Реструктуризація як метод антикризового управління

ВСТУП

 

 

Радикальні зміни, що відбулися в економіці України при переході до ринкових відносин, вимагають постійного моніторингу і вдосконалення процесу управління підприємством. Тому, в сучасних умовах господарювання,  актуальною є проблема пошуку нових, більш ефективних форм та методів управління, а також оперативних заходів, що суттєво допоможуть вітчизняним підприємствам адаптуватися до нинішніх умов та навчитися не тільки долати наслідки кризових явищ, а й завчасно передбачати і ліквідовувати їх на початкових стадіях розвитку.

Антикризове управління є необхідністю в умовах нестабільності оточуючого середовища, а головним інструментом антикризового характеру  сьогодні виступає реструктуризація підприємств, орієнтована на адаптацію до мінливих умов господарювання і підвищення ефективності вітчизняного виробництва.

Реструктуризація є  реальним способом подолання кризових явищ на вітчизняних підприємствах. А вдосконалення процесу розроблення  і впровадження програми реструктуризації дозволить адаптувати їх діяльність до мінливих умов господарювання, подолати наявні кризові явища і підвищити конкурентоспроможність їх продукції  на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Питання реструктуризації підприємства активно досліджували зарубіжні і вітчизняні науковці: Бланк І.А. [7], Благодєтєлєва-Вовк С.П. [9], Василенко В.О. [10], Копилюк О.І. [11], Колісник М.К. [12], Кривовязюк І.В. [13], Слав’юк Р.А. [15], Терещенко О.О. [16], Яковлєв Ю.П. [19] та інші автори.

Метою даної роботи є  визначення теорії та розробка методології реструктуризації як методу антикризового управління підприємством на прикладі ТОВ «Агрофірма ім. Котовського».

Досягнення поставленої  мети зумовило необхідність постановки наступних логічно пов’язаних та послідовно розглянутих завдань:

• розкрити концептуальну сутність антикризового управління;
• уточнити сутність і зміст поняття «реструктуризація підприємства», як інструменту антикризового управління;
• здійснити економічний аналіз діяльності підприємства ТОВ «Агрофірма ім. Котовського»;
• проаналізувати фінансовий стан ТОВ «Агрофірма ім. Котовського»;
• провести діагностику банкрутства ТОВ «Агрофірма ім. Котовського» за різними методиками;
• розробити методичний інструментарій реструктуризації ТОВ «Агрофірма ім. Котовського»;
• провести реструктуризацію активів підприємства;

Обєктом дослідження є теоретичні, методичні і практичні засади реструктуризації підприємства як інструменту антикризового управління .

Предметом дослідження є процес реструктуризації підприємства в аспекті антикризового управління.

У курсовій роботі використовувались такі методи дослідження як горизонтальний, вертикальний та дискримінаційний аналіз, аналіз абсолютних, відносних та середніх величин, порівняння та групування.

Основою даної роботи стала бухгалтерська та фінансова  звітність за досліджуваний період 2009-2011 рр., Закони України, нормативні та підзаконні акти.

Курсова робота розміщена на 41 листах друкованого тексту, містить 5       малюнків, 12 таблиць. Наведено 8 додатків. При написанні розглянуто 19  джерел.

 

 

 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РеструктуризаціЇ як методУ антикризового управління

 

 

1.1. Економічна сутність та необхідність реструктуризації підприємства

 

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку  й застарілою логікою дій підприємства. У законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” процес реструктуризації підприємства визначено як здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, що сприятиме його фінансовому оздоровленню, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів, [1].

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб’єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків.

Реструктуризація на рівні підприємства стосується перебудови всіх сфер його діяльності, починаючи від виробничо-технічних та організаційних систем і завершуючи фінансовими аспектами і проблемами власності,[6,142].

Реструктуризацію можна  проводити і на макрорівні.

У такому випадку вона спрямована на зміну співвідношення окремих галузей та підгалузей, рівня розвитку елементів ринкової інфраструктури, механізмів і важелів управління економікою, приватизаційними процесами.

В цілому будь-яка реструктуризація має забезпечувати в кінцевому  підсумку платоспроможність підприємств, що обумовлюється зменшенням витрат, підвищенням продуктивності праці, запровадженням нової технології, модернізацією обладнання.

При цьому вважається, що процесам реструктуризації підлягають, як правило, слабкі, неплатоспроможні підприємства, що стоять на межі банкрутства, однак і прибуткові підприємства використовують різні варіанти реструктуризації, [13,253].

Процес реструктуризації може бути викликаний рядом зовнішніх  і внутрішніх причин.

Зовнішні чинники реструктуризації:

• технологічний процес;
• міжнародна економічна інтеграція;
• докорінні зміни на ринках розвинутих країн;
• зміни соціально-економічних систем;
• політика уряду.

Внутрішні чинники реструктуризації:

• незадовільний рівень загального менеджменту;
• слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;
• не конкурентоспроможність продукції;
• високі затрати;
• слабка робота служби маркетингу;
• конфлікт інтересів, [9,190].

В умовах України дія  цих чинників підсилюється загальною економічною кризою, яка характеризується довготривалим спадом виробництва, невиправданим зростанням цін на ресурси і товари, розладом прямих господарських зв’язків і каналів збуту продукції, браком фінансових коштів, погіршенням фінансово-економічних показників діяльності, руйнуванням системи соціального захисту населення, [7,480].

Реструктуризація в широкому розумінні, передбачає зміни структури підприємства. Відобразимо їх на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Зміни структури підприємства [14,128].

Таким чином, реструктуризаційні зміни, які проводяться на підприємствах, можуть стосуватись:

• модернізації - оновлення устаткування і технології;
• реорганізації – зміни методів і поділу праці; потоків інформації;
• адаптації – пристосування елементів підприємства до поточних умов;
• нововведень – продуктових і процесних.

 

1.2. Форми  реструктуризації підприємства

 

Реструктуризація підприємства як комплексний управлінський засіб  у тлумаченні Закону «Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» може здійснюватися шляхом:

1) поділу, що передбачений  у плані санації, та переведення  боргів до іншої юридичної  особи;

2) зміни форми власності;

3) оновлення системи  управління підприємства-боржника;

4) перетворення організаційно-правової форми боржника, [1].

У додатку А відображені основні форми реструктуризації підприємства.

Поділ підприємства-боржника з одночасною передачею боргових зобов'язань до іншої юридичної особи здійснюється через процедуру припинення юридичної особи боржника. Цивільний кодекс України передбачає:

– порядок припинення юридичної особи в результаті передання всього її майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам;

– дії суб'єктів управління, їх черговість та підпорядкованість, [12,118].

Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється двома шляхами:

1) його реорганізації, зокрема  злиття, приєднання, поділу, перетворення;

2) його ліквідації.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. Типи та етапи злиття відображені у додатку Б.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу.

У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання, [10,370].

Найважливішим документом, який складається під час реорганізації  підприємств, є передавальний (розподільний) баланс. Передавальний баланс складається в разі злиття чи приєднання підприємств, а розподільний – у разі поділу чи виокремлення.

Передавальний баланс – це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності. Отже, такий баланс складається за стандартними правилами, передбаченими нормативними актами, які регулюють порядок заповнення форм річної (квартальної) бухгалтерської звітності. Якщо підприємство має філії, то складається консолідований баланс, у тому числі баланси за всіма філіями. Оскільки передавальний баланс має силу акта приймання-передання, його підписують директори та головні бухгалтери обох підприємств – того, що реорганізується, та підприємства-правонаступника.

Розподільний баланс – це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності; в якому окремими стовпцями відбиваються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами-правонаступниками, тобто та частка майна, вимог і зобов'язань, яка передається підприємствам, що утворюються в результаті поділу чи виокремлення. Цей баланс має відбити баланси новостворених підприємств на момент початку їх господарської діяльності.

Перш ніж складати розподільний баланс, слід провести відповідну підготовчу роботу, забезпечивши реальність позицій, які будуть у ньому відбиті. З цією метою здійснюється інвентаризація всіх майнових прав і зобов'язань підприємства, що реорганізується. Головна мета цієї роботи – виявити й списати майно, не придатне до використання, а також безнадійну дебіторську заборгованість, [5, 128].

Згідно із загальним  правилом складання розподільних балансів усі активи та пасиви реорганізованого підприємства розподіляються пропорційно  до встановленої бази для нарахування. Як правило, такою базою є сума основних фондів, якими наділяються  підприємства, утворювані в результаті поділу.

Наприклад, коли до новоутвореного підприємства має ввійти окремий  структурний підрозділ, вартість основних засобів якого становить 25% загальної  суми першого розділу активу балансу, то це означає, що до цього підприємства у відповідній пропорції відійде власний капітал, зобов'язання та вимоги. Можливий і інший порядок формування окремих статей активу та пасиву розподільного балансу.

Загальні принципи, пропорції, строки та методи розподілу активів  під час реорганізації підприємства поділом чи виокремленням визначаються в угоді про реорганізацію.

Отже, в залежності від  виду припинення діяльності підприємства складається відповідний баланс. Під час ліквідації складається  ліквідаційний баланс, передавальний  баланс складається в разі злиття чи приєднання підприємств, а розподільний – у разі поділу чи виокремлення. Процедура складання балансу має ряд особливостей та відповідних вимог, для виконання яких необхідний професійний та кваліфікований підхід, [14, 342].

 

1.3. Методи  реструктуризації підприємства

 

Проведення заходів  із реструктуризації для кожного  суб'єкта господарювання потребує індивідуальних способів розв'язання завдань щодо виходу з кризового стану.

Реструктуризація підприємств (організацій) здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій і проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності спеціалістами, які роблять висновки щодо способів оздоровлення та пропонують концепцію господарської діяльності підприємства, [2].