Проблеми та перспективи розвитку вітчизняного ринку фінансових ресурсів

Другий етап передбачає приведення нормативної бази та регулювання  фінансового ринку у відповідність до світових стандартів.

Однією  з основних проблем на фондовому  ринку є законодавча неврегульованість  питань корпоративного управління в  акціонерних товариств. Тому важливого  значення набуває прийняття Закону України „Про акціонерні товариства”, проект якого у різних варіантах неодноразово подавався до Верховної Ради ще з 2000 року, законів про похідні (деривативи) та про рейтингування.

На сьогоднішній день існує проблема функціонування національної депозитарної системи. Зокрема, система обліку цінних паперів поєднує два підходи, що технологічно між собою не узгоджені: реєстри власників іменних документарних  цінних паперів і облікові реєстри  власників бездокументарних цінних паперів, виконуючи одну і ту ж  саму функцію, ведуться по-різному. Монопольне право реєстратора на облік прав за цінними паперами та технологічні недоліки реєстраторської діяльності, відсутність системи централізованого архівування даних призводять до фальсифікації та дублювання реєстрів, внесення до них несанкціонованих змін, блокування проведення загальних зборів акціонерів тощо. Здебільшого це зумовлено  застосування неправильного концептуального  принципу щодо діяльності реєстраторів, які виявляються залежними від  емітентів, оскільки на відміну від  зберігачів забезпечують обіг цінних паперів на підставі договору з емітентами , а не з інвесторами, які є власниками цінних паперів . На жаль, проблему «  кишенькових» реєстраторів за 10 років  існування цього інституту так  і не вдалось вирішити.

Тому необхідно прийняти Закон України «Про систему депозитарного  обліку в Україні», а також створити централізовану депозитарну систему  учасниками ринку із обмеженою участю держави та врахуванням принципів функціонування депозитарних систем в ЄС. Складовою цього етапу є удосконалення всієї дворівневої депозитарної системи, тобто укрупнення та інтеграція зберігачів та реєстраторів. Такий підхід відповідає 
світовим стандартам і міжнародним зобов’язанням України, зокрема такий сценарій не порушує Меморандуму, підписаного між Урядом України, Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Урядом США.

В Україні інститут інвесторів перебуває  на початковому етапі свого розвитку і не має значних ресурсів для  інвестування в цінні папери. Проте, подальший розвиток ринку буде залежати від величини наявного попиту-ефективності і розміру інституційних інвесторів.

Окремим компонентом розвитку інституційних  інвесторів є активізації дій щодо впровадження пенсійної реформи. Це дозволить більш швидко розвиватися недержавним пенсійним фондам, які можуть стати активними учасниками фінансового ринку України. Проте, необхідно враховувати декілька факторів. По-перше, ефективний розвиток НПФ неможливо досягнути без розвинутих інших складових фінансового сектору, в т.ч. організованого фондового ринку, розширення набору доступних фінансових інструментів та ін. По-друге, не можна очікувати, що НПФ стануть суттєвими гравцями на фондовому ринку за короткий проміжок часу. Це пояснюється тим, що сам по собі процес створення НПФ та процес залучення клієнтів є досить тривалим. Ситуація при цьому ускладнюється можливими труднощами при залученні клієнтів через недовіру населення та його необізнаність із фінансовим сектором.

Крім того, передбачається внести зміни до законів «Про інститути  спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)» (щодо розширення нормативів інвестування, удосконалення порядку реєстрації випусків цінних паперів ІСІ, широкого застосування рейтингової оцінки щодо цінних паперів, у які розміщуються кошти ІСІ), «Про недержавні пенсійні фонди» (щодо розширення переліку об'єктів та нормативів інвестування пенсійних коштів, удосконалення порядку розподілу інвестиційного прибутку), «Про страхування» (щодо приведення діяльності страхових організацій у відповідність до Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення»).

Загальною метою має  бути прийняття єдиного закону, що регулює випуск та обіг всіх видів  цінних паперів та питання професійної діяльності на ринку фінансових інструментів, депозитарного обслуговування, регулювання ринку фінансових інструментів.

Серед специфічних першочергових  цілей можна виділити дві.

По-перше, в Україні має бути врегульовано випуск та обіг похідних цінних паперів. Відповідно, необхідно прийняти Закон України «Про похідні цінні папери».

По-друге, потрібно забезпечити більш  активний розвиток ринку державних та муніципальних цінних паперів, що розширить можливості інвесторів для диверсифікації портфелів. Крім того, державні цінні папери є традиційно найбільш надійним видом цінних паперів, оскільки гарантуються державою. Цей фактор є особливо важливим для розвитку приватних пенсійних фондів, які зараз найбільше відчувають дефіцит можливостей для довготермінових інвестицій з низькими ризиками.

На думку багатьох вчених, доцільним  було б використання зарубіжного  досвіду щодо впровадження такого виду цінних паперів, як              «золота акція». Цей вид цінних паперів з’явився в період приватизації у Великобританії.

 «Золота акція» дає уряду  право зберігати за собою одну  акцію, яка не голосує, що  дає змогу заборонити подальший  продаж основного капіталу або  реорганізацію підприємства. Маючи  «золоту акцію», держава завжди  буде готова втрутитися в галузь, яка працює неефективно, але  при цьому має стратегічне  значення для країни.

Останнім етапом реформування фондового  ринку України має стати його інтеграція до європейського ринку. Для оптимальної інтеграції фондового ринку України на базі її національних інтересів до міжнародних фондових ринків, у першу чергу країн ЄС, необхідно здійснити формування конкурентоспроможної моделі даного ринку. Виходячи з міжнародних стандартів, необхідно приведення номінальної капіталізації ринку акцій України по відношенню до ВВП до 80% (зараз - до 30%), ринкової капіталізації - до 60% (зараз - до 20%), обсяг угод на організованих ринках по відношенню до ВВП - до 30% (зараз кілька відсотків). Забезпечення даних вимог можливе за умов виконання попередніх етапів реформування.

Також доцільно приступити до розробки та реалізації спільно з представниками Європейського Комітету з цінних паперів (ESC) та Комітету європейських регуляторів з цінних паперів (CESR) Плану дій щодо інтеграції фондового ринку України до фондових ринків країн ЄС.

Після розробки спільного з ЄС Проекту реформування фондового рийку України та узгодженого Плану дій необхідно запровадити світовий досвід інформаційного та контрольного супроводження діяльності фондового ринку, схеми раціонального розподілу регулятивних функцій між державними органами і саморегулівними організаціями. Для вдосконалення інфраструктури фондового ринку України згідно з сучасними вимогами необхідно відпрацювати з міжнародними фінансовими інституціями питання надання Україні фінансової допомоги у розмірі 600 млн. євро.

Особлива роль належить інфраструктурній та соціально-культурній сумісності. З цією мстою Кабінету Міністрів України доцільно створити робочу групу з числа фахівців ДКЦПФР, ФДМУ, Інституту економічного прогнозування. Ради з вивчення продуктивності України НАН України, Українського інституту розвитку фондового ринку КНЕУ, представників НБУ, ФДМУ, НДУ, Держфінпослуг, Мінфіну, СРО та за необхідності інших фахівців для розробки моделі функціонування та стратегії розвитку фондового ринку України на 15-20 років.

Основною метою реформування фондового  ринку України є забезпечення його конкурентоспроможності і інтеграції до європейських фондових ринків. Дана мета є довгостроковою і для її досягнення необхідно вирішити ряд  проблем у короткостроковому  та середньостроковому періодах.  Основними  проблемами у функціонуванні фондового  ринку залишаються незахищеність  прав акціонерів, недостатня ефективність функціонування організованого фондового  ринку, його непрозорість, недостатньо  розвинені інституційні інвестори, невелика кількість фінансових інструментів та ін.

Для вирішення  даних проблем нагальним завданням  є удосконалення законодавства. Так, необхідно прийняти ряд законодавчих актів, зокрема Закон України  «Про акціонерні товариства» Прийняття  даного закону передбачено Програмою  діяльності Кабінету Міністрів України  «Український прорив: для людей, а  не для політиків».

Даною Програмою, один з розділів якої присвячено розвитку вітчизняного фондового ринку, також  передбачається внесення змін та прийняття  законів для розвитку фінансових інструментів, підвищення їх надійності та інвестиційної привабливості. Зокрема, внести зміни до Закону  «Про  зовнішньоекономічну діяльність», прийняти закон «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», прийняти закони «Про систему депозитарного обліку в Україні» (прийняття даного закону передбачено також у Програмі розвитку національної депозитарної системи на 2005-2010 рр., яка була затверджена Постановою КМУ №1707 від 21.12.2004 р.) і  «Про рейтингування».

Також важливим напрямком залишається діяльність з європейськими комітетами, такими як Європейського Комітету з цінних паперів та Комітету європейських регуляторів  з цінних паперів для розробки плану дій щодо інтеграції фондового  ринку України до фондових ринків країн ЄС.

Основними пріоритетними напрямами  розвитку фондового ринку відповідно до Указу Президента про розвиток фондового ринку протягом 2006 – 2010 років є:

удосконалення механізмів захисту  прав інвесторів;

розвиток інструментів ринку  цінних паперів;

зосередження укладання  договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондових біржах та інших  організаторах торгівлі цінними  паперами;

удосконалення Національної депозитарної системи;

удосконалення системи розкриття  інформації на ринку цінних паперів;

розвиток інвестиційної  інфраструктури.

Пріоритетними напрямами розвитку фондового ринку  на найближчу перспективу визначено:

підвищення  рівня корпоративного управління в  акціонерних товариствах та забезпечення захисту прав інвесторів;

удосконалення системи обліку прав власності на цінні папери;

впровадження  механізмів розкриття інформації на фондовому ринку;

впровадження  механізмів пруденційного нагляду;

формування  системи попередження протиправного («рейдерського») поглинання акціонерних  товариств;

вдосконалення напрямів державного регулювання фондового  ринку.

У 2008 році ДКЦПФР визначені наступні стратегічні напрями розвитку фондового ринку.

Удосконалення механізмів захисту  прав інвесторів шляхом поширення найкращої  практики корпоративного управління у  діяльності акціонерних товариств; удосконалення правового врегулювання корпоративних конфліктів.

Розвиток  інструментів ринку цінних паперів  шляхом законодавчого врегулювання питань обігу похідних фінансових інструментів (деривативів) та іпотечних цінних паперів; удосконалення практичного використання і застосування методики визначення справедливої (ринкової) вартості фінансових інструментів.

Удосконалення обліку прав власності в депозитарній системі шляхом введення єдиних правил та технологічних процедур обліку цінних паперів, уніфікації принципів та порядку здійснення діяльності учасниками Національної депозитарної системи та взаємодії між ними.

Розвиток інвестиційної інфраструктури шляхом законодавчого врегулювання питань діяльності недержавних пенсійних  фондів, інститутів спільного інвестування, у процесі формування ними ліквідних  активів; удосконалення стандартів діяльності організаторів торгівлі та саморегулівних організацій.

Поступове впровадження механізмів пруденційного  нагляду в діяльності професійних  учасників ринку цінних паперів  шляхом встановлення вимог до оцінки ризиків під час організації  діяльності з торгівлі цінними паперами, впровадження підходів для вимірювання  і управління ризиками з боку професійних  учасників ринку цінних паперів.

Популяризація ринку цінних паперів серед широкого кола населення та інвесторів, а  саме: проведення Комісією роз'яснювальної  інформаційної роботи, тематика якої включатиме особливості інвестиційного процесу, ознайомлення з правами  та обов’язками акціонерів та інвесторів; забезпечення Комісією інформаційного підтримування найбільш значущих проектів, які стосуються регулювання ринку  цінних паперів та знаходяться у  стадії реалізації.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Фінансовий ринок – це сфера  економічних відносин щодо купівлі-продажу  фінансових активів в умовах конкуренції.

Фінансові ринки виконують функції:

– забезпечують взаємодію продавців і покупців фінансових активів;

– ціноутворюючу;

– підвищують ліквідність активів;

– сприяють знаходженню для кожного з  кредиторів контрагента угоди;

– зменшують  витрати на емісію й обіг активів;

– знижують специфічні ризики тощо.

Головне призначення фінансового ринку  – це забезпечення перетоку капіталів  між суб’єктами та підвищення ефективності функціонування, що має призводити та знаходити своє відображення у  збільшення обсягів розширеного  відтворення, зростання добробуту  країни, населення.

Виділяють сегменти фінансового ринку за особливостями  організації функціонування об’єктів ринку, суб’єктів, операцій, часу тривалості їх, охоплення територій та галузей  тощо. Відповідно, в залежності від  цих особливостей та специфіки інструментів та їх використання, спостерігається  різний вплив на економіку, конкуренцію, - ринкову економіку в цілому на макрорівні.

Грошовий ринок обслуговує рух  оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення.

Ринок капіталу об'єднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює  великі грошові фонди. Також трансформує  грошові кошти в позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки. А ще надає позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва гоню.