Проблеми та шляхи їх подолання в системі формування доходів домогосподарств

Отже доходи мали тенденцію до постійного зростання , але в 2009 році реальний доход знизився на 9,8%, в 2010 році він збільшився на 14,8 %, в 2011 році на 7,6 %, а в 2012 році на 10,9 %. Для наочності динаміки доходів протягом 2002-2011 років побудуємо графік мал.2.4.

Мал. 2.4 Динаміка доходів населення Дніпропетровської області протягом 2002-2012 років

Середньомісячна номінальна заробітна плата штатних працівників, зайнятих на підприємствах області та їх відокремлених підрозділах з чисельністю найманих працівників 10 і більше осіб, у січні–вересні п.р. становила 3310 грн., що у 2,9 раза перевищує мінімальну заробітну плату, визначену на державному рівні з 1 січня 2013р. (1147 грн.).

В економіці області залишається значною диференціація рівнів оплати праці. До видів економічної діяльності (у 2013 році угрупування інформації за видами економічної діяльності (КВЕД) здійснюється згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (ДК 009:2010), затвердженою наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів»), де складалась найвища зарплата, належали заклади мистецтва, спорту, розваг та відпочинку, а також організації, які здійснюють фінансову та страхову діяльність, у промисловості – підприємства добувної промисловості і розроблення кар’єрів та металургійного виробництва, виробництва готових металевих виробів, де заробітна плата працівників була більша, ніж середній показник по області на 40–82%.

Водночас заробітна плата працівників підприємств текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів була майже наполовину менша за середню по області.

Упродовж січня–вересня 2013р. загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати в області зменшилась на 22,1%, або на 2,3 млн.грн. і за станом на 1 жовтня 2013р. склала 8,1 млн.грн., або 0,3% фонду оплати праці, нарахованого за вересень п.р.

Із загального обсягу боргу 2,4 млн.грн. (29,8%) припадає на економічно активні підприємства, що на 24,7% менше показника, який склався за станом на 1 січня 2013р.

Чисельність працівників економічно активних підприємств, яким не виплачено заробітну плату, за станом на 1 жовтня 2013р. дорівнювала 0,3 тис. осіб. При цьому кожному з них заборгували у середньому по 6924 грн., що у 2,1 разу більше розміру середньої заробітної плати в області у вересні 2013р. 

У січні–вересні 2013р. за субсидіями для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг звернулись 31,6 тис. сімей, призначено таку допомогу 30,7 тис. сімей на суму 3,1 млн.грн.

Субсидії готівкою для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у січні–вересні 2013р. було призначено 4,2 тис. сімей на загальну суму 3,2 млн.грн. Усі сім’ї зазначену допомогу отримали.

Розглянемо структуру витрат домогосподарств Дніпропетровської області (див. Додаток 4) [28]. Сукупні витрати мали тенденцію до постійного зростання від 907,4 грн. до 3244,1 грн. тобто більше ніж у три рази. Для наочності динаміки витрат домогосподарств побудуємо графік мал. 2.5.

Мал. 2.5 Динаміка сукупних витрат у розрахунку на одне домогосподарство в Дніпропетровській області протягом 2004-2012 років

Найбільшу питому вагу у сукупних витратах складають споживчі сукупні витрати 90,8 % із них продовольчі товари 49,8%, а не продовольчі 36,8%.

  У грудні 2012р. мешканцям регіону було нараховано 485,8 млн.грн. за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, централізоване водопостачання та водовідведення, централізоване опалення та гаряче водопостачання, газопостачання та вивезення побутових відходів (без урахування сум призначених субсидій на відшкодування перелічених видів платежів). Надійшло від споживачів зазначених послуг 345,8 млн.грн., крім того, за електропостачання – 77,3 млн.грн. Рівень оплати населенням за надані послуги у середньому по області становив 71,2% (у грудні 2011р. – 85,1%).

РОЗДІЛ ІІІ

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДОМОГОСПОДАРСТВ

3.1 Сучасні проблеми оптимізації доходів домогосподарств як дієвий засіб зменшення глибини бідності в Україні

Однією з сучасних соціально-економічних проблем в Україні, в умовах трансформаційних процесів в економіці, є низький рівень життя населення. Особливості структури населення України, такі як неоднорідність потреб та можливостей населення, призвели до поглиблення диспропорцій у людському розвитку, між різними верствами населення, різними статями, містом і селом. Подібні види нерівності не існують ізольовано, а мають прояви в усіх сферах життя, що супроводжує людей протягом усього їхнього життя і залишає відбиток на їх нащадках. Через це, час від часу, загострюються суперечності між різними верствами населення, що є причиною дестабілізації політичної та соціально-економічної ситуації в країні. Всі ці проблеми викликані нераціональним розподілом ресурсів домогосподарств.

Соціально-економічна нерівність в Україні обумовлено деформованими механізмами державного регулювання і розподільчими відносинами: соціальна поляризація і концентрація доходів не зменшується, а посилюється і триває. Бідність як соціальне явище відтворюється за нового зростання середньодушового грошового і загального доходу домашніх господарств.

  Нерівність і відносна бідність залишається високою, незважаючи на економічне зростання, його темпи. Якщо існуючі тенденції у процесі формування і використання доходів домашніх господарств залишаться такими ж, то й нерівність надалі буде зростати. Зміни в мінімальних соціальних стандартах на користь бідних, що пов’язані з підвищенням мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, прожиткового мінімуму для різних соціальних груп, є необхідною умовою для зменшення абсолютної бідності. Однак зорієнтованість мінімальних соціальних стандартів на бідних розподіляється і впливає на доходи всіх домашніх господарств – як бідних, так і багатих. Найбільший ефект від їх поточної зміни отримують домогосподарства вищих децильних груп, тобто заходи з підвищення мінімальних соціальних стандартів не розв’язують проблеми загострення нерівності.

При обґрунтуванні конкретних заходів із реформування розподільчих відносин недостатньо орієнтуватися на середні показники доходів домашніх господарств, а потрібно враховувати специфіку доходів та їх використання в окремих децильних групах домогосподарств, їх структуру та основні джерела доходів. В Україні існує значне соціально-економічне розшарування в суспільстві, але діючий розподільчий механізм систематично сприяє збереженню диспропорцій у доходах домашніх господарств. Його треба скоригувати через удосконалення розподілу доходів у взаємозв’язку «доходи – їх оподаткування», «доходи – трансферти грошові, безготівкові».

 Фінансова необґрунтованість, непрозорість надання пільг, встановлених  в Україні, порушують принцип  соціальної справедливості та  залишаються на сьогодні одними  з основних недоліків існуючої  системи соціального захисту населення. Поряд із цим пільги, що надаються безсистемно, породжують «утриманські» настрої серед членів домогосподарств, що знижує прагнення людини до праці та отримання трудових доходів. Ситуація ускладнюється й унаслідок зниження можливостей держави щодо фінансового забезпечення наявних пільг. Надмірною залишається кількість категорій громадян, які мають право на пільги за соціальною ознакою (що знецінює саму ідею надання пільг і порушує принцип соціальної справедливості). Непрозорим та ускладненим є нормативно-правове забезпечення пільг (порядок надання допомоги більше ніж 20 пільговим категоріям населення та домогосподарств в Україні регулюється понад 40 нормативно-правовими актами, між окремими положеннями яких існують суперечності та певні неузгодженості). Така ситуація не сприяє оптимізації рішень щодо соціального захисту населення, обґрунтованому наданню пільг та узгодженню чинного соціального національного законодавства з нормами міжнародного (у тому числі європейського права).

Найбільш поширеними в Україні досі залишаються пільги на проїзд у міському та приміському транспорті. За результатами досліджень фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, право на такі пільги має більше ніж третина населення України. Водночас ці пільги не виконують функції соціального захисту населення від бідності, оскільки справді найчастіше бідне населення не використовує свої права на такі пільги. Так, практично позбавлені більшості пільг на проїзд у міському транспорті сільські мешканці, які фізично не мають доступу до відповідної соціальної послуги. Отже, чинна в Україні система пільг не може компенсувати відсутність доходів у бідних сім’ях, оскільки процедура їх нарахування та надання не має адресного характеру.

Відповідно до досвіду господарювання розвинутих країн світу, у площині вдосконалення політики доходів домогосподарств для України особливої актуальності набуває: формування нової структури доходів домогосподарств (що відповідатиме стандартам розвинутих країн світу); вдосконалення системи державної соціальної допомоги; реформування системи соціальних послуг; формування дієздатної та повноцінної системи соціального страхування Реформування державної політики доходів домашніх господарств в Україні потребує зміщення акцентів на формування дохідної бази у вигляді майна, землі, участі населення у формуванні акціонерного капіталу. Такий підхід сприятиме вирівнюванню структурних диспропорцій у доходах домогосподарств з надмірної питомої ваги заробітної плати та соціальних трансфертів до більш притаманної ринковій економіці структури доходів, у якій постійно зростатиме питома вага доходів від майна, підприємницької діяльності тощо. Такі структурні зрушення в середньо- та довгостроковій перспективі дадуть змогу реформувати бюджетно-податкову систему, суттєво поповнити надходження до державного бюджету.

Реформування політики доходів домогосподарств в Україні потребує вдосконалення механізму перерозподілу бюджетних ресурсів з метою оптимізації процесу надання соціальної допомоги та суспільних послуг.

Реформування системи соціальної допомоги має відбуватися за такими головними напрямами: перегляд та упорядкування системи пільг, привілеїв і компенсацій; налагодження системи персоніфікованого обліку пільговиків, створення єдиного реєстру осіб, що мають право на всі види пільг та соціальної допомоги; заміна безготівкового надання пільг адресною грошовою компенсацією; розширення системи адресної соціальної допомоги; диференційоване надання допомоги малозабезпеченим категоріям населення з урахуванням їх реальної нужденності. Ці заходи мають супроводжуватись посиленням контролю за використанням бюджетних коштів, призначених на соціальну допомогу.

Реформування потребує система соціального страхування як невід’ємна складова формування політики доходів в Україні. Так, має бути здійснено перегляд переліку виплат і соціальних послуг, що фінансуються з фондів соціального страхування з метою виявлення тих із них, що не мають характеру страхових виплат (тобто не залежать від страхового стажу та сплати страхових внесків) та за якими зобов’язання несе держава. Насамперед, це стосується таких видів страхових виплат, як допомога при народженні, догляд за малолітньою дитиною, допомога на поховання, матеріальна допомога безробітним у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Для зниження рівня залежності страхової системи від фінансових вливань з боку державного бюджету необхідно такі виплати віднести до системи соціальної допомоги, а процедурні питання щодо їх надання перенести до відання установ соціального захисту на рівні місцевих органів влади. Для підвищення ефективності діяльності системи соціального страхування необхідно вжити ряд заходів з перегляду та скасування всіх пільг щодо сплати страхових внесків; підвищити відповідальність за несвоєчасну сплату чи ухиляння від сплати страхових внесків (що підвищить фінансову дисципліну в країні). Важливим напрямом удосконалення політики доходів домогосподарств в Україні залишається потреба у впровадженні єдиного соціального внеску та структурна реорганізація фондів соціального страхування. У тому числі йдеться про запровадження загальнообов’язкового медичного страхування та реформування системи пенсійного забезпечення (у тому числі пенсійного страхування включно з діяльністю недержавних пенсійних фондів). Ці виплати та їх компенсація від відповідних інституцій мають для домогосподарств важливе значення, суттєво впливають на добробут населення та соціальну стабільність у суспільстві.

Бідність працюючого населення викликана здебільшого економічними  факторами, сутність впливу яких визначається низьким розміром доходів від  трудової діяльності. З огляду на це вихідним пунктом розроблення стратегії  подолання так званої «економічної бідності» – бідності працюючих у Російській  Федерації (далі – РФ), Республіці Білорусь, Казахстані  – є зростання рівня оплати  праці зайнятих. Одним із свідчень цього є активна політика у сфері підвищення  розміру мінімальної заробітної плати (далі  – МЗП). Протягом останнього  десятиріччя розмір МЗП у цих країнах наблизився до прожиткового мінімуму (далі  – ПМ). МЗП є потужним інструментом підвищення рівня добробуту, особливо  працівників із найменшою заробітною палатою . Зауважимо, що такі  досягнення у підвищенні розміру МЗП є високими, але недостатніми. Адже за  європейськими стандартами співвідношення розміру  МЗП та ПМ має становити 2:1.