіналом має визнаватись як емісійний дохід або витрати і обліковується за рахунком 5010 „Емісійні різниці” чи 5030 (5040) у разі недостатності коштів за рахунком 5010.

У разі продажу викуплених власних акцій надлишок між номінальною вартістю та ціною продажу визначається як прибуток або збиток банку і відображається за балансовим рахунком № 5010 “Емісійні різниці”. Банк веде позасистемний облік руху власних акцій.

Одночасно з продажем акцій здійснюється закриття та вдкриття аналітичних рахунків акціонерів. Анулювання викуплених акцій проводиться за номінальною вартістю і відображається в обліку:

Д-т 5000 Зареєстрований статутний  капітал банку

К-т 5002 Власні акції банку, які придбані в акціонерів

Облік викупу власних акцій в акціонерів та їх перепродаж можна відобразити бухгалтерськими проводками:

1) Викуп власних акцій у акціонерів з метою перепродажу або анулювання:

а) на суму номінальної  вартості:

Д-т 5002

К-т 1200, 2600, 1001

б) за ціною, що вища за номінальну:

Д-т 5002,5010,5030,5040

К-т 1200,2600,1001

2) Перепродаж викуплених акцій:

а) на суму номінальної  вартості:

Д-т 1200, 2600, 1001

К-т 5002

б) за ціною, що вища за номінальну:

Д-т 1200, 2600, 1001

К-т 5002, 5010

в) за ціною, що нижча за номінальну:

Д-т 1200,2600,1001,5010

К-т 5002

3) Анулювання викуплених  акцій:

Д-т 5000

К-т 5002

Розглянемо  приклади:

1. Банк „Старт” викупив у акціонерів 10 простих акцій номіналом 100 грн. на суму 1000 грн. за готівку, що відображається в обліку:

Д-т 5002

К-т 1001

2. Банк „Старт” реалізував за готівку 10 акцій номіналом 100 грн. кожна, що були викуплені раніше, у тому числі: 7 акцій за ціною 707 грн., 3 акції за ціною 294 грн., що відображається в обліку:

а) реалізація 7 акцій:

Д-т 1001 – 707 грн.

К-т 5002 – 700 грн.

К-т 5010 – 7 грн.

б) реалізація 3 акцій:

Д-т 1001 – 294 грн.

Д-т 5010 – 6 грн.

К-т 5002 – 300 грн.

Проаналізувавши операції з викупу та перепродажу акцій, можна  зробити висновок, що результатом  є збільшення капіталу банку на 1 грн. за рахунок емісійної різниці.

Прибуток – це фінансовий результат діяльності банку за звітний  період.

Прибуток є частиною банківського капіталу і визначається як різниця між доходами і витратами (2. 2):

 

Прибуток = Доходи – Витрати                                           (2. 2)

 

В останній робочий день звітного року рахунки 6-го класу „Доходи” та 7-го класу „Витрати” закриваються перерахуванням залишків на рахунок 5040 „Прибуток чи збиток минулого року, що очікує затвердження”:

Д-т 6-й клас „Доходи” Д-т 5040

К-т 5040 К-т 7-й клас „Витрати”

Кредитовий залишок  за рахунком 5040 свідчить про отриманий  прибуток, дебетовий – про збиток.

Зароблений за звітний  період прибуток (збиток) затверджується і розподіляється зборами акціонерів. Банки за рахунок прибутку створюють резервний фонд, загальні резерви, фонди дивідендів, що відображається в обліку:

Д-т 5040 Прибуток чи збиток минулого року, що очікує затвердження

К-т 5020 Загальні резерви

К-т 5021 Резервний фонд

К-т 5003 Дивіденди, які  спрямовані на збільшення статутного капіталу

К-т 3631 Кредиторська заборгованість перед акціонерами банку за дивідендами

Залишок нерозподіленого  прибутку обліковується банком за рахунком 5030 „Прибутки та збитки минулих  років”:

Д-т 5040

К-т 5030

Дивіденди визначаються у гривнях за акцію або як процент  від номінальної вартості та сплачуються після їх оголошення загальними зборами акціонерів або радою банку. Як правило, між датою оголошення та датою сплати дивідендів є певний проміжок часу.

На дату оголошення здійснюється нарахування дивідендів, що відображається бухгалтерськими проводками:

Д-т 5040 Прибуток чи збиток минулого року, що очікує затвердження

К-т 3631 Кредиторська заборгованість перед акціонерами банку за  

        дивідендами – у разі сплати  дивідендів акціонерам

К-т 5003 Дивіденди, які  направлені на збільшення статутного капіталу

       –  у разі прийняття рішення загальними  зборами акціонерів про 

капіталізацію дивідендів

Сплата дивідендів акціонерам відображається в обліку:

Д-т 3631 Кредиторська заборгованість перед акціонерами банку за  

дивідендами

К-т 1001, 1200 Рахунки акціонерів

Капіталізація дивідендів відображається в обліку:

Д-т 5003 Дивіденди, які  направлені на збільшення статутного капіталу

К-т 5000 Зареєстрований статутний  капітал банку

Отже, капіталізація доходу – це перенесення суми незатвердженого прибутку до сплаченого статутного капіталу, оскільки сума дивідендів не виплачується, а зараховується в капітал банку. Після сплати дивідендів акціями акціонери не одержують жодних додаткових активів (тільки додаткові акції).

2. 3. Облік інших джерел капіталу банку

 

Іншими джерелами формування капіталу банку є переоцінка основних засобів та нематеріальних активів  у зв'язку зі зміною справедливої  вартості цих об'єктів. Якщо балансова  вартість об'єкта основних засобів  збільшується в результаті переоцінки, то збільшення має відображатись як зростання додаткового капіталу, що обліковується таким чином:

Д-т 4400 Основні засоби

Д-т 4500 Інші необоротні матеріальні  активи

К-т 5100 Результати переоцінки основних засобів

одночасно:

Д-т 5100 Результати переоцінки основних засобів

К-т 4409 Знос основних засобів

К-т 4509 Знос інших необоротних  матеріальних активів

Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а за недостатності суми дооцінки – за рахунок витрат банку (рахунок 7499 „Інші небанківські операційні витрати”, аналітичний рахунок „Переоцінка основних засобів”).

При цьому здійснюється така проводка:

Д-т 4400 Основні засоби

Д-т 4500 Інші необоротні матеріальні  активи

одночасно:

Д-т 4409 Знос основних засобів

Д-т 4509 Знос інших необоротних матеріальних активів

К-т 5100 Результати переоцінки основних засобів

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки – у складі витрат звітного періоду. Результати дооцінки нематеріальних активів вдображаються такою проводкою:

Д-т 4300 Нематеріальні  активи

К-т 5101 Результати переоцінки матеріальних активів

одночасно:

Д-т 5101 Результати переоцінки нематеріальних активів

К-т 4309 знос нематеріальних активів

Уцінка нематеріальних активів здійснюється за рахунок  дооцінки за цим об'єктом, а за недостатності  суми дооцінки – за рахунок витрат банку (рахунок 7499 „Інші небанківські операційні витрати”, аналітичний  рахунок „Переоцінка нематеріальних активів”):

К-т 4300 Нематеріальні активи

одночасно:

Д-т 4309 Знос нематеріальних активів

К-т 5101 Результати переоцінки нематеріальних активів.

Отже, для обліку переоцінки основних засобів та нематеріальних активів використовують рахунок 7499 „Переоцінка основних засобів”, „Переоцінка нематеріальних активів”.

За результатами переоцінки інвестицій, що вибувають на суму наявного залишку здійснюється така бухгалтерська проводка:

Д-т 5103

К-т 5030

Рахунок 5102 „Результати  переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж” використовується для обліку дооцінки чи переоцінки цінних паперів.

У разі придбання цінних паперів на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проводки:

1) зміна справедливої  вартості цінних паперів у  разі дооцінки:

Д-т 3811

К-т 5102

2) зміна справедливої вартості цінних паперів у разі уцінки:

Д-т 5102

К-т 3811

На дату розрахунку здійснюються такі бухгалтерські проводки:

1. якщо здійснюється дооцінка               2) якщо здійснюється уцінка

Д-т 3811 Д-т 5102

К-т 5102 К-т 3811

На суму переоцінки, яка  була визнана між датою операції та датою розрахунку здійснюються такі бухгалтерські проводки:

а) на суму дооцінки                                      б) на суму уцінки

Д-т 3107, 1415, 1435, 3115                            Д-т 5102

К-т 5102                                                          К-т 3107, 1415, 1435,3115

Під час визнання зменшення  корисності цінних паперів сума уцінки обліковується за рахунком 5102 „Результати  переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж”, вилучається з  капіталу і визнається в прибутках чи збитках банку [12].

Отже, крім вищеназваних джерел капіталу, в 5-му класі обліковуються  результати переоцінки основних засобів, результати переоцінки нематеріальних активів, результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж, результати переоцінки інвестицій в асоційовані компанії та результати переоцінки за операціями хеджування.

 

 

РОЗДІЛ 3

ПЕРСПЕКТИВНІ  НАПРЯМКИ ЗБІЛЬШЕННЯ РЕСУРСНОЇ

БАЗИ  БАНКУ

 

 

3. 1. Підвищення рівня капіталізації  банків як один із інструментів зміцнення фінансової стійкості банківської системи України

Однією з найгостріших у розвитку вітчизняної банківської  системи є  проблема капіталізації банків. Процеси, що відбулися протягом останніх років у економіці вцілому та у фінансовій сфері зокрема, свідчать про поглиблення суперечності між об’єктивною потребою нарощування банківського капіталу, з одного боку, та реальним станом економічної кон’юнктури, що діє у протилежному напрямі, - з другого. В умовах, далеких від економічної стабільності й передбачуваності, існує об’єктивна необхідність створення достатнього капіталу банку з метою зменшення ризику збитків для вкладників, кредиторів, інвесторів. Зогляду на це Національний банк України останніми роками послідовно втілює певні вимоги щодо достатності капіталу банків.

Недостатність капіталу вітчизняної банківської системи  виходить на перший план як один з основних чинників, що стримує розвиток фінансово-кредитного сектору в процесі виконання ним своєї функції фінансового посередництва. Крім того загострилася проблема відставання темпів капіталізації банківської системи від темпів зростання її активів.

Вирішення назрілих проблем  полягає в адекватному нарощуванні  капіталу банківської системи в  цілому та кожного банку зокрема.

Розвиток банківської  системи, подальша капіталізація українських банків відзеркалюють економічне зростання й підвищення прибутковості банківського бізнесу як виду економічної діяльності.

До основних напрямків  подальшої  капіталізації банківської  системи і підвищення ефективності функціонування банківського капіталу можна віднести:

1. поглиблення процесу капіталізації  банків;
2. збільшення прибутковості банківської діяльності шляхом мінімізації витрат на виконання вимог нормативної бази Національного банку України, зниження ризиків, скорочення операційних і неопераційних витрат банків;
3. дозвіл банкам спрямувати на цю мету власний прибуток зі звільненням його від оподаткування;
4. забезпечення стабільності нормативної бази  Національного банку України ;
5. зняття нормативних перепон нарощення капіталу банків шляхом спрощення порядку реєстрації змін до капіталу банку, удосконалення механізмів захисту капіталу від знецінення;
6. участь у створенні привабливих нормативно-правових умов залучення капіталу у банківську систему.
7. удосконалення діяльності валютного та підвищення ролі фондового ринку;
8. вдосконалення оподаткування банків, зменшення податкового тиску на банки з метою прискорення їх капіталізації і збільшення обсягів кредитування реального сектору;
9. прискорення переходу банків на акціонерну форму власності . Це сприятиме введення нового порядку розрахунку власного капіталу, що призведе до його збільшення і полегшить використання низки економічних нормативів;
10. реформування банківської системи, що важливо  розглядати в одному контексті з відновленням і розвитком в Україні сегментів фінансового ринку – фондового, страхового, валютного, міжбанківських кредитів з подальшим виходом на ринок корпоративних емітентів.