Проблеми та шляхи їх подолання в системі формування доходів домогосподарств

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП …………………………………………………………………………				3
РОЗДІЛ І		Теоретичні підходи вивчення природи та структури домогосподарств ………………………………………………		5
	1.1		Економічний зміст домогосподарства……………………….	5
	1.2		Структура домогосподарств. Доходи та витрати домогосподарства…………………………………………….	8
	1.3		Теорії домогосподарства в сучасній економічній думці…...	12
РОЗДІЛ ІІ		Аналіз функціонування домогосподарств України на сучасному етапі розвитку економіки…………………………..		17
	2.1		Дослідження динаміки доходів та витрат домогосподарств України………………………………………………………..	17
	2.2		Аналіз доходів та втрат домогосподарств протягом 2012 та 2013 років……………………………………………………..	22
	2.3		Дослідження доходів та витрат домогосподарств в Дніпропетровській області…………………………………...	28
РОЗДІЛ ІІІ		Проблеми та шляхи їх подолання в системі формування доходів домогосподарств ……………………………………..		32
	3.1		Сучасні проблеми оптимізації доходів домогосподарств як дієвий засіб зменшення глибини бідності в Україні……….	32
	3.2		Зарубіжний досвід подолання бідності та можливість його застосування в Україні………………………………………	38
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...				42
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………				45
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………				48

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Домашнє господарство розвивається протягом тривалого історичного періоду. Воно є одним з найперших економічних об’єднань людей, яке виникло ще у первісному суспільстві задовго до  появи міста, національних утворень, держави, підприємництва та  ринкової  економіки взагалі. Домашнє господарство не втратило  свого значення в сучасних умовах, адже інші суб’єкти економічної  системи  —  держава  та  організації  —  не  можуть  повністю  розв’язати всі соціально-економічні проблеми суспільства, особливо ті, що пов’язані з розвитком індивіда. Тому не дивно, що в  економічно розвинутих країнах сукупність домогосподарств розглядається як важлива частина національної економічної системи. Важлива  роль  у  функціонуванні  фінансової  системи країни належить фінансам домогосподарств. За рахунок своїх заощаджень  у комерційних  банках, накопичення коштів на пенсійних рахунках, інвестування коштів через інвестиційні фонди  вони забезпечують економіку країни вільними грошовими ресурсами; створюють основний попит на різноманітну продукцію, яку виробляють суб’єкти господарювання та беруть участь у задоволенні цього попиту, здійснюючи підприємницьку діяльність. Отже тема: «Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин» є досить актуальною на сучасному етапі розвитку економіки.

Питання  про  місце  і  роль  сектора  домогосподарств  у  національній  економіці  були  предметом  наукового  аналізу  багатьох  дослідників.  Уперше домогосподарство  описується  у  трактатах  древньогрецьких  філософів Ксенофонта та Арістотеля. Подальші дослідження проблематики домогосподарств здійснив Ф. Енгельс у праці  «Походження  сімї,  приватної  власності  і  держави».  Окремі  аспекти  функціонування домашніх  господарств  висвітлювали класики  економічної  науки  Г.  Гессен,  Дж. М.  Кейнс, Т. Мальтус, К. Маркс, А. Пігу, Д. Рікардо, Ж.Б. Сеєм, А. Сміт, М. Туган-Барановський. Значно збагатили  інструментарій  дослідження  сектора  домогосподарств  представники  неокласичної теорії Л. Вальрас, Дж. Гікс, В. Джевонс, А. Маршал, К. Менгер, В. Парето, Є. Слуцький. У 60-ті роки  ХХ  сторіччя  Г.  Беккер,  К.  Ланкастер,  Дж.  Мінсер,  Т.  Шульц  розробили  теорію  «нової економіки»  домогосподарств. Значну  увагу  вивченню  сектора  домогосподарств  приділяють  і  сучасні  вітчизняні науковці І. Боднар, О. Гладун, С. Злупко, Е. Лібанова, М. Литвак, В. Мандибура, Н. Можайкіна, І. Осипова, С. Панчишин, А. Ревенко, М. Савлук, Н. Федірко та ін. Серед зарубіжних вчених даною  проблематикою  займаються  С.  Барсукова,  В.  Жеребін,  Н.  Манохіна,  А.  Олейник,  В. Радаєв, А. Романов, А. Сурінов, С. Тютюнникова, К. Чабану та ін.

Предметом дослідження є домогосподарство, а об’єктом домогосподарства України.

Метою написання курсової роботи є дослідження домогосподарств як суб’єкту ринкових відносин.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати завдання такі як: розкрити зміст та роль домогосподарства; розглянути види домогосподарств; пояснити принципи формування доходів домогосподарств та їх використання; розглянути теорії домогосподарств; проаналізувати стан функціонування домашніх господарств в Україні; виявити основні проблеми функціонування домашніх господарств; розглянути зарубіжний досвід регулювання формуванням доходів домогосподарств.

Для написання курсової роботи використовувались різноманітні журнали економічного напрямку, Закони України дані відділів Державної  статистики  України та Дніпропетровської області.

В роботі використані такі методи дослідження як: аналіз, порівняння, історичний та логічний підхід, діалектика та наукова абстракція.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДИ ТА СТРУКТУРИ ДОМОГОСПОДАРСТВ

 

 

1.1 Економічний зміст домогосподарства

Сучасна фінансова література дає різноманітні тлумачення поняття «домогосподарство», проте найбільш вживаним є визначення, згідно з яким домогосподарством вважають сукупність фізичних одиниць – резидентів, що мають спільні економічні інтереси, функції, побут і джерела фінансування.

Демографічний енциклопедичний словник визначив домогосподарство як сукупність учасників розподілу, котрі є членами соціально-економічного осередку, який об’єднує людей відносинами, що виникають при організації їх сумісного побуту (веденні загального домашнього господарства, спільному проживанні тощо).

В економічній енциклопедичній літературі домогосподарство трактується в основному як «господарство, яке ведуть одна або кілька осіб, що мають спільне житло, з метою відтворення робочої сили та розвитку особистості …»  або як «господарство, яке ведуть одна або кілька осіб, що мають спільне житло, з метою розширеного відтворення передусім людини економічної на основі кінцевого споживання продуктів сфери матеріального та нематеріального виробництва». Як бачимо, ці визначення досить схожі і не зовсім чітко визначають домогосподарства з організаційної точки зору, наголошуючи лише на спільності житла та ігноруючи спільність побуту. Адже, скажімо, не зовсім коректно буде вважати домогосподарством кількох осіб, не пов’язаних будь-якими родинними стосунками чи спільними побутово-економічними інтересами (наприклад,тимчасових квартирантів, що проживають певний період часу в одному житловому приміщенні).

У підручнику «Політична економія» (за науковою редакцією професора В. Г. Федоренка) наводиться два окремих визначення домогосподарства. Згідно першого визначення, домогосподарством автори вважають «економічний суб’єкт, який складається з одного або більшої кількості індивідів, що спільно здійснюють господарську діяльність і мають спільний бюджет» [6, 158]. За другим визначенням, «домашні господарства країни – це сукупність усіх приватних господарств, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб». Не применшуючи наукових напрацювань визнаних учених, вважаємо, що  першому визначенні автори несправедливо залишили поза увагою необхідність ведення спільного побуту. Адже з даного ними визначення випливає, що, для прикладу, кілька незалежних один від одного осіб можуть об’єднати свої кошти чи будь-які інші матеріальні активи з метою спільного здійснення будь-якої господарської діяльності, можуть вести спільний бюджет своїх доходів і витрат, проте до домогосподарства таку спілку зараховувати проблематично. Аналогічно не можемо погодитися і з другим визначенням згаданих авторів, адже в ньому не розтлумачено, що мається на увазі під терміном «приватне господарство».

Визнаючи  домогосподарство  історично  першою  економічною одиницею,  що  зазнала  мінімальних  змін  протягом  століть,  Гладун О. М.  необхідність  його  дослідження  та  значення  в  економіці  країни  обґрунтовує  наступними  моментами:  «домогосподарство  здійснює  економічну  діяльність,  є  виробником  і  споживачем  товарів  та  послуг,  здійснює  нагромадження,  виконує  певні  соціальні  функції».  Розвиток  ринкових  відносин  не  лише  забезпечив  передумови  для входження  домогосподарства  у  національну  економіку  як  рівноправного  суб’єкта,  а  й  відкрив  нові форми  його  фінансової  поведінки.  Іваненко М. В.  зазначає,  що  раніше  фінансова  поведінка домогосподарств була обмежена рамками ощадної і кредитної, а створення нового інституціонального середовища відкрило потенційні й легальні можливості різноманітним формам фінансової поведінки

До приватних господарств може належати і мале приватне підприємство, на якому працюють не пов’язані спільним побутом чи родинними стосунками люди; діяльність кожного з них може бути спрямована на задоволення власних потреб, проте домогосподарством цих осіб називати не доречно.

З погляду системи національних рахунків, домогосподарства є одним із п’яти інституційних секторів національної економіки (поряд з не фінансовими та фінансовими корпораціями, сектором загального державного управління та некомерційними організаціями). Система національних рахунків використовує визначення домогосподарства як невеликої групи людей, що проживають в одному помешканні, повністю або частково об’єднують свої доходи і майно, спільно споживають певні види товарів і послуг. Як бачимо, у цьому визначенні залишено поза увагою необхідність спільного розподілу своїх доходів, тобто здійснення домогосподарством основних видів витрат, в т. ч. й інвестиційних.

В умовах ринкових відносин значення домашніх господарств у економічному розвитку суспільства значно зростає. Це обумовлено такими чинниками: по-перше, домогосподарства беруть активну участь в кругообігу ринкової економіки як самостійні незалежні суб’єкти господарювання, які мають власні потреби та інтереси. Приватна власність надає домогосподарствам право користуватися і розпоряджатися ресурсами, укладати будь-які угоди, використовувати будь-які придбані ресурси і реалізовувати вироблену продукцію, виходячи з власних інтересів;  по-друге, домогосподарства одночасно діють як виробники (продавці) і як споживачі (покупці). На ринку ресурсів домогосподарства пропонують працю і підприємницькі здібності, землю, капітал. На ринку споживчих благ вони визначають свій попит на них; по-третє, задоволення потреб домогосподарств у різноманітних товарах та послугах є метою національного виробництва, а попит на них цього економічного суб’єкта є одним із найвагоміших компонентів сукупного попиту; по-четверте, частина доходу, що залишається невикористаною домогосподарствами при витратах на поточні споживчі потреби, накопичується і може стати потужним джерелом формування фінансових ресурсів держави.

Домогосподарство, як одна з первинних економічних одиниць ринкової системи, виконує низку важливих функцій, які є відображенням його сутності. З погляду сучасної економічної теорії, домогосподарства в ринковій системі є постачальниками ресурсів, виробниками товарів та послуг, споживачами благ і заощадниками доходів.

Отже, сьогодні домогосподарство – це надзвичайно  важливий  суб’єкт  економіки,  який  потребує  підвищеної  уваги  як  теоретиків,  так  і  практиків  з  метою  забезпечення  ефективності  функціонування,  без  якої  неможливо  досягти  розвитку  всієї  економічної  системи країни. Особливість домогосподарства полягає в тому, що воно виступає і як постачальник, і  як споживач всіх видів ресурсів на ринку, тому одночасно формує попит та забезпечує пропозицію на  них.

 

 

1.2 Структура домогосподарств. Доходи та витрати домогосподарства

В сучасній науковій літературі домогосподарства класифікують за низкою демографічних, територіальних, економічних та соціальних ознак.

Важливим чинником, який диференціює домашні господарства, є їхній розмір. Домашнє господарство, членами якого є одна шлюбна пара (чи один із батьків) з неодруженими дітьми (або без них), можна вважати простим домогосподарством.

Складне сімейне господарство складається з декількох кровно споріднених простих сімей, кожна з яких може бути повною чи неповною і включати інших родичів.