Процес формування та використання грошових надходжень на підприємстві

При управлінні грошовими надходженнями головна увага має зосереджуватись на надходженнях, що були віднесені до складу пріоритетних, тобто на грошових надходженнях по тих фінансово-господарських операціях, що забезпечують формування більшої частини вартості підприємства та/або його прибутку й, відповідно, здійснюються на регулярній основі[13].

Ефективне управління грошовими надходженнями передбачає визначення базових положень щодо організації управління ними[7].

По-перше, грошові надходження не можуть виникати в результаті пасивної економічної поведінки підприємства. Отже, треба вживати певні заходи з формування грошових надходжень та впливу на їхні параметри — управляти грошовими надходженнями.

По-друге, грошові надходження є невід’ємною складовою фінансового та операційного циклів, що вимагає узгодження фінансових рішень у сфері управління грошовими надходженнями з іншими напрямками управління фінансами підприємства.

По-третє, управління грошовими надходженнями потребує відповідного інформаційного наповнення системи прийняття управлінських фінансових рішень.

По-четверте, управління грошовими надходженнями передбачає однозначність трактування прийнятих фінансових рішень, чіткість доведення їх до виконавців та забезпечення адекватного зворотного зв’язку – моніторингу, перегляду та корегування фінансових рішень.

При цьому управління грошовими надходженнями слід розглядати як послідовний процес постановки завдань та їх виконання, котрий включає реалізацію таких етапів[7]:

• планування та прогнозування грошових надходжень і складання відповідних внутрішніх фінансових документів (бюджет грошових надходжень, а також плановий звіт про рух коштів, платіжний календар та ін.);
• імплементація бюджету грошових надходжень, що є невід’ємною складовою системи бюджетів на підприємстві, як процес його безпосереднього дотримання при організації операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства;
• контролінг виконання бюджету грошових надходжень та планових показників звіту про рух грошових коштів;
• корегування планових величин відповідно до зміни зовнішніх і внутрішніх умов реалізації бюджету грошових надходжень(див. рис. 3.1).

Сукупність конкретних методів і форм, що використовуються підприємством для організації руху грошових коштів у часі та просторі відповідно до визначених критеріїв і цілей, формує модель управління грошовими надходженнями підприємства.

 

Рис.3.1. Етапи управління грошовими надходженнями підприємства

 

При визначенні моделі управління грошовими надходженнями потрібно дотримуватись таких принципів[13]:

• інформаційної достовірності, що передбачає своєчасне та повне формування фінансової інформації щодо операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, структурованої відповідно до потреб моделі або обґрунтування окремого фінансового рішення;
• збалансованості, тобто обґрунтованого використання для потреб управління грошовими надходженнями критеріїв і методів групування, зведення та узагальнення грошових надходжень суб’єкта господарювання;
• ефективності – забезпечення досягнення цілей управління, виражене в позитивній зміні абсолютного значення індикатора ефективності за підсумками певного періоду.

Управління грошовими надходженнями здійснюється відповідно до поставлених цілей, обґрунтування яких є початковим етапом формування моделі управління грошовими надходженнями. У модель управління грошовими надходженнями закладаються загальні та специфічні цілі, а саме[7]:

• повнота та своєчасність покриття потреби підприємства в капіталі для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;
• підтримання прийнятного рівня платоспроможності й ліквідності;
• оптимізація інвестиційних грошових надходженнями із урахуванням того, що вихідний інвестиційний потік зменшує вартість підприємства, а його генерування зорієнтоване на компенсуюче збільшення вхідних та/або зменшення вихідних грошових надходжень підприємства в наступних періодах;
• узгодження політики управління грошовими надходженнями з потребами операційної діяльності підприємства, зокрема в частині управління робочим капіталом та управління прибутком;
• організація фінансових грошових надходжень із метою оптимізації структури капіталу та зменшення середньозваженої вартості капіталу;
• підтримання балансу між формуванням резерву ліквідності та альтернативними можливостями використання грошових ресурсів підприємства;
• скорочення витрат підприємства, пов’язаних із організацією управління грошовими надходженнями.

Підсумовуючи розглянуте вище, можна стверджувати: грошові надходження підприємства являють собою складне явище, органічно інтегроване в загальну систему організації його фінансово-господарської діяльності. Тому організація управління грошовими надходженнями має розглядатися комплексно, разом із іншими напрямами фінансового управління. Результатом комплексного підходу до організації управління грошовими надходженнями підприємства має бути формування відповідної моделі як цілісної системи однозначних цілей і завдань управління грошовими надходженнями, підходів до аналізу критеріїв та оцінювання показників управління грошовими надходженнями, принципів політики управління та інструментарію її реалізації, форми контролю ефективності практики управління грошовими надходженнями.

 

3.2. Методи оптимізації грошових надходжень та їх застосування у забезпеченні економічного зростання суб’єктів підприємницької діяльності

 

Оптимізація грошових надходжень являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов та особливостей здійснення його господарської діяльності. Найважливішою передумовою здійснення оптимізації грошових надходжень є вивчення факторів, що впливають на їх обсяги та характер формування у часі[2].

На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив роблять як дефіцитні, так і надлишкові грошові надходження[13].

Негативні наслідки дефіцитних грошових надходжень виявляються у зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, зростанні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищення частки простроченої заборгованості за отриманими фінансовими кредитами, затримки виплати заробітної плати (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), зростанні тривалості фінансового циклу, а в кінцевому рахунку – в зниженні рентабельності використання власного капіталу та активів підприємства.

Негативні наслідки надлишкових грошових надходжень виявляються у втраті реальної вартості тимчасово не використовуваних грошових коштів від інфляції, втрати потенційного доходу від невикористаної частини грошових активів у сфері короткострокового їх інвестування, що в кінцевому підсумку також негативно позначається на рівні рентабельності активів і власного капіталу підприємства.

Бланк І.О. у своїх наукових працях [3] виділяє три основні методи оптимізації грошових надходжень, як: збалансування, синхронізація та максимізація чистого грошового потоку. Варто розглянути економічну доцільність кожного зазначеного напрямку.

По своїй природі, обсяг вхідних та вихідних грошових надходжень господарської діяльності підприємства має змінний і важко передбачуваний характер. Можна чітко виокремити періоди, в яких виникає залишок тимчасово вільних грошових коштів (при яких у підприємства частина оборотних коштів відволікається з обороту: тимчасово не працює на отримання прибутку) і області, при яких підприємство вимушене використовувати страховий запас (залишок) грошових коштів для покриття не передбачених перевищень обсягу вхідного потоку вихідним (що обумовлює зниження рівня абсолютної ліквідності, зростання ризику неплатоспроможності, погіршення кредитної історії і зупинки операційного циклу підприємства)[2].

Вирівнювання грошових надходжень спрямоване на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути у певній мірі сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових надходжень (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень абсолютної ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових надходжень у часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, що у процесі оптимізації повинні знижуватися.

Синхронізація грошових надходжень заснована на коваріації позитивного і негативного їхніх видів. У процесі синхронізації повинне бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових надходжень. Результати цього методу оптимізації грошових надходжень у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, що у процесі оптимізації повинний прагнути до значення “+1”[13].

Коефіцієнт кореляції позитивного і негативного грошових надходжень у часі розраховується за наступною формулою[13]:

              (3.1) 
де  - коефіцієнт кореляції позитивного і негативного грошових надходжень у часі;

 - прогнозовані імовірності відхилення грошових надходжень від їхнього середнього значення в плановому періоді;

 - варіанти сум позитивних грошових надходжень в окремих інтервалах планового періоду;

 - середня сума позитивних грошових надходжень в одному інтервалі планового періоду;

 - варіанти сум негативних грошових надходжень в окремих інтервалах планового періоду;

- середня сума негативних грошових надходжень в одному інтервалі планового періоду;

,  - середньоквадратичне (стандартне) відхилення сум грошових надходжень (відповідно - позитивних і негативних).

Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистих грошових надходжень підприємства. Зростання чистих грошових надходжень забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

Підвищення суми чистих грошових надходжень підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:

• зниження суми постійних витрат;
• зниження рівня змінних витрат;
• здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;
• здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;
• використання методу прискореної амортизації основних засобів;
• скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;
• продажу невикористовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;
• посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій[2].

Результати оптимізації грошових надходжень підприємства одержують своє відображення в системі планів формування і використання коштів у майбутньому періоді.

 

ВИСНОВКИ

 

В умовах економічної кризи та становлення ринкової економіки України однією з головних проблем, які виділяють вчені, є дефіцит грошових коштів підприємств, одним із напрямів подолання якого є становлення ефективної системи формування та використання грошових надходжень, яка б забезпечувала досягнення поставлених цілей діяльності підприємства.

Варто відмітити, що грошові надходження підприємств відіграють важливу роль у процесі кругообігу коштів, адже вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, розширення власного господарства, збільшення капіталу та погашення зобов’язань підприємства перед позичальниками, постачальниками тощо.

Значення та роль грошових надходжень для діяльності підприємства зумовлює потребу їх окремого дослідження і глибокого аналізу для підвищення ефективності процесу управління ними і підприємством загалом.

При виконанні курсової роботи було проведено аналіз грошових надходжень на ТзОВ «Мрія Агрохолдинг» за наданими даними фінансової звітності.

Проаналізувавши грошові надходження за видами діяльності можна стверджувати, що здатність генерувати позитивний грошовий потік виявили фінансова та в останній рік операційна діяльність: розмір чистого грошового потоку за даними видами діяльності станом на 2009 р. становив 107548,2 тис. грн. та відповідно 283612,5 тис. грн. Що стосується інвестиційної діяльності, то вона спершу характеризувалася негативним грошовим потоком, але у 2009 році вийшла на додатній рівень.

Грошові надходження є ключовим елементом економічної системи підприємства, а тому значна увага приділяється дослідженню оптимізації їх надходжень. Існує три основні напрямки оптимізації грошових надходжень: збалансування, синхронізація та максимізація чистого грошового потоку. Розумне поєднання цих трьох методів в результаті повинно дати максимальне економічне зростання підприємства.

Щодо управління грошовими надходженнями, то його необхідно розглядати як послідовний процес постановки завдань та їх виконання. Цей процес являє собою цілісну систему – модель управління грошовими надходженнями, організація якої на підприємстві включає вирішення таких питань:

• структурування моделі управління грошовими надходженнями на основі локалізації основних завдань та цілей такого управління;
• визначення основних принципів управління грошовими надходженнями  від операційної діяльності;
• визначення основних принципів управління грошовими надходженнями від інвестиційної діяльності;
• визначення основних принципів управління грошовими надходженнями від фінансової діяльності;
• формування бюджету руху грошових коштів та планування резерву ліквідності.