Проблеми та перспективи розвитку вітчизняного ринку фінансових ресурсів

 

 

 

Рис. 2.2  Інституціональна структура фінансових ринків

Наявність багатьох типів фінансових ринків пов'язана  з існуванням різних підходів до їх класифікації. У сучасній літературі виділяють такі основні типи фінансових ринків:

1. За  умовами передачі фінансових  ресурсів в користування:

- ринок позикового капіталу. На цьому ринку ресурси передаються на умовах позики на визначений термін та під відсотки за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів;

- ринок акціонерного капіталу. На цьому ринку кошти вкладаються на невизначений термін. При цьому інвестор отримує право на частину прибутку у вигляді дивіденду, право співвласності на активи підприємства і повністю поділяє підприємницькі ризики з іншими акціонерами підприємства.

2. За  термінами обігу фінансових активів,  що можуть бути в обігу на  ринку:

- ринок грошей. На цьому ринку перебувають в обігу фінансові активи, термін дії яких не перевищує одного року (короткотермінові казначейські зобов'язання, ощадні та депозитні сертифікати, векселі, різні види короткотермінових облігацій тощо);

- ринок  капіталів. На цьому ринку надаються середньо- та довготермінові кредити, перебувають в обігу середньо-та довготермінові боргові цінні папери, а також інструменти власності.

3. Залежно  від того, чи нові фінансові  активи пропонуються для продажу,  чи такі, що емітовані раніше:

- первинний є ринком перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки;

- вторинний, на якому мають обіг емітовані раніше фінансові активи.

4. Залежно  від місця, де відбувається  торгівля фінансовими активами:

- біржовий. Цей ринок пов'язують з поняттям біржі як уособленого способу функціонування організованого ринку. На ньому в більшості випадків відбувається торгівля емітованими раніше фінансовими активами;

- позабіржовий, на якому діють так звані торгово-інформаційні системи.

5. Якщо  взяти за ознаку поняття глобальності, то можна виділити наступні  типи фінансових ринків:

- міжнародні;

- національні;

- ринок резидентів - це ринок фінансових активів, емітованих резидентами на національному ринку;

- ринок нерезидентів - це ринок, на якому нерезиденти емітують фінансові активи відповідно до законодавства певної країни.

6. Враховуючи  специфічну структуру та механізми  функціонування фінансового ринку:

- ринок цінних паперів;

- валютний  ринок;

- кредитний  ринок.

Вплив кожного  окремого сегменту на економіку відбувається через специфіку суб’єктів, об’єктів та операцій.

Так, грошовий ринок, як сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції (на термін до 1 року), обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Грошовий ринок включений до складу елементів фінансового ринку в зв'язку з тим, що пов'язаний з такими об'єктами фінансового інвестування, як депозитні внески термінові і до запитання. Крім того, яскраво виражені інфляційні процеси в нашій країні зробили об'єктом інвестування на цьому ринку вільноконвертовану валюту ряду країн (у першу чергу, країн із найменшими темпами інфляції).

Ринок капіталу - це частина фінансового  ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал виконує наступні функції. По-перше, об'єднує дрібні, розрізнені грошові заощадження  населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює великі грошові фонди. По-друге, трансформує грошові кошти  в позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки. По-третє, надає позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва гоню.

Кредитний ринок дозволяє здійснити  накопичення, рух, розподіл і перерозподіл позичкового капіталу між сферами  економіки.

Кредитний ринок це механізм, за допомогою  якого встановлюються взаємозв'язки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями  і громадянами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах. У той  же час кредитний ринок - це синтез ринків різних платіжних засобів. У  країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні угоди опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг і надають  позички, і, по-друге, інвестиційними або  аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і рух різних боргових зобов'язань, що реалізуються на особливому ринку  цінних паперів.

Функціонування ринку капіталу дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як формування інвестиційних  ресурсів для реалізації реальних інвестиційних  проектів, так і ефективного фінансового  інвестування (здійснення довгострокових фінансових вкладень). Фінансові активи, що обертаються на-ринку капіталу, як правило, менш ліквідні; для них характерний найбільший рівень фінансового ризику і відповідно більш високий рівень дохідності.

Валютний ринок це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини  між споживачами і продавцями валют, система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних  розрахунків з приводу валютних операцій, зовнішньої торгівлі, надання  фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які  вимагають обміну і використання різних іноземних валют. Стрижнем валютних операцій, що здійснюються на валютному  ринку, є валютний курс, рівень якого  постійно коливається під впливом  попиту й пропозиції учасників цих  операцій.

Ринок цінних паперів - це специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом  операцій є цінні папери. На ньому  здійснюється  емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважуються попит і пропозиція.

Як і будь-який інший, ринок цінних паперів формується, виходячи з попиту і пропозиції, а також урівноважуючої ціни. Попит створюється державою та суб'єктами господарської діяльності, яким не вистачає власних доходів  для фінансування інвестицій. Держава  та бізнес виступають на ринку цінних паперів чистими позичальниками (змушені більше позичати в інших), а чистим кредитором є населення, в якого з різних причин доходи перевищують суму витрат.

Завданням ринку цінних паперів  є створення умов та забезпечення, якщо можливо, більш повного та швидкого переливу заощаджень в інвестиції за ціною, яка задовольняла б обидві сторони. Через ринок цінних паперів  акумулюються грошові нагромадження  кредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осіб і спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів.

Страховий ринок є сферою грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу  виступає специфічний товар - страхова послуга (страховий захист), формується попит і пропозиція на неї.

Ринок дорогоцінних металів і каменів  та інших об'єктів реального інвестування розглядається як сукупний для таких  операцій, як інвестиції в предмети колекціонування (художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності і т. п.), у  дорогоцінні метали і камені та інші матеріальні цінності. У країнах  з розвиненою ринковою економікою інвестиційна діяльність, що пов'язана із цими об'єктами реального інвестування, уже здійснюється на спеціалізованих ринках, які оформилися (ринку золота тощо).

Отже, виділяють  сегменти фінансового ринку за особливостями  організації функціонування об’єктів ринку, суб’єктів, операцій, часу тривалості їх, охоплення територій та галузей  тощо. Відповідно, в залежності від  цих особливостей та специфіки інструментів та їх використання, спостерігається  різний вплив на економіку, конкуренцію, - ринкову економіку в цілому на макрорівні.

 

 

РОЗДІЛ 3

Досвід розвинених фінансових ринків щодо ефективної організації діяльності

 

 

Останніми роками фінансові ринки багатьох країн стали більше та функціонують більш активно. Це пов'язано з  розширенням обсягів міжнародної  торгівлі і, як наслідок, зростанням міжнародних  фінансових потоків. Американські ринки  цінних паперів та в особливості  Нью-Йоркська фондова біржа продовжують  домінувати на світових фондових ринках. В Європі як і раніше лідерами є  Лондонська, Паризька, Цюріхська, Варшавська фондові біржі. Яскравий представник  ефективного функціонування фондового  ринку Японії - Токійська фондова  біржа. Нові ринки виникли у Тихоокеанському  регіоні. У більшості країн Східної  Європи ринки цінних паперів знаходяться  у процесі становлення, а ринки  Латинської Америки оживилися після  декількох десятиліть.

Фондові біржі як особливий інститут вторинного ринку цінних паперів сприяють накопиченню  капіталу, його розподілу і перерозподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. Ефективність фондових бірж загальновизнана. Нині у світі налічують  близько 200 фондових бірж, об’єднаних у Міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові  біржі Нью-Йорка, Лондона і Токіо, на які припадає до 60 % загальносвітового  обсягу торгівлі акціями. Тому доцільно розглянути особливості функціонування даних бірж.

Найбільш  розвинений фондовий ринок знаходиться  у США. Для даної країни характерна змішана модель біржової системи, де функціонує Нью-Йоркська й Американська фондові біржі.

Одна  з найстаріших і найбільших фондових бірж світу – це Нью-Йоркська. Управління біржею здійснює Рада директорів, яка  складається з членів біржі та незалежних представників. Основними  категоріями членів біржі є спеціалісти, брокери-комісіонери, брокери торговельного залу та  біржові трейдери.

Необхідною  умовою включення цінних паперів  компанії до лістингу на Нью-Йоркської  фондової біржі є відповідність  певному рівню чистих доходів, активів, обсягів продаж, її акції повинні  належати широкому колу інвесторів. Так  для включення до лістингу американська корпорація повинна мати прибуток до оподаткування не менш як 2,5 млрд. дол. США.

Згідно  біржових стандартів умовою допуску  до лістингу є згода фірми надати необхідну інформацію про керівний склад та акціонерів. Це робить інформаційне забезпечення ринку більш прозорим і дає можливість відповідним  чином контролювати всі зміни. На біржі використовується повністю автоматизована система „Сток Уотч”, яка спостерігає  за торгівельною активністю за всіма  акціями, які котируються на біржі. Якщо під час торгівлі рух курсу  акції або обсягів виходить за встановлені розміри, комп'ютер інформує біржових аналітиків. Тобто використання на даному ринку нових інформаційних  та автоматичних систем дало можливість скоротити час на проведення контролю за діяльністю всіх учасників і вчасно вживати необхідні заходи для  регулювання. Всі акції в США  є іменними інструментами.  На біржі  також ведеться торгівля облігаціями, опціонами та ф'ючерсами.

Регулюється фінансовий ринок федеральними і  місцевими законодавчими актами Нагляд за виконанням законів здійснює Комісія з цінних паперів і  бірж, незалежне федеральне агентство, що непідвладне виконавчим органам  та сама має виконавчі, квазізаконодавчі та квазісудові.

Для фондового  ринку Японії притаманна моноцентрична  модель біржової системи, тобто домінує  одна фондова біржа, розташована  у фінансовому центрі країни. Такою  біржею є Токійська частка якої становить 80 % усього обігу цінних паперів. За звання найбільшої вона конкурує з  Нью-Йоркською фондовою біржею. Наприклад, за обсягом торгівлі акціями, вона була першою на протязі декількох років.

Торгівельна практика відрізняється від тієї, яка застосовується на Нью-Йоркській  фондовій біржі. Акції найбільших корпорацій котируються у першій секції і  продаються у визначених місцях залу, які використовуються для наступних  галузей: автомобілебудування, хімічна  промисловість, будівництво та ін. Більше 1000 емісій припадає на котирувальний  лист першої секції. Приблизно 150 найбільш ходових емісій акцій продаються и купуються шляхом підняття руки через систему публічних торгів. Це складає 60% всього обсягу Токійської фондової біржі. Інша частина емісії акцій в першій секції, а також  біля 500 котируємих емісій у другій секції (головним чином нові та середні  компанії) продаються та купуються  через автоматизовану систему. Стандартна мінімальна одиниця торгівлі для  всіх вітчизняних японських акцій  складає 1000 акцій.

За останній час загальне число зареєстрованих компаній на Токійській фондовій біржі  не змінюється на протязі 10 років, а  на Нью-Йоркській за цей час воно зросло на 44%. Таку стабільність іноземні інвестори пов'язують з жорстокими умовами лістингу, тобто допуску  цінних паперів до котирування. До того ж дотримання правил публікації обходиться дуже дорого. Такі вимоги з одного боку роблять ринок стабільним, бо проходження  процедури лістингу автоматично  виключає слабкі компанії з ринку, але  з іншого - середні компанії з  невеликим статутним капіталом  не можуть вийти на такий ринок  і розвити свій потенціал. Врегулювання цього питання відчула і біржа. У листопаді 1999 року був створений  новий ринок для венчурних  копаній під назвою “Mothers” (Market of High Growth and Emerging Stocks) з дуже м'якими  умовами критеріями лістингу для  нових фірм.

Тобто, на відміну від США, найбільші японські ринки торгівлі акціями, борговими  інструментами і фінансовими  ф'ючерсами сконцентровані на одній  біржі. Звісно, що контролювати великий, але майже єдиний фондовий ринок  уряду легше. Регулювання фондового  ринку здійснює Бюро з цінних паперів.